Відмінності світлодіодних стрічок на 12 В, 24 В та 220 В
Як напевне вже відомо читачам, світлодіодні стрічки є відмінним способом прикрасити інтер'єр або екстер'єр, підсвітити будівлю, оформити вітрину або створити святкову ілюмінацію. Професіонали не рекомендують використовувати їх у якості основного джерела світла, а тільки лише допоміжного, але це анітрохи не зменшує їхніх чеснот в цілому. Перш за все, мова йде про недостатню освітленість поблизу таких виробів, однак неяскраве світло дуже добре поєднується з романтичною та таємничою атмосферою, а також залишається затребуваним для підсвічування невеликого простору: у коморах, над робочими поверхнями майстерні, всередині салону автомобіля. Живлення світлодіодних стрічок може здійснюватися електричним струмом з різною величиною напруги і саме цьому аспекту буде присвячено сьогоднішню статтю.
Зараз у продажу можна знайти п'ять різновидів світлодіодних стрічок, що відрізняються за вказаною ознакою. Вони мають напругу живлення 5, 12, 24, 36 та 220 В. Пятивольтні вироби практично повністю витіснені з ринку новими моделями, а стрічки на 36 В користуються невеликим попитом, через що знайти їх вийде навіть не у кожному великому магазині. Найбільш поширеними є моделі, що вимагають всього 12/24 В або 220 В постійного струму.
Ключові особливості виробів з різним напругою живлення
Звісно, низьковольтні вироби були винайдені з метою поліпшення виробничих показників та підвищення безпеки експлуатації, але без втрат у якості світіння. Невелика напруга в надзвичайній ситуації є набагато менш небезпечною: вона навряд чи зуміє спровокувати потужну пожежа та не завдасть шкоди людині, якщо та якимось чином торкнеться струмоведучих елементів. Різниця у способі підключення буде полягати в необхідності додатково застосовувати проміжний пристрій – понижуючий трансформатор, який для простоти називається блоком живлення.
Кожен БЖ має свою номінальну потужність, здатну прийняти електричне навантаження від працюючої світлодіодної стрічки. Для того, щоб підключити ланцюг коректно, досить знати сумарну потужність заданого метражу відрізка стрічки та додати до неї запас в 25%. Це загальне правило допоможе зберегти в робочому стані як блок живлення, так і саму стрічку на довгі роки.
У зв'язку з очевидною необхідністю використання блоку живлення на 12 В, чимало споживачів задаються цілком логічним питанням – чи не простіше завжди використовувати стрічки на 220 В? На перший погляд, це зручніше у виконанні, не вимагає складних розрахунків та економить кошти на придбання додаткових пристроїв. Ми спробуємо відповісти на це питання, розглянувши цілу сукупність факторів.
Перша причина, з якої використання виробів з мережевою напругою 220 В досить обмежене – це безпека. Дане питання актуальне завжди, й особливо для тих будинків, де є маленькі діти або домашні тварини. Всередині стрічки розташовується основа з міді, якою тече струм під час роботи. Навіть якщо якимось чином буде пошкоджена оболонка низьковольтної стрічки і будь-хто до неї доторкнеться, шкоди життю та здоров'ю це не завдасть. Безумовно, монтувати виріб необхідно максимально завбачливо, але навіть з урахуванням всіх екстраординарних ситуацій низьковольтні вироби будуть набагато безпечніші.
Якщо ж говорити про застосування світлодіодної стрічки на 220 В, то такі моделі завжди повинні бути добре ізольовані. Сам виробник поміщає високовольтну продукцію у надійну ізоляцію, запаюючи всередині прозорої оболонки. Іноді полімер, з якого вона виготовлена, може тьмяніти з часом, що призводить до зниження яскравості та світлового потоку. Це одна з причин, з якої майстри не дуже рекомендують купувати такі вироби з бюджетного сегменту.
