Штучне освітлення у художній майстерні

Усім відомо, наскільки важливу роль у майстерності образотворчого мистецтва грає освітлення – його, мабуть, можна назвати головним чинником успіху картин після наявності таланту у самого художника. Хоча найкращий вибір – це природне світло, його, на жаль, можна експлуатувати не завжди. Творчі люди працюють без сну та відпочинку, не тільки від світанку до заходу сонця, а майже цілодобово. Таким чином, стає очевидним, що на певному етапі штучне освітлення має гармонійно підмінити собою сонячне світло, зберігши сприйняття фарб та форм на полотні. До того ж, під тими самими кутами повинні освітлюватися об'єкти, які художник переносить на полотно – будь то фрукти з вазами або риси осіб натурщиків.

Цікаво відзначити, що сонячне світло для представників розглянутого ремесла має двояке значення. З одного боку, воно вважається еталонним та найбільш простим за спектром, а з іншого – навпаки, шкідливим для передачі достовірності за надмірної яскравості. У зв'язку з останнім художникам навіть рекомендується використовувати для роботи приміщення, у яких вікна виходять на північ, щоб світло було більш м'яким та розсіяним, а усю відсутню освітленість можна було б отримати від світильників. У майстернях, які звернуті на південний бік, прийнято застосовувати жалюзі, які екранують частину світлового потоку та спрямовують його потрібним чином. Особливо важливо, щоб їхні пластинки були білого або сірого кольору, оскільки кольорові моделі або вироби з малюнками спровокують появу небажаних світлових плям та спотворять кольору об'єктів – як у приміщенні, так і на полотні.

Формування світлової картини

На відміну від більшості звичайних людей, які без претензій готові залишити певні допуски у освітленні, художники собі таку розкіш дозволити не можуть. У їхній сфері кожне послаблення правил загрожує істотним зниженням якості роботи, тож вимоги до постановки світла досить жорсткі. При обладнанні майстерні прийнята така послідовність дій:

• у першу чергу визначається природна світлова картина у приміщенні – з урахуванням сторони світу, пори року та місця розташування будівлі відносно об'єктів, які її затінюють;
• потім підбираються настінні та стельові світильники, які оснащені плафонами, здатними забезпечити необхідний баланс між розсіюванням та спрямованістю світла;
• після цього дослідним шляхом визначаються такі лампочки, які слід використовувати при роботі над черговим полотном – за їхньою яскравістю, кутами розсіювання, рівнем передачі кольору та, звичайно ж, колірною температурою.

Світла у майстерні повинно бути не багато та не мало. Важливо розмістити прилади освітлення та підвести до них живлення таким чином, щоб вмикати їх можна було поштучно або невеликими групами. Це дозволить плавно переходити з природного освітлення на штучне з приходом сутінків без істотних втрат у загальній світловій картині. Надлишкова освітленість для живописців анітрохи не краща за недостатнє освітлення, а тому тільки грамотно вибудуваний, динамічний баланс може стати по-справжньому ефективним у даному контексті.

Загальні принципи освітленості мольберта у цілому схожі на аналогічні вимоги до робочого місця працівника або школяра. Для правшів важливо мати джерело світла зліва, а для лівшів – праворуч. Відмінність від традиційних підходів буде полягати лише у тому, що художнику необхідний більш яскравий світловий фон за спиною та перед очима, чого зовсім не потрібно учням та офісним співробітникам. Сформувати такий фон здатні сучасні світлодіодні панелі, особливо великі моделі без додаткових відбивачів. Розмістивши у невеликій кімнаті на стелі чотири подібних прилади з нейтрально-денним відтінком світіння та середньою потужністю можна добитися ідеальної загальної освітленості навіть для вечірніх та нічних умов роботи. Художнику залишиться змінювати тільки направлене світло, яке узгоджується з об'єктом малювання, розмірами картини та іншими факторами.

