Чому нові електролічильники показують більше за старі?

Населення постійно виявляє невдоволення з приводу збільшення вартості електроенергії, а також ставить під сумнів коректність роботи приладів її обліку. Багато хто стверджує, що лічильники останніми роками стали мотати більше – при тому, що число електрозалежної техніки у будинку не змінилося або зросло занадто мало у порівнянні зі збільшенням спожитих обсягів. Трапляється й так, що більше доводиться платити тим, кому держава або місцева влада тільки-но встановила новий лічильник. Сьогодні ми спробуємо розібратися, якою є причина збільшення показань та що споживачі можуть зробити, щоб на законних підставах платити за електрику менше.

Фахівці вбачають цілих шість можливих причин такого стану речей: сезонність, якість самого лічильника, заміна приладу обліку на інший, глобальні технічні нюанси роботи електромереж, некоректні або сторонні підключення до обслуговуваної підмережі, а також спроби шахрайського впливу на лічильник. Далі ми пропонуємо розглянути їх усі по порядку, проаналізувати ситуацію максимально критично та пошукати виходи з ситуації, яка склалася. Найчастіше ностальгія за звичними радянськими лічильниками, які рахували «правильно», у дійсності є або помилкою, або звичкою до вимірювання електроспоживання не до кінця справним або неточним приладом. Однак – про усе по порядку.

Фактор сезонного навантаження на електромережу

Будь-яка доросла людина, яка регулярно контролює показання лічильників, знає, що у холодну зимову пору споживання електрики та газу зростає, а води – навіть трохи знижується. Усе це пов'язано з банальними аспектами життя: оскільки у даний період хочеться зігрітися, вмикаються різні потужні обігрівачі (масляні, інфрачервоні, електричні, тепловентилятори, іноді – кондиціонери), на приготування страв йде більше газу через необхідність прогрівати їжу, починаючи з більш низьких температур в умовах прохолодної кухні, а ось купатися середня людина починає трохи рідше, оскільки необхідність у прийнятті душа знижується, та й мікроклімат у будинку цьому не сприяє.

Безумовно, нас у першу чергу цікавить електроенергія. Говорячи про те, що взимку експлуатуються обігрівачі, ми повинні розуміти, що не тільки вони одні винні у збільшенні електроспоживання. Існує ще декілька вельми очевидних, але часто ігнорованих факторів. Перший з них – тривалість світлого та темного часу доби. Якщо влітку ми вмикаємо люстру тільки під вечір, не раніше семи годин, то взимку темно у наших широтах буває вже о четвертій годині дня. Навіть дивлячись на ці цифри, легко зрозуміти, що щоденна робота штучного освітлення збільшується на 3 години. А це 90 годин на місяць, що досить немало – особливо, якщо врахувати, що більшість люстр оснащені кількома патронами та ще не усі перейшли з «марнотратних» лампочок розжарювання на економні світлодіодні лампи.

Однак давайте будемо справедливими до кінця: у зимовий період буває похмуро практично протягом усього дня, й це означає, що освітлення вмикається не о четвертій годині дня, а набагато раніше. У деяких будинках світло взагалі практично не гасять з ранку та до вечора, якщо у сім'ї є людина, яка перебуває вдома більшу частину часу – пенсіонер, школяр або студент на канікулах, надомний працівник або фрилансер. На той самий зимовий період припадає декілька свят, й головне з них – Новий рік, під час підготовки та святкування якого прийнято засиджуватися довго за опівніч. У результаті, за вимірами фахівців це додаткове штучне освітлення у зимовий період становить приблизно 25% від тієї самої додаткової, сезонної частки у загальному прирості енергоспоживання.

Наступний аспект – більш холодна водопровідна вода. Якщо задуматися про те, скільки разів на день ми використовуємо воду, можна зрозуміти, що її споживання помітно впливає на витрату електроенергії. Оскільки з листопада по квітень водопровід остигає нарівні з навколишнім повітрям, небагато людей хочуть використовувати холодну воду для миття рук. Це закономірно призводить до необхідності її підігріву – газовою колонкою чи бойлером, у залежності від типу будинку, у якому живуть люди.