Сутність ізоляції полягає не тільки у використанні оболонки з діелектрика, але й у заливці світлодіодів особливим клейовим складом, який одночасно закріплює їх на своїх місцях, електрично ізолює та герметизує корпус від потрапляння невеликих кількостей вологи та пилу. На жаль, жоден захист не може давати стовідсоткових гарантій того, що ніхто та ніщо їй не зашкодить: це можуть бути природні умови, неправильне транспортування, умисні дії людини, дряпання кігтями тварин і т.д. Стає очевидно, що все це – невиправданий ризик, який не несе істотного виграшу з експлуатаційної точки зору.
Стрічки, розраховані на 220 В, забороняється ставити на об'єктах, де постійно присутня не просто висока вологість, а безпосередньо вода у великій кількості. Серед них – басейни, фонтани, резервуари, лазні та сауни. Як відомо, рідини є відмінними провідниками струму, що робить абсолютно не безпечним проведення людьми дозвілля у подібних місцях.
Ще один аспект, який відрізняє розглянуті типи стрічок – габарити. Не менш, ніж у половині випадків світлодіодні вироби необхідні для того, щоб в умовах обмеженого простору забезпечити цікаве підсвічування. Моделі з високою напругою живлення знаходяться в оболонці, яка додає близько двох міліметрів з кожного боку, через що їхній монтаж десь за вузьким карнизом може бути вельми ускладненим. У той же час, світлодіодні стрічки з напругою живлення 12 В – це легкі, гнучкі та компактні вироби, які помістяться практично в будь-якому місці. Відкритість низьковольтної моделі не буде нести тієї ж самої небезпеки, що навіть за пожежними нормами дозволить застосовувати її в цій ситуації.
Наступний аспект – це кратність порізки. Найчастіше високовольтна стрічка нарізається дуже великими фрагментами: кратно до 50 сантиметрів або навіть 1 метру. У той же час, дванадцятивольтні моделі мають секції у 2,5 або 5 см, а найбільші – 10 см. Таким чином, для підсвічування коротких ділянок, менших за метр, стрічка на 220 В непридатна в принципі.
Може здатися, що розглянуті раніше аспекти однозначно свідчать на користь виробів на 12 В, однак це невірно. Якби справи йшли саме таким чином, «невдалі» з усіх боків технічні рішення були б уже давно витіснені з ринку більш практичними. Насправді ж, є й другорядні фактори. Серед них ціна, можливість підключення великими відрізками, гарна захищеність тощо.
Що стосується вартості підсвічування, яке організоване з використанням різнотипних стрічок, то тут все буде залежати від метражу. Ефекти масштабування в даному випадку дуже виражені. Часом придбання стрічки на 220 В більш виправдане, оскільки не потребуватиме купівлі додаткових електронних вузлів. У той же час, для освітлення певної великої площі необхідно буде обзавестися кількома котушками стрічки на 12 В по 5 метрів, та швидше за все для кожної з них доведеться передбачити ще й окремий блок живлення, якщо розташування відрізків буде невдалим та приєднати їх усі до одного БЖ не вийде. Цей аспект підводить нас до найбільш корисної властивості високовольтних стрічок – допустимого метражу підключення.
Справа в тому, що якісний виріб на 220 В можна приєднувати до живлення відрізками від 1 до 100 метрів. У зв'язку з цим світлодіодну стрічку, що має ступінь захисту IP68, нерідко використовують для міської ілюмінації, підсвічування будівель та мостів, пам'ятників архітектури, великих скульптурних композицій та ін. Тобто, замість застосування цілого набору п'ятиметрових відрізків з блоками живлення тут досить буде використовувати всього одну точку комутації.
Якщо говорити про світлодіодні стрічки на 24 В, то вони максимально близькі за своїми характеристиками до дванадцятивольтних. Невисока напруга забезпечує додаткову безпеку, але при цьому дозволяє підключати більш яскраві та потужні вироби. Істотних переваг перед найближчими «сусідами» за живлячою напругою така стрічка не має та використовується найчастіше в тих приміщеннях, де необхідна висока яскравість, але застосування стрічки на 220 В небажано. Для її підключення потрібний блок живлення на 24 В, а в іншому виріб підпорядковується загальним принципам електротехніки.
