Безкоштовно по Україні
0
Кошик порожній
Ваш кошик

Чого ми не знаємо про розподільні коробки?

Серед усього різноманіття електрофурнітури та засобів забезпечення працездатності електричних мереж розподільна коробка зазвичай буває витіснена на задній план. Якщо розетки потрібні нам для підключення побутової техніки та електроприладів, вимикачі – для управління світлом, а захисна автоматика – для забезпечення безпеки системи у цілому, то розподкоробкам відводиться куди менш відчутне завдання. Багато хто навіть скаже, що дана частина електромережі є практично неважливою, адже результат її присутності непомітний. Однак саме у цьому й буде полягати найвища похвала для подібних виробів: незримо виконувати свою функцію, зберігати працездатність електричних контурів та надавати майстрам максимальну зручність при комутації провідників.

Не секрет, що розподільні коробки отримали свою нинішню загальновживану та «цивілізовану» назву відносно недавно. Багато монтажників по-старому називають такі вироби розпаєчними коробками, оскільки ще 40-50 років тому саме пайка вважалася найбільш ефективним способом з'єднання відрізків дротів між собою. У той самий час, зазнали змін і самі коробки: вони змінили розміри, отримали різні модифікації, стали виготовлятися з невідомих раніше матеріалів та їхніх комбінацій. Станом на сьогодні, це досить великий сегмент ринку електрофурнітури, представники якого є невід'ємними елементами технічно вірної проводки.

 

 Розподільна коробка з клеммниками

 

Історія та функціонал

Ймовірно, ідея про те, що якийсь подібний короб необхідний, виникла ще на зорі розвитку електрики, у епоху тотальної електрифікації житлових будинків, фабрик та заводів. Як тільки число вузлів у приміщенні перевищило два, стало зрозумілим, що усі уразливі частини проводки необхідно зібрати воєдино та захистити. З ростом розгалуженості електромереж, появою безлічі електроспоживачів, світильників та розеток чітко викристалізувалася думка, що однієї такої коробки на приміщення буде недостатньо – тобто, буде потрібно створення мережі з вузловими точками. Розподкоробки одночасно виступили засобом екранування людини від ураження струмом та способом захисту самої проводки від впливу вологи, пилу, механічних пошкоджень, бруду, прямих сонячних променів та ін.

Напевно, багато хто з наших читачів знає, що у Радянському Союзі культура обладнання електромереж була не дуже високою. Незважаючи на розуміння ряду небезпек та недосконалість подібної конструкції, розподільні коробки так само, як і підрозетники, часто робилися з жерстяних консервних банок. Якщо опустити той факт, що виготовлення даних виробів було кустарним само по собі, то на перший план вийде питання безпеки: для підведення жил було потрібно пробити отвори у стінах баночок, що тягло за собою появу гострих кромок, здатних пошкодити ізоляцію. Звісно, електропровідність самої конструкції також не варто знімати з рахунків.

Справедливості заради, відзначимо, що електрики так робили не з жадібності – найчастіше у них просто не було варіантів, оскільки дістати навіть таку просту електрофурнітуру було непросто. Зараз усе відбувається інакше: ринок затоплений різними моделями та конфігураціями таких виробів. Вони відрізняються за формою, габаритами, внутрішнім наповненням, доступними сторонами підведення кабелю та дроту, класом герметичності, матеріалом, кольором, дизайну та ін. Гріх не скористатися усіма перевагами нашого часу та як і раніше з'єднувати між собою дроти у бляшанках.