Не секрет, що сьогодні централізована гаряча вода рідко де має достатню температуру для комфортного використання, тож бойлери зустрічаються у будинках набагато частіше, ніж раніше. І якщо на кухні вода у чайнику нагрівається лише трохи довше, що малопомітно впливає на сукупне енергоспоживання, то у бойлері знаходиться кілька десятків, а іноді й більше за сотню літрів, температуру яких необхідно постійно підтримувати на певному рівні. До того ж, не будемо забувати, що люди часто не хочуть забирати корисне місце у ванній кімнаті, побоюються монтувати всередині вологого приміщення розетку та автоматичний вимикач, а тому обладнують простір під бойлер де-небудь у простінку з іншими комунікаціями, на антресолях та ін. У таких місцях часто буває помітно нижча температура або взагалі спостерігається протяг, що,безумовно, призводить до необхідності додаткового нагріву, а тому – підвищеного споживання електроенергії.

Нарешті, існують і дрібні фактори. Серед них – природне бажання людини випити гарячого чаю протягом дня, що означає кількаразове увімкнення електрочайника, який належить до вельми потужних домашніх електроприладів (у середньому, близько 1,8 кВт). Сюди ж можна віднести непряму причину – взимку люди більше перебувають вдома та експлуатують побутові прилади, прибирають, дивляться телевізор, працюють за комп'ютером. Зустрічі з друзями також доводиться перенести з відкритого повітря або прохолодного кафе на свою теплу кухню. Святкові приготування, додаткова ілюмінація в усіх кімнатах, прийом гостей та родичів у новорічний період – усе це вносить певний внесок до сукупного енергоспоживання, але ми чомусь про це постійно забуваємо.

Справедливості заради, відзначимо, що сезонність стосується не тільки зими. Влітку більше навантаження припадає на кондиціонери, яких раніше просто не було у квартирах, довго працюють вентилятори, а у холодильників помітно скорочується цикл увімкнення-вимкнення компресора, що забезпечує необхідну температуру у камері. Хоча останній аспект чинить найменш значний вплив на результат, він усе ж має місце й тому зобов'язаний бути тут наведений.

Якість електролічильника

У даного чинника є дві крайності – часто некоректно враховує споживання й дуже старий радянський лічильник, давно витратив свій ресурс, й занадто дешевий сучасний китайський прилад, точність якого залишає бажати кращого. І якщо у старих квартирах без ремонту природним чином зберігаються моделі, у справності яких часто доводиться сумніватися, то у новобудовах низькоякісні лічильники просто закуповуються забудовником та встановлюються у продавані квартири через невисоку вартість такого рішення. Передбачити таку ситуацію практично неможливо, а безконтактна перевірка працюючого приладу коштує досить дорого – часом стільки ж, скільки сам лічильник.

Звичайно, при ввезенні на територію України будь-яке контрольно-вимірювальне обладнання повинно проходити перевірку або сертифікацію. Проте, механізми та способи такої перевірки сумнівні – як, втім, і сам факт її наявності. Разом з тим, можливе й сумлінне виконання своїх обов'язків контролюючими органами, просто перевірка усієї партії технічно недоцільна, тому висновок видається після дослідження тільки декількох зразків, у той час, як інша маса виробів може бути невірно відкалібрована.

Часто митники перевіряють лише офіційний бік – наявність сертифікатів виготовлювача, присутність написів українською мовою, мінімальний супровідний пакет документів. У результаті на ринок потрапляє партія бюджетного низькоякісного товару, який майже моментально розгрібається споживачами. Неважко зрозуміти, що зовсім незалежно від того, які прилади Ви експлуатуєте та як довго протягом дня працюють у Вашому домі різні світильники, показання усе одно будуть некоректними. Проте, справедливим буде сказати й про те, що неправильно – це не завжди більше. Вам цілком може попастися виріб, який, навпаки, дає похибку у меншу сторону.

Заміна приладу обліку

Тісно пов'язаним з попереднім є фактор можливої ​​заміни лічильника керуючою компанією, представниками ЖЕКу або локального постачальника електроенергії. Подібні роботи можуть здійснюватися як у рамках профілактичної перевірки, так і після звернення громадян з відповідною заявою. Слід зазначити, що сьогодні багато місцевих постачальників встановлюють у будинках нові лічильники за власний рахунок – за підсумком це обходиться їм дешевше, аніж недоплата від абонентів, які усе ще продовжують експлуатувати прилади обліку старої конструкції.

