Периметральне освітлення приватної території
Жителі приватного сектору досить часто зводять навколо своїх володінь паркани, а тому питання освітлення як території всередині огорожі, так і під'їзної дороги зовні від неї, для них є вельми актуальним. Тут потрібне не просто декоративне підсвічування, а повноцінне освітлення, яке забезпечує гарну видимість та перешкоджає вторгненню до приватної власності. У сьогоднішній статті ми розповімо вам, чим слід керуватися при проектуванні освітлення навколо своєї ділянки.
Необхідно враховувати, що сучасні вуличні світильники можуть одночасно втілювати й декоративну концепцію, а тому спиратися тільки на експлуатаційно-технічні характеристики не варто. Практика показує, що володіння з добре освітленим периметром виглядають не тільки більш привабливими та доглянутими, але й більш захищеними, можливо, навіть охоронюваними – тобто важлива додаткова функція штучного освітлення реалізується опосередковано. Якщо ж освітлюється не тільки паркан, але й деяка частина ландшафту за ним, це вірна ознака грамотно опрацьованого проекту, що дозволяє досягти багатьох цілей відразу.
Як проектувати освітлення забору
Якщо за роботу беруться професіонали, вони у першу чергу вивчають сам паркан – матеріал, з якого він виготовлений, міцність конструкції, товщину, прозорість та ін. Для умовно «кволих» парканів варіантів дуже мало: тут світильники допускається встановлювати тільки на опорних стовпах – та й то часто доводиться підбирати невеликі та полегшені моделі, щоб парусність конструкції не змінилася. До того ж, тут вкрай важливо передбачити такі лінії прокладки комунікацій, які будуть не дуже сильно псувати зовнішній вигляд паркану зсередини, а також витримають певне вітрове навантаження.
Набагато більш пристосованими для ґрунтовного кріплення різних світильників та прожекторів є цегляні огорожі. Це можуть бути як перегородки, повністю складені з цегли, так і «напівпрозорі» огорожі, у яких міцними є тільки стійки, а між ними знаходяться секції кованої огорожі. Досить укріпленими можна також вважати паркани, викладені з декоративної цегли, а ось огорожі з плит не завжди мають потрібну міцність та можуть загрожувати обвалом або нахилом.
Вирішивши зробити периметральне підсвічування території, слід відразу ж звикнути до думки, що для забезпечення даного освітлювального контуру буде потрібна власна мережа комунікацій. Фахівці рекомендують звести усе до того, щоб до одного зі стовпів, що знаходяться ближче до житлового будинку або до будь-якої будівлі, перекинути магістральний кабель живлення, а потім обладнати там окремий розподільчий щиток. У даному випадку зазвичай буває досить найменшої моделі, оскільки система розводки тут буде лінійна. Для ділянок площею до 24 соток часто буде цілком достатньо захистити освітлювальний контур двома автоматичними вимикачами. Ймовірно, у читачів виникне запитання, чому їх два? Усе досить просто: найбільш технічно правильно прокладати трубопровід від щитка не кільцем по колу ділянки, а двома літерами П, відходячи двома різними кабелями вліво та вправо. Окрім того, що такий спосіб знизить навантаження на проводку, він ще й дозволить забезпечити певний резерв у освітленні. Якщо раптом одна з ліній виявиться пошкодженою, територія не залишиться повністю без світла – як мінімум, з одного боку воно усе ж буде.
Для прокладки живлячих комунікацій найкраще використовувати ґрунтовий спосіб. З огляду на те, що у подальшому небезпека випадкового пошкодження землі при скопуванні ділянки у безпосередній близькості від забору вкрай мала, глибина закладання ліній може бути невеликою, до півметра. При цьому найкраще поєднання чинників – це одночасне зведення паркану та протяжка кабелів та дротів для освітлювального контуру. Окрім здешевлення робіт та більш технологічного підходу, у даному випадку можна було б вивести проводку до верхніх частин стовпів прямо у їх внутрішніх порожнинах. Це збільшує механічну захищеність кабелів та оберігає їх від зайвого намокання при випаданні опадів.
