Специфіка музейно-виставкового освітлення

Навряд чи хтось стане сперечатися, що експозиційні площі вимагають абсолютно особливого освітлення, яке у значній мірі відрізняється від усіх інших житлових та нежитлових приміщень. Тутешнє світло зобов'язане не просто бути якісним та правильно спрямованим, але ще й підкреслювати представлені роботи якнайкраще. Таким чином, звичні характеристики інтенсивності, світлового потоку, кута розсіювання та колірної температури набувають кардинально іншого рівня значимості. На території виставок саме світло формує настрій відвідувачів, дозволяє їм налаштуватися вірним чином на споглядання різноманітних шедеврів та експонатів.

Крім суто технічних аспектів та очевидної комфортоутворюючої складової, освітлення виставки має також відповідати задумам автора творів. Нерідко творець прямо диктує організаторам правила постановки світла, яке допоможе правильно передати його власну індивідуальність та краще відобразити сутність твору. Не приймаючи до уваги особливості експозиції, галерейники ризикують втратити усіляку повагу публіки та художників, ігноруючи певні смислові компоненти творів, а тому вибудовувати освітлення для авторської виставки найкраще прямо з їхніми творцями та експертами.

Специфіка музейно-виставкового освітлення

Використовувані тут світильники практично завжди мають дуже високу якість. Їх придбання є вельми недешевим задоволенням, проте без нього відвідувачів заклад навряд чи дочекається. Заради справедливості відзначимо, що державні музеї та муніципальні галереї страждають від нестачі бажаючих помилуватися чиєюсь творчістю не тільки з цієї причини, однак атмосфера у них все ж залишає бажати кращого через брак якісного освітлення. Створювана приладами світлова картина повинна одночасно охоплювати приміщення цілком, надаючи йому єдності, розставляти акценти на необхідних об'єктах та бути комфортною для тривалого перебування людини. Часто при проектуванні освітлення тут вдаються до часткової інтеграції освітлювальних приладів та архітектурних форм, наявних в самому виставковому залі.

Будь-який світлодіодний світильник, який використовується в таких місцях, зобов'язаний відповідати набору нескладних правил. В першу чергу, він повинен мати достатній ресурс для довготривалої та стабільної роботи, повністю виключати мерехтіння та стробоскопічний ефект, а також дозволяти легко змінювати лампочки без суттєвого розбирання корпусу, що може неодноразово знадобитися при зміні експозиції. В цілому ж, говорячи про принципи організації світла в музейно-виставкових залах, виключенню підлягають такі фактори як високий блискіт, надмірна кількість світловідбивних та дзеркальних поверхонь, надлишкова контрастність.

Окремо необхідно згадати два дуже важливих аспекти, які мають назву урегульованості світлової конструкції та урегульованості світлової картини. Перше поняття говорить про те, що переважна більшість приладів, використовуваних для зазначених цілей, в обов'язковому порядку повинні мати максимальну ступінь свободи. Стельові світильники з плафоном, що обертається, зазвичай застосовують як у великих, так і у малих залах, оскільки дані моделі дозволяють гнучко регулювати освітленість та є оптимальним рішенням для більшості музейних завдань. У той же час, моделі з нерухомим плафоном на стелю вішають тільки у тому випадку, якщо вид та розмір даної секції незмінний – наприклад, в музеях історії та природи, де експозиція не змінюється десятиліттями.

У свою чергу, поняття урегульованості світлової картини у більшій мірі пов'язане з додатковим технічним оснащенням освітлювальних конструкцій. Основна увага тут приділяється тому, щоб застосовувалися тільки якісні світлодіодні лампи, які дозволяють використовувати режим димування. Фактично, димери в приміщенні повністю заміщують звичайні вимикачі, але за їх наявності співробітники установи отримують можливість змінювати освітленість приміщень або їх окремих зон без необхідності фізичної заміни ламп. Необхідне регулювання яскравості здійснюється вручну та може навіть неодноразово коригуватися протягом дня, аби правильно корелювати з природною освітленістю.

Визначення цілей та завдань виставкового освітлення

На даному етапі ми не станемо прив'язуватися до конкретного типу експозицій або установ, а сконцентруємося на тому, чого ж необхідно досягти в результаті грамотних дій. Не буде великим перебільшенням сказати, що організація світла в такому місці також є різновидом мистецтва. Все, що стосується візуального сприйняття, має бути підібраним вірно: одночасно вишукано та вкрай корисно для реалізації конкретного завдання.