Звичні багатьом з дитинства індукційні моделі з обертовим диском сьогодні стрімко йдуть у небуття. Пов'язано це з тим, що вироби звичного більшості зразку банально невигідні енергокомпаніям. Мова не йде про якийсь злий намір – просто той механізм роботи, який використовується у радянських моделях, принципово «ігнорує» малі обсяги споживання. Зараз, коли існує багато техніки, яка оптимізована саме для високої енергоефективності, це стало проблемою. Зарядки для телефонів, світлодіодні світильники, дрібні гаджети, а часом навіть працюючі ноутбуки та монітори можуть виходити за межі чутливості старих індукційних лічильників. У результаті спожитими виявляються сотні неврахованих кіловат енергії, які коштують мільйони гривень у масштабі держави. Цілком розсудливо, що підприємства-постачальники намагаються захистити свої інтереси.

На основі вищесказаного вірною є й зворотна логіка: з появою лічильників, здатних вловити та врахувати навіть незначне навантаження, виріс і обсяг енергії, за споживання якої приходять рахунки. Застосування особливих мікросхем у лічильниках нового покоління дозволило чутливо відстежувати навіть фонове навантаження приладів та пристроїв, які ми звикли тримати увімкненими до розетки. Наприклад, якщо Ви маєте звичай залишати телевізор у режимі очікування, а комп'ютер – у режимі сну, за місяць новий лічильник нарахує за це близько сотні ват. Додайте до цього те, що у розетках, швидше за усе, постійно залишені увімкненими мікрохвильовка та інша дрібна техніка, зарядні пристрої від різноманітної електроніки, комп'ютерні колонки. На відміну від індукційних моделей, сучасні лічильники Вам цей обсяг не «пробачать», що, у цілому, цілком справедливо та законно.

За двома останніми факторами обов'язково слід підвести невеликий комплексний підсумок. Припустимо, що місцева енергосервісна компанія встановила у Вашому домі безкоштовні лічильники, але усі вони належать до найбільш бюджетного сегменту, а тому працюють некоректно. Подібна ситуація досить реальна, хоча фахівці-монтажники усе ж здебільшого перевіряють точність роботи пристрою, щоб не встановити модель, яка буде рахувати менше. Навіть якщо Вам будь-яким способом вдасться достовірно обчислити некоректність показань приладів обліку, для його заміни усе одно потрібна офіційна повірка у сервісній службі компанії-постачальника послуг. Інший шлях – отримання де-небудь у іншому місці незалежного висновку у офіційних експертів та судовий розгляд за фактом про невірне нарахування оплати за спожиту електроенергію. Очевидно, що судова тяжба – процес тривалий та дуже витратний, а тому абсолютна більшість обирає перший шлях. Проте, й тут Вам доведеться самостійно сплатити повірку лічильника. Але давайте дивитися правді у очі: якою є ймовірість, що постачальник визнає факт установки несправного лічильника? Швидше за усе, вона прагне до нуля. Найкраще, на що Ви можете розраховувати у результаті повірки – це неофіційна заміна майстрами бракованого виробу на повністю справний та установка його до Вашого розподільного щитку.

Технічні нюанси роботи електромереж

Хоч якими б прогресивними не були технології, закладені до принципу дії сучасних лічильників, останні усе ще залишаються технічними пристроями, з власними особливостями та недоліками. Ключовим у даному контексті є те, що прилад обліку електроенергії сам є електрозалежним вузлом, а тому йому не чужі ті самі нюанси роботи, що й більшості інших одиниць техніки. До формули, за якою проводиться розрахунок енергоспоживання квартири, закладені напруга, параметри струму та особливий коефіцієнт, який вказує відношення між активною та повною потужністю. Для математики як науки – усе це сухі факти, просто змінні, при зміні будь-якої з яких змінюється й кінцевий результат. Давайте ж розглянемо, як кожен окремо взятий фактор впливає на показання лічильника.

Вольтаж

Усі ми звикли вважати, що у розетці знаходиться рівно 220 В, однак насправді за українськими нормативами допускається відхилення у межах ±10%. У перерахунку на вольти, отримуємо діапазон 198-242 В, що досить близько до критичних меж комфортної для побутової техніки величини. На багатьох шильдиках електроприладів вказується верхня межа у 250 В, але нижня маркується рідко. Практика показує, що при падінні напруги до 180 В починаються помітні спотворення у роботі пристроїв, іноді навіть здатні вивести їх з ладу. Й хоча у вітчизняних хрущовках вольтаж часом падає до 170 В та менше, здебільшого небезпечним є не його зниження, а підвищення, яке у вітчизняних реаліях може легко перевищувати 260 В.