Важливо відзначити, що вказана раніше кількість автоматичних вимикачів та прив'язаних до них контурів живлення не обов'язково повинна обмежуватися двома. Залежно від фактичної площі території, її планування, ландшафтних завдань та інших факторів, їхнє число повинне бути переглянуте. На великих ділянках до окремого щитку також іноді виносять усю захисну автоматику для ґрунтових світильників та зовнішнього освітлення будинку. Крім того, є споживачі, які бажають мати можливість більш гнучкого налаштування освітлення, а тому можуть віддати перевагу варіанту зі збільшеною кількістю живлячих ланцюгів для відключення ліхтарів – наприклад, у шаховому порядку або ж тільки у певній зоні ділянки.
Найчастіше проект освітлювальної мережі досить простий. Передбачувано, що ділянка буде являти собою замкнуту фігуру, до того ж часто мати прямокутну або квадратну форму. Але навіть у разі ламаного контуру сутність технічного проекту не змінюється. Важливо лише заздалегідь прорахувати усі розміри, зробити необхідні допуски на похибку вимірів, прокладку комунікацій та запас кабелю у місцях зачистки жил. Для складання плану запрошувати фахівців не доведеться – хіба що вони будуть виконувати увесь комплекс робіт, починаючи від проектування та закінчуючи монтажем світильників.
Підбір обладнання
Приступаючи до вибору освітлювальних приладів, рекомендується спочатку визначитися з призначенням усього контуру. Вибір стоїть наступний: суто функціональне підсвічування, декоративне або комбіноване. Чим більшою є Ваша ділянка, тим більш розумно обирати останній тип. Для невеликого домоволодіння у приватному секторі з площею до десяти соток буде цілком достатньо тільки звичайних ліхтарів, без зайвої вишуканості.
На опори паркану слід встановлювати тільки ті вуличні світильники, які мають клас захисту IP65 або IP67. Моделі з умовно «гіршими» параметрами просто не витримають тривалої експлуатації в умовах високої вологості, постійних вітрових навантажень, попадання пилу та бруду. Що стосується зовнішнього виконання плафонів або корпусів світильників, то вирішальне значення, безумовно, матиме смак власників ділянки та поєднання конкретних виробів з самим парканом. Разом з тим, для більшої практичності досвідчені майстри рекомендують обирати тільки ті моделі, які мають округлу, похилу або розширювану донизу форму. Це важливо тому, що на таких виробах сніг не зможе лежати довго, а вода під час дощу буде сходити досить швидко.
Вибір між світильниками з пластиковими та скляними плафонами індивідуальний. Найчастіше останні мають кращу прозорість, проте коштувати вони будуть дорожче, а за крихкістю навіть гірше пластикових виробів. У даному випадку правильніше буде виходити з візуальної концепції та бюджету, оскільки однозначної переваги не має жоден різновид.
Однією з ключових відмінностей між моделями є спосіб їхнього кріплення. При монтажі світильника зверху на опору часто застосовується варіант закріплення плафона як ковпака над лампочкою за допомогою стопорних гвинтів. Це дуже надійний спосіб, який демонструє гарну герметичність при коректному монтажі. Важливо, що при такому розташуванні джерела світло від нього потрапляє й на територію ділянки, й на простір за його межами. У свою чергу, настінні вуличні світильники частіше розміщуються тільки по один бік паркану, а тому для освітлення іншого його боку потрібні додаткові прилади. Можливий також варіант закріплення настінної моделі на опорі, яка трохи підноситься над парканом, таким чином, щоб кронштейн був спрямований паралельно огорожі. Площа ефективного засвічення у цьому випадку зростає, проте не досягає тієї ж величини, що й у першому варіанті. Окрім того, подібне позиціонування світлоприладу часто призводить до розхитування кріплення через великі вітрові навантаження.
