Як обрати електролічильник

Електролічильник є першим у мережі електричним пристроєм, який безпосередньо пов'язаний з конкретним домогосподарством. Хоча за законом він є власністю енергопостачальної компанії, фактично питання про те, яку модель купувати, залишається на розсуд споживачів. Маючи таку можливість, краще не нехтувати нею та не купувати найдешевший виріб: ситуацію, що склалася можна обернути собі на користь, якщо ретельно продумати усі варіанти та обрати лічильник, який відповідає Вашим потребам.

Сьогодні українські комунальники усіма силами намагаються оновити фонд приладів обліку у багатоквартирних будинках. У одних випадках потрібного результату добиваються у примусовому порядку, у інших – роз'яснюють населенню переваги переходу на сучасні моделі, у третіх – без будь-якого узгодження замінюють лічильники на нові, якщо вони розташовані у під'їзних розподільних щитках, а не всередині квартир, у четвертих – просто монтують дублюючі прилади на сходових майданчиках, що робить внутрішньоквартирні моделі непотрібними. Яка б з цих ситуацій не складалася у Вашому домі, Ви завжди маєте право підняти питання про встановлення того лічильника, який придбаєте самостійно. І якщо ця модель буде відповідати усім формальним ознакам, представники відповідної служби не мають права Вам відмовити.

Від самого початку кампанія з заміни приладів обліку почалася швидше через моральне старіння виробів, аніж через їх технічний знос. Справа у тому, що реалізований у старих моделях клас точності «2,5» не відповідає сьогоднішнім принципам енергоспоживання. З огляду на те, що у наших будинках з'явилася величезна кількість нової техніки, яка працює при невеликих потужностях, спожита ними енергія майже не враховується лічильниками минулих поколінь. У масштабах країни це призводить до колосального дисбалансу між кількістю електрики, випущеною до мережі, та реально зареєстрованої приладами обліку. Держава втрачає на цьому великі гроші та йому набагато простіше одноразово подбати про те, щоб виміри проводилися правильно, аніж постійно підраховувати збитки.

Ті моделі, які сьогодні можна знайти у продажу, як правило, мають клас точності не нижче «2», а здебільшого «1», «0,5» або навіть «0,2S». Такі пристрої вигідні компаніям-постачальникам, але для домогосподарства означають збільшення рахунків за електрику мінімум на 15-20% щомісяця. Згідно із останнім законодавством, перевірка усіх старих моделей неможлива у принципі, а тому й продовжувати експлуатувати їх забороняється. Замість виведених з експлуатації пропонується ставити тільки вироби з класом точності не меншим за двійку, а краще – одиницю, й такі параметри можуть мати виключно нові електронні пристрої.

Різновиди лічильників

Якщо не враховувати усе різноманіття приладів обліку спеціального призначення, то для широкої публіки доступні лише два типи лічильників, засновані на різних принципах роботи: індукційні та електронні. Перші усім нам добре знайомі – це ті самі радянські лічильники з обертовим диском всередині. У таких виробах встановлено дві котушки – струмова та вольтажна. Їхнє магнітне поле приводить у рух диск, який ми бачимо через віконечко, а саме його обертання впливає на механізм обліку. З ростом сили струму та напруги оберти диска збільшуються та ролик з цифрами крутиться швидше. З функціональної точки зору подібна конструкція вкрай надійна – як ми знаємо, вона може слугувати десятиліттями. Проте, є й проблема: індукційний спосіб обліку має низьку точність й домогтися з такими приладами показника вищого за двійку майже неможливо або дуже дорого та складно. Встановити модель нового типу дійсно набагато раціональніше.

