Організація світла у вечірніх та розважальних закладах
Частина дозвілля як дітей, так і дорослих людей проходить поза домівкою – у місцях, де присутнє спеціальне обладнання, створена приваблива атмосфера та чимало таких самих охочих скрасити свій вихідний день розвагами. Основне завдання таких місць – створити піднесений настрій, подарувати нові емоції, відволікти від повсякденної рутини та суєти. Велике значення у цьому процесі відіграють й освітлювальні прилади, завдяки яким формується необхідний антураж. Сьогодні ми поговоримо про те, яким чином фахівці з світлотехніки організовують освітлення у театрах та кінотеатрах, більярдних та боулінг-клубах, а також інших закладах подібного роду.
При відкритті нового закладу для дозвілля паралельно з основною сутністю розваг продумується й інтер'єр. Кожен його елемент чинить невеликий вплив на сприйняття, але всі разом вони дають можливість відвідувачам скласти думку про те місце, куди вони прийшли. Поряд з меблями, технологічними приладами та оздобленням стін, чимало уваги приділяється також підбору світильників, їхній стилізації та розміщенню у необхідних місцях. Правильно розставлене світло є невід'ємним компонентом успіху закладу та його популярності серед споживачів.
Розважальні центри
Переважна частина розважальних центрів у однаковій мірі здатна організувати дозвілля для дорослих та дітей, пропонуючи їм різні активності. Це можуть бути автомати, аерохокей, ігри на точність та швидкість, льодовий каток та ін. Кожен вид розваги передбачає своє планування приміщень та освітлення у них.
Наприклад, кімнати з іграми-автоматами та аерохокеєм зазвичай мають порівняно невисокі стелі та залиті рівномірним світлом. Найчастіше тут дизайнерам не потрібно йти на хитрощі, а тому для освітлення достатньо звичайних LED-панелей. Їхнє світло досить однорідне та здатне поширюватися на кілька метрів у різні боки. Серед прийомів декорування чільну роль грають квітчасті шпалери, предмети інтер'єру яскравих забарвлень та картонні фігурки мультиплікаційних персонажів для розваги дітей. Запорукою успішного існування розважальних центрів також є весела та жартівлива музика, тож майже у кожному приміщенні тут можна виявити щонайменше пару динаміків.
Зали для рухливих дитячих ігор зазвичай крупніші: з великою площею та високими стелями. Тут можуть бути встановлені невеликі атракціони у вигляді машинок, батути, надувні містечка та гірки, спортивні автомати для ігор на силу або точність попадання м'ячем у ціль. У цьому випадку освітлювана ігрова площа більш неоднорідна, через що різнотипні прилади комбінуються між собою: світлодіодні панелі вбудовуються у стелю та закриваються металевими гратами у тих місцях, де великий ризик їх фізично пошкодити, а у інших зонах застосовуються підвісні світильники, висота підвісу яких коригується пропорційно до габаритів оточення.
Над льодовою ареною освітлювальні прилади зазвичай розміщуються якомога більш рівномірно. Тут важливо створити гарну видимість, але при цьому не засліплювати відвідувачів віддзеркаленнями від льоду. Щоб цього уникнути, використовують тільки матові світлодіодні лампочки та спеціальні воронкоподібні розсіювачі. Останні допомагають розподілити світловий потік таким чином, щоб освітлення було цільним, заливаючим, але при цьому продукувало мінімум відблисків на поверхні.
Кінотеатри
Дані заклади вкрай специфічні через те, що їхні співробітники та атмосфера не є ключовими ланками у створенні враження від обраної відвідувачами розваги. Фактично, вони всього лише надають майданчик та формують загальний настрій, відповідаючи більшою мірою за технічне обслуговування, ніж за саме дозвілля. Вже на підступах до кінотеатрів можна помітити величезну кількість елементів, що світяться та привертають увагу публіки. Найчастіше у оформленні назви закладу та його афіш бере участь гнучкий неон. Його універсальність полягає у можливості неодноразово видозмінювати свою форму, трансформуватися, грати різними барвами та дистанційно керуватися так, як це потрібно адміністрації. Подібна реклама виглядає не тільки яскраво та цікаво, але також здатна працювати на відкритому повітрі взимку та влітку,що вкрай важливо для даного виду розважального бізнесу.
