ПЗВ: де потрібний та де зайвий?

Будь-які електромонтажні роботи у квартирі або будинку передбачають, що силова електрика та побутові прилади згодом будуть захищені засобами автоматики. При цьому традиційно розглядається асортимент диференціальних автоматів, ПЗВ та реле напруги. У даній статті ми хотіли б вивчити зону застосовності різних пристроїв та з'ясувати, установка яких з них э найбільш доцільною у різних випадках.

Для правильного розуміння ситуації найрозумніше буде пригадати конструкцію, призначення та принцип дії деяких зі згаданих вузлів. Отже, ПЗВ призначений для захисту людини від ураження електрикою та зниження ймовірності пожежі, викликаної витоком струму. Головним компонентом кожного ПЗВ є невеликий диференційний трансформатор, який і визначає наявність або відсутність витоку.

При цьому важливо пам'ятати, що ПЗВ не виконує функцію захисту від струмів КЗ будь-якої величини та не охороняє лінію від потужністного перевантаження – тобто, його установка не здатна вирішити усі проблеми відразу. Щоб захистити свою електромережу повністю, необхідно у квартирному розподільному щитку послідовно змонтувати і ПЗВ, і звичайний автоматичний вимикач.

Крім того, не слід плутати останній з диференціальним автоматом – він як раз включає до себе одночасно функціонал ПЗВ та автоматичного вимикача. У корпусі дифавтомату знаходиться окремий вузол, який відповідає за виявлення витоку струму та інший вузол, який оберігає від перевантаження. Знаючи усе це, очевидні питання: де використовувати ПЗВ та чим краще захищати квартиру – одним тільки дифавтоматом або ж комплектом з ПЗВ та автоматичного вимикача? Давайте шукати аргументовані відповіді разом.

Застосовність модулів захисту

Щоб не ускладнювати сприйняття, будемо мати на увазі, що мова йде про застосування захисних пристроїв у побуті, у однофазній квартирній мережі.

Базова модель ПЗВ виконана таким чином, щоб зайняти у щитку усього два місця на дин-рейці, а автоматичний вимикач – одне місце. У свою чергу, дифавтомат займає усього два модулі, тобто економія місця тут наочна. За умови безлічі груп електроточок, на дифавтоматах можна зібрати щиток майже у два рази компактніше. Окрім того, їхнє підключення дещо простіше комутації комплекту з пари пристроїв: тут усього дві клеми на вході та дві на виході. Хвилина – і монтаж завершено.

Підключення автоматичного вимикача та ПЗВ виходить значно складнішим. Спочатку монтується один вузол, а потім інший, й при цьому кожен раз необхідно робити на фазному дроті петлю між виходом ПЗВ та входом автовимикача. Саме на цьому етапі підвищується ймовірність помилки, через яку пристрої можуть працювати неправильно. Таким чином, у цьому аспекті вибір на користь першого варіанту підключення виглядає набагато кращим.

Підводячи проміжний підсумок, усе ж обов'язково слід вказати на рівнозначність двох розглянутих схем. Якщо комутація здійснена вірно, то мережа буде захищеною у рівній мірі. Тим часом, існує ще один нюанс, який істотно поглиблює питання: за своїм конструктивним виконанням пристрої захисного відключення бувають електромеханічні та електронні. Даний аспект зумовлює їхню різну поведінку при виникненні аварійної ситуації. Якщо трапиться так, що у ланцюзі живлення відбудеться обрив нульового дроту, електромеханічний виріб збереже працездатність, а електронний стане звичайним провідником, оскільки його виконавчий механізм потребує зовнішнього живлення.

Вельми поширеною є ситуація, коли після косметичного ремонту люди хочуть оновити й захист електромереж. Вони змінюють застарілі громіздкі електромеханічні ПЗВ разом з автовимикачами на нові електронні дифавтомати. Здавалося б, така модернізація системи є доцільною, проте на практиці рівень захисту може навіть знизитися через нездатність суто електронного вузла виконувати свою функцію без живлення ззовні. Чому ж так часто зустрічається описана ситуація? Усе банально просто: електронні засоби захисту коштують значно дешевше за електромеханічні, а тому споживачі купують їх набагато частіше.

