Підключення потужної побутової техніки у системі TN-C

На превеликий жаль, у багатьох житлових будинках радянської забудови повністю відсутнє заземлення, тобто реалізована схема підключення TN-C. Однак у наш час існує досить велика кількість приладів з металевими корпусами, які небезпечно експлуатувати у такій системі. Сьогодні ми поговоримо про те, як коректно підключити потужну стаціонарну побутову техніку до мереж без заземлення.

Як багато хто напевно знає, TN-C вже не просто морально застаріла, а прямо заборонена новими нормативами. Проте, залишається питання, що робити тій частині населення, у якої подібний тип підключення усе ще зберігається. Повномасштабна реорганізація існуючої проводки у TN-CS – завдання дуже непросте, тривале та витратне, а у низці випадків навіть просто непосильне. Але й відмовитися від використання якої-небудь побутової техніки не вдасться, адже сьогодні вона є невід'ємною частиною нашого життя. Далі ми розглянемо методологію вирішення зазначеної проблеми на двох популярних прикладах, у якості яких підійдуть електрична плита та пральна машинка.

Підключення електроплити у системі TN-C

Перед початком обов'язково слід зробити застереження: описані тут приклади є показовими, оскільки мова йде про стаціонарні прилади, що мають постійне підключення до електромережі, яке чинить на неї серйозне навантаження та при цьому оснащених потенційно небезпечними струмопровідними металевими корпусами. Алгоритм робіт з монтажу буде наступним.

1. Необхідно визначитися з майбутнім місцем розташування приладу. Зазвичай це нескладно, тому що кухню при ремонті планують досить ретельно, через що розстановка меблів завжди здійснюється на самих ранніх етапах. Для підключення електроплити замість звичайної розетки слід використовувати спеціальну, яка повинна бути розрахована на підвищену силу струму (32 А або 40 А), а також оснащена додатковим гніздом для заземлювального контакту. У однофазній мережі потрібна модель з трьома отворами, а у трифазній – з п'ятьма. Саме місце розміщення розетки регламентується не так строго, але важливо, щоб вона перебувала у зоні, куди не може потрапити струмінь води та при цьому до неї без натягу діставав би шнур живлення плити.
2. Далі необхідно у загальному розподільчому щитку квартири (у коридорі або на сходовому майданчику) передбачити новий автоматичний вимикач зі струмового характеристикою «С». Для однофазної мережі слід використовувати однополюсну модель з номіналом 25 А або 32 А, а для трифазної – триполюсний модуль, розрахований на 16 А. Звертаємо увагу, що струмова межа розетки завжди повинна бути вище того самого показника для автоматичного вимикача. Якщо не дотриматися цієї простої вимога, електрофурнітура та живлячий шнур можуть бути оплавлені та пошкоджені, а за найгіршого розвитку подій – навіть виникне загоряння.
3. Наступним кроком буде монтаж додаткової ділянки проводки. Площі перетину кабелю або дроту підбираються таким чином, щоб забезпечити максимальну надійність роботи обладнання. Рекомендовані параметри: трижильний кабель ВВГнг-LS на 4 кв. мм. для однофазної мережі та п'ятижильний ВВГнг-LS на 2,5 кв. мм для трифазної. Важливо розуміти, що у останньому випадку струмове навантаження на кожен провідник буде меншим, а тому завищувати діаметри тут немає жодної необхідності. Більш того, це може навіть загрожувати низкою неприємних наслідків, особливо у вигляді затримки спрацьовування захисної автоматики, оскільки товстий дріт буде грітися довше, аніж слід. Кабель слід тягнути від щитка до місця розміщення майбутньої розетки цільним, без будь-яких розрізів та підключення до проміжних монтажних коробок – вони у даному випадку не знадобляться,оскільки контур буде повністю ізольованим від інших у квартирній мережі.
4. Подальший етап – один з найбільш технологічно простих. Тут необхідно усього лише правильно приєднати дроти до усіх клем розетки. Навіть при мінімальному досвіді це вийде дуже легко, важливо лише дотримуватися загальноприйнятого колірного маркування. Нульовий провідник буде знаходитися у синій оболонці, фазний/фазні – у коричневій та/або білій та червоній, а заземлювальний – у смугастій жовто-зеленій. У абсолютній більшості випадків взаємне розташування фазних жил не матиме жодного значення: головне, щоб вірно були підключені нульовий робочий та нульовий захисний провідники. Навіть у разі відсутності однозначного трактування позначок, можна легко розібратися, що саме й куди слід підключати. Фазний або фазні клеми часто не позначаються ніяк, біля місця для нейтралі (нуля) стоїть літера N, а біля заземлення розміщений значок «земля» (вертикальна лінія, що впирається нижньою точкою у горизонтальну, немов перевернута буква «Т» та відходять вниз паралельними відрізками спадної довжини). Електрофурнітура, розрахована на п'ять контактів, взагалі нерідко своїм зовнішнім виглядом підказує, де заземлення – цей електрод або гніздо може мати відмінну від інших форму, довжину/глибину або діаметр.
5. Потім усе ще простіше: досить лише підключити саму вилку до живлячого шнуру електроплити. Яких принципів слід дотримуватися у цьому процесі, вже зрозуміло з вищезазначеного.
6. У продовження описаного раніше, залишається комутувати шнур до самої плиті. Зазвичай це робиться так само, як у пп. 4 та 5, але, якщо є якісь особливі нюанси монтажу конкретної моделі, це обов'язково буде відображено у прикладеній до техніки інструкції. Крім того, на задній панелі, безпосередньо біля клем, зазвичай розташовується інформаційна табличка з позначками, як правильно приєднувати конкретну модель електроплити. Єдиний нюанс загального характеру полягає у тому, що при використанні багатодротинкового кабелю кінці його жил слід облудити, а ще краще – обтиснути спеціальними наконечниками. Це гарантує, що з часом провідники не випадуть зі своїх гнізд та не спровокують коротке замикання.
7. Останній етап базової частини робіт полягає у тому, щоб підключити магістральний кабель до щитка. Усі провідники зачищаються, як зазвичай, після чого фазні дроти затискаються гвинтами у відповідних гніздах модулів захисту, а нуль перекидається на нульову шину. І тут виникає тільки одне питання: куди подіти «неприкаяну» жовто-зелену жилу, адже шини заземлення у системі TN-C просто немає? Варіантів тут може бути кілька. Але розглянемо ми їх трохи пізніше, після вивчення ситуації з пральними машинами.

