Електробезпека у квартирі
Незважаючи на колосальну користь електрики для життя кожної людини, даний тип енергії продовжує як і раніше бути небезпечним для здоров'я при невмілому монтажі або безвідповідальному ставленні. Сила струму у побутовій мережі багаторазово перевищує величини, достатні для летального результату, а тому слід завжди бути максимально акуратними при взаємодії з потенційно небезпечними електрооб'єктами. У проводці може виявитися порушення ізоляції, на корпусі побутових приладів – раптово з’явитися фаза, самі пристрої у разі несправності – викликати коротке замикання або перевантаження мережі.
Дія електроструму на організм кожної людини індивідуальна, проте у цілому вона усе одно деструктивна. Безпечним є струм усього у 0,5 мА, а усе, що вище цього значення, становить загрозу різного ступеня. Разом з тим, будь ситуація зовсім критичною, у наших будинках не було б люстр, холодильників та пральних машин: людство навчилося захищатися від згубного впливу струму та звело умови життя до таких, які мають мінімальні ризики отримання електроударів. Сьогодні ми розберемо, як повинно бути обладнане житло, щоб люди могли відчувати впевненість у своїй захищеності.
Фактори небезпеки та безпеки
1. Якість електроустановочних виробів.
Звісно, у першу чергу необхідно подбати про ті елементи електричного кола у квартирі, з якими ми взаємодіємо щодня. Саме сюди й відноситься різна електрофурнітура: розетки, вимикачі, подовжувачі, штепсели тощо. Усі вони повинні бути справними та мати належний рівень ізоляції. Хоча на етапі ремонту дана група виробів зазвичай відсувається на другий план при розстановці пріоритетів, їй необхідно приділяти набагато більше уваги. Дешева китайська електрофурнітура недовговічна: зазвичай пластик, з якого вона виготовляється, стає ламким вже через кілька років, зовнішні частини вицвітають або жовтіють, а рівень ізоляції знижується. У результаті, зайва економія істотно збільшує ризики та призводить до необхідності заміни елементів.
2. Відповідність класу захищеності електрофурнітури умовам експлуатації.
Електроустановочні вироби неоднакові: як і у будь-який іншій групі комплектуючих елементів, між ними є відмінності у допустимій області застосування. Для використання у звичайному житлі підходить більшість розеток та вимикачів з класом захищеності IP20 та IP44, але для більш специфічних умов потрібна інша фурнітура. Якщо у приміщенні висока вологість або запиленість, присутні знижені або підвищені температури, це означає, що вироби повинні мати більш високий індекс IP, а також бути виготовленими з полімеру, який здатен тривалий період витримувати особливості мікроклімату приміщень.
3. Коректне використання захисної автоматики.
Хоча усім споживачам давно знайомі такі засоби захисту електромереж, як автоматичні вимикачі та ПЗВ, не завжди їх встановлюють коректно. На кількості автоматів частенько намагаються заощадити, об'єднуючи під єдиний модуль кілька різнорідних освітлювальних ланцюгів та розеткових груп. Окрім того, без допомоги професійних електриків рідко підбирається правильна відповідність між перетином проводки, параметрами автовимикача та потужностями електроприладів, які будуть експлуатуватися на прив'язаних до нього живлячих контурах. Не тільки заниження, але й завищення характеристик захисної автоматики може призвести до сумного результату, а тому завжди слід уважно підходити до розрахунку навантажень та приймати тільки розумні допуски.
4. Відсутність заземлювального дроту.
Хоча даний аспект не завжди лежить у площині можливостей господарів квартири, він залишається досить актуальним. Кількість побутових приладів, наявних у кожному будинку, досить велика, й не менше половини з них стаціонарно підключені до мережі. При цьому корпуси таких виробів часто виконані зі струмопровідного металу, що загрожує електроударом при контакті людини з пристроєм під напругою без заземлювальної жили. Жителям багатоповерхівок значно складніше, оскільки обладнати контур заземлення у індивідуальному порядку – це досить трудомісткий процес, проте власникам будинків у приватному секторі простіше. Останні обов'язково повинні турбуватися питанням захисного заземлення та використовувати у своєму житлі тільки трижильну проводку.
5. Занулення електромережі.
У продовження минулого пункту обов'язково слід сказати про умовну альтернативу, до якої нерідко вдавалися у будинках радянської забудови. Хоча занулення – це краще, ніж повна відсутність захисного стоку енергії, такий підхід давно морально застарів. По-перше, заземлення через нульовий дріт не завжди може працювати коректно – особливо, якщо заземлювального контуру взагалі немає «по той бік» квартирної мережі, а по-друге, воно працює тільки при закорочуванні фази на корпуси приладів, а у разі обриву самого нуля, система повністю позбудеться захисту. Навіть у сукупності з ПЗВ, ніхто не має права гарантувати, що квартирна електромережа є у необхідній мірі безпечною.
6. Дотримання дистанцій у мокрих зонах.
Ванні кімнати, туалети, кухні – усе це місця, де не просто присутня підвищена вологість, але є досить суттєва ймовірність попадання бризок або навіть струменів води на елементи електрофурнітури. Звісно, застосування високозахищених розеток з кришками частково вирішує цю проблему, однак саме позиціонування вразливих електроточок також має бути у достатній мірі продуманим. Підходити до питання необхідно відповідально: присутність води одночасно псує електрофурнітуру та підвищує небезпеку ураження електричним струмом, оскільки вологі руки мають кращу електропровідність.
7. Якість електромонтажних робіт.