Якщо з усього сказаного раніше Ви вже встигли зробити висновок про однозначний пріоритет дифавтомата, то він був передчасним. Маючи ПЗВ та автоматичний вимикач у вигляді окремих пристроїв, набагато зручніше та швидше здійснювати пошук несправності. Перш за все, у разі аварії можна точно побачити, який з вузлів захисту спрацював та відразу відмести половину ймовірних причин несправності. Витік струму та перевантаження змусять відключитися різні модулі, і це допоможе швидко ідентифікувати місце електроаварії. У випадку з дифавтоматом пристрій відключиться цілком і без виклику майстра для повної діагностики мережі виявити причину не вдасться. Справедливості заради, відзначимо, що не так давно деякі виробники стали випускати моделі з діодними або механічними індикаторами того, який вид захисту спрацював у конкретному випадку.

Комплект з ПЗВ та автовимикача майже завжди обійдеться дешевше за один дифавтомат. Рівність цін може спостерігатися тільки у продукції маловідомих компаній, але навряд чи Ви станете довіряти усю свою домашню техніку захисту сумнівного виробництва. Звичайно, питання вартості модулів актуальне завжди, а тому необхідно прийняти до уваги й аспект обслуговування. При виході з ладу будь-якого зі структурних елементів дифавтомата, його доведеться міняти цілком, а у разі поломки окремо ПЗВ або автоматичного вимикача буде досить замінити тільки один цей вузол.

Фактично, напрошується тільки такий висновок: універсального способу захистити свою електромережа не існує. У кожній ситуації слід індивідуально розставляти пріоритети – як функціональні, так і вартісні. Найбільш дешеве рішення – комплект з електричного ПЗВ та автоматичного вимикача; більш життєздатне, але дороге – такий самий електромеханічний комплект; а найбільш прогресивний – брендовий дифавтомат зі світловими індикаторами типів активного захисту.

ПЗВ у звичайних квартирах – За та Проти

Дуже багатьох споживачів цікавить, чому у квартирах радянської забудови, де живе більше половини громадян України, забороняється використовувати ПЗВ. Дійсно, згідно з вітчизняними ПУЕ, монтаж пристроїв захисного відключення у системах типу TN-C прямо забороняється, оскільки такі засоби захисту будуть коректно працювати тільки за наявності окремого заземлювального кабелю, а не занулення. У рамках принципу дії ПЗВ це пояснюється досить просто: при підключенні до нульового провідника пристрій буде працювати некоректно – навіть якщо у системі буде витік, дифзахист не виявить різниці потенціалів, а тому й не відключить живлення.

Окрім того, на просторах інтернету та навіть серед майстрів існує думка, що у звичайній мережі 220 В ПЗВ здатне вберегти людину при дотику до корпусу приладу, який має контакт з фазою. Насправді фізика явища зберігається. Доторкнувшись до закороченого корпусу, людина формує електричний контур «прилад-тіло-земля». Використовуючи знайомий зі школи закон Ома, легко обчислити силу струму, який пройде через організм. Природний електричний опір тіла дорослої людини оцінюється приблизно у 1000 Ом, а напруга у побутовій електромережі дорівнює приблизно 220 В. Розділивши напругу на опір, ми отримаємо силу струму у 220 мА. При цьому відомо, що смертельний результат можливий вже при 100 мА. Таким чином, стає очевидною небезпека ситуації: ПЗВ може спрацювати або не спрацювати,але це станеться вже після ураження людини струмом.