Усередині кінотеатру можна виділити касову зону, зал для глядачів, коридори (зали очікування сеансу) та кафе. Найчастіше усі згадані приміщення намагаються стилізувати однаково, щоб створити візуальну єдність закладу, проте часом окремі площі можуть бути оформлені у тематиці будь-якої новинки або навпаки, класичного твору кінематографа. Наприклад, останнє не є рідкістю для зони кафе, де відвідувачі можуть зачекати на сеанс, випивши філіжанку кави з тістечками. Освітлення тут цілком стандартне для сфери громадського харчування – верхнє світло помірної яскравості, що дається підвісними стельовими світильниками з закругленими плафонами. У такій атмосфері легше розслабитися та без нервозності дочекатися на початок свого сеансу.
Звісно, ключовим приміщенням закладу є кінозал: тут потрібно забезпечити максимальну зручність та безпеку пересування у темряві. Найбільш травматичними є секції біля проходів та виходу із залу. Щоб глядачі, які запізнилися на сеанс, швидко знайшли свої місця та не заважали тим, хто вже сидить на своїх кріслах, навпроти кожного з рядів на сходинках є підсвічування. Воно виконане або за допомогою вбудовуваних точкових світильників, або з використанням світлодіодним стрічки. У обох випадках забезпечувана освітленість повинна бути достатньою для легкого розпізнавання підписів та безперешкодного переміщення, але при цьому не заважати самому перегляду кіно.
Загальне освітлення залу завжди організовується з використанням джерел світла з димуванням, що дозволяє плавно знижувати яскравість на початку показу фільму та нарощувати після його закінчення. Середня освітленість залу у режимі очікування показу повинна становити близько 100 лк, а протягом демонстрації кінокартини повністю забезпечуватися за рахунок подій на екрані. У якості верхніх джерел тут можуть застосовуватися універсальні LED-панелі або різні різновиди підвісних світильників, а бічне світло забезпечуватися за рахунок потужних настінних моделей.
Театри
Звичайні драматичні театри багато у чому близькі за оформленням до розглянутих вище кінотеатрів, однак мають кілька відмінних рис. У першу чергу, це стосується джерел світла для орієнтування у просторі. Найчастіше такі заклади були побудовані дуже давно, а тому вони не настільки технологічні, як кінотеатри та не адаптовані до багатьох новинок. Значним досягненням для багатьох з них буде вже підсвічування сходинок світлодіодною стрічкою, а за наявності додаткових коштів освітлення для зручного пересування проходами такий заклад можна вважати цілком технологічним.
Театральне мистецтво має багату історію, через що подібні заклади десятиліттями, а іноді й століттями базуються у одних і тих самих будівлях. Відповідно, оздоблення їхніх інтер'єрів нерідко тяжіє до стилів минулих епох. У фойє можна спостерігати красиві великі люстри, у переходах та коридорах – старовинні світильники (нехай навіть і з сучасними лампами). Загальний дизайн приміщень намагаються зробити розкішним – але у класичному стилі, а не високотехнологічному.
Оскільки у коридорах театрів дуже часто висять афіші різних вистав, а також портрети акторів, їм все ж належить індивідуальне спрямоване освітлення. Найчастіше його організовують за галерейним принципом: однотипні об'єкти розміщуються на стінах на однаковій висоті, а світло на них подається зверху під кутом. Задіяні при цьому трекові системи або просто поодинокі світильники дозволяють домогтися відмінної видимості та створити м'яку атмосферу.