1. Найголовнішим аспектом, звісно, є правильне загальне сприйняття експонатів. Для того, щоб відвідувачі з будь-яким зором мали можливість розглянути вміст стелажів або твори на полотнах, застосовують кілька різновидів підвісних світильників. Їхня місія – максимально сприяти швидкому розпізнаванню об'єктів, коректному сприйняттю форми, кольору та текстури виставлених зразків. Чималу роль тут відіграє не тільки яскравість, але й рівень передачі кольору ламп. Чим він вищий, тим натуральнішими будуть кольори на картинах та природні внутрішні тіні на скульптурних композиціях.
2. Не менш важливим є й фактор безпеки. Музейникам часто доводиться шукати компроміси між тим, як найцікавіше представити який-небудь об'єкт, та при цьому не нашкодити йому. Художні експонати мають неприємну властивість вицвітати з часом, а під яскравим світлом ламп ці процеси тільки прискорюються. У зв'язку з цим для картин зазвичай застосовується підсвічування трохи здалеку – непрямим, фоновим або відбитим світлом. Ну а предмети старовини, монети, кам'яні, дерев'яні та металеві знаряддя, статуетки або інші подібні вироби цілком допустимо освітлювати навіть зблизу лампами на прищіпках. Вони не настільки сильно підвладні впливу світла та часу, й більшою мірою потребують захисту від зловмисників або нерозторопних відвідувачів, здатних пошкодити їх через незнання.
3. Безпека по відношенню до людей також входить до кола прямих «обов'язків» якісного освітлення. Зазвичай група любителів старовини та мистецтва, яка приходить сюди, перебуває на порівняно невеликій території протягом декількох годин. І присвячений цей час не активним розвагам, а спогляданню та мірному проходженню між стелажами, вітринами або розвішеними картинами, а тому є досить виснажливим процесом. Не станемо лукавити, багато людей вважають відвідування музеїв заняттям нудним, і цей аспект також приймається до уваги при постановці світла. Правильне освітлення створює ненав'язливу та комфортну атмосферу, а не давлячу та гнітючу, яка роками була властива музеям радянського періоду. Сучасні спот-світильники вносять навіть у найбільш стилізований історичний інтер'єр не тільки акцентоване, але й одночасно тонізуюче світло. Тривале перебування на ногах стомлює спостерігача, а м'яке, але яскраве світло дозволяє краще сконцентруватися на розповіді екскурсовода, допомагаючи не втратити контекст оповіді, відволікшись на власні відчуття.
4. Природно, що для величезних та для невеликих експонатів потрібне різне освітлення, проте сутність його одна – залучити до даних об'єктів необхідну увагу публіки, пробудити та підтримати інтерес до будь-яких аспектів. Великі об'єкти освітлюють переважно світильниками спрямованого світла з двох або трьох боків одночасно, а для дрібних застосовують ті ж самі споти або точкові світильники. Чим більше праці докладено до грамотної розстановки акцентів, тим вигідніше буде виглядати експозиція в цілому.
5. Нарешті, локальне та верхнє освітлення експозиції повинні разом лягати в одну канву. Тематичні зони або зали зазвичай мають власне підсвічування, але в цілому відвідувачу обов'язково бачити єдність. Цього досягають, вибудовуючи вітрини напівколом або кільцем, замикаючи світлову картину верхнім світлом. Публіка може навіть не бачити центрального підвісного стельового світильника, але саме його промені наче «збирають» все приміщення воєдино, концентруючи промені до центру.

Знакові помилки у світловий концепції

Можна без перебільшення говорити про те, що найбільш шкідливим явищем для постановки світла на виставках є недбале ставлення персоналу. Напевно кожна людина, яка читає ці рядки, стикалася з ситуацією, коли при спробі розглянути картину або старовинний документ у вітрині їй банально не вистачало світла. В глибині душі Вам було прикро через це, але Ви продовжували вивчати виставку далі. Проте з максимально високим ступенем ймовірності така ситуація не є реалізацією авторської задумки, а лише недбалим ставленням працівників.

Число світильників у виставкових залах завжди досить високо, аби зуміти направити на кожен мало-мальськи важливий об'єкт хоча б одну одиницю освітлювальної техніки. Однак це вимагає проведення великої роботи для техніків: установки драбини, коригування кута світіння тощо, а тому нерідко ігнорується. У результаті відвідувачі залишають установу дещо розчарованими, з неприємним осадом від того, що у них, начебто, й була номінальна можливість побачити більше, але їх її позбавили.

Насправді ж у наш час є просте та лаконічне рішення – вбудовувані меблеві світильники. Вони розміщуються просто у стінках вітринного ящика та дозволяють краще освітити його вміст. При цьому енергоспоживання таких приладів не призведе до надмірних витрат закладу, а яскравості усього лише двох виробів вистачить для комфортного вивчення чималої кількості дрібних експонатів. З великими об'єктами зазвичай особливих проблем не виникає, оскільки вони так чи інакше потрапляють під промені кількох верхніх джерел та цілком придатні до вивчення. Навіть якщо якийсь фрагмент публіці видно не буде, загальне враження від відвідування інсталяції не зіпсується.

Помилки в розстановці світла не дозволяють публіці отримати ті враження, які закладені авторами або заплановані організаторами виставки. І це не просто прикро – це прямо суперечить самій сутності походу на подібний захід та відвідування екскурсії. Насправді вимоги, які пред'являються до тутешніх освітлювальних систем, не настільки складні, щоб відмовляти публіці у задоволенні отримати бажані враження. Далі ми перелічимо кілька самих типових помилок, які зустрічаються у музеях.

• Використання світильників з низьким індексом передачі кольорів.
• Застосування надмірно екранованих джерел світла (матових плафонів з не дуже яскравими лампами, недоречне використання бра у якості єдиного місцевого джерела світла для освітлення великої прилеглої площі та ін.).
• Включення до історичних інтер'єрів світильників з нинішньої епохи на видимих ​​місцях, невідповідність загальної естетики або стилістики світильників та обстановки.
• Підбір занадто яскравого освітлення для залів з невеликим метражем, що справляє гнітючий ефект.
• Невірне позиціонування приладів, що приводить до великої кількості відблисків або віддзеркалень.
• Застосування ламп розжарювання з гнітючим жовтим світінням замість світлодіодних моделей з нейтральним світлом.
• Недоречне підсвічування порожньої периферійної зони експозиції замість акцентованого освітлення виставлених об'єктів.

Розглянута сьогодні тематика набуде свого розвитку в наступній статті нашого блогу. Слідкуйте за оновленнями на сайті, щоб дізнатися більше.