Ще одне одвічне питання стосується того, чи необхідно ставити ПЗВ на живлення освітлювальних контурів у житлі. Ймовірно, його існування зумовлено тим, що жорстка обов'язковість або офіційні рекомендації з цього приводу у нормативних документах відсутні. Разом з тим, якщо спробувати розібратися у цьому самостійно на основі інформації, наведеної раніше, можна прийти до цілком однозначної відповіді.

Звернемося до першоджерела: у ПУЕ є формулювання, що встановлення ПЗВ у лініях живлення світильників та стаціонарного обладнання не потрібне. Це означає знижену небезпеку відсутності такого захисту у електромережі будинку та не є порушенням. У той самий час багато фахівців рекомендують ставити ПЗВ на усі ланцюги у квартирах. Споживачі часто думають, що причиною тому служить завищення вартості робіт, однак насправді це банальна турбота про безпеку людей та самої системи. Давайте розглянемо переваги та недоліки кожного способу.

1. Багато сучасних люстр та світильників оснащені металевими струмопровідними корпусами. При збиранні виробу на виробництві або його монтажі за місцем є досить імовірним невелике ушкодження ізоляції та потрапляння проволочок фазного дроту на ділянку корпусу. При збиранні або заміні лампи можна отримати ураження струмом, навіть якщо на перший погляд ці заходи здаються звичайними та порівняно безпечними.
2. При випадковому пошкодженні провідника у стіні (наприклад, під час свердління) є вкрай великий ризик опинитися під напругою або взагалі викликати коротке замикання та загоряння дрилі. За наявності ПЗВ мережа буде миттєво знеструмлена, а людина та електроінструмент швидше за усе зовсім не постраждають.
3. Для вологих приміщень та приватних будинків ПЗВ має сенс ставити взагалі на усе ланцюги. Намокла або затоплена ділянка не буде знеструмлена без диференційного захисту, а це загрожує серйозними електротравмами. Те ж саме стосується й ванних кімнат – адже там не тільки розетки знаходяться у зоні ризику.

Якщо Ви не будете ставити ПЗВ, усі ваші умовні «плюси» зведуться до простої економії коштів та збільшення вільного місця всередині квартирного щитка. Однак який сенс від подібної економії, якщо ризики настільки великі? Нагадаємо ще раз: купувати найдешевший ПЗВ – означає, просто викинути свої гроші. Він потрібний не для проформи. Не бажаючи витрачатися на хороший захист, краще перекинути ту саму суму на оплату праці монтажника або якісну електрофурнітуру.

Замість висновків

Тематика захисту електромереж, плутанини у термінології між вітчизняними та західними позначеннями, а також призначення різних пристроїв – одна з найактуальніших на професійних форумах у всесвітній павутині. Чимало споживачів скаржаться на надмірність сучасної захисної автоматики та на її помилкове спрацьовування. Проте, не слід забувати, що подібні вузли реагують тільки на справжній вплив – і, якщо його не вдалося виявити, це не означає, що жодної проблеми у мережі немає. Найчастіше, уся справа у неохайному монтажі, використанні скруток замість клемників у стінах, які регулярно підмокають, у сусідах, які заземлюються через опалювальні стояки тощо.

Сама по собі поява ПЗВ на ринку – це відгук на реалії сучасних електромереж. Якби вони були непотрібними або малоефективними, їм ніколи б не вдалося дістатися до побутових споживачів, оскільки вони навіть не покинули б суто професійну сферу електриків. У нинішніх живильних системах у рівній мірі потрібна й розмикаюча автоматика, і пристрої диференціального захисту. Маючи фінансову можливість, ніколи не нехтуйте подібними питаннями. Вмонтовуйте ПЗВ, автовимикачі або дифзахист та ніколи не слухайте тих, хто каже, що це зайве та незатребуване обладнання. Його установка з лишком окупиться вже при першій серйозній електроаварії у домашній мережі. Скільки саме одиниць захисних пристроїв знадобиться для Вашої квартири, потрібно розраховувати у індивідуальному порядку, з урахуванням майбутніх приладів, їхньої потужності та групування.