Важливе завдання – створити гарну загальну освітленість у приміщенні для підвищення видимості деталей, й лише після цього переходити до розміщення приладів, які будуть поширювати промені односпрямовано та формувати тіні. Хоча останнє речення може здатися таким, що суперечить усьому сказаному раніше, тим не менше для художника неможливо передати перспективу та об’єм без тіней. Й чим виразніше вони будуть видні у реальності, тим правдоподібніше вийде зображення на полотні.

У якості джерела спрямованого світла можна використовувати не тільки стельові моделі, але й світильники на струбцинах та прищіпках. Такі пристрої дозволяють забезпечити додаткову мобільність освітлення та гнучкість у його переналаштуванні при зміні експозиції. Більшість подібних виробів оснащені ніжкою з поворотним плафоном, що робить можливим завдання точних кутів світіння. Окрім того, за рахунок легкості світильники на прищіпках можна зафіксувати просто на рамі мольберта та створити локальне освітлення, скориставшись не надто яскравою лампою, що захищає очі від дратівного відбиття світла папером.

Останнім часом з'явилася мода використовувати для живопису заднє світло: художник виявляється освітленим зі спини вище його зросту, завдяки чому тінь від тіла на мольберт не падає, зате підвищується загальна освітленість полотна та об'єктів, розташованих у полі зору майстра. Раніше такий підхід вважався неканонічним і його намагалися уникати, потім використовували стельові прилади, які невірно розподіляли промені у приміщенні, а у останні роки багато художників перейшли на торшери сучасного типу, оснащені не тільки поворотним плафоном, але й надзвичайно довгою зігнутою опорною ніжкою. У таких виробах важливо мати рівномірне світлорозподілення, а тому художники завжди віддають перевагу моделям з матовими внутрішніми поверхнями, які виключають появу відблисків.

Підбір лампочок

Звичайно, одними тільки світильниками обмежуватися не можна, адже істинним джерелом світла, яке безпосередньо впливає на результат, є саме лампочки. Тут важливими є три технічних параметра: колірна температура, величина фактичного світлового потоку та індекс передачі кольору. Лампи розжарювання у наш час у даній сфері вже не застосовуються – вони дають неприємне жовте світло (близько 3000 К), яке спотворює барви на полотні. Замість них використовують світлодіодні лампочки з нейтральним відтінком світіння, який має колірну температуру у діапазоні 5000-5500 К, що близько до розсіяного сонячного світла у погожий день. При такому освітленні не втомлюються очі, а сприйняття гами максимально відповідає реалістичному відображенню об'єктів. У низці випадків можуть застосовуватися більш холодні тони, до 6000-7000 К, але це стосується тільки тих випадків, коли необхідно отримати трохи синювате освітлення полотна та коригувати за ним інші кольори.

Що стосується потужності виробів, тут художники підходять до питання вкрай педантично. Їх цікавлять не енергозберігаючі властивості лампочок, а їхній фактичний світловий потік. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, для образотворчого мистецтва оптимальним вважається значення у 200 лм на 1 кв. м. площі приміщення. Тобто, для майстерні на тридцять квадратів майстру потрібно цілих 6000 лм. Це означає, що при виборі лампи першорядне значення буде грати показник світловіддачі (лм/Вт), а не сама потужність. Залежно від виробника, потужність однакових за результуючими характеристиками виробів буде відрізнятися. Важливо навчитися швидко переобчислювати у розумі суму фактичних люменів, щоб розуміти, скільки та яких світлодіодних лампочок потрібно у майстерні. Розділивши значення на число світильників, можна отримати шукану кількість ламп. За умови, що плафони на освітлювальних приладах підібрані правильно, необхідності у врахуванні поправочних коефіцієнтів не буде. Якщо ж використовуються плафони закритого типу, слід взяти запас у 15-20% – саме за величиною світлового потоку, а не за паспортною потужністю приладу. У свою чергу, для світильників, у яких лампочка визирає з чаші плафона, жодні підвищення величин не потрібні. Навпаки, у цій ситуації перший час світловий потік може навіть здаватися надмірним, поки на лампочках природним чином не утвориться плівка з пилу та фактична освітленість не знизиться на декілька відсотків.