Розподільна коробка, як жоден інший елемент електромережі, має величезний перелік альтернативних назв: розгалужувальна, сполучна, монтажна, розключувальна, комутаційна, розподільча, відгалужувальна та ін. Детальні пояснення, чому їй було дано такі визначення, навряд чи потрібні, однак цікаві факти усе ж має сенс описати. Якщо про методику розпаювання проводів вже було сказано раніше і тому термін «розподільча» стає повністю пояснюваним, то слово «розключувальна» взагалі було винайдено лише після появи таких виробів. Через те, що монтажний вузол пов'язував між собою проводку й для освітлювальних контурів, й для розеток, електрикам довелося винайти слово, вірно відображає суть процесу. Так поняття «розподіл» та «підключення» об'єдналися у гібрид «розключення». Зараз термін використовується у більш широкому сенсі, як позначення процесу електромонтажних робіт у цілому, але суть його ясна навіть тим, хто вперше чує нове для себе слово. Майстри старого гарту майже завжди використовують тільки назву «розпаєчна», навіть не дивлячись на те, що давно застосовують у своїй роботі самозатискні клеммники, опресовування гільз, пайку жил, контактні ковпачки, клемні колодки, а також різні інші клеммники та наконечники.

Люди часто цікавляться питанням, чи можна у сучасному електромонтажі обійтися без розподільних коробок. Насправді, так: нинішні способи комутації дротів у десятки разів безпечніше за ті, що існували раніше, тож теоретично монтажні бокси можна виключити з рівняння. Разом з тим, сьогодні навіть далека від електричної сфери людина досить обізнана про усі небезпеки, пов'язані з некоректною електропроводкою, тож навряд чи зважиться на монтаж системи без розподкоробок. Намагатися на них заощадити теж смішно – вартість виробів настільки невисока, що гаманець замовника цього абсолютно не відчує. Нарешті, саме проведення електромонтажних робіт регламентовано галузевими нормативами, у яких чітко вказується на те, що подібні елементи у системі повинні бути присутні.

Є люди, які не дуже довіряють навіть сучасної електрофурнітурі, а тому хочуть здійснити електропроводку у будинку з мінімальним числом з'єднань, виключивши монтажні коробки. Майстрам доводиться пояснювати таким замовникам, що у подібному випадку ключовим монтажним вузлом стане розподільний щит, який стоїть на вводі живлення до квартири. З метою дотримання запланованої топології електромережі монтажникам доведеться протягнути від нього цілу безліч незалежних, паралельних ліній, тобто, у багато разів збільшити метраж проводки. Однак це рішення є недоцільним та марнотратним: воно не обмежується однією тільки додатковою витратою кабелю, адже під десяток дротів штроби у стінах доведеться робити набагато ширшими та/або глибшими, що знову-таки буде дорожче, довше й до того ж знизить несучу здатність перегородок. У той самий час, відчутних переваг, за які замовнику дійсно варто було б боротися, просто немає: якщо використовувати надійні автоматичні вимикачі, у разі виникнення будь-яких неполадок система буде відключатися з тією самою швидкістю. Виділена лінія може врятувати хіба що від перегріву – й то при достатньому перетині жил.

 

 Квадратна розподільна коробка

 

Типи розподільних коробок

Класифікуються монтажні коробки за різними ознаками, однак ми сьогодні розглянемо тільки ті, які мають вирішальне значення при виборі.

