Безкоштовно по Україні
0
Кошик порожній
Ваш кошик

Постановка світла на виставках, у музеях та галереях

У минулій статті ми вже почали аналіз експозиційного освітлення, встигнувши розглянути його особливості, основні завдання та найбільш типові помилки. Основний акцент сьогодні буде не на технічні характеристики використовуваних приладів у чистому вигляді, а на їхню сполучуваність зі вторинними чинниками. Саме такі комплексні та розумні функціонально-естетичні рішення в дійсності є найбільш життєздатними для успішної галерейної діяльності та у максимальному ступені відповідають потребам відвідувачів.

Чого не слід чекати від різних установ подібного типу, так це шаблонності. Особлива принада кожного музею, галереї або конкретної виставки якраз і полягає у її індивідуальності, неповторності, авторському баченні світобудови. Ефектно піднести все вищезгадане в наш час простіше, ніж коли-небудь: зараз існують світлодіодні лампочки з різною максимальною яскравістю, колірною температурою, розміром та зовнішнім виглядом. Навіть до музейних інтер'єрів можна помістити деякі їхні різновиди без істотної стилістичної шкоди. Таким чином, залишається лише розібратися в тому, що краще для кожного конкретного випадку, а чого допускати ані в якому разі не варто.

 

 Освітлення в картинній галереї

 

У чому відмінність між різними виставковими площами?

Настав час познайомитися ближче з відмінностями у апаратурному оформленні різних виставкових майданчиків. Для того, щоб читачеві було простіше провести чітку грань між поняттями, ми дамо коротку термінологічну довідку про структурну відміну між музеєм, виставкою, галереєю та експозиційним залом.

  • Музеями називаються заклади, у яких експонати розташовуються на своїх заздалегідь відомих місцях та досить рідко зазнають зміни або переміщення. Тутешні світильники практично завжди носять характер стаціонарних приладів, оскільки статичність експозиції не припускає радикальних змін. Музеї зазвичай розташовуються у будівлях, які складаються з декількох поверхів, і на кожному з них може бути організована своя світлова картина – у залежності від епохи, переважаючої величини експонатів, жанрової стилістики та ін.
  • Виставкою фактично є набір експонатів, що мають певну художньо-естетичну цінність. При цьому сама виставка є, скоріше, заходом – мобільним явищем, яке може видозмінюватися частково або повністю, що потребуватиме переобладнання освітлювальних конструкцій. Якщо виставка проводиться в рамках музейної будівлі, тут можуть застосовуватися штатні освітлювальні прилади, а якщо вона повністю виїзна, використовуються різні прожектори на штативах, компактні лампи на прищіпках або на струбцинах тощо.
  • Галереями називають особливі заклади, що спеціалізуються переважно на виставках художніх полотен. Таким чином, живопис є загальним домінуючим форматом, хоча його зміст цілком може змінюватися. Для галерей типовим є використання комбінованого світла від верхніх джерел та залучення локального освітлення. Фактично, тут зазвичай світло за замовчуванням дають трекові системи, а їхні плафони вже орієнтується організаторами необхідним чином на етапі розміщення полотен. Тобто, прилади тут задіяні переважно стаціонарні, але їхня орієнтація завжди корелює з цілями та настроєм кожної окремо взятої експозиції.
  • Виставкові майданчики являють собою абсолютно незалежний тип приміщень, які в однаковій мірі можуть бути оснащені універсальним освітленням або взагалі не мати такого. Найчастіше це площі, які можуть бути орендовані для проведення різних заходів, у тому числі, абсолютно не пов'язаних з мистецтвом. Сюди ж відносяться усі ярмарки вакансій, дні відкритих дверей, тематичні свята, присвячені конкретним подіям, аматорські зустрічі, клуби за інтересами або виставки промислових досягнень. Найчастіше власники приміщень дбають лише про те, щоб в них у якості чергових були присутні досить яскраві стельові світильники, а все інше обладнання учасники приносять із собою та розташовують в рамках визначеної території.