У багатьох нових моделях лічильників є механізм компенсації стрибків напруги, а для збереження цілісності електрозалежного майна мешканців служить захисна автоматика. Проте, навіть за наявності цього функціоналу, до тієї самої «формули» увійде інша величина, а тому й показання приладу обліку будуть у певний бік відрізнятися від очікувань. На жаль, ефективно захиститися від подібних ситуацій вкрай складно. Навіть якщо у Вашій квартирі буде встановлено реле напруги, воно не допоможе нормалізувати вольтаж, а просто відсіче живлення на небезпечних граничних величинах, щоб не пошкодити техніку. Реально компенсувати стрибки та нормалізувати вихідну напругу допоможе тільки комплекс з двох вузлів – блоку стабілізації та адаптивного трансформатора. Для встановлення до домашнього щитку подібний пристрій необхідно виготовляти у міні-версії, а тому його вартість може бути вкрай високою. Таким чином, більшість споживачів просто не можуть собі дозволити придбати ефективний захист від перепадів вольтажу у мережі.

Усі складності, які вносять стрибки напруги, найпростіше буде наочно продемонструвати на прикладі нагрівальних елементів. У тому чи іншому вигляді вони зустрічаються у електрочайниках, прасках, електроплитках, бойлерах, обігрівачах. Для простоти уявімо його як добре знайомий усім кип'ятильник – певну металеву спіраль, яку занурюють у воду для її нагрівання. Суть роботи виробу у тому, що при протіканні струму він нагрівається та передає своє тепло навколишньому середовищу. Описати такий процес можна кількома способами, однак для нас важливі будуть закон Джоуля-Ленца (теплова складова) та закон Ома (електрична складова). Якщо передати їхню суть простими словами, то можна сказати, що чим вище буде вольтаж, тим вищим стане струм, а тому й швидкість нагріву спіралі. Тобто, якщо помістити такий кип'ятильник у літр води та подати напругу у 220 В, вона закипить, умовно, через п'ять хвилин. Якщо ж підвищити вольтаж до 260 В, їй знадобиться усього три хвилини, а якщо знизити до 180 В, то воді потрібно сім хвилин.

Сподіваємося, що наші міркування й припущення були зрозумілими читачам, тому що на них ґрунтується ключове твердження про природу обліку електроенергії. Давайте перекладемо умови для кип'ятильника, наприклад, на бойлер з потужністю у 2 кВт. Тут необхідно зрозуміти, що споживана потужність – це стала величина, константа. Нагрівальний елемент бойлера споживає її незалежно від перекосу у інших параметрах струму. Таким чином, для нагріву одного й того самого об’єму бака йому просто потрібен різний час. Нехай за нормальної напруги йому необхідно 15 хвилин – це 1/4 частина години. На процес буде витрачено 500 Вт – тобто 1/4 від номінальної потужності у 2 кВт. Якщо ж напруга буде низькою й бойлеру потрібна ціла година для підігріву води до потрібної температури, він споживе вже усі 2000 Вт. Маємо ситуацію, у якій для досягнення однакового результату через низький вольтаж лічильник нарахує у чотири разів більше.

Разом з тим, необхідно пояснити читачам, що так відбувається не з усіма видами побутової техніки. Вище ми навели приклад на пристрої, що забезпечує активне навантаження, у той час, як у наших будинках багато приладів з повною (активна + реактивна). Це пральні машини, телевізори, мікрохвильовки, комп'ютери, холодильники і т.д. Закони, за якими вони працюють, виглядають помітно інакше, проте певна кореляція між величиною напруги, що стрибає, та фактичним енергоспоживанням зберігається.

Частота струму у мережі

Про частоту у вітчизняних електромережах зазвичай піклуються менше, аніж про вольтаж, проте вона теж має свій вплив на кінцевий результат. У нашій країні стандартом вважається величина у 50 Гц – електропостачальні компанії здебільшого справляються зі своїм завданням, тому лічильники часто не мають жодних механізмів захисту від коливань частоти. Проте, відхилення вже на 1% від номіналу реально позначається на показаннях приладів обліку. З огляду на те, що нинішні лічильники – це вже не просто електромеханічні пристрої, а часто вироби з елементами електроніки, зміна вхідної частоти струму призводить до невірного обліку спожитої електроенергії. Окрім того, частота струму, як і напруга, пов'язана з фактором часу. Чим нижчою є частота, тим більше часу буде потрібно на умовний нагрів бака у бойлері,а тому на процес буде витрачено більше ват енергії.