  • За способом монтажу розрізняють вироби для прихованої та відкритої електропроводки. Казати про істотне розходження їхніх властивостей не доводиться – значення має лише зовнішній вигляд та конструкція, яка визначає спосіб підведення кабель-каналу. Зовнішню (накладну) коробку кріплять на стіну без попередньої підготовки поверхні: просто на дюбель-шуруп, а внутрішню (приховану) замазують розчином цементу, гіпсу або алебастру у заздалегідь висвердлений або видовбаний за формою виробу отвір. Другий спосіб зі зрозумілих причин естетичніший, й його єдиним недоліком можна назвати, мабуть, тільки недоступність розподкоробки для моментальної ревізії, якщо її вирішено було заклеїти шпалерами. Слід зазначити, що зовнішні коробки – це універсальна категорія, а вбудовувані будуть відрізнятися у залежності від матеріалу стіни: є моделі для цегляних, бетонних та гіпсокартонних перегородок.
  • За матеріалом розрізняють тільки пластикові та металеві монтажні коробки, інші матеріали сьогодні не застосовуються. Полімерні вироби засновані на поліпропілені, поліаміді та фторопласті як матеріалах мінімально сприйнятливих до руйнівних факторів навколишнього середовища та тих, що мають властивості діелектриків. Навіть у полум'ї відкритого вогню такі речовини не горять, а плавляться, не дозволяючи пожежі з їх допомогою поширитися далі. У свою чергу, металеві розподкоробки – це вже не бляшані банки, як раніше, а неструмопровідний алюміній (або його сплави) або ж листова луджена сталь. Такі моделі є максимально стійкими до механічних пошкоджень і, звісно, не горять. Сфера їхнього застосування часто обмежується виробничими цехами та ремонтними майстернями, а також технічними та підсобними приміщеннями.
  • За кількістю та розташуванням ввідних отворів коробки розрізняються, мабуть, найбільш широко. Є моделі усього з двома отворами, а є й з шістнадцятьма. Розмір короба визначає доступну кількість вводів та розміщення. Найчастіше монтажники вважають за краще встановлювати вироби, залишаючи у якості запасу одне-два гнізда, на той випадок, якщо у подальшому споживач захоче встановити ще одну розетку або додати прохідний вимикач до системи освітлення.
  • За формою розподкоробки бувають круглими, квадратними, прямокутними або квадратними з патрубками. Дня зовнішнього монтажу не має значення, якою є форма вироби, а тому найчастіше застосовуються прямокутні моделі – як найбільш об'ємні. У свою чергу, для внутрішньої установки краще круглі, оскільки просвердлити за допомогою коронки відповідний отвір набагато простіше, аніж долотом підготувати нішу з прямими кутами. Інших істотних плюсів жодна форма не несе.
  • За класом захисту розподкоробки можуть бути розраховані на експлуатацію тільки у житлових та сухих приміщеннях (IP20), у місцях з підвищеною вологістю (IP44), на вулиці (IP55), в умовах суттєвих атмосферних опадів (IP67) або навіть під водою (IP68)! Найчастіше звичайним покупцям досить виробів перших двох типів, щоб повністю покрити свої потреби – як для кімнат, так і для санвузлів.

 

 З'єднання дротів у монтажній коробці

 

Корисно знати

Загальноприйнята відстань між місцем розташування коробки на стіні та горизонтальним перекриттям (дахом, стелею, натяжним полотном) становить 15 см. Такий стандарт дозволяє за необхідності виявити навіть такий бокс, який ховається під шпалерами, шляхом простукування перегородки на потрібній висоті. Розташувавши її вище, майстер зробить вкрай незручним сам первинний монтаж електромережі, а розмістивши нижче – піддасть небезпеці пошкодження струмоведучі магістралі при закріпленні картин та полиць. Зазвичай розподільні коробки можна знайти безпосередньо над розетками та вимикачами, а головний короб кімнати – у одному з кутів на внутрішній стіні будинку, протилежній вікну.

Скажемо також, що, всупереч поширеним побоюванням, заклеювати короб на стіні цілком припустимо. Деякі споживачі вважають, що вбудовуваний виріб буде правильним втопити у основу не до кінця, але це не так. Суттєвої практичної користі дана політика не принесе, зате зробить ремонт менш естетичним. Глибина повинна бути такою, щоб кришка розподкоробки виявлялася урівень зі стіною. У тому випадку, якщо замовники занадто серйозно побоюються не знайти за необхідності потрібне місце, розташуйте її у площині перегородки, а потім просто пофарбуйте видиму заглушку або наклейте на неї фрагмент тих самих шпалер.

Пам'ятайте, що несправності у розподкоробці відбуваються досить рідко – основна маса електроаварій трапляється через пошкодження дротів десь у стіні, через перегрів жил або через коротке замикання у розетці. Саме тому не варто розкривати розподкоробки без зайвих на це причин. Робіть це у тому випадку, якщо усі більш ймовірні місця вже були перевірені. Оглядаючи їх, також не забудьте профілактично підтягнути різьбові з'єднання на контактах та проінспектувати міцність затискачів у клемниках.