 

 Підсвічування експонатів в музеї

 

Правильне освітлення в музеї

Музейні експонати у більшості своїй є предметами вельми невибагливими, досить стійкими до яскравого освітлення та тривалого перебування в незахищеному склом вигляді. Делікатні ж об'єкти поміщують в спеціальні умови, де їм не настільки страшні ультрафіолет або дотики відвідувачів. Найскладніше доводиться книгам, які одночасно розсихаються та жовтіють, а чорнила в них вицвітають. На жаль, досить ефективного способу зберегти їх поки ще не вигадали, а тому використовують щадний режим: світло включають тільки за потреби, а нагрів від нього прагнуть мінімізувати. У цьому сенсі світлодіодні світильники повністю задовольняють потреби музейних працівників – дають достатнє для огляду світло, випромінюють мінімум ультрафіолету, створюють необхідний колірний контраст з пожовклим папером та практично не нагрівають простір навколо себе.

У музеях сучасного типу вже встигло добре себе показати розсіяне підсвічування об'єктів. За кордоном стали використовувати спеціально занижені натяжні стелі, на яких спрямовується яскраве світло з нейтрально-денним кольором світіння. Відбиті промені розсіюються уздовж експозиційного залу рівномірно та додають легкості сприйняття у саме музейне приміщення. Крім того, такий ефект покликаний нейтралізувати небажані тіні та скоротити перепад за яскравістю між конусами світла від світильників спрямованого світла та оточенням.

Оскільки практично в кожному музеї є кілька тематичних експозицій, таке зонування повинно бути підкріплено світлом. Якщо Ви перебуваєте в музеї історії, де поряд з предметами побуту представлені також художні твори певної епохи, останні повинні бути оснащені власним підсвічуванням, ізольованим від інших предметів інтер'єру. Рівень освітленості полотна, написаного олійними фарбами не повинен перевищувати 150 лк, а ось предмети з дерева, каменю або металу цілком можна залити світлом близько 500 лк без шкоди для них.

Грамотно вибудувана світлова картина у музеї дозволяє ефективно керувати потоками відвідувачів, «переміщувати» їх між стелажами, закликаючи переходити від одного до іншого. Задавши правильний ритм, екскурсоводи отримають можливість легко переходити музеєм з декількома групами відвідувачів, прямуючи уздовж збудованих світлом доріжок. При цьому смислові центри кожної зони обов'язково повинні бути візуально привабливими, щоб відвідувачеві дійсно хотілося слідувати за наміченим світлодизайнерами шляхом. Найкраще за всіх такими «дорожніми покажчиками» слугуватимуть споти – причому як у активній, так і у пасивній ролі. Освітлюючи прохід, вони вкажуть публіці, як слід рухатися, а будучи симетрично відвернутими від нього, просигналізують, що смисловий центр знаходиться збоку від людини.

 

 Трекові системи в галереї

 

Правильне освітлення в галереї

Галереї традиційно відрізняються набагато більшою кількістю порожнього простору, оскільки основні визначні пам'ятки тут розташовані на стінах. Загальне світло в таких місцях найчастіше організоване за допомогою різних підвісних світильників, що розміщуються вздовж імпровізованих проходів.

Головну складність тут викликає якісне освітлення полотен. Наблизити до них джерело світла – означає, з одного боку, прискорити вицвітання фарб та руйнування полотна, а з іншого – створити підґрунтя для відблисків, які продукуються яскравою глянцевою поверхнею. У зв'язку з цим фахівці найчастіше прагнуть відшукати такий баланс, за якого усі вищевказані явища будуть зведені до мінімуму. Знову ж таки, залишається під питанням відсоток спотворення, що вноситься у сутність самого твору невірним підсвічуванням. Автор напевне не оцінив би того, що галерейники зробили його життєрадісну картину похмурою, а більш умиротворену – надмірно яскравою.