У свою чергу, електронні лічильники вимірюють вольтаж та силу струму безпосередньо, а інформацію можуть виводити не тільки у вигляді обертових цифр або показань на дисплеї, але й записувати до пам'яті. Вони компактніші за розмірами, добре вміщаються до квартирного щитку та залишають там цілком достатньо місця для пристроїв захисної автоматики. Але, мабуть, найважливіше – це їхня здатність до багатотарифного обліку електроенергії, що абсолютно неможливо без застосування мікросхем. Окрім того, чимало електронних моделей дозволяють підвищити клас своєї точності навіть без повного демонтажу: для цього у них можна замінити декілька чіпів та знову запустити у роботу. Нарешті, механізм протидії розкраданню електрики тут також продуманий набагато краще, а несанкціонований вплив на прилад та корекцію показань без істотного втручання здійснити практично неможливо. Серед недоліків же можна відзначити порівняно невисоку довговічність та очікувано високу ринкову ціну.

Існує думка, що заміна лічильників на нові – це чергова спроба держави налічувати населенню більше. Відповісти на такі претензії дуже просто. Це правда за суттю, але не за формою. Нарахування дійсно збільшилися, але це лише тому, що прилади обліку почали вловлювати навіть найдрібніше електроспоживання: залишені на ніч у розетках зарядні пристрої телефонів, невеликі радіоприймачі, світлодіодні лампочки чергового освітлення, індикатори на усій стаціонарно підключеній техніці. При цьому у такій політиці немає ані злого умислу, ані обману – люди платять рівно за те, що споживають, просто тепер лічильники їм цей обсяг не «вибачають». Друга відома думка про те, що співробітники ЖЕКів можуть монтувати свідомо несправні моделі, абсурдна. По-перше, у разі сумнівів споживач завжди може замовити повірку приладів, а по-друге, немає жодної гарантії, що такі лічильники стануть накручувати показання «у потрібний бік» для компанії-постачальника енергії. Повністю справні пристрої в усіх сенсах надійніші.

Перші електронні моделі з'явилися ще наприкінці 90-х років ХХ-го століття, але активно встановлюватися почали тільки у останні 5-7 років. З точки зору технічного прогресу, такі зміни назріли дуже давно, адже старі лічильники з граничним номіналом у 30 А при класі точності «2,5» не відповідали реаліям зростання темпів споживання енергії населенням ще з кінця 80-х років. Сьогодні у будинках стоять мікрохвильовки, працюють потужні кондиціонери, постійно підключені бойлери, а періодично вмикаються обігрівачі, пилососи та електрочайники. Верхня межа у 30 А для приватного будинку часто неактуальна вже сьогодні, а у подальшому її напевне перевищать і звичайні квартири. Тому доцільність заміни парку приладів обліку однозначно виправдана й казати про змову постачальників енергії докорінно невірно.

Будемо справедливі й віддамо данину індукційним моделям: багато хто з них навіть сьогодні, через багато років, при мінімальному числі повірок та постійному зростанні енергоспоживання за час їхньої служби, усе ще працюють справно. Навіть через півстоліття з гаком близько 80% виробів як і раніше вкладаються у паспортний клас точності, але це, на превеликий жаль, вже неактуально. У той самий час, за кордоном, де електронні лічильники почали експлуатуватися набагато раніше, встигли зрозуміти, що з довговічністю в них проблеми. Тепер інженери продовжують свої дослідження з метою подовжити термін служби таких моделей. У лічильників, які продаються на українському ринку, паспортний ресурс зазвичай вказується величиною у 15 років, але перевірити це поки неможливо – ще жоден з них не міг стільки у нас відпрацювати, оскільки такі моделі ще й 10 років тому не випускалися.Проте, є великі шанси, що вже у найближчий час на загальносвітовий ринок вийде третє, якісно нове покоління електронних лічильників, які зможуть похвалитися не тільки високою точністю та різноманітністю функціональних можливостей, але й прийнятною довговічністю роботи.

Принципи вибору електролічильника

Хоча сьогодні у продажу ще можна зустріти електромеханічні індукційні моделі, фахівці у сфері енергетики та електропостачання однозначно рекомендують розглядати тільки електронні вироби. Якщо питання примусової заміни приладу обліку раптом з якихось причин не торкнулося Вас до сьогоднішнього дня, це не означає, що перевіряючі органи не прийдуть завтра. Не тільки в Україні, а й в усьому світі тенденції з заміни тільки набирають оберти, а тому вкрай недалекоглядно буде доводити обставини до того, що пристрої доведеться замінювати повторно вже через кілька років.

