Як замінити автоматичний вимикач
У попередній статті ми розглянули причини, з яких автомат може спрацьовувати, але не казали про те, що робити, якщо він сам несправний. Згідно з вимогами ПУЕ подібне обладнання не повинно піддаватися ремонту, а відразу демонтуватися та утилізуватися, замінюючись аналогічним за номіналом та функціональними можливостями. У деяких випадках має сенс змінити номінал, проте так вчиняють тільки тоді, коли у той самий час замінюється й сама проводка.
Автоматичні вимикачі є такими самими технічними пристроями, як і більшість інших у живлячій електромережі наших будинків. Навіть продукція відомих марок зі світовим ім'ям іноді виходить з ладу, а більш дешеві моделі вітчизняного та китайського виробництва – тим більше. Типовою передумовою до виснаження ресурсу автоматики може слугувати постійне нарощування підключуваної потужності: мешканці купують дедалі більше та більше нової техніки, не змінюючи ані проводку,а ні автомати. У результаті тепловий розціплював постійно працює на межі, його метал деградує та одного разу просто втрачає чутливість до сили струму. Більш того, деякі моделі здатні втратити первинну уставку внаслідок вже першого спрацьовування від потужнісного перевантаження. При цьому вони виявляться фактично наполовину несправними, проте помітити це відразу Вам не вдасться. Крім того, на струми КЗ такі модулі будуть відгукуватися як зазвичай, оскільки для їх визначення задіяний інший механізм.
Багато споживачів гадають, що для виходу захисної автоматики з ладу необхідні якісь специфічні, неординарні умови та великі характеристики струму. Насправді ж, автомати належать до числа агрегатів з чутливістю вище за середню, а тому й пошкодити їх буває простіше, ніж багато інших. При цьому тільки половина випадків поломки припадає на експлуатаційні фактори – ще 50% пов'язані з некоректним монтажем або його наслідками, ненадійністю вузлів самого пристрою та поганим електричним контактом.
Так, найбільше у автоматі при роботі навантажуються контактні затискачі, які утримують дроти, що приходять та відходять. При слабкому початковому притиску, просто у процесі експлуатації та під впливом термічних факторів жили можуть потроху вивільнятися, провокуючи ще більший перегрів і, як наслідок, вигоряння пластика у місцях свого приєднання. Якщо монтажнику доводиться поміщати до одного гнізда відразу декілька провідників різного перетину, особливо, погано скручених між собою, можна з високою ймовірністю очікувати, що саме у цьому місці згодом з'явиться проблема. Безумовно, не завжди несправність – це пряме упущення майстра: іноді сама різьба нарізана криво й тому або не дає добре притиснути жилу, або просто не докручується до кінця, залишаючи нещільне прилягання провідника до контакту. На додачу,якщо з яких-небудь причин використовуються алюмінієві жили, від них можна згодом очікувати природного ослаблення притиску – якщо це місце не обслужити, можлива не тільки аварійна ситуація, але й псування самого автоматичного вимикача.
Проявляється несправність практично завжди однаково: усе починається з легкого потріскування всередині автомата та іноді може супроводжуватися ледь помітним запахом пластику у повітрі біля розподільчого щитка. Далі, у міру збільшення нагріву, від даного вузла може піти димок, а відповідний запах посилитися настільки, що його складно буде не почути навіть з сусіднього приміщення. Якщо вчасно не знеструмити автомат, цілком можливим є виникнення джерела загоряння. Часом просто відключити проблемний модуль може виявитися недостатньо, тому що нагрівання провокують не ті дроти, які відходять, а ті, що підводять живлення. Тоді Вам доведеться відключити загальноквартирний рубильник та залишитися без світла до тих пір, поки не прийде майстер та не відновить роботу захисної автоматики.
Звичайно, бувають випадки, коли у поломці автомата та псуванні різного домашнього майна взагалі немає провини ані власника, ані електрика, який колись встановлював цей захисний вузол. Заводський брак навіть за найкращої системи контролю якості може виявитися на прилавку – й про нього не знатиме ані продавець, ані покупець. Такі речі проявляють себе тільки у процесі експлуатації та виявити їх на ранніх стадіях просто неможливо. З цієї причини під час ремонту рекомендується мати хоча б один запасний модуль, який при нагоді замінить несправний.