Індекс передачі кольору – це вирішальна технічна характеристика освітлювальної системи, яка безпосередньо впливає на реалістичність картини. Якщо у звичайні житлові приміщення рекомендується ставити лампочки з показником CRI не нижче 80 одиниць, то у художніх майстерень значення цього показника завжди має бути вище 90 од. З причин, багато у чому обумовленим самою технологією виготовлення світлодіодних джерел світла, найкращі показники будуть у виробів з форм-фактором «сигара», а це лампи з цоколем Т8, які підходять для LED-панелей та низки лінійних світильників з замінними лампочками. Ще одна значуща перевага поєднання приладів останнього типу зі світловипромінюючими елементами такого формату полягає у тому, що у межах майстерні вони можуть закріплюватися буквально скрізь: і на стелі, і на стінах, і на мольберті, і на штативах для більш адресного підсвічування натурщиків або полотна.

Деякі художники навмисне не відступають від традиції використання вольфрамових лампочок, оскільки дані вироби мають високий коефіцієнт передачі кольору. Що ж, з цим сперечатися складно, однак мінусів у такій політиці більше, аніж плюсів. Наприклад, виставляти картину на експозиціях у подальшому теж можна буде тільки при такому самому освітленні, інакше її сприйняття зміниться. Написане при жовтому світлі полотно виявиться перевантаженим синім кольором, навіть якщо пейзаж далекий від морського. Людський мозок компенсує надлишок жовтого синім, через що автор твору може легко втратити почуття міри та згодом при денному освітленні картина втратить свій шарм. Особливо згубно це для портретного живопису, оскільки у кольорі людської шкіри немає виражених синіх відтінків.Серед професіоналів явище надлишку блакитних тонів навіть отримало жартівливе прізвисько «ефект Аватара».

Розсіювання світла як вінець світлової картини

Яскравість та передача кольорів – це лише два стовпи з трьох при формуванні правильної світлової картини. По-справжньому закінченою вона буде тоді, коли освітлення вийде розсіяним, таким, що заповнює простір та дозволяє працювати над полотнами, зберігаючи адекватне фізичним реаліям сприйняття об'єктів. Художники-пейзажисти краще за інших розуміють, що навіть за усієї наявності тіней у природі, сонячне світло у цілому поширюється досить однорідно та рівномірно, воно освітлює швидше зверху-збоку, аніж під постійним кутом. У свою чергу, для студійного живопису усі природні явища доводиться відтворювати вручну.

У звичайному житті матових плафонів було б цілком достатньо, проте для художника потрібна не фрагментарна імітація розсіювання, а його фактична наявність. Більш професійний спосіб – це застосування спеціальних «молочних» стекол у якості світлофільтрів або установка софтбокса для фотографування у майстерні. Подібні рішення хоча й ефективні, але досить витратні. Окрім того, так зручно освітлювати об'єкти на столі, які складають натюрморт, або натурника, але у якості підсвічування полотна даний підхід покаже невисоку ефективність.

Є спосіб набагато простіше та дешевше: стелі обклеюються однотонними білими шпалерами або монтуються з гіпсокартонних листів. На відміну від фарбування, побілки або використання натяжних полотен, перераховані варіанти оздоблення не формують жорсткого відображення, тобто, виключають ймовірність появи світлових плям. Достатньо направити світло джерел догори – і художник отримає м'яку розсіяну заливку майстерні рівномірним світлом. Єдиний мінус даного способу полягає у тому, що помітний відсоток світлового потоку буде просто губитися.

Однак скоротити втрати та підвищити енергоефективність можна за допомогою використання прожекторів на штативах або за допомогою закріплення пристроїв на стінах. Їх початковий світловий потік вище за звичайний, а тому один такий прилад здатен легко замінити три-п'ять дрібніших світильників. При виборі прожекторів потрібно лише стежити за тим, щоб вони мали високий індекс передачі кольору, оскільки у більшості виробів з даної категорії цей показник досить посередній. За наявності пари еквівалентних моделей, грамотно розміщених у приміщенні, можна домогтися майже повної відсутності тіней на полотні.