Прокладка кабелю по паркану

Власники житла у приватному секторі, а також дачники досить часто стикаються з проблемою підведення живлення до освітлювальних приладів та господарських будівель, розташованих у певному віддаленні від основного будинку. А споживачів там може бути досить багато: теплиці, системи поливу, контури освітлення ділянки, дрібна сільгосптехніка та ін. У подібній ситуації прокладка кабелів по повітрю потребуватиме занадто великих витрат та буде незручною, а під землею – зробить непридатною для обробки деяку частину ґрунту. Рішення є – протягнути лінію живлення уздовж паркану. Про те, як це зробити правильно, й піде мова у сьогоднішній статті.

Безумовно, кабель або дріт усе ж можна спробувати провести по повітрю, закріплюючи на опорах, якщо розміщення будівель на ділянці дозволяє це зробити таким чином, щоб стовпи нічому не заважали та не псували вид з вікна на подвір’я. Однак на практиці такий спосіб підійде, скоріше, для магістральної лінії, а локальну завжди хочеться зробити менш помітною та заощадити на роботах. Прокладка дротів по паркану дійсно дозволяє вирішити це питання з мінімальними витратами, досить швидко і, що вкрай важливо, у рамках ПУЕ.

Особливості монтажних робіт

Останній зі згаданих аспектів буде для нас опорним: роботи повинні проводитися з дотриманням правил улаштування електроустановок. У ПУЕ немає терміна «паркан», зате є поняття конструкцій та стін. Тобто, у традиційному розумінні паркан не підпадає під визначення опорної поверхні для силової траси, а це означає, що треба його таким зробити або привести саму проводку до менш вибагливої. По суті, умови відомі: неважко зрозуміти, що лінія, яка прокладається по паркану, буде відкритою, а це вже саме по собі дає деяке бачення ситуації.

Висота пролягання траси буде визначати допустимий ступінь захисту кабелю. Полегшити собі завдання можна, застосовуючи броньовані провідники, проте це не в усіх випадках буває доцільно або просто дорого, а тому далі будемо спиратися на «споживчий» сегмент. До нього ми відносимо кабельну продукцію марок ПВС та ВВГнг-LS, оскільки їх вітчизняні домовласники придбавають набагато частіше. Дані типи дротів мають відповідне співвідношення вартості та технічних характеристик, а також не мають прямих заборон на використання для даних цілей. Єдиний аспект полягає у тому, що ці два типи не є броньованими, а тому їх слід виконувати на висоті не менше двох метрів або ж забезпечувати їм захист від механічних пошкоджень – використовувати короб, трубу та інші доступні засоби.

Пропонуємо розглянути декілька типових випадків прокладки кабелю по паркану – для різної висоти перегородки, матеріалу та жорсткості конструкції. Припустимо, у нас є огорожа, яка підноситься над рівнем землі навіть більш, аніж на 2 м. У цьому випадку засоби механічного захисту нам не знадобляться. Буде досить натягнути між опорними стійками огорожі міцний сталевий трос та використовувати його як напрямну. Рекомендовані параметри троса – конструкція з двох жил з діаметром кожної не менше 2 мм. Подвоєння необхідно на той випадок, якщо з одним з них щось з часом відбудеться. До даної напрямної за допомогою пластикових хомутів або нейлонових кабельних стяжок притягається стійка до ультрафіолетового випромінювання гофра, а вже всередині неї проводиться сам провідник. Як бачимо, дана проводка досить проста за своєю структурою, не вимагає великих витрат, знань та зусиль від монтажника. Що важливо, розглянутий спосіб підходить навіть для високого дерев'яного паркану та не суперечить правилам пожежної безпеки.