Потужність

Обізнані люди та просто уважні читачі помітили, що потужність буває різною. Якщо пояснювати у двох словах, активною називається основна, корисна потужність, яка витрачається на досягнення результату, реактивною – марна, яка витрачається на саме протікання струму живлячим шнуром приладу, а тому, фактично, й по кабелям та дротам домашньої електромережі, ну а повна являє собою суму двох згаданих типів. Розглядаючи усе різноманіття побутових приладів, можна виявити, що співвідношення реактивної та активної потужностей для різних видів пристроїв помітно відрізняється. Прилади, які експлуатуються лише час від часу, споживають до 95% активної енергії. Це чайники, мікрохвильові печі, електроплити, пральні машини, обігрівачі без теплового реле. Пристрої, які працюють циклами, є споживачами повної потужності – у них співвідношення коливається у межах від 50/50 до 70/30. Сюди відносяться холодильники, комп'ютери, деякі види телевізорів, міксери, навіть багато настінних світильники, які мають стаціонарне підключення до мережі, але активно використовуються тільки у певний час (наприклад, щодня вечорами).

У цьому контексті важливо, що згідно із законом населення повинно оплачувати тільки фактично спожиту енергію – тобто, платити за активну потужність. Однак сучасні лічильники, особливо ті, про які ми писали раніше, не здатні розмежовувати типи, що означає одне – прилади обліку рахують повну потужність. За рахунок цієї «похибки» набігає значна різниця, яку ми й сплачуємо. Щоб уникнути подібної переплати на промислових об'єктах, де місячне споживання становить десятки мегават, там встановлюється відразу два лічильника. Один з них звичайний – він рахує повну потужність, а другий – тільки реактивну. Оплата за спожитий об’єм здійснюється за різницею показань між ними – це буде якраз активна потужність, вартість якої сплачує підприємство. У звичайних квартирах подібний механізм не передбачений,а тому особливу відмінність у величині показань відчувають пенсіонери – у їхніх оселях майже немає нової потужної техніки, однак при тому ж ритмі життя їм доводиться платити дещо більше, аніж це було при розрахунку за старими лічильниках.

Слід додати декілька слів про деякі види приладів. Наприклад, праски різних моделей можуть мати кардинально різне співвідношення активного та реактивного навантаження – усе залежить від якості нагрівального елементу, швидкості його прогрівання та здатності утримувати тепло. Найдорожчі моделі гріються дуже швидко та добре тримають температуру, тобто фаза використання їхньої корисної потужності коротше, аніж «режим очікування», коли струм усе ще тече по дротах. У той самий час, пристрої, оснащені двигунами або трансформаторами, мають обмотки, які являють собою замкнуті контури. У таких випадках прийнято говорити, що реактивна потужність у приладі присутня, але вона наче «повертається до мережі», тобто, нівелюється у своїй марності, але усе ж може враховуватися лічильниками.

Сторонні підключення до обслуговуваної мережі

Причиною стороннього підключення до квартирної мережі може бути не тільки злий умисел, але й банальна недбалість електромонтажників. З огляду на те, що у поверхових розподільних щитках часто використовується пряме гвинтове з'єднання з контактами фази та нуля, а не комутація за допомогою клемників, у якій розібратися легше, дроти можуть виявитися просто переплутаними. Найбільш часто зустрічається подібна ситуація при монтажі декількох лічильників до одного загального поверхового щитку.

Буває так, що через неуважність між декількома квартирами виявляються переплутані або навіть об'єднані нульові дроти. Для старих індукційних моделей було важливо, щоб струм до кожної квартири приходив по своїй парі дротів. Вони рахували споживання тільки у тому випадку, коли був вірний комплект з фази та нуля. У той самий час сучасні електронні моделі менш вимогливі: вони здатні реєструвати споживання енергії, коли через них проходить лише «правильний» фазний дріт, а другий може належати іншому ланцюгу.

