Прохід кабелів крізь стіну та перетин дротів
Не тільки у приватних будинках, але навіть у квартирах електрикам часто доводиться проходити кабелями крізь стіни та перегородки. Це необхідно для з'єднання приміщень мережею комунікацій та забезпечення працездатності домашньої електрозалежної техніки. Будь-яка подібна дія пов'язана з певними труднощами та має свої правила виконання. Саме про такі речі ми сьогодні й поговоримо.
У першому наближенні можна сказати, що протягування провідників крізь стіни складається з трьох етапів: підготовки отвору, власне, проходу кабелю або дроту та закладання. Хоча не можна сказати, що комплекс робіт надто складний, на кожному етапі є свої нюанси. Наприклад, на першому – це та кількість будівельного сміття, яке утворюється при висвердлюванні або вибиванні отвору, на другому – підбір способу проходу, на третьому – акуратність оздоблювальних робіт. У нормативній документації описується здебільшого друга фаза, проте там також є чимало вказівок на першу та третю. Розглянемо усе по черзі.
Правила та принципи здійснення робіт
Найбільш базовий принцип при прокладанні комунікацій полягає у тому, щоб зробити їх замінними: з часом дроти може знадобитися полагодити, мережу – модернізувати або ж зовсім змінити внутрішньобудинкові магістралі без капітального ремонту. Найпростіший спосіб захистити дроти при проході перегородки – використовувати гільзи та напрямні. Ними можуть виступати відрізки металевих труб, електротехнічна гофра, спеціально збудований мініатюрний гіпсокартонний короб і т.д. Для житлових приміщень з нормальною вологістю допускається навіть відкритий прохід проводки без додаткових захисних пристосувань – просто через отвір у перегородці, однак даний підхід вкрай неестетичний та на практиці застосовується рідко. Інша справа – вихід кабелю до вологого приміщення або на вулицю, а також вхід звідти. Саме тут і починаються основні труднощі.
Для останньої ситуації у ПУЕ немає чіткого опису обов'язкових дій, проте інші схожі положення вказують на те, що слід обов'язково використовувати гільзу, а усі технологічні зазори потрібно заповнювати матеріалами, які можна легко видалити за необхідності проведення ремонтних робіт, обслуговування та заміни проводки. Разом з тим, неважко зрозуміти, що у описуваних умовах також важливо подбати про достатню герметичність місця проходу, щоб волога та холод не проходили крізь стіну у цьому місці. Будівельники та монтажники, які мають справу з практикою, а не теорією, завжди рекомендують використовувати гільзу, що міцно закріплюється у прохідному отворі (наприклад, на цементний розчин) та має невеликий ухил у бік вулиці або більш холодного та вологого приміщення.
Зі сказаного вище можна було легко зрозуміти, що з'єднання наскрізним проходом однотипних приміщень досить просто, проте якщо мова йде про вихід назовні, ситуація ускладнюється. У квартирах необхідність у подібній проводці з'являється при прокладанні траси до зовнішнього блоку кондиціонера, а у приватному секторі – при введенні живлення до будинку або виведення дротів для освітлення та електроживлення господарських будівель. Загальний принцип тут простий: зону проходу необхідно захистити від промерзання та проникнення вологи, у тому числі, конденсату. Саме для цього робиться згаданий раніше ухил – він перешкоджає накопиченню великої кількості рідини у ключовому місці та забезпечує автоматичний злив конденсату без додаткових дій з боку людини.
Кабель та системи прокладки кабелю слід з самого початку обирати з упором на те, у яких умовах системам належить експлуатуватися. Всередині житлових приміщень проводка буде досить однорідною, а при перетині кордону з вулицею її тип, рівень захисту та принцип організації слід змінити. Важливо, щоб рівень ізольованості дротів повністю відповідав вимогам для конкретної зони.
