Уся правда про багатозонні лічильники
У останні роки використання електронних лічильників, які вміють за різними тарифами розраховувати вартість спожитої енергії, стало дуже популярним. Ця тематика гаряче обговорюється людьми у інтернеті, відомості про її переваги передаються з уст в уста. У період постійного зростання тарифів на житлово-комунальні послуги будь-якому методу економії населення приписує якості панацеї. Тим не менш, стосовно багатозонних лічильників це не зовсім правильно. Як же все виглядає насправді? Давайте розбиратися.
Для початку слід прояснити термінологічні нюанси. Той вид приладу, який більшістю людей називається «багатотарифним», насправді носить ім'я багатозонного, оскільки з погляду електропостачальної компанії йдеться про часові зони споживання, а прив'язка тарифу до цих діапазонів – питання вторинне. Багато споживачів вважають, що установка такого приладу просто повинна знизити суми в їхніх платіжках, забуваючи про те, що цей спосіб обліку має свої особливості. У цьому матеріалі ми хотіли б роз'яснити читачам, як насправді працюють такі лічильники, а також допомогти визначитися з необхідністю встановлення багатозонних лічильників тим, хто робить ремонт і розглядає варіанти.
Принцип роботи
Найчастіше люди замислюються про те, щоб встановити собі багатозонний лічильник, розраховуючи на перспективу миттєвої економії. Тим часом, таке рішення у величезній кількості випадків буде не лише нераціональним, але й навіть марнотратним. Однак це чомусь не очевидно споживачам, а тому слід розповісти про все по порядку.
Від початку ідея використання лічильників, які мають здатність розраховувати споживання електроенергії за різними тарифами, була відповіддю на зростаючу динаміку загального використання електрики. Сучасний світ живе великими періодами по декілька годин – нічний сон, ранковий підйом, робота протягом дня, вечірнє приготування їжі та відпочинок перед телевізором. На кожному з цих етапів, окрім сну, ми активно експлуатуємо певне обладнання – прилади, пристрої, світильники, побутову техніку. Тому найбільш очевидний спосіб поділу доби на часові зони спирається саме на години нічного відпочинку – за статистикою сукупне споживання енергії у містах є мінімальним з опівночі приблизно до 6 ранку. Саме на цьому принципі працюють двозонні лічильники. За українським стандартом вони ділять добу на періоди з 23:00 до 07:00 та на основну частину дня. При цьому використання електроенергії вночі тарифікуватиметься усього у півціни, а споживання у інший час – як завжди.
Давайте розглянемо, чи має сенс установка двозонного лічильника за певних обставин. Наприклад візьмемо звичайну сім'ю з двох дорослих та однієї дитини. Якщо робота дорослих не прив'язана до часового поясу якоїсь іншої країни, швидше за все, вони мають можливість спати до сьомої ранку або навіть довше. Якщо дитина – школяр, якому потрібно до школи до 8:00 або 8:30, швидше за все, вона теж встає не раніше семи. Таким чином, рано вранці переваги нічного тарифу зовсім не використовуватимуться. Максимум, що можуть встигнути зробити дорослі, усе ж таки вставши трохи раніше – це почати готувати сніданок, увімкнувши на кухні люстру, чайник чи плиту. Але це явно триватиме недовго (до настання часу початку наступної зони), а тому економія буде мізерною. У свою чергу школяр навряд чи вирішить піднятися раніше на декілька годин, щоб сісти за книжки чи комп'ютер, тому щоденна економія на ранкових годинах за місяць виллється усього у кілька кіловат.
Трохи згодом усі мешканці покинуть будинок: навіть школярі не повернуться сюди як мінімум до середини дня, а іноді, як і дорослі, – до вечора. Тому зовсім неважливо, за якою ціною тарифікується цей період. Тим не менш, ще за кілька годин у квартирі знову збереться уся родина – люди увімкнуть телевізори та комп'ютери, запалять світло в кімнатах, щось готуватимуть у мультиварках, грітимуть у мікрохвильових печах та ін. Нарешті, дитина, залежно від віку, ляже спати о 21-22 годині, а батьки, можливо, ще дивитися фільми або займатимуться іншими справами, пов'язаними з їхньою роботою чи хобі, до опівночі. У результаті вечірня економія додасть у кращому разі ще декілька кіловат до ранкової.