Підключення пральної машини у системі TN-C

У цілому, тут не так багато моментів, які кардинально відрізняються від аналогічних етапів при підключенні електричної плити. Точно так само необхідно підготувати місце, куди буде встановлена ​​машинка, прокласти до нього окрему лінію та змонтувати розетку. Частково завдання навіть спрощується, оскільки побутові пральні машини завжди розраховані на однофазне живлення, а тому навіть найбільш невдалому домашньому майстру не вдасться переплутати цілісно пофарбовані дроти із заземлювальним жовто-зеленим. Номінал розетки тут повинен бути не меншим за 16 А, а для великих і потужних моделей – навіть 32 А.

Відмінності починаються з того, що пральна машинка безпосередньо пов'язана з водою, і це повинно бути певним чином відображено у тому, які заходи електробезпеки прийняті для захисту людини. Якщо техніка встановлюється у ванній кімнаті, слід використовувати тільки розетки з кришками – це допоможе уникнути потрапляння бризок та крапель до механізмів електрофурнітури та усуне частину ризиків, пов'язаних з невірним шляхом проходження струму. Якщо ж планується ставити машинку на кухні, такий різновид розеток теж не буде зайвим, але у даному випадку вимоги вже не настільки жорсткі.

Набагато більш значущою у даній ситуації є наявність диференційного захисту. Навіть у тих випадках, коли у Вашому будинку немає заземлення, й Ви не плануєте з цим боротися, дифзахист є обов'язковим. Краще, якщо це буде диференційний автомат, а не ПЗВ, тому що такий підхід більш практичний з точки зору захищеності від різнорідних небезпек. При цьому номінальна сила струму живлення повинна становити мінімум 16 А, а струм спрацьовування – не більш ніж 30 мА.