Знаючи тип придбаваного лічильника, споживачеві потрібно визначитися з рядом інших питань: класом точності, фазністю виробу, величиною максимально допустимої сили струму, способом кріплення, фірмою, кількістю підтримуваних тарифів та переліком додаткових функцій. Розберемо їх усі по порядку.

1. Клас точності. Коли заміну приладів обліку своїми силами проводять комунальники, вони зазвичай економлять на усьому: використовують дешеві кріплення, протягують дроти та кабелі мінімально допустимого у даних обставинах перетину, не співвідносять номінал автоматичних вимикачів з тим, які прилади будуть експлуатуватися у житлі і, звичайно ж, монтують найдешевші лічильники. Залежно від Вашого везіння, на квартиру можуть бути встановлені прилади з класом точності як «1», так і «2». Останні поки що повністю не заборонені, якщо їхній ампераж перевищує 50 А, але вже знаходяться у «зоні ризику». Якщо Ви обираєте лічильник самі, гарненько подумайте, що особисто Вам обійдеться вигідніше: замінити старий прилад на електронний з класом точності «2» та ще кілька років трохи економити, а потім знову витрачатися на оновлення до першого класу, або відразу ж поставити пристрій, номінал якого незабаром стане обов'язковим стандартом, але вже зараз почати платити трохи більше звичайного. У даному випадку однозначних рекомендацій немає – споживач може сам визначити пріоритети.
2. Фазність виробу. Тут усе досить просто: кількість гнізд для підключення фаз(и) визначається типом мережі живлення. Ви можете дізнатися, скільки у Вас фаз, вивчивши шильдик або маркування старого лічильника. Напис «220 В» або «230 В» означає одну фазу, а «220/380 В» або «230/400 В» – три.
3. Максимальна сила струму. Дана величина прямо випливає з того, яке навантаження на мережу буде забезпечувати Ваше житло. При цьому підсумовувати потужності усіх електроприладів у будинку не обов'язково – досить поглянути на маркування за струмом свого ввідного автоматичного вимикача. Дізнавшись його величину, слід обирати лічильник з найближчим більшим номіналом.
4. Спосіб кріплення. Сьогодні майже усі виробники пропонують два найпопулярніші способи: на din-рейку або за допомогою трьох гвинтів. Причому посадкові механізми можуть бути присутніми на різних лічильниках як окремо, так і разом. Практика показує, що сучасні пластикові розподільні щити адаптовані під монтаж усіх пристроїв та модулів на дин-рейку, а карболітові пластини від старих лічильників – під кріплення трьома гвинтами. Якщо переробка усього вузла введення живлення до будинку не планується, можна брати другий тип.
5. Фірма. Тут немає конкретних рекомендацій, але є важливе застереження: завжди купуйте вироби відомих брендів та уникайте надто дешевих моделей або продукції без маркування. Пристрої з останньої категорії співробітники електропостачальної компанії взагалі можуть відмовитися ставити на баланс та опечатувати.
6. Кількість тарифів. Однотарифні моделі є найпростішими та цілком повторюють функціонал попередників, а багатотарифні (багатозонні) дозволять Вам досить суттєво економити, якщо Ви переглянете свій графік споживання енергії та будете більшу частину електрики витрачати у нічний час.
7. Додаткові функції. Сюди можуть включатися й другі дисплеї, на які будуть у режимі реального часу виводитися параметри мережі, й підсвічування індикаторної панелі, й можливість запису показань на зовнішній носій, і доступ до пам'яті приладу за відсутності напруги, й багато іншого.

Як видно, вибір лічильника набагато простіший, ніж здається на перший погляд. Споживачам достатньо ознайомитися із загальними відомостями про прилади обліку та дізнатися сучасні нормативи, щоб підібрати до свого житла таку модель, яка найкращим чином буде відповідати їхньому ритму життя та принципам господарювання.