Діти та електрика: як забезпечити безпеку
Дорослій людині не потрібно пояснювати, що окрім великої користі електрика здатна завдати й значної шкоди. Ще складніше з дітьми: вони взагалі не уявляють собі, що таке струм, а тому й не можуть його боятися. Жодні правила безпеки, які ми сприймаємо як норму на основі свого життєвого досвіду, не можуть бути передані дитині у буквальному вигляді. Сьогодні ми поговоримо про те, як можна зробити світ навколо малюка або дошкільника безпечнішим із застосуванням нескладних прийомів або використанням захисних засобів, а також які настанови слід давати дітям старшого віку.
Основна складність полягає у тому, що маленька людина активно пізнає навколишню дійсність, вона більш динамічна, аніж дорослі, більш допитлива та схильна мацати усе своїми руками. Їй не вдасться просто так пояснити, що люстра світить через рух електронів десь у дротах, однак можна позначити рівень небезпеки від взаємодії з цією системою або просто обмежити до неї доступ. Ключовою проблемою людини як біологічного виду є нездатність сприймати магнітні та електричні поля на свідомому рівні. У нас немає органів почуттів, які були б відповідальними за відчуття напруги, а тому для пояснення дитині, чого ж саме слід боятися, доводиться вдаватися до помітного ступеня абстракції. У будь-якому випадку завдання батьків полягає у тому, щоб у першу чергу убезпечити свої чада, й тільки потім навчити їх вірній взаємодії з розетками та електроприладами.
Всебічний захист
Захищати дітей від електрики у різному віці доводиться неоднаково. На першому році життя ймовірність контакту дитини з будь-якими виробами під напругою є мінімальною: новонароджений постійно знаходиться на руках або у ліжечку, практично не має можливості самостійного пересування по житлу та невсипно контролюється батьками. Для забезпечення нормального рівня безпеки у такому віці можна взагалі не використовувати засоби екранування розеток або робити це тільки для самозаспокоєння, паралельно привчаючи таким чином домочадців на майбутнє до нової політики поводження з електроточками.
Разом з тим, якщо Ви знаєте, що дитина буде постійно на руках при переміщенні по оселі та у значній кількості ситуацій це пов'язане з виконанням домашніх робіт, слід вжити деяких пасивнихзастережних заходів. По-перше, необхідно контролювати ручки малюка, коли він знаходиться на Вас у переносці, а Ви зайняті побутовими справами. По-друге, обов'язково варто заздалегідь перевірити надійність системи електропостачання житла, переконатися, що електрофурнітура встановлена міцно, ділянки оголених дротів відсутні, а використовувана техніка справна та заземлена.
Починаючи з другого року, можна переходити до активної фази захисту: часто проблему дитячої цікавості відмінно вирішують пластмасові заглушки для розеток. Вони бувають з прямим кріпленням та з поворотним. Хоча другі є трохи дорожчими, Вам доведеться їх придбати, якщо малюк буде занадто рухливим та тямущим для свого віку, через що навчиться легко розправлятися зі звичайними заглушками. Поки дані вироби ще не куплені або у разі їхньої втрати можна у якості тимчасового рішення екранувати гнізда будь-яким іншим доступним способом – наприклад, просто заклеїти лейкопластиром або навіть скотчем. Це, звичайно, нетехнологічно, але зате краще, ніж нічого.
Деякі батьки цілком свідомо нехтують використанням подібних засобів, оскільки вважають, що розетки у їхньому будинку знаходяться на досить безпечній висоті. Проте, слід пам'ятати, що малюк старше року вже здатен піднятися на інший об'єкт, щоб дістатися до своєї мети, а також досить часто може взяти до рук досить тонкий струмопровідний предмет, який дотягнеться до гнізда. Й тут вже подвійна небезпека: тонкі металеві речі зазвичай є гострими, що загрожує здоров'ю дитини анітрохи не менше струму. Разом з тим, спиці та шпильки, скріпки та булавки, цвяхи та виделки, дріт та взагалі будь-які струмопровідні пластинки відмінно входять до зазорів електрофурнітури. Не тільки розетки, але навіть вимикачі можуть бути досить небезпечними при несприятливому збігу обставин – коли вони розташовані за європейською системою на висоті 75-90 см від підлоги, а у руках у малюка плоский металевий предмет, здатний пролізти у щілину під клавішею або просто до підрозетника. Заздалегідь прибирайте такі речі з очей.