Повертаючись до стрічки на 220 В, хочеться відзначити ще одну з її позитивних якостей. Фактично, вона не вимагає окремого блоку живлення. Його замінює спеціальний комутаційний вузол, оснащений з одного боку звичайним штепселем, а з іншого – конектором. На ньому розташовується випрямляч напруги (діодний міст), який перетворює мережевий змінний струм на робочий постійний. Якщо порівнювати вартість такого випрямного аксесуара, що має ціну в два-три долари, з вартістю на блоки живлення для низьковольтних стрічок, ми виявимо ще одне джерело істотної економії.
Продовжуючи говорити про вироби на 220 В, не можна не згадати про те, що вони помітно простіші в обслуговуванні. Завдяки тому, що світлодіодні стрічки з класом захисту IP65 та вище надійно захищені від попадання вологи, їх можна чистити, протирати вологою ганчіркою, не боятися використовувати для прикрашення будинку, де на них потрапить дощ, сніг та талі води. Маючи багатошарову герметизацію, вони надійно захищені від усіх подібних неприємностей.
Ще одна особливість світлодіодних стрічок, про яку нерідко забувають згадати майстра та продавці – це залежність від мінімального перетину дротів, які підводять живлення. Вся справа в тому, що для виробів, які живляться від 12 та 24 В, рекомендується використовувати жили перетином від 1,5 кв. мм та більше, а для моделей на 220 В допустимі й менші перетини. Слід зазначити, що для різних умов експлуатації на перший план виходить саме механічна міцність проводів, а не базові характеристики струмопровідної властивості та опору. Тобто, використовуючи якісні кабелі, можна прокласти таку стрічку навіть набагато більш непомітно, аніж низьковольтну. У зв'язку з цим нерідко згадують просту перевагу виробу: в недоступному для дітей та тварин місці (наприклад, на фасаді будівлі) можна єдиним контуром прокласти великий метраж високовольтної стрічки, не вдаючись до пайки, використання декількох конекторів та блоків живлення. Більш того, немає потреби навіть продумувати, як при приховати БЖ – адже його просто не буде. Необхідно розуміти, що, якщо немає можливості поставити там виріб іншого типу, стрічка на 220 В з IP67 все одно в певній мірі монтується тут на страх та ризик споживача.
Про плюси та мінуси
Серед позитивних сторін низьковольтних стрічок – їхня безпека, можливість різання кратно зручним інтервалам, а також підтримка димування та сумісність з поширеними інтелектуальними системами управління електронікою. У свою чергу, високовольтні вироби можуть похвалитися більшою протяжністю цільним фрагментом, відсутністю необхідності у придбанні блоку живлення та компактністю адаптера, необхідного для прихованої проводки. В результаті очевидно, що обидва цих типи цілком життєздатні та мають можливість використовуватися людьми для цілей, що різняться між собою. Таким чином, необхідно поговорити й про те, які риси світлодіодних стрічок можна абсолютно точно віднести до негативних.
Спочатку згадаємо вироби, які розраховані на 12 В та 24 В. Найчастіше вони виготовлені за технологією, що використовує досить тонку підкладку, яка може бути за неакуратності пошкоджена людиною на етапі транспортування або монтажу. Крім того, з часом вона трохи зсихається, через що стає крихкою. Самоклейна світлодіодна стрічка від маловідомих марок практично завжди вимагає додаткової фіксації на звичайний рідкий клей, а більш дорогі моделі з часом втрачають свої адгезійні властивості природним чином.
Стрічки на 220 В багато в чому програють тим самим, чим і виграють. Наприклад, відсутність блоку живлення як окремого вузла в електричному ланцюзі означає також відсутність у ній фільтра та стабілізатора. Тобто, існує ризик, що при стрибках напруги все це позначиться на стрічці. Цей же фактор говорить про те, що виріб може мерехтіти при роботі: адаптер-випрямляч не здатен повністю згладити пульсації, що впливають на світіння. Нарешті, потужна стрічка, залита силіконом, може надто сильно нагріватися, через що вкрай рекомендовано розміщувати її так, щоб існувала можливість природного охолодження.