Вельми очевидний фактор, який можна назвати джерелом щонайменше половини усіх проблем з електропроводкою та безпекою. Прокладати струмопровідні лінії та здійснювати підключення фурнітури повинен фахівець – якщо не запрошений зі спеціалізованої фірми, то хоча б людина, яка має достатній досвід у подібних питаннях. При цьому слід неухильно дотримуватися базових правил електромонтажу, зазначених у ПУЕ, та попередньо розробленої схеми проводки. Скручування дротів, замурованих у стінах, неприпустимі – будь-яке з'єднання повинно здійснюватися у монтажній коробці за допомогою спеціальних клемників. Монтаж розеток та вимикачів у стіну без підрозетників не припускається.
8. Часткова заміна проводки або використання старої.
Намагаючись бути справедливими, скажемо, що ані у ПУЕ, ані у будь-яких інших офіційних регламентуючих документах не сказано, що радянську проводку обов'язково слід міняти на сучасну. Точно так само не заборонено оновлювати не усю квартирну мережу, а лише окремі її ділянки – у міру потреби. Разом з тим, практика показує, що від 30 до 50% усього житлового фонду, зведеного понад півстоліття тому, жорстко потребує оновлення електрокомунікацій. І причин тому дві: алюмінієві жили, які вважаються морально та технічно застарілими для застосування у побуті, та підвищення сукупного потужністного навантаження на електромережу. За інших рівних навіть під час косметичного ремонту вкрай рекомендовано замінити старі дроти на нові, з відповідним перетином – таким чином,споживачі отримають гарантію безпеки комунікацій ще як мінімум на 30-50 років вперед.
9. Споживча культура поводження з електропристроями.
До цієї великої категорії можна віднести безліч дій, якими люди самостійно та досить свідомо провокують аварійну ситуацію – і через лінь, і через неуважність, і через відсутність знань про природу електрики. Типовий приклад – неакуратне висмикування вилки з розетки шляхом ривка за живлячий шнур. Однією тільки цією дією споживач завдає шкоди чотирьом елементам: під час ривка розтягується, а після неодноразових подібних дій навіть лопається зовнішня оболонка шнура та ізоляція дротів всередині нього, пошкоджуються проволочки струмоведучих жил, отримує неприродний перекіс сама вилка, електроди якої зафіксовані у гніздах, а кріплення розетки відчуває механічне навантаження на відрив. Ще один яскравий приклад – надлишково сильний удар по клавіші вимикача. Хоча пристрій і призначений для постійного динамічного використання, це не означає, що матеріал, з якого він виготовлений, не має власного ресурсу зносу. Кожен сильний та різкий удар наближає розламування деталей внутрішнього механізму вироби, день його заміни або ненавмисне замикання контактів. Наступна вельми поширена ситуація в українських квартирах – використання трійників та подовжувачів, які істотно підвищують навантаження на одну електроточку у мережі. Чим більшою є потужність підключених приладів, тим вище сполучена з цим небезпека. До того ж, стан речей нерідко додатково ускладнюється тим, що мешканці з'єднують подовжувачі у ланцюжки, а потім ще й ховають усю цю конструкцію під килим, по якому регулярно ходять. Очевидно, що поки споживачі самі у собі не виховають культуру поводження з електрообладнанням, жодні зовнішні засоби захисту не зможуть повною мірою гарантувати безпеку для їхнього життя та здоров'я.
10. Недбале ставлення до електрофурнітури та приладів.
Даний фактор є закономірним продовженням попереднього. Часом мешканці вельми виразно помічають ознаки несправності з проводкою або інших проблем електричного характеру, проте вперто їх ігнорують, поки не трапляється аварія. Так буває й у випадках з частково обвугленими гніздами у розетках, які ніхто довго не береться проінспектувати, поки є можливість, й з вилками побутових приладів, які іскрять, й з видимим порушенням ізоляції кабелів живлення техніки. Більше іншого людей зазвичай насторожує нагрів вилки або дротів подовжувачів, однак ці питання також часто до останнього залишаються без детального вивчення. Усе до тієї ж самої недбалості можна віднести ситуації, коли людина залишає без нагляду працюючі електроприлади – особливо, обігрівачі, електрочайники, праски та інші пристрої, які виробляють тепло. Занадто довга їх робота може призвести не тільки до псування самого обладнання, проводки та розеток, куди вони підключені, але також до займання майна у приміщенні.
Висновки
З усього сказаного раніше неважко зробити висновок, що у переважній більшості випадків не автоматика або низька якість комплектуючих домінуючою мірою відповідальні за безпеку житла. Увага людини (виробника, майстра-установника, замовника, мешканця) до різних аспектів взаємодії з електрикою та електрозалежного обладнання визначає рівень небезпеки. Звичайно, ніхто не говорить, що у низькій якості електроустановочних виробів та їхній недовговічності цілком винен господар квартири, проте у його владі замінити усі елементи мережі живлення на такі, які викликають більше довіри.
Експлуатація побутових приладів, оргтехніки та світильників може та повинна бути абсолютно безпечною – для цього не потрібно мати спеціальних навичок або освіти: сучасні досягнення науки та ергономіки змогли зробити принципи експлуатації усіх побутових пристроїв цілком зрозумілими та доступними для більшості. У разі обґрунтованого сумніву у справності окремих елементів домашньої проводки має сенс запросити до себе електрика. Він перевірить захисні модулі у розподільному щитку, продзвонить підозрілі ланцюги та заміряє опір ізоляції. Якщо усе буде у порядку, споживач за невелику суму набуде упевненості у безпеці свого житла, а якщо ні – своєчасно дізнається про дефект або поломку та почне готуватися до їх усунення.