Ще одна досить поширена серед маленьких дітей тенденція – гризти дроти. У період, коли ріжуться зубки, Вашому чаду абсолютно усе одно, що жувати. Тому, якщо батькам не вдалося втовкмачити дитині хоча б мінімальну синонімічно понять «дроти» та «небезпека», усі живлячі шнури повинні бути прибрані з його поля зору. Безумовно, якісний кабель або дріт завжди має не тільки досить міцну зовнішню оболонку, але й шари електричної ізоляції під нею, які не так вже й легко прогризти маленькими дитячими зубками, однак якщо залишити малюка надовго за подібним заняттям, він усе ж зуміє дістатися до струмопровідних жил.
Важливо навчитися подалі прибирати дроти й з інших причин. Перша з них – безпека переміщення. Коли дитина починає ходити, а слідом за тим, і бігати, краще, щоб під її ніжками не було потенційно травмонебезпечних предметів. Якщо вона зачепиться за що-небудь, то може впасти та серйозно поранитися. Якщо є така можливість, усі зайві дроти, які не прокладені у стінах, сховайте за спеціальними плінтусами з кабель-каналом. Друга причина – іскріння. Коли малюк на бігу зачепить дріт й той різко висмикне вилку з розетки, вельми вірогідна поява великої іскри, яка може впасти на шпалери, підпалити їх та поширити полум'я, а це вже неконтрольована пожежонебезпечна ситуація. Нарешті, третя причина – псування майна. Безумовно, будь-які батьки добре знають, що маленька дитина – це джерело неприємностей для всього, що погано лежить та добре б'ється, проте ще небезпечніше, коли вона може пошкодити домашню електромережу. У даному контексті ми вже не говоримо про засування шпильок до розетки – якщо вчасно пояснити малюкові неправильність цієї дії, у подальшому намірів зробити що-небудь подібне практично не буває. Зараз мова про те, що дитина, яка біжить по квартирі та ноги якої заплуталися у дротах, напевне захоче швидко позбутися від раптових пут, а тому різко смикне шнур. У результаті, розетка може бути висмикнута з підрозетника, перекошена або пошкоджена. У будь-якому випадку, тепер вона стане ще небезпечнішою, аніж була. З тих самих причин не слід залишати на підлозі дроти, які йдуть до торшерів або інших освітлювальних приладів, потрібно прибирати вище шнури живлення побутової техніки, а подовжувачі та мережеві фільтри за можливістю взагалі кріпити до стіни на висоті не менше 70 см та якомога ближче до місця використання.
При наближенні до трьох років дитині зазвичай вже вдається більш-менш дохідливо та близько до наукової правди пояснити, що таке струм, навіщо він потрібен та чому є небезпечним. Проте, усе ж слід пам'ятати, що у малюка, а потім і дошкільника, немає ані достатнього досвіду, ані будь-якого контекстуального розуміння ситуації. Тому його можна навчити у потрібній мірі побоюватися розеток та взаємодіяти з ними тільки під наглядом батьків, проте усе ще важко пояснити, що таке коротке замикання або електропробій на корпус приладу. Звісно, змушувати малюка боятися більшої половини техніки у будинку, не варіант. Усе, що необхідно у цій ситуації зробити батькам – обладнати житло належним захистом. У домашньому щитку може не бути реле напруги, воно потрібно у більшій мірі для індикації та забезпечення збереження техніки, але обов'язково повинні бути автоматичні вимикачі та ПЗВ, щоб всебічно мінімізувати можливі небезпеки при взаємодії зі внутрішньою електромережею.