Роботи по проходу стіни починаються з підбору місця та буріння отвору. У нових будівлях даний етап досить простий, а ось у будинках зі вже наявною проводкою необхідно бути обережніше, щоб не пошкодити інші струмовідні жили, які проходять у стіні. Окрім того, завжди необхідно звірятися з генеральним планом будівлі – чи не проходять труби яких-небудь комунікацій якраз у тому місці, де Ви плануєте організовувати прохід. Якщо поблизу запланованого під отвір місця знаходиться монтажна розподільна коробка, найправильніше зміститися від неї у бік. Щоб чітко розуміти, куди саме краще перенести майбутній отвір, рекомендується відкрити коробку та дослідити, звідки до неї приходять дроти. За їхнім загальним спрямуванням Ви зможете визначити «заборонені» для свердління вертикалі та горизонталі. Коли стане відомо,що зона робіт безпечна як для проводки, так і для людини, можна приступати.
Свердлити отвори найкраще буром, а не коронкою. Так вони виходять більш акуратними, пилу на об'єкті залишається небагато, та й зусиль докладати доводиться менше. Заради того, щоб отвір вийшов технологічним, його рекомендується виконувати у один прохід. Це не означає, що необхідно висвердлити стіну наскрізь з першої спроби. Мова про те, щоб свердлити тільки у одному напрямку буром необхідної довжини, а не намагатися зробити це з двох боків назустріч одне одному. У останньому випадку помилитися дуже легко, а це означає, що Ви залишите у стіні як мінімум один непотрібний отвір та ускладните оздоблення. У панельних будинках стіни мають середню товщину у 30-35 см; у хрущовках – внутрішні перегородки такі самі, а несучі та зовнішні стіни близько 40-50 см; у сталінках ця величина може наближатися до метру. При підвищенні товщини стіни, діаметр бура також повинен збільшуватися. Найбільш популярний тип для зазначених цілей – 25-30 мм.
Починати буріння слід з малих діаметрів – це допоможе зменшити кількість штукатурки, що кришиться, та підготує канавку для установки більш товстого бура необхідної довжини. Щоб не пошкодити стіну зі зворотного боку занадто сильно, важливо здійснювати роботи, маючи на бурі позначку глибини. У міру занурення до перегородки, на фінальних етапах тиск на інструмент слід трохи послабити – й тоді вихід вдасться досить акуратним. Найбільш неприємний момент, який може бути пов'язаний з подібними роботами – потрапляння у арматуру. Практично завжди подібна ситуація означає, що майстру доведеться зміститися у бік, полишивши попередній отвір. Без спеціалізованого інструменту просвердлити панельну арматуру нереально, але це й у цілому не рекомендується.
Оптимальним буде випадок, коли через стіну потрібно провести відносно невеликий пучок дротів. До нього легко знайти підходящу за діаметром трубку, яка послужить гільзою, та відповідний бур. Набагато гірше, якщо потрібно прокласти стільки кабелів, й вони товщі за найбільш товстий з наявних у майстра бурів. У таких випадках доводиться розширювати отвір або ж висвердлюють одно-два паралельних, спочатку розчищаючи канал вибиванням матеріалу, а потім закладаючи усі непотрібні порожнини навколо гільзи. До каналу потрібного діаметра гільзу найкраще забивати з того боку, звідки здійснювалося свердління. У ідеалі, трубка та бур повинні мати майже однаковий діаметр, щоб оздоблювальні роботи можна було мінімізувати, а сама область проходу зберегла максимальну міцність.
Більш м'які перегородки проходяться набагато швидше. Наприклад, дерев'яну стінку можна досить легко просвердлити навіть хорошим дрилем. Тут буде менше сміття та зусиль. Важливо лише пам'ятати, що деревина – це горючий матеріал, а тому не намагатися прокладати у такій стіні проводку без гільз та не використовувати обрізки пластикових трубок. Найкращий вибір як і раніше метал.