У разі, якщо між нульовими провідниками двох квартир є перемичка або вони банально переплутані місцями, власники обох будуть платити у подвійному обсязі – за себе й сусіда. Вкрай рідко, але усе ж трапляються ситуації, коли при збігу кількох факторів (поколінні лічильника та перемішуванні нульових провідників) сусіди, по суті, платять один за одного. Якщо у Вас є сумніви, з'ясувати правду допоможе будь-який електромонтер з ЖЕКу, який має доступ до поверхового щитка.

Нерідко люди скаржаться, що, мовляв, сусід краде у мене електрику. Насправді, це дуже проблематично: для цього потрібно або мати доступ до вашої квартири, любо дуже добре розбиратися у електриці та зробити цілу купу маніпуляцій. Коли розподільний щиток із захисною автоматикою та лічильником встановлений у Вас у квартирі, ймовірність споживання сусідом енергії за Ваш рахунок наближається до нуля. Щоб підключитися до локальної енергомережі Вашої квартири у районі приладу обліку, сусідові довелося б просвердлити зі свого боку стіну у потрібному місці, певним чином зуміти провести комутацію у обмеженому просторі та під напругою, а потім прокласти у себе у будинку лінію живлення. Можливість для шахрайства подібного роду зберігається у панельних будинках, де забудовником були висвердлені наскрізні отвори під розетки та вимикачі. Проте, виявити подібну ситуацію досить просто: достатньо розкрити електровузол та подивитися, чи не відходять від нього зайві дроти. Якщо сусід усе ж зважився на споживання енергії за Ваш рахунок, позбутися від нахлібника дуже просто – достатньо буде від'єднати або відрізати кабель, який з'єднує розетки. На відміну від шахрая, Ви зможете зробити це безпечно, оскільки автомати, які відповідають за цю електрофурнітуру, знаходяться на Вашій території й відключити їх на час робіт не складе труднощів.

Шахрайство з лічильником

Безумовно, необхідно поговорити й про ту категорію громадян, які навмисно намагаються впливати на свій лічильник, а потім залишаються незадоволені його роботою. Окремі представники населення періодично вдаються до спроб знайти спосіб (зазвичай якомога менше інвазивний) впливу на показання. Найпопулярніший підхід – застосування особливих магнітів, які покликані сповільнити рух заповітних циферок. Звичайно, подібне втручання до роботи приладів обліку є незаконним. У зв'язку з цим, інформації про те, як встановити такий магніт «безболісно» для системи багатьом споживачам часто бракує, й вони розміщують його, куди попало – на власний розсуд. Підсумком стає або часткове гальмування лічильника, яке може зацікавити перевіряючі органи та призвести до штрафу, або повне виведення лічильника з ладу, здатне спричинити за собою більш суворі санкції, аж до серйозного судового розгляду зі ще більшою сумою штрафу.

Сьогодні і діагностика наявності шахрайських пристроїв, і засоби захисту від подібних маніпуляцій пішли значно далі. Найпростіший спосіб, які використовують контролери – це тестування корпуса лічильника за допомогою невеликих металевих кульок. Якщо десь у системі є магніт, вони до нього притягуються та сигналізують про порушення. У більш просунутих моделях, а особливо у промисловості, де повсюдно застосовується АСКОЕ (автоматизована система комерційного обліку електроенергії), інформація про спробу крадіжки електрики миттєво передається на контрольний диспетчерський пульт. Подібні системи сьогодні іноді ставлять навіть у новобудовах, тому споживачам слід багаторазово подумати перед тим, як намагатися використовувати подібні технології. Цілком ймовірно, що дані про незаконні маніпуляції збираються та передаються до регіональної енергосервісної компанії, системи якої зареєструють подію, автоматично випишуть Вам штраф та надішлють делегацію співробітників для проведення позачергової перевірки за визначеною адресою.

Існує також група методів шахрайства, на якій зазвичай спеціалізуються різні вітчизняні радіоаматори. Вони збирають та паяють спеціальні електронні схеми-жучки, покликані блокувати роботу мікросхем, які знаходяться всередині лічильника. Звісно, подібна діяльність точно так само незаконна, як і у попередніх випадках, а про ефективність способів залишається тільки здогадуватися. Крім того, слід розуміти, що будь-які маніпуляції такого роду не обов'язково призводять до бажаного результату: у окремих випадках лічильник може почати рахувати навіть більше, ніж є насправді. Й особливо іронічно, коли він продовжує нараховувати зайві кіловати навіть після видалення мешканцями шахрайського пристрою.