Наступний випадок – огорожа з профнастилу, яка має висоту менше необхідних двох метрів. Як ми вже знаємо, у даній ситуації лінію слід прокладати у трубі або коробі. При цьому кабель та системи прокладки кабелю повинні бути за вагою співставні з жорсткістю опорної конструкції. Зважаючи на цей факт, а також високу ціну сталевих труб, необхідно використовувати більш легкі та дешеві рішення. Таким буде товстостінна гофротрубка з поліетилену, яка має достатню стійкість до ультрафіолету. Це й так недорогий матеріал, а тому не слід намагатися заощадити на ньому додатково: якісна гофра прослужить Вам довгі роки, не деформує паркан та буде у необхідному ступені надійною. Звертаємо увагу читачів на те, що колір виробу несе не естетичну функцію, а є індикатором властивостей: сіра ПВХ-гофра для вказуваних цілей не підійде, вона дуже крихка та легко втрачає свою міцність від перепаду температур, вологості та дії сонячних променів. Для зовнішньої прокладки необхідна помаранчева, а краще – чорна: вона зроблена з поліетилену, який у сотні разів менше схильний до впливу перерахованих факторів. Закріплення кабель-каналу проводиться за допомогою набору кліпс, які прикручують до опор або безпосередньо до огорожі. Важливо дотримуватися відстані між точками кріплення – вона не повинно перевищувати одного метра. Найчастіше кріпити контур до основи цілком припустимо – це лише збільшить надійність системи.

Якщо невисокий паркан зроблений з деревини, як це часто буває у селах або на кордоні дачних ділянок, необхідно застосовувати тільки негорючі кабель-канали. Звичайно, кращий варіант – це метал, проте таке рішення є досить дорогим за великої протяжності траси, а також може помітно обважнювати огорожу або навіть пошкодити її на етапі монтажу, якщо деревина у деяких місцях трухлява. Замінити трубу як засіб механічного захисту та здешевити захід може допомогти металевий куточок – він зазвичай є у домашнього майстра хоча б у мінімальній кількості. Якщо такий підхід теж фінансово або технічно невиправданий, можна вдатися до найбільш економного варіанту – використовувати гофротрубку з металу.

Для дерев'яного паркану менше двох метрів існують і інші варіанти. Найголовніше тут – віддалити потенційно пожежонебезпечний дріт від горючої поверхні, а для цього, як то кажуть, «усі засоби підходять». Так, деякі дачники просто використовують металевий каркас дерев'яного паркану у якості підкладки. Широка профільна труба, до якої кабель кріпиться на дальньому від паркану боці за рахунок притягання хомутами, повністю відповідає вимогам безпеки. Окрім того, забезпечити необхідну відстань між парканом та проводкою можна за рахунок звичайних керамічних ізоляторів. Ролики закріплюються на вертикальні опори паркану та чудово утримують дріт на відстані від його площини. Головне, усе ж не забувати про належний механічний та електричний захист силової лінії та застосовувати для цього негорючу пластикову гофру.

У разі, якщо Ваш паркан має висоту до двох метрів та складений з цегли або каменю, можна не побоюватися щодо його горючості. У цілому, така основа жодним чином не відрізняється від звичайної стіни. Тут можна не тільки прокласти проводку, але й розставити вуличні світильники для освітлення ділянки, залишаючись впевненими у міцності конструкції. Кріплення магістралі здійснюється дюбель-хомутами, а самі дроти можна протягнути у стійкый до УФ-променів гофрі або недорогому металевому каналі.

Серед умовно міцних парканів виділяється огорожа з наборних бетонних панелей. Через свою конструкцію при значному вітровому навантаженні плити можуть зміститися, повиснути на дроті або навіть обірвати його, якщо він був прикріплений до їхньої площини. Вихід з положення простий: необхідно використовувати направляючий трос, як у самому першому випадку, а точками його кріплення зробити опорні стовпи паркану, залишаючи невеликий запас за довжиною для компенсації розтягування. Найскладніший етап монтажу живлячого контуру у даному випадку – висвердлювання отворів під кріплення монтажних хомутів. Робити це необхідно дуже акуратно, по центру стовпчика, інакше є ризик, що він просто лопне у даному місці.