Проводка у даному випадку буде досить тривіальною. Тут можна використовувати той самий ВВГнг-LS перетином 2,5 кв. мм, який складається з трьох провідників. Природно, що напередодні вирішення ситуації з третьою жилою, необхідно монтувати розетку із заземленням. Крім того, важливо до машинки завжди ставитися з більшим побоюванням, аніж до електроплити, тому що потенційні ризики тут вищі приблизно на 35%. Наприклад, при прийнятті душа краще не торкатися корпусу пральної машини, а на час простою взагалі відключати її від мережі.

Як заземлити лінію живлення?

Прийшов час розібратися з головним – що робити із заземлювальним провідником кабелю живлення приладів у квартирному щитку. Буває, що недобросовісні електрики заземлюються через нульову робочу шину, чого робити не можна категорично. Якщо нейтральний провідник обірветься, то струм за фазним дротом пройде через прилад-споживач, потім через шину до щитку та «повернеться» на корпус плити або машинки. Результатом стане ураження людини електричним струмом. Крім того, можлива ситуація, коли попередні монтажники примудрилися переплутати фазний та нульовий провідник на вході до будинку. Тоді замість занулення Ви отримаєте дві фази у розетках, що також не обіцяє нічого хорошого. Тому розглянемо більш прийнятні варіанти.

• Жителі квартир на перших поверхах багатоповерхівок і, вже тим більше, у приватних будинках, можуть організувати індивідуальний контур заземлення. Зробити його можна як самостійно, так і запросивши досвідчених фахівців. Після закопування рамки та підключення кабелю до відвідної смуги заземлення, проводиться комутація у щитку: для цього організовується окрема шина, куди будуть приходити усі дроти заземлення – у тому числі, й від важливого для нас потужного приладу.
• Часто буває корисно звернутися до керуючої компанії та дізнатися, чи мають надійне заземлення квартирні щитки. На превеликий жаль, у старих будинках навіть металеві розподільні щити можуть не бути заземлені, тож самостійно робити висновки тільки за одним лише матеріалом короба не варто. Зате у разі позитивної відповіді можна сміливо приєднувати жовто-зелений провідник до короба за допомогою гвинта з шайбами. А при отриманні негативної відповіді або нестачі інформації, слід розглянути інші варіанти.
• Іноді квартирні щитки не заземлені, але загальний під'їзний щит або шафа усе ж має заземлення. У такому випадку доведеться тягнути новий дріт від нього. Коли він встановлений на першому поверсі, це не завжди зручно та досить витратно, проте таке рішення є не тільки порівняно простим, але й дуже надійним.
• Підключатися до стояків опалення, газопостачання та водопроводу – затія досить небезпечна. Теоретично усі вони повинні бути заземлені, але у дійсності можливі варіанти. Чавунна каналізація у цьому сенсі раніше була більш безпечною, оскільки керамічні вироби, з якими ми безпосередньо контактуємо, струм не проводять, але сьогодні ділянки комунікацій на інших поверхах можуть бути давно замінені пластиком, тож провідником стане вода. Тому краще не ризикувати ані своїм здоров'ям, ані сусідським.
• У разі, якщо жоден з варіантів Вам не підходить, жилу заземлення доведеться заглушити до найближчого ремонту чи іншої великої модернізації мережі. У той самий час, мешканці можуть вдатися до деяких запобіжних заходів. Наприклад, Ви можете розмістити плиту або машинку у такому місці, звідки ні за яких обставин не вдасться одночасно дотягнутися і до неї, і до металевих об'єктів інфраструктури: стояків, кранів, мийки та ін. (або принаймні максимально знизити ймовірність таких подій). Також не зайвим буде покласти діелектричний килимок на підлогу прямо перед встановленою технікою. І, безумовно, будь-яка незахищена заземленням мережа повинна мати гарний диференційний захист, щоб мінімізувати ризики інших непередбачуваних обставин.