Навіть у вихідні дні, коли є вкрай велика ймовірність, що усі перебуватимуть удома протягом світлої частини доби, особливої користі від двох різних тарифів теж не буде. Ранній ранковий підйом виключений практично повністю, а нічні посиденьки рідко закінчуються надто пізно. Але навіть якщо припустити, що ніч із суботи на неділю дорослі вирішать присвячувати кіноперегляду, тільки телевізор, робота якого сплачується у півціни, не покаже відчутної економії.
Насправді, двозонний лічильник буває корисним лише людям зі специфічним ритмом життя. Його має сенс ставити тим, хто працює ночами – наприклад, віддаленому співробітнику зарубіжної компанії, який потім вдень спить. У таких випадках для відчуття бадьорості, не передбаченої нашими біоритмами, у оселі вмикають яскраве світло, шумить комп'ютер, а на кухні щось готується. Також вигідно буде встановити подібний лічильник мешканцям приватних будинків або котеджів, які майже не залежать від сусідів. Вони можуть запрограмувати на ніч прання речей у пральній машині, полив присадибної ділянки потужними насосами, а також забезпечити недороге та якісне освітлення своєї території світлодіодними прожекторами.
Прагнення енергомереж розвантажити ранковий пік навантаження цілком зрозуміло – стимулюючи людей перенести у часі свої необов'язкові активності на інший період, вони одночасно отримують додаткові вигоди: заповнення навантаження в години, які традиційно демонструють простий, та збереження справності інфраструктури. Замість традиційного стрибка споживання мережа отримує більш плавне, розподіленіше у часі використання енергії. Вечірній пік, коли люди повертаються з роботи, вже не настільки критичний, тому що початок трудового дня припадає в усіх приблизно на один час, а його кінець у кожній організації визначається по-різному. Тим не менш, і його також можна врахувати – саме для таких цілей існують тризонні лічильники.
Відразу варто відзначити, що між дво- і тризонними моделями є колосальна різниця. Перші покликані стимулювати споживання у зазвичай ненавантажені години, давати пряму можливість заощадити – їх прийнято вважати засобом заохочення населення за відповідальне ставлення до інших людей та самих енергомереж. Обидві зони не лише цілісні, але й тривалі, що дозволяє людині планувати діяльність та виконувати її з мінімальним дискомфортом. Тут немає жодної системи штрафів, й більше 100% ставки тариф бути не може.
У свою чергу, тризонні, навпаки, часто позиціонуються як каральні засоби, які повинні «урезонити» споживачів, змусивши їх витрачати у пікові частини лише той обсяг енергії, який критично необхідний для вирішення миттєвих завдань. Крім того, якщо двозонні моделі розбивали добу на три періоди, то тризонні – на шість! Це означає, що споживачі повинні бути особливо уважними при експлуатації потужного обладнання, адже деякі зони тривають лише по годині.
Тризонні лічильники розраховують споживання за звичайним тарифом з 07:00 до 8:00, з 11:00 до 20:00 та з 22:00 до 23:00. Ночами, в тих самих рамках, що й двозонні (з 23:00 до 07:00), вони дають ще більшу економію – усього 40% від тарифу. Натомість у інтервалах із критично високим загальним навантаженням у мережах – з 08:00 до 11:00 та з 20:00 до 22:00 – вони нараховуватимуть по 150% тарифу. Навіть якщо у проміжках, вказаних останніми, щодня запалювати лише світло, людина отримає платіжку із сумою майже наполовину більше за звичайну. І від цього ніяк не врятують навіть найекономніші світлодіодні лампочки, адже їхня фактична потужність буде перераховуватися лічильником.