Нарешті, у залі для глядачів на публіку чекає загальне освітлення з використанням безлічі дрібних та великих освітлювальних приладів, частина з яких розташовується на стелі, а друга частина висить на стінах. Крім того, для театрів характерна така особливість як зворотне двонаправлене світіння. Це означає, що сама сцена під час вистави освітлюється зверху та з боків потужними прожекторами, але вони спрямовані від глядача. У той же час, від об'єктів на ній відбивається чималий відсоток світла, який повертається у бік аудиторії, змішуючись з прямим світлом, яке падає на акторів зверху. В результаті, типова картина освітленості театрального залу – це трикутник з основою біля сцени, сторони якого сходяться на «гальорці» у центрі. Через це люди, які сидять на бічних місцях, можуть перебувати у напівтемряві та відчувати легкий дискомфорт від перепаду за яскравістю поблизу та вдалині, а ті, хто сидить спереду посередині – виявляються дещо засліплені відбитим світлом. На жаль, вирівняти дані ефекти не вийде, тому що тоді розвалиться вся концепція типового театрального освітлення.
Боулінги та більярдні клуби
Найчастіше у обох типах згаданих закладів є три зони – каса, столики з лавочками та безпосередньо ігрові доріжки. Перша та друга непропорційно малі у порівнянні з основною зоною та зазвичай мають стандартне підсвічування найпростішими стельовими світильниками. Стійки з кулями та доріжками винесені трохи у бік, щоб публіка, яка грає, не могла ненароком травмувати відпочиваючих, а між зонами створена смуга напівтемряви, яка чітко вказує кордони для всіх відвідувачів закладу.
Над доріжками зазвичай не потрібне надто яскраве світло: у першу чергу, у цих місцях необхідна максимальна рівномірність освітлення та мінімум відблисків від глянсової маслянистої поверхні. З цією метою тут розташовують лінійні світильники з матовими розсіювачами, що дають однорідне світіння. Найбільш яскраво освітлюється простір з кеглями, на якому й сконцентрована вся увага гравців.
Освітленість у зоні відпочинку підтримується на рівні 200 лк, на підході до доріжок – близько 300 лк, уздовж самих доріжок – також на рівні 300-350 лк, а у їхньому кінці – не менше 400 лк. Таким чином дотримується не тільки візуальне зонування, але й пропорційне підсвічування віддалених від спостерігача частин приміщення. Щоб гравці не були засліплені глянцевими поверхнями куль та доріжок, а також могли безперешкодно стежити за своїми результатами на моніторах, самі дисплеї розміщуються виключно у зонах падіння косих променів.
У свою чергу, у більярдних клубах над столами встановлюють цілі освітлювальні конструкції, які складаються з трьох-чотирьох плафонів традиційного зеленого кольору. Вони висять на висоті близько двох метрів від підлоги та повністю покривають стіл своїм світінням. У той же час, зона навколо нього знаходиться у напівтемряві, що створює необхідний акцент на ігровому полі та дозволяє не відволікатися на вторинні чинники. Типовий рівень тут – близько 200 лк, але через малу відстань для повного розсіювання освітленість може здаватися помітно вищою. Найчастіше застосовуються світлодіодні лампочки з нейтральним кольором світіння – вони не нагріваються під час роботи та дають м'яке освітлення, наближене до природного світла сонця. Воно відмінно поєднується з м'яким зеленим кольором сукна на більярдному столі та сприяє приємному проведенню дозвілля.
У всіх інших закладах, де зона відпочинку та харчування комбінується з територією для активних розваг, спостерігається їхнє візуальне розмежування з використанням світла. Основна увага приділяється тому, щоб усі сходинки та несподівані повороти були освітлені якнайкраще, а травмонебезпечність окремих зон зведена до мінімуму. У кінцевому підсумку, тільки так можна домогтися атмосфери, у якій буде приємно та безпечно відпочивати усією сім'єю.