Теоретична підготовка
Звичайно, не одні тільки обмежувальні та попереджуючі заходи повинні бути на озброєнні батьків. Значну роль у вихованні правильного ставлення до електроструму грають і роз'яснювальні бесіди. Тут татові з мамою важливо згадати, що навіть дорослі люди не до кінця усвідомлюють його природу та навряд чи зможуть технічно правильно описати спосіб та місце виникнення струму, механізми промислового виробництва або транспортування електроенергії на великі відстані, а також принципи його перетворення на якусь корисну роботу всередині побутових приладів. Відповідно, для дітей зрозуміти подібні речі ще складніше, причому у багато разів.
На початкових етапах можна просто позначити значимість та небезпеку розетки, як найближчого до нас джерела електрики. Коли малюк вже почне асоціювати електроточки та прилади з зоною підвищеної уваги, можна починати оглядові бесіди. Сьогодні у інтернеті досить легко відшукати чимало різних технік та поетапних методик навчання дітей електричній грамотності, у тому числі, й у ігровій формі. Вдумлива розмова, тематичний мультик або навіть ролик на YouTube допоможуть Вам закласти у дитини основу розуміння того, що собою являє електричний струм, де та навіщо застосовується, а також чим може бути небезпечний.
У наш час навіть у дитячих садах вихователі часто проводять з дітьми ознайомчі та демонстраційні заняття з електробезпеки у побуті. Це дозволяє маляті сприймати світіння лампочки не як магію, а як результат якихось дій людини, а також вчить нюансам поводження з електроприладами та освітленням. З педагогічної точки зору, виробити у дитини правильне ставлення до електрики у ранньому дошкільному віці допоможе зрозумілість формулювань при викладі суті даного явища, гарна наочність прикладів, а також високий рівень дисципліни та самоконтролю у малюка.
Якщо ж казати про дітей від п'яти років та старше, у них вже має бути досить тверде розуміння того, що таке електрика – у широкому сенсі, в усіх її проявах. Нехай суто технічні пояснення будуть дані їм ще тільки через декілька років у школі, але якийсь споглядальний досвід у цьому віці обов'язково повинен бути присутнім. У першу чергу, це пов'язано з тим, що дошкільник має на порядок більше свободи, аніж двох-трирічний малюк. Він може сам ходити гуляти до двору або до парку, спілкуватися з іншими дітьми, знаходити щось на вулиці, взаємодіяти з об'єктами інфраструктури без нагляду батьків або при їх умовному, віддаленому контролі. Відповідно, виходячи на вулицю, дитина потрапляє до іншого середовища, де може виявитися чимало електричних небезпек.
Найважливіше у цьому періоді – навчити дітей розпізнавати фактори, які потенційно загрожують їхньому життю та здоров'ю. Рухливі ігри з іншими дітьми, катання на велосипедах, вивчення місцевості – усе це може привести дошкільнят до трансформаторної будки, ліхтарного стовпа з відкритим щитком та дротами, що стирчать, обірваним та повислим до землі кабелям або просто підніжжю опори лінії електропередач. На даному етапі діти повинні знати, що торкатися до чого-небудь у подібній зоні не варто, що її краще залишити та не грати тут, а після повернення додому сповістити батьків про небезпечний об'єкт або місцевість.
Останній аспект слід особливо відзначити, бо відповідальна доросла людина не залишить ситуацію без контролю. Безумовно, можна спробувати заборонити своєму чаду більше не наближатися до того самого стовпа, однак у цьому віці вже не варто чекати беззаперечної слухняності. У результаті, якщо на перший раз дитина стримала свою цікавість, то наступного разу, потрапивши туди з групою однолітків, цілком може повестися якось інакше. Найбільш правильна, й навіть, без жодного пафосу, соціально відповідальна реакція – попрохати дитину відвести Вас на те місце та усунути небезпеку будь-яким доступним способом. Наприклад, якщо десь на розподільчому щитку просто відкрито кришку, Ви можете її закрити. Якщо справа відбувається у приватному секторі, батько дитини часто може самостійно знеструмити ділянку за допомогою захисної автоматики де-небудь на наступному стовпі, узяти інструменти та полагодити живлення ліхтарів. Навіть жінка, яка не розбирається у питаннях електрики, здатна вплинути на ситуацію: вона вільна узяти телефон та зателефонувати електрику або до спеціальної служби, співробітники якої приїдуть на місце та усунуть несправність.