Як демонтувати та встановити автомат?
Повторимося: не слід намагатися відремонтувати модуль, який зламався – його слід зняти та викинути. Некоректна робота може практично ніяк не відбитися на зовнішньому вигляді механізмів виробу, тож знайти несправність буде складно. Окрім того, ціна питання є порівняно невеликою, а ризики при установці «відремонтованого» модуля однозначно перевищують можливу вигоду.
Приступаючи до демонтажу автомата слід зняти з нього напругу, а потім від'єднати усі дроти та кабелі, які він комутує. Для тих, хто слабо знайомий з електрикою, звертаємо увагу, що треба відключити не сам несправний модуль, а найближчий до нього за ієрархією пристрій «вищого рангу». Таким чином, швидше за все працювати доведеться при світлі ліхтарика, оскільки житло буде знеструмленим.
Не слід ризикувати та діяти за принципом «я послаблю контакти при освітленні, а потім усе відрубаю та вийму їх з гнізд»! Дроти, що підводять живлення, завжди мають певну пружність, а це означає, що при ослабленні притиску можливо їх мимовільне вислизання зі своїх місць та подальше коротке замикання. При цьому Ви можете вивести з ладу не тільки свій загальний рубильник, але й знеструмити цілий під’їзд або будинок. Самостійно потрапити до під'їзної розподільної шафи Вам навряд чи вдасться, тож доведеться викликати електрика та вислуховувати чимало скарг від сусідів.
Крім того, якщо причиною заміни стало вигоряння затискачів, досить імовірно, що за кілька секунд від'єднати дроти від клем буде неможливо. Вони прикипають настільки, що доводиться різати жили з певним запасом, і якщо той, хто збирав щиток, зайвих сантиметрів не залишив, монтаж нового модуля буде вельми ускладненим. Якраз на випадок подібних аварій і прийнято залишати певну довжину провідників.
Автомати, які стоять у Вашому квартирному щитку, за принципом роботи називають лінійними (розподільчими). Щоб знеструмити будь-який з них, досить просто клацнути ввідним модулем. А ось для того, щоб замінити його самого, неминуче доведеться звертатися у ЖЕК до електрика, оскільки тільки він може зняти напругу у більш високоранговому розподільчому пристрої.
Переконавшись у відсутності потенціалу за допомогою мультиметра, можна приступати до демонтажу. Для початку можна спробувати відкрутити гвинти, які утримують затискачі дротів. Однак найчастіше вони піддаються дуже туго та нормально від'єднати вдається тільки один провідник. Тоді можна просто акуратно відкусити жилу, що заважає, зберігши її максимальну довжину. Для вірності електрики радять розвести дроти у боки, адже завжди є ймовірність, що хтось десь по доброті душевній вирішить увімкнути непрацюючий рубильник, що стоїть вище за ієрархією.
Сучасні автомати встановлюються на спеціальну dim-рейку, яка з торця схожа на грецьку букву омега – Ω. Якщо Ваше обладнання змонтовано на ній, складнощів не виникне: знизу на тильній стороні пристрою є вушко, куди з легкістю пройде звичайна викрутка з плоским жалом (якщо Ваш автоматичний вимикач є двополюсним, таких вушок буде два, оскільки сам модуль у два рази ширший). Трохи відтягнувши автомат за вушко за допомогою викрутки, Ви знімете його нижню частину з рейки. Для повного вилучення вузла зі щитка залишиться тільки підняти його, вивільнивши верхній зачіп. У цілому, уся описана процедура дуже проста й електрики, які щодня мають справу з подібними речами, здійснюють дії швидко. Проте, якщо знімати автомат доведеться новачкові, він повинен бути максимально акуратним, ретельно розраховуючи зусилля, оскільки проушина виламується досить легко. Безумовно, несправний автомат зашкодити не так шкода, але ось при установці нового набутий навик дуже стане у нагоді.