З варіантом розміщення світильника пов'язаний і спосіб підведення живлення до них. У одних випадках більше сенсу має прокладка по зовнішній частині забору, у інших – усередині стійок. Крім того, Ви можете заздалегідь розглянути можливість використання світлодіодних світильників, які працюють від 12 В замість 220 В. Це допоможе збільшити безпеку системи та дещо знизить енергоспоживання периметрального підсвічування. Є й ще один варіант – повністю бездротові, автономні світильники на сонячних батареях. Сьогодні такі моделі дуже популярні, проте у їх ефективності усе ще доводиться сумніватися. Справа у тому, що вони мають досить невисоку яскравість роботи, та й запас накопиченої енергії вельми обмежений, що часто не дозволяє їм світити навіть до кінця вечора.
Обираючи модель дротового світильника, розрахованого на будь-який вольтаж живлення, вкрай важливо звернути увагу на місце приєднання до нього проводки. Оптимальна конструкція передбачає, що клемна колодка буде розташовуватися у корпусі приладу – це забезпечить необхідну захищеність з'єднання та одночасно дозволить уникнути встановлення герметичних монтажних коробок біля кожного світильника.
Останнє, на що необхідно звернути увагу при виборі моделі освітлення – це яскравість. Якщо Ви плануєте, що підсвічування периметра буде працювати усю ніч, краще за усе зупинитися на моделях зі світловим потоком, еквівалентним не більше, ніж 75 Вт для лампи розжарювання. Пов'язано це з тим, що яскраве світло буде напевне завдавати Вам дискомфорт під час вечірнього відпочинку на ділянці та ще більше дратувати, якщо промені будуть пробиватися до вікна спальні під час сну. Окрім того, при середній яскравості нижче ймовірність, що Ваші сусіди будуть висловлювати своє невдоволення ліхтарями, що працюють вночі.
Установка світильників
Монтувати світильники на паркані слід на такій відстані один від одного, щоб перекриття світлових плям від двох сусідніх приладів було не меншим за 15% з кожного боку. Часто таке позиціонування збігається з відстанню між опорами – встановлюючи прилади на кожному стовпі при великих прольотах або через один стовп при малих, можна легко домогтися рівномірної освітленості та естетичного вигляду. У підсвічуванні основної частини паркану найкраще використовувати світлодіодні лампочки з потужністю близько восьми ват, а над хвірткою та воротами можна встановити десятиватні моделі. Вони не будуть сильно вибиватися за яскравістю із загальної картини, але дозволять поліпшити видимість на найбільш прохідній ділянці.
Безпосередньо для монтажу слід використовувати кабель з перетином не менше 1,5 кв. мм, а краще – 2,5 кв. мм. Часом це рішення може здатися надмірним, однак на практиці подібний підхід помітно збільшує механічну міцність проводки, що завжди актуально при прокладці електрокомунікацій на відкритому повітрі. У якості дроту допускається використовувати ПВС або ШВВП, у обов'язковому порядку захищаючи силову лінію гофрою або трубою (у залежності від способу прокладки комунікацій).
Підключення світильників у обов'язковому порядку повинно бути паралельним, а не послідовним. Домогтися цього при прокладанні лінії живлення вздовж паркану можна використанням додаткових клемників у місці підключення приладів. Навіть у разі виходу з ладу будь-якої лампи або деталі світильника, у якому вона встановлена, периметр повинен залишатися освітленим.
Якщо освітлення уздовж периметру ділянки не буде працювати усю ніч, цілком розумно використовувати датчики руху. Вони активують підсвічування, коли зафіксують людину у певній зоні. Це може бути зручно як у якості запобіжного захисту від зловмисників, так і самим мешканцям у тих випадках, коли вони пізно повертаються додому. У той самий час, коли нікого поблизу не буде, світильники припинять роботу, що допоможе істотно заощадити на електроенергії.