Що робити, якщо є підозра на несправність?

У даному випадку ми не будемо намагатися шукати достатній ступінь аргументованості судження споживача про те, що лічильник працює некоректно. Замість цього пропонуємо виходити з припущення, що така думка у людини вже сформована. У першу чергу, слід критично подивитися на ситуацію, детально проаналізувати минулий місяць, за який прилади обліку намотали більше, ніж зазвичай. Можливо, Ви просто більше працювали по господарству, готували, до Вас приїжджали гості, Ви почали частіше вмикати кондиціонер або обігрівач? Тільки якщо відповідь на усі ці питання негативна, можна починати сумніватися у справності лічильника.

Найпростіший спосіб перевірити його на відсутність загальносистемного порушення – повністю відключити навантаження. Для цього необхідно всюди вимкнути світло та вийняти вилки усіх приладів з розеток. Звертаємо увагу: слід фізично витягти штепселі, а не просто клацнути відповідної кнопкою на пульті від приладу! У режимі очікування електроніка продовжує мале споживання, а у даних обставинах це ні до чого. Якщо з приладом обліку усе гаразд, він призупинить роботу. У радянських індукційних моделях про це буде свідчити припинення обертання диска, а у нових електронних – перестане мерехтіти світлодіод на лицьовій панелі (він не згасне, а, навпаки, буде стабільно світитися!). У цілому, результат стає очевидним вже з перших секунд,але для чистоти експерименту можна почекати до хвилини – раптом у Вас у будинку усе ж десь є невраховане навантаження.

Важливо відзначити, що у наведеному вище прикладі необхідно відключити усю техніку та штучне освітлення поштучно, а не просто відрубати їхнє живлення на захисному автоматі. Хоча за життєвою логікою ці дії є рівнозначними, у разі діагностики енергоспоживання важливо зрозуміти, куди та як можуть витікати зайві кіловати. Натиснувши автоматичним вимикачем, Ви «не випустите» струм за межі розподільного щитка, тобто гарантовано знеструмите будь-який неврахований або сторонній електровузол. Разом з тим, якщо є підозра, що несправним є сам лічильник, саме автомат й слід відключити. У разі продовження роботи приладу стає очевидною його несправність.

Перевірити вірність кількісних показників можна схожим способом. Для цього на 1 годину вимкнути від мережі усю техніку у будинку за винятком будь-якого одного пристрою. Найкраще використовувати прилади з нагрівальними елементами або техніку, здатну працювати без автоматичного відключення. Відмінні варіанти – електрообігрівач або пилосос. Перший добре опалить Вам усю квартиру за годину роботи, а за допомогою другого за той самий період можна зробити ретельне прибирання, щоб не нудьгувати без телевізора або комп'ютера. Потужність згаданої техніки зазвичай становить близько 1,5-2 кВт, що є зручною величиною для тестових вимірів. Заміривши різницю показань та порівнявши її з паспортним навантаженням приладу можна швидко оцінити, чи правильно рахує Ваш лічильник. У більшості випадків за результатами такого експерименту споживачі виявляють, що прилад обліку показує навіть трохи менше очікуваного значення. Це пов'язано з тим, що максимальна потужність електроприладів не завжди досягається при їхній роботі.

У багатьох виникне питання: навіщо витрачати півтора-два кіловати дорогоцінної енергії, якщо з тим самим успіхом можна використовувати лампочку? Помилка споживачів полягає у кількісній та якісній рівноцінності ста та двох тисяч одиниць для лічильника. Насправді, малі навантаження за годину здатні намотати настільки мало, що це буде слабо відмінним від похибки вимірювання. Причому це стосується навіть лампочок розжарювання на 100 Вт, а якщо для експерименту використовувалася надекономна світлодіодна SMD-лампа, то його результати взагалі не мають сенсу. Чим більшою є величина навантаження, тим вище точність вимірювання.

У тому випадку, якщо за підсумками намітилося завищення показань, слід повторити свої експерименти з іншим потужним приладом. Можливо, винуватцем став не лічильник, а не до кінця справний або невірно налаштований пилосос або обігрівач. Тільки якщо після другого експерименту відсоток завищення показань буде колишнім, має сенс звертатися до ЖЕКу або енергосервісної компанії з проханням зробити офіційну експертизу та замінити лічильник.