У деяких моделях захисних агрегатів нижні зачіпи бувають підпружиненими. Вони повертають зачіп на місце, як тільки Ви забираєте викрутку. Тут доведеться бути ще трішки спритнішим, хоча суттєвої складності така конструкція не представляє. Справжньої мороки подібні підпружинені зачіпи здатні завдати тільки тоді, коли Ви будете монтувати здвоєний модуль – у цьому випадку доведеться одночасно використовувати дві викрутки та дійсно викручуватися по ситуації.
Нарешті, є моделі з фіксатором, працювати з якими найприємніше. Якщо відвести зачіп за вушко, він вже не повертається назад, поки Ви свідомо його не застібнете. Й знімати, й встановлювати подібні модулі на порядок простіше, тому має сенс у якості нового купувати саме таку модель. За суто експлуатаційними характеристиками усі ці автомати відрізнятися не будуть.
У тому випадку, якщо Ви знімаєте автомат старої конструкції, який встановлено не на рейку, а прямо на основу, та притягнуто довгими гвинтами, залишається сподіватися тільки на те, що уся конструкція не прикипіла та не стала монолітом зі щитком або лічильником. Якщо гвинти викручуються без проблем, вважайте, що Вам пощастило, а якщо ні, доведеться щось підламувати. При установці нового автомата можна буде або пошукати модель зі схожим на застарілий тип кріпленням, або змонтувати вглиб щитку невеликий фрагмент din-рейки та вже на нього повісити агрегат.
Знявши старе обладнання та переконавшись у жорсткості конструкції, до якої Ви плануєте кріпити новий автомат, можна приступати до монтажу. Однак якщо Ви бачите, що дроти, які приходять або відходять, є занадто короткими, їх краще замінити, протягнувши від найближчої розподільної коробки. Те ж саме стосується й випадку з кабелями у пошкодженій ізоляції – залишати подібні речі всередині щитка надто небезпечно.
Процес установки нового модуля завжди відбувається у зворотній послідовності. Спочатку автомат «надівається» верхнім зачіпом на рейку, потім знизу відтягується за вушка нижній зачіп та відпускається тільки у точці, де буде забезпечуватися кріплення. За наявності фіксатора вийде обійтися без маніпуляцій з викруткою, оскільки достатньо буде просто заклацнути нижню частину на місці.
Іноді майстри намагаються приєднати струмопровідні жили до автомату ще до того, як він буде встановлений на своє місце. Дійсно, так зробити зручніше, але це усе ж неправильно. Справа у тому, що згинати дроти краще за місцем, таким чином, щоб потім вони не були надто натягнутими або перекрученим. Усе, що Ви можете зробити з кінцями кабелю заздалегідь – це оглянути їх на предмет цілісності та відсутність нагару, підрізати у міру необхідності та зачистити кінці.
Коли автомат опиниться на своєму місці, дроти заводяться до своїх гнізд та міцно у них фіксуються. Переконавшись у надійності кріплення та правильності підведення жил, можна подавати напругу. При цьому автомат спочатку повинен бути вимкнений. Далі слід його увімкнути та оцінити роботу під навантаженням. Якщо нічого не іскрить, немає тріску та надмірного виділення тепла, роботу можна вважати закінченою. У першу хвилину можливий слабкий неприємний запах, обумовлений тим, що від нагрівання всередині агрегату випаровуються технічні мастила – це не страшно. Безумовно, у разі будь-яких неполадок автомат відключиться та Вам доведеться заново шукати причину несправності.
Якщо автомат буде замінювати професійний електрик, він, швидше за усе, перед повноцінним увімкненням автомату піддасть його лабораторному провантаженю. Для рядового домашнього майстра подібне недоступно, тож ризикувати доведеться власним майном. Тому має сенс спочатку відімкнути усі світильники або прилади, підключені до розеток, які живляться через цей автомат, потім ввести його у роботу та поступово навантажувати. Якщо робити усе вдумливо, результат повністю виправдає Ваші очікування.