Останнє, про що тут слід згадати – це заземлення металевого паркану. Той факт, що опорні стовпи конструкції вкопані до землі або забетоновані на невеликій глибині не є гарантією заземленості паркану як контуру. Якщо раптом трапиться обрив або просто серйозне пошкодження ізоляції кабелю з його торканням до металевих частин паркану, уся огорожа виявиться під напругою. А тому не полінуйтеся підключити й її, нарівні з будинком, до контуру захисного заземлення.

Корисні поради

Гарний електромонтаж відрізняється від поганого не тільки повним дотриманням техніки безпеки при роботі та виконанням вимог ПУЕ – у ньому також закладений великий досвід майстрів та інженерна кмітливість, яка дозволяє привести нестандартну ситуацію до регламентованої правилами. Далі ми наведемо декілька прийомів-хитрощів, які можуть непогано допомогти при облаштуванні проводки вздовж паркану. Важливо відзначити, що усі вони дійсно зводяться до результатів, які підпадають під вимоги нормативів, але перевіряючі органи усе ж можуть залишитися не дуже задоволеними та попрохати власників вдосконалити конструкції.

• Якщо у Вас досить високий паркан, але він усе ж трохи не дотягує до двох метрів, дуже раціональним буде рішення трохи «наростити» висоту опор. Це можна зробити, прибивши відрізки дощок до верхніх частин опор або наваривши на них металеві трубки (у залежності від матеріалу огорожі). Цегляні огорожі можна збільшити за рахунок викладення ще кількох шарів цегли, причому не обов'язково у повний ряд: досить зробити це там, де планується розмістити точки кріплення кабелю.
• У низці випадків, якщо передбачається перевірка норм облаштування проводки відповідними органами, а висота огорожі не дотягує до необхідної усього декількох сантиметрів, можна спробувати зняти у його основи трохи землі. Відстань від ґрунту до верхівки паркану збільшиться й жодна перевірка не зможе зареєструвати це як повноцінне порушення.
• Перед прокладанням кабелю по паркану, добре задумайтеся про те, чи не хотіли б Ви при цьому зробити ще й освітлення периметра своєї ділянки. Якщо розмістити світильники на необхідних місцях відразу, а не після закінчення монтажу ліній, роботи буде менше. Окрім того, усі точки розриву ланцюга вдасться комутувати більш цивілізовано.
• Незалежно від висоти силової лінії та ступеня її захищеності, у жодному разі не повинна постраждати ремонтопридатність. Дроти повинні бути прокладені так, щоб Ви могли хоча б періодично проводити візуальний огляд, а за необхідності мали доступ до них і для ремонту.
• Намагаючись оптимізувати конструкцію, не покладайте на струмоведучий кабель непотрібні функції. Навіть самонесучий дріт не повинен виступати лінією зв'язку або стяжки інших об'єктів.
• Якщо висота огорожі та тип провідника дозволяють тягнути лінію без додаткового каналу, постарайтеся підшукати кабель з зовнішньою оболонкою світлого відтінку. У сонячний день чорні кабелю гріються набагато сильніше, а це може згодом позначитися на проводці у цілому.
• При здійсненні проміжної комутації на лінії (наприклад, для підключення світильників), використовуйте герметичні монтажні та розподільні коробки, щоб уникнути попадання вологи всередину них.
• Біля кожної точки розриву необхідно залишити невеликий запас кабелю, щоб забезпечити можливість у майбутньому зібрати з'єднання інакше.
• Усередині монтажних коробок можна застосовувати будь-який тип комутації жил, окрім скручування. Допускається використовувати клемні колодки, гвинтові клемники та клеми швидкого монтажу, хоча останні рекомендуються у меншій мірі.
• Плануючи прокладку кабелю по паркану, подумайте про температурні розширення конструкції. Це стосується як огорожі, так і кабелю. Дріт не повинен бути натягнутим між точками фіксації, як струна, ще при монтажі.
• Обходити хвіртку або ворота найбільш правильно усе ж за допомогою стовпів та повітряної лінії на необхідній висоті. Якщо цей варіант не розглядається, добре ізольований дріт повинен проходити над П-подібним прорізом всередині відрізка закріпленої труби або металевого профілю.