Настав час оцінити, кому саме і завдяки яким факторам може бути вигідна установка тризонних моделей. Говорячи про ту саму сім'ю, яка була згадана вище, можна припустити, що сума у їхній платіжці зросте. Навіть найраніший підйом при коефіцієнті 0,4 навряд чи зуміє компенсувати той факт, що у вихідні з 8:00 до 11:00, коли багато родин снідають, готують їсти на електроплиті та у мультиварці відразу на кілька днів або прибирають у будинку, використовуючи для цього потужний пилосос, спожитий обсяг множитиметься на 1,5.
По буднях відсутність людей у основну частину дня так само жодним чином не відбиватиметься на результаті, а ось у вихідні наявність третього «штрафного» періоду тільки усе посилить. Напівпікові періоди з 11:00 до 20:00 не принесуть жодної економії, зате вечірній відпочинок замість задоволення асоціюватиметься із зайвими витратами. Зрештою, єдиною по-справжньому вигідною частиною дня залишиться той самий період пізнього вечора, що переходить у ніч – з 23:00. Тим не менш, мешканцям багатоповерхівок явно незручно вмикати у ці години пилосос або пральну машинку.
Хто ж виграє від встановлення тризонного лічильника? Інтриги тут немає – ті ж самі категорії людей. Населенню приватного сектора можна буде не турбуватися про те, що використання нічного підсвічування – рішення надто марнотратне, прати білизну вони й так можуть, коли захочуть, а усю необхідну активність у господарстві просто перенесуть на час після 11 години дня, коли тариф буде звичайним. Фрілансери та віддалені співробітники, у яких праця оцінюється не за присутністю на роботі, а за сукупною кількістю часу або за результатом, зможуть перенести свою роботу на нічні години, відсипаючись потім до опівдня. Безумовно, усі звичайні справи по господарству вночі переробити не вдасться, але частину активностей можна виконати за період, коли тарифікація буде найменшою.
Замість висновків
Безумовно, сама ідея про те, щоб розвантажити пікові періоди навантаження на електромережу та оптимізувати енергоспоживання є вкрай перспективною. Якщо раніше протягом багатьох десятиліть люди просто стежили за тим, щоб їх прилади працювали не більше, ніж це потрібно, то тепер у них є шанс ще краще контролювати ситуацію – відзначати не лише загальну тривалість функціонування домашньої техніки, але й точний час її початку/кінця роботи. Приємно, що разом із засобом додаткового контролю населення отримало й стимул заощаджувати – мотивація стала цілком відчутною, доступною та повністю залежною від самої людини, а не якихось зовнішніх факторів. Разом з цим, звичайно, доведеться переглянути і звичний режим, проте цілком можливо, що новий розпорядок допоможе стати здоровішим, підвищить самодисципліну, сприятиме усвідомленості у питаннях витрат на домашнє господарство.
Головне питання даного матеріалу – чи вигідно встановлювати до свого будинку багатозонний лічильник. Як бачимо, усе дуже сильно залежатиме від обставин. Для людей із порівняно традиційним ритмом життя такий прилад, швидше за усе, не потрібний. Якщо ж Ви знаєте, що однозначно належите до категорії «сов» чи «жайворонків», тоді певна економія цілком реальна. Регулярно лягаючи пізніше більшості або підводячись до світанку, Вам вдасться заощадити від 20 до 35% від звичайної місячної вартості електроенергії.
Ще одне важливе питання полягає у тому, коли окупиться лічильник, який підтримує декілька тарифів. Практика показує, що середній термін окупності становить близько року. Це цілком адекватне значення, якщо врахувати, що такі пристрої стоять у розподільчих щитах щонайменше по 20 років. Якщо усі Ваші дії будуть цілеспрямованими та збігатимуться зі зручним життєвим ритмом, такий лічильник окупиться ще швидше.
Важливо відзначити, що купувати багатозонний прилад слід лише у тому випадку, коли покупець цілком упевнений у доцільності такого рішення. У даному разі бажання поекспериментувати себе не виправдає. І якщо двозонна модель завжди приноситиме економію, навіть без особливого старання з боку мешканців, поступово наближаючись до окупності, то лічильник на три зони часто стає джерелом проблем та переплат. В результаті його змінюють на звичайну електронну модель сучасного типу чи простий двозонний аналог.
