Опресовування дротів наконечниками
Загальновідомо, що безпека будь-якого електричного з'єднання ґрунтується на якості контактів. Майже уся сучасна електрофурнітура орієнтована на швидкий монтаж, а тому вимагає підготовки кінців струмопровідних жил. Належного результату найпростіше домогтися, використовуючи перевірені способи окінцювання провідників – у тому числі, опресовування із застосуванням наконечників та гільз. Детальніше про це ми й постараємося розповісти сьогодні.
Опресовування вважається одним з найбільш ефективних засобів «цивілізованої» підготовки провідників до комутації за рахунок декількох своїх достоїнств. По-перше, даний підготовчий етап істотно прискорює збирання електрофурнітури, коли до цього доходить черга, по-друге, наконечники забезпечують найкращий контакт з точки зору механічної надійності та електричного з'єднання, по-третє, таке окінцювання може допомогти з'єднати старі дроти з новими при ремонті, грамотно наростити відсутні пару сантиметрів вихідної жили та ін. До того ж не можна забувати, що й у ПУЕ прямо вказується на необхідність застосування різних клемників та наконечників при збиранні різних електричних контурів. Статистика непохитна: у будівлях та приміщеннях, де з'єднання виконані таким чином, пожежі через електропроводку трапляються у 3-4 рази рідше,ніж у місцях зі скрутками або прямим затиском жили у контактній площадці.
Як наконечники усувають недоліки звичних способів
Головним мінусом будь-якого електричного з'єднання без опресування кінців є висока ймовірність самовільного погіршення контакту – й на це є три причини. Перша з них полягає у тому, що умовно «м'яка» жила, яка складається з безлічі тонких дротинок з часом просто може ущільнитися, через що притиск буде не таким ефективним, як колись, поки його не підтягнуть. Друга причина – у термічному ефекті від протікання струму: нагрів провідників видозмінює їх, а тому кінці жил можуть з часом вивільнитися та привести до ураження електричним струмом або відключення. Третя причина говорить про те, що навіть при використанні майстром кабелів та дротів, у яких застосований моножильний провідник, цілком можливим є ослаблення контакту через банальне відламування жили. Справедливості заради, скажемо, що від останнього наконечник допоможе у найменшій мірі,однак загальний ризик для системи з його застосуванням усе ж істотно зменшиться.
Безумовно, будь-який електрик знає, що для збільшення надійності з'єднання кінець провідника можна завити у колечко, яке потім буде поміщено на різьбову частину притискного гвинта. Цей спосіб дійсно є ефективним, проте має два недоліки: по-перше, він вимагає деякої вправності для виконання, особливо при монтажі розетки або вимикача у незручному місці, а по-друге, далеко не завжди може реалізуватися з багатьма сучасними установочними виробами, оскільки у них доступ до цього гвинта неможливий. Таким чином, дуже часто електрикам доводиться просто тугіше скручувати дротинки між собою та поміщати їх у гніздо, де вони будуть затиснуті косо розташованою пластиною.
Пайка та зварювання дротів за рівнем якості електричного контакту, безсумнівно, обходять зазначені раніше способи. З їх допомогою можна дійсно ефективно та повністю безпечно з'єднати навіть не дуже технологічну скрутку. Такий результат досягається за рахунок того, що саме з'єднання відбувається на мікроскопічному, молекулярному рівні та дає більше гарантій щодо довготривалості та нерозривності. Разом з тим, пайка та зварювання вимагають від майстра хороших навичок використання додаткового інструменту та самої наявності останнього під рукою. Зате наконечники пропонують не менш технологічне окінцювання із застосуванням мінімальної кількості додаткових засобів, не є особливо чутливими до досвіду монтажника та дозволяють зробити з'єднання навіть у дуже незручній розподільній коробці де-небудь у кутку під стелею.
Сьогодні прийнято розділювати два типи окінцювачів: наконечники та гільзи. Пропонуємо їх коротко розглянути.
Наконечники являють собою невеликий металевий виріб у вигляді трубки з одного боку та клемної петельки/вилки/лопатки з кільцем-отвором – на іншому. Їхнє використання дозволяє отримати зручне та технологічне роз'ємне з'єднання, яке може застосовуватися у будь-якому придатному за розмірами для цього місці. У трубчастий кінець вставляється пучок дротинок або моножила, потім виріб обтискається та може використовуватися. Існують наконечники як для мідних, так і для алюмінієвих дротів, тож небезпечний ефект перехідних явищ на даний тип контактного з'єднання практично не поширюється. Для зв'язування клем та дроту з різних металів можна використовувати спеціальні алюмо-мідні наконечники. Найважливішим аспектом для успішного з'єднання є вірний підбір виробу відповідно до перетину дроту. Наприклад, для алюмінієвих провідників перетин будь-якого наконечника повинен дорівнювати діаметру дроту. Знайти маркування з усіма розмірами можна на контактній лопатці самого виробу. У той самий час, для міді наконечники прийнято підбирати за спеціальними довідковими даними та таблицями, спираючись на ручні вимірювання, оскільки у мідних наконечників написи на лопатці досить часто відсутні.