У молодшій школі діти стають ще більш самостійними. У них з'являються нові друзі та інтереси, формуються хобі та планується дозвілля. Так, якщо Ви – один з батьків та знаєте, що дитина збирається скоро йти з ровесниками запускати повітряного змія, слід попередити її, що це не можна робити біля ЛЕП. Будь-який порив вітру може закинути іграшку на дроти, а подальші події вже будуть розвиватися по ситуації. Наприклад, якщо діти спробують дістати змія своїми силами, це небезпечно залізанням на опори та не тільки враженням електрикою, але й падінням з великої висоти. Якщо змій причеплений на нитку або мотузку, у разі зіткнення з дротами він може просто згоріти та тим самим, у принципі, вирішити проблему. Однак якщо він кріпиться до тросика або довгої телескопічної вудки, усе набагато серйозніше. Металовмісні об'єкти є гарними провідниками й при торканні до лінії електропередач можуть дати розряд на людину. Тому слід заздалегідь провести з дитиною роз'яснювальну бесіду – не просто про те, що «це може бути небезпечно», але й з поясненням, чому, а також вказати, якими наслідками загрожує.
Постарайтеся передбачити, де можуть грати діти у межах Вашого двору, кварталу або декількох сусідніх вулиць. Починаючи з віку, коли у дитини з'являється свобода виходу на двір, необхідно детально пояснювати, як діяти у різних ситуаціях (у тому числі, й з людьми), як поводити себе при потенційній електричній загрозі, як допомогти іншому та при цьому не наразити на небезпеку себе. Візьмемо простий приклад: одна з найбільш поширених через свою простоту дитячих ігор – хованки. Дитина бачить завдання сховатися так, щоб ніхто не знайшов, залізти туди, де швидше за усе навіть не будуть дивитися.
Практично у кожному великому дворі або кварталі можна знайти розподільну шафу або міні-підстанцію, зазвичай у будівлях з білої цегли. На превеликий жаль, у нашій країні ніхто не контролює закритість таких зон та приміщень, двері у них мають діри, замки відсутні, огороджувальні паркани пошкоджені. Потрібно пояснити дитині, що подібні об'єкти вкрай небезпечні – що там у багато разів більше вольт, аніж у квартирному розподільному щитку, з призначенням та небезпекою якого школяр та дошкільник вже будуть напевне знайомі. Разом з тим, не варто обмежуватися вказівкою на небезпеку тільки незачинених об'єктів: навіть якщо електротехнічна будівля або обладнання закриті, до їхньої огорожі або корпусу усе одно не слід торкатися.