Розкриття естетичної цінності творів безсумнівно залишається ключовим каменем спотикання під час обладнання галерей. І серед відомих виходів з цієї ситуації слід згадати два прямо протилежних прийоми – уніфікацію та індивідуальне освітлення. Перша передбачає абсолютно однакове освітлення у всій галереї, приблизно на рівні близько 150-200 лк. Відвідувач буде з самого початку робити поправку на нього, розглядаючи конкретний твір, та складе більш-менш відповідну вихідному посилу думку. Другий підхід передбачає відсутність верхнього та фонового світла, залишаючи спостерігачів один-на-один зі спрямованої підсвічуванням. При цьому в кожному випадку вона буде своє: десь яскраве, десь приглушене, десь у холодному спектрі, десь у нейтральному. Реалізують його часто за допомогою спотів на 3 або на 4 плафона. Така комбінація дозволяє у кожний прилад поставити необхідну лампочку та спрямувати його на необхідне полотно, не наближаючись до нього безпосередньо.

Звісно, для того, щоб пейзажі та портрети були сприйняті так, як того хотів би художник, усе штучне освітлення повинне бути обладнане з використанням найбільш якісних лампочок. Недолік рівня передачі кольору компенсувати неможливо нічим – і це буде найболючіший удар для художнього твору. Тут припустимо застосовувати тільки лампи з Ra > 90 одиниць від виробників, які мають гарну репутацію та не завищують даний показник. У всьому світі загальновизнаними лідерами в цій категорії є лампочки Philips та Osram, а дешеві китайські товари знаходяться далеко в кінці рейтингу.

Окремо необхідно згадати використання поворотних світильників усіх мастей. Це дійсно універсальний засіб, що підходить для галереї з картинами будь-якого стилістичного напряму та форм-фактору, однак в той самий час, подібні прилади схильні робити все приміщення занадто одноманітним. Їх краще використовувати тоді, коли всі представлені у експозиції твори належать одному автору або виконані в схожих стилях, а в усіх інших ситуаціях правильніше застосовувати повноцінне зонування.

 

 Підсвічування в музеї сучасного мистецтва

 

Правильне освітлення виставки

Як Ви вже могли зрозуміти, виставка не має чітко окреслених смислових меж або рамок, в які можна вкласти відомі варіанти. Найчастіше це досить різношерста експозиція, в якій може бути представлена ​​й кераміка, й вишивка, й розпис, й картини, й скульптури, й мініатюри. Заходи подібного штибу проводяться часто для того, щоб залучити якомога більше відвідувачів різного віку та підняти престижність конкретної установи. Приходячи сюди подивитися одну частину виставки, публіка може зацікавитися іншою та не тільки збільшити виручку організаторів, але й запросити потім сюди ж своїх знайомих.

Виходячи з описаної характеристики неважко здогадатися, що подібний захід як мінімум частково є рекламним, а тому супроводжується додатковим святковим антуражем. Гостей зустрічає яскраве світло LED-панелей, повсюдно розклеєні гарні постери, а екскурсовод постійно показує зв'язок між об'єктами, що виходять за межі поточної експозиції.

Тут практично не буває конкретних смислових акцентів. Уся зала, поверх або будівля ділиться між представниками окремих тематичних секцій та освітлюється відповідно до їхніх потреб. Якщо формат заходу дозволяє, столи підсвічуються настільними лампами на прищіпках, завдяки чому у відвідувачів з'являється шанс розглянути предмети якнайкраще. Крім того, нерідко у них є можливість навіть придбати що-небудь, особливо у випадках тематичної виставки різних прикрас, мінералів, саморобок, виробів ручної роботи від авторів та ін.

 

У наступній статті ми доповнимо наше дослідження експозиційних майданчиків новими цікавими аспектами. Слідкуйте за оновленнями блогу на сайті «5watt.ua».