Гільзи виглядають ще простіше – це невеликі трубчасті вироби, у які вставити дроти часто можна з будь-якого боку. Одна з їх найголовніших відмінностей від попереднього способу полягає у тому, що гільзове з'єднання виходить нерозбірним (слід розуміти, що у першому розглянутому випадку малася на увазі можливість від'єднання окінцювачів від будь-якого зовнішнього контактного вузла, а тут – неможливість від'єднати сам провідник від гільзи без пошкодження жили). Підбір та зіставлення розмірів провідника та гільз здійснюється точно так само, як і у описаній раніше ситуації. Однак слід звернути увагу на те, що гільзи іноді використовуються не тільки для створення зручних у монтажі кінців, але й для лінійного з'єднання відрізків. Останнє вимагає, щоб діаметр перетину обох провідників збігався, інакше надійність гарантувати буде неможливо. Втім, сьогодні вже існують гільзи, у яких розтруб з одного боку більший, аніж з іншого.
Використання наконечників та гільз набуває особливої актуальності, коли необхідно комутувати обладнання з високими пусковими струмами. Таке трапляється здебільшого на виробництві, де стоїть безліч верстатів та агрегатів. З умовно побутових ситуацій можна згадати тільки підключення потужної силової техніки з електродвигунами у майстернях та гаражах.
Перевага наконечників у поєднанні з комутаційними гніздами сучасних розеток та вимикачів полягає у тому, що завдяки невеликій гільзі або тонкому наконечнику з пучка дротинок можна створити жорсткий штирковий контакт. Він буде надійно утримуватися під притискною пластиною навіть без згортання колечком, а швидкість монтажу електрофурнітури тільки збільшиться. Разом з тим, якщо мова йде про жили з досить великим перетином, особливо про моножилу, яку необхідно помістити у квадратну гільзу, доводиться йти на хитрощі. Зокрема, електрики знають наступний спосіб: усі порожнини між внутрішніми стінками гільзи та основним провідником заповнюються тонкими жилами з того самого металу, що дозволяє м'яко компенсувати притискну силу при опресовуванні та забезпечити механічну міцність з'єднання.
Роботи з опресовування
Наконечники застосовуються буквально всюди, де тільки є можливим гніздове з'єднання – й у електрофурнітурі, й у захисній автоматиці, й у освітлювальних приладах, і навіть у деякій стаціонарній побутовій техніці. Як і було сказано раніше, опресовування здійснюється досить просто та не вимагає від майстра особливих умінь. Спочатку з кожної жили знімається ізоляція на довжину обтискної частини окінцювачів + 4-5 мм запасу. При цьому зазначений запас витрачається відразу у двох місцях. По-перше, при обжиманні відбувається деформація жили, а тому певна її частина розплющується, а інша – витягується. Останнє може спричинити за собою й підтягування ізоляції, яка приховає ділянку жили, що не піде на користь з'єднанню. По-друге, у різних клемних наконечників може бути до трьох пар пелюсток, які обжимають жилу на різних ділянках,тож слід дати їм можливість виконати свою місію.
Зачистку жил слід проводити дуже акуратно, особливо при роботі з багатодротинковими провідниками, щоб не пошкодити їх. Найкраще для цих цілей застосовувати спеціальний інструмент – стрипер, оскільки він завжди знімає оболонки під прямим кутом до осі, що дуже зручно при подальшій роботі з окінцювачами. Крім того, для поліпшення електричного контакту, особливо з товстими моножилами, має сенс знежирити метал та ретельно пройтися по ньому наждачним папером з дрібним зерном. У деяких випадках перед самим обтисканням здійснюють не тільки повторне знежирення, але й нанесення спеціальної контактної пасти, яка з одного боку полегшує введення наконечника у клемне гніздо, а з іншого – збільшує корисну площу контакту. Зайві речовини намагаються не застосовувати тільки при монтажі вузлів дифзахисту, ПЗВ та автоматичних вимикачів, оскільки це може побічно вплинути на швидкість їхнього спрацювання.
Єдиний інструмент, який стане у нагоді у процесі робіт – це будь-який з різновидів обтискних кліщів. Такої продукції можна знайти у продажу досить багато: існує й простий ручний різновид, і гідравлічний, і спеціальні кримпери. Якщо передбачається обтиснення великої кількості наконечників різного діаметру, підійде інструмент, оснащений додатковим набором матриць (це ті самі знімні губки, які допомагають обтиснути наконечники). Для роботи з товстими пучками багатодротинкових провідників використовуються матриці, що формують шестикутник, а майже в усіх інших випадках кінцева форма гільзи у перерізі буде являти собою квадрат.
Важливо зрозуміти