Ще одна вельми поширена небезпека – обірвані дроти. До тих пір, поки до місця аварії прибуде ремонтна бригада, безліч місцевих жителів та особливо дітей опиняться під загрозою ураження електричним струмом. У подібній ситуації життю та здоров'ю загрожує не тільки дотик до струмопровідних жил, але й крокова напруга, яка діє у досить великому радіусі від місця падіння високовольтного кабелю. Батькам у обов'язковому порядку слід самим розібратися у даному явищі та розповісти про нього дитині. Для дітей небезпека крокової напруги навіть більше, аніж для дорослих, й на це є цілих дві причини. Перша з них полягає у меншому опорі організму через малу масу тіла. Відповідно, чим молодшою та легшою є дитина, тим більше та швидше на неї буде впливати електрика. Друга причина полягає у тому, що вражаюча сила струму залежить від різниці потенціалів, а вона збільшується у залежності від відстані між ногами при ходьбі. Багато хто, звичайно, скаже, що у дорослого крок ширший, аніж у дитини – і це правда, але тільки у абсолютних одиницях та у спокійній ситуації. Якщо ж брати розмах у відношенні до пропорцій тіла, то у дітей, особливо тих, які біжать, він буде майже у 2 рази більшим. Додамо до цього неуважність та набагато менший власний опір – і ось картинка перед нами. За інших рівних умов у більшій безпеці буде дорослий, якій повільно йде. Необхідно навчити дитину, що з зони, де лежать обірвані дроти, потрібно не бігти, а виходити гуськом, приставляючи ноги одна до іншої, п'ятою до носку. Крім того, особливу увагу слід приділити тому, що під час дощу або після нього, коли асфальт або земля ще мокрі, радіус небезпеки збільшується, а тому починати йти як зазвичай, щоб скоріше піти від епіцентру, можна буде тільки пізніше.
Школярі молодших класів у наш час зазвичай вже у достатній мірі інформовані про все, що слід знати дорослій людині, однак у них зі зрозумілих причин немає ані внутрішньої дисципліни, ані як такого побоювання, підкріпленого фактичними даними, ані достатнього життєвого досвіду, щоб розставляти пріоритети при поводженні з несправними та підозрілими електричними об'єктами. З певного віку вже слід привчати дитину «допомагати» батькам: вставляти вилку до розетки, вмикати електроприлади та ін. Разом з тим, необхідно детально їй роз'яснювати навіть найпростіші нюанси – що електроди вилки слід відразу орієнтувати у площину отворів, а не хаотично «колупатися» у гнізді, сподіваючись попасти; що витягати її можна тільки тримаючись за штепсель, а тягнути за дріт забороняється; що розетку краще притримувати рукою, аби не розхитувати механізм та сам підрозетник.
Сказане раніше справедливо також для техніки та різних освітлювальних приладів: на кнопки пуску та увімкнення потрібно тиснути м'яко та рівномірно, а не різко та точково по ним бити. Потрібно пояснити, що кнопкові вимикачі на шнурах живлення та корпусах настільних ламп – це досить крихкі елементи й вони можуть не витримати навіть десятка таких силових експериментів. У побуті батькам потрібно постійно контролювати цілісність вилок та розеток, а також нагадувати про небезпеку, якщо дитина проявляє особливий інтерес до електрики.
Разом з тим, так звану «допомогу батькам» необхідно тримати у певних рамках. Часом дитина бачить, що при поломці будь-якого пристрою, тато сідає його лагодити. У таких ситуаціях потрібно відразу ж пояснити, що робити це може тільки дорослий, а у дітей не повинно виникати навіть думки полізти до корпус приладу, якщо він раптом забарахлив. З тих самих причин дитина не повинна знімати захисні корпуси з техніки, замінювати лампочки, вкручувати нові «пробки» або зводити автоматичні запобіжники. З подібними речами краще починати знайомство до середніх класів школи, коли у дитини буде достатньо технічних знань, загального розуміння світу та рівня відповідальності.
Є речі, які краще запам'ятати навіть дорослим, якщо вони взялися за навчання молодшого покоління. Наприклад, протирати корпуси приладів, особливо металеві, можна тільки після відключення пристроїв від мережі. Торкатися до них мокрими руками не слід ні за яких умов, а якщо що-небудь з техніки довелося помити водою, необхідно дати виробу висохнути якомога довше. Поведінка, яка суперечить цим вимогам, вважається небезпечною у будь-яких умовах, а якщо у будинку немає заземлення, загроза ще набагато більша.