Розглянуті раніше ситуації можна віднести до умовно стандартних та вельми відомих. Однак є у питаннях роботи лічильників й менш популярні деталі. Наприклад, у тому випадку, якщо Ви діагностуєте роботу електронного лічильника нового покоління зі світлодіодом при повністю відключеній у будинку техніці, але індикатор усе ж продовжує мерехтіти, нехай і з величезними проміжками, цьому є нетривіальне пояснення. Подібна картина може спостерігатися у будинках-сталінках з алюмінієвої проводкою. Справа у тому, що, як не парадоксально це звучить, самі дроти у такому випадку споживають невеликі кількості енергії. Це пов'язано з хімічними властивостями металу й нічим більше. Старі лічильники не були настільки чутливими, щоб зареєструвати цю мізерну витрату енергії, а нові здатні вловити усе. Мідні провідники не мають подібної властивості, а тому якщо у Вас всюди нова мідна проводка, навіть на кабелі, що веде з під'їзду до ввідного щитка, то перед Вами витік струму. А це сигналізує або про стороннє підключення, або про порушення ізоляції. У разі наявності у житлі справного диференційного захисту, залишається думати тільки на сусідів. Як би там не було, для з'ясування подробиць доведеться викликати майстра.

Окремо стоїть варіант з самого початку принципово некоректним підключенням електролічильника. Існує думка, що електромонтери навмисне, на виконання негласної інструкції від начальства, підключають його таким чином, щоб збільшити показання споживачів. Подібні шахрайства з боку ЖЕКів та енергопостачальних організацій у нашій країні вже були офіційно підтверджені та розглянуті у судах. Суть питання досить проста: при черговій повірці або заміні приладів обліку майстри встановлюють на квартиру новий електронний лічильник з порушенням способу підключення нульового провідника. На відміну від розглянутого раніше варіанту з переплутуванням нулів між квартирами, тут просто робиться розрив цього дроту через корпус металевого розподільного щита на сходах. Це не відразу стає очевидним навіть людям, які непогано розбираються у електриці, однак шлях прямування струму змінюється. Виходячи з твердження про те, що сам корпус щитка заземлений, спостерігається якась штучна подобу схеми з зануленням. Іноді майстри можуть навіть прибрехати господарям, що так і треба, так буде безпечніше, однак за усіма правилами нульовий провідник повинен слідувати до квартиру безпосередньо від приладу обліку цільним, без проміжних ланок. Якщо при вивченні свого поверхового щитка Ви виявите розрив нульової ввідної жили, можете сміливо звертатися до керуючої компанії.

Після усього вищевикладеного, хотілося б дати читачам декілька порад щодо сучасного побутового енергозбереження. У першу чергу, необхідно використовувати енергоефективну побутову техніку та світлові прилади з низьким енергоспоживанням. Зараз на усіх товарах є спеціальне маркування, яке говорить про рівень їхнього енергоспоживання. Різниця у ціні між моделями різних класів окупиться буквально за місяць-два, тож при покупці нового обладнання завжди слід звертати свою увагу на подібні речі.

Другий бич сучасності в умовах наявності надчутливих лічильників – звичка залишати увімкненими до мережі різні пристрої. Багато приладів сьогодні мають режим очікування, stand-by – він використовується для більш швидкої активації основних функцій техніки, а тому означає, що певне живлення від мережі вироби усе ж отримують. Нам усім потрібно звикнути, що «вимкнення» та «відімкнення» сьогодні є різними речами. Клацання кнопкою на корпусі не є рівноцінним вилученню вилки з розетки, а тому за бажання заощадити на електроенергії завжди робіть друге.

Нарешті, як уже говорилося раніше, на приховане споживання здатні зарядні пристрої від усіх наших гаджетів. Так, щодня вони мотають не дуже багато, але у масштабах місяця або року це рівноцінно вельми істотним сумам. Якщо Вам не вистачає звички відключати їх усі від мережі кожен раз після використання, використовуйте невелику життєву хитрість: заведіть собі окремий подовжувач або мережевий фільтр, до гнізд якого будуть вставлені вилки зарядок від усіх пристроїв. Вийняти одну вилку з розетки або вимкнути живлення колодки завжди простіше та швидше, аніж дроти декількох окремо узятих гаджетів.