У свою чергу, гіпсокартонні перегородки потребують делікатного поводження. Спочатку необхідно переконатися у тому, що Ви не потрапите у стійку профілю під час свердління, а потім згадати, під яким кутом у даній стіні йде проводка до електрофурнітури. Якщо усе гаразд, невеликою коронкою або свердлом великого діаметра просвердлюється ближній лист гіпсокартону. За ним найчастіше ховається утеплювач. Щоб не намотувати волокна мінеральної вати на свердло, необхідно узяти шило або викрутку з довгим жалом та розширити отвір у матеріалі. Потім тією ж викруткою можна акуратно проколоти дальній лист гіпсокартону з тильного боку. Обійшовши стіну, по заготовленій мітці висвердлюється другий отвір. Тут припустимо використовувати у якості гільзи пластикову трубку.
Перетин дротів
Поряд зі свердлінням наскрізних отворів у стінах для протягання кабельних ліній, періодично також виникає необхідність прокласти трасу таким чином, що дроти перетинаються або проходять у безпосередній близькості один від одного. Звертаємо увагу читачів, що мова у даному випадку йде не про з'єднання жил у розподільних коробках, а про випадки, коли дроти не пов'язані один з одним та не повинні контактувати. Фахівці радять по можливості уникати подібних ситуацій та проектувати лінії таким чином, щоб силова проводка не перетиналася, проте періодично цього просто нереально уникнути.
Найправильніший шлях – додатково ізолювати один з цих кабелів. Це можна зробити за допомогою відрізка ПВХ-трубки або обмотування ділянки дроту ізоляційною стрічкою у 4-5 шарів. Оскільки подібні місця перетинів часто ховаються у стінах, у потрібному місці всередині штроби слід заготовити додаткове поглиблення, інакше кабель, який перехльостує, буде випирати з канавки та може бути пошкоджений при подальшому оздобленні.
Якщо перетинати струмопровідні жили доводиться не тільки один з одним, але й трубопроводами комунікацій, завжди слід витримувати дистанцію не менше 5 см. Причому у місцях перетину на кабелях також повинна бути додаткова ізоляція – з ПВХ при відкритому перетині та у вигляді металевих каналів, закритих розчином, при прихованому. Додатково рекомендується захистити накладкою усі види комунікацій від механічних пошкоджень не менш, ніж на 2,5 см у кожен бік від точки перетину.
У вкрай рідкісних випадках ситуація може скластися так, що місцем перетину дротів буде область біля труби, яка виводить інший кабель зі стіни. Подібне стає результатом перепланування квартир та перенесення перегородок, через що проблемні аспекти накладаються один на одного. Розв'язати ситуацію можна тільки одним способом – плавним обходом перешкоди більш гнучким провідником. Якщо вертикальний кабель йде по одній стіні, яка примикає до кута, а горизонтальний – проходить крізь іншу, досить зробити невелику канавку у першій згаданій перегородці. На вертикальний кабель надівається або намотується додаткова ізоляція, а потім цей фрагмент трохи топиться у підготовлену канавку. Заважати один одному дроти не будуть, а товщина шару ізоляції та стінок труби-провідника забезпечить необхідну відстань між ними. Якщо ж обидва кабелі, які перетинаються, якимось чином опинилися на одній стіні, канавку необхідно робити округлою, збоку від труби, що виходить, з радіусом не менше 3 см від другого кабелю. Тут вертикальний дріт знову додатково ізолюється та плавним вигином, по дузі, обходить місце виведення горизонтального зі стіни.
У практиці електриків зустрічається чимало нестандартних ситуацій, де буквально дотримати нормативи просто не видається можливим. В усіх подібних випадках є два шляхи. Перший – постаратися привести обставини до такого виду, щоб це підпадало під офіційні вимоги. Даний підхід зазвичай обходиться дуже дорого та має сенс тільки для фірм та організацій, до яких може прийти пожежна інспекція. У квартирах більш застосовний другий підхід. Він передбачає дотримання «не букви, а духу» офіційних правил – акуратність монтажу, дотримання розумних відстаней, висока технологічність виконання робіт. Гарний майстер здатен здійснити навіть найскладніший електромонтаж таким чином, щоб його результат був надійним та безпечним.