Єдине, чого, можливо, варто навчити дисципліновану та слухняну дитину – це відключати «автомати». Безумовно, це пов'язано з певним дискомфортом для батьків, які піклуються про благополуччя свого чада, однак на тлі небезпек, які загрожують як йому самому, так і усьому майну у житлі, такий підхід вважається нормальним. До того ж, відключати автомат у тисячі разів безпечніше, аніж зводити, а тому про друге тут мови не йде. Одного разу може статися так, що дитина почує запах пластика, який плавиться, або горілої ізоляції – виходити він може як від побутової техніки, так і від світильника або проводки. Якщо витягати з розетки вилку димлячого приладу руками йому страшно або ж об'єктивно небезпечно для будь-якої людини, краще просто знеструмити ділянку ланцюга та сповістити про ситуацію батьків.Це прийом з максимальним ступенем безпеки та гарантованим результатом.
У середньому шкільному віці з'являються свої небезпеки. Діти люблять похизуватися перед однолітками своєю спритністю, влучністю та сміливістю, особливо якщо це хлопчики. Подібна поведінка провокує спроби залізти на опору ЛЕП, кинути що-небудь на дроти, розбити керамічні ізолятори, розкрити замок на дверях до трансформаторної підстанції та ін. Звичайно, багато що залежить від виховання, проте підлітковий кураж складно перебити заборонами. Набагато продуктивніше хоча б теоретично підготувати дитину, навчити її читати знаки та позначення, розповісти, на що звертати увагу, які характеристики струму у чому вимірюються. Є висока ймовірність, що, вивчивши інформаційну табличку та зіставивши величини з відомими йому 220 В, підліток передумає наражатися на небезпеку.
Відпочинок на природі, який є невід'ємною частиною життя підлітка, також повинен бути обговорений з батьками – не тільки на предмет загальної моделі поведінки, але й з точки зору електробезпеки. Так, якщо передбачається невеликий заміський пікнік з друзями, потрібно звернути увагу на те, що відпочивати біля ЛЕП не варто. Крім того, обов'язково розповісти дітям, як поводитися, якщо їх на природі застане гроза. Раніше правильним вважалося ховатися під дерево, хоча насправді цей варіант досить поганий. Якщо це єдине дерево на великій площі, саме воно є найвищим об'єктом, а тому ймовірність потрапляння у нього блискавки є максимальною. Від дерева, що стоїть самотньо, завжди краще триматися подалі. При відпочинку у лісі ймовірність ураження блискавкою на безліч порядків менше, але, якщо є можливість сховатися під деревом, яке нижче інших або просто впало, так і слід зробити.
Якщо передбачається риболовля, необхідно обирати той бік водойми, який знаходиться далі від ліній електропередач. Вудити біля ЛЕП – значить, свідомо наражатися на непотрібний ризик. Довга вудка та ще довша мокра волосінь з металевим гачком на кінці – ідеальний шлях для струму від дротів у землю через тіло людини. Кожна дитина повинна змалку бути привчена відходити у бік від будь-яких електричних об'єктів при взаємодії з водою та вудилищем.
Ще одним джерелом ураження електричним струмом, про яке слід згадати наостанок, є... школа. На уроках фізики, праці, а часом і хімії, при проведенні лабораторних робіт дітям доведеться зіткнутися з силовим обладнанням. Вчителі завжди намагаються безпосередньо перед експериментальною частиною провести інструктаж з техніки безпеки, розповісти про нюанси дослідження, але це не зменшить бажання дитини бавитися та пустувати. Тому слід навчити підлітка бути серйозним у такі хвилини, уважно слухати вчителя та робити тільки те, що він говорить, без самодіяльності. Крім того, батькам слід підготувати учня, що у вітчизняних реаліях навіть видане лабораторне обладнання може виявитися несправним або барахлити, а тому уважність при проведенні експерименту повинна бути максимальною.
Електрика оточує нас всюди й складно знайти місце, де б її зовсім не було. Проте, людина навчилася знаходити способи зробити своє життя безпечним навіть поруч з нею. Вкрай важливо передати кожному наступному поколінню накопичений досвід, застерегти дітей від помилок, усе показати та пояснити. Насправді це не так складно, як здається, проте для досягнення результату батьки повинні відповідально ставитися до своїх обов'язків й самі мати достатній запас достовірних знань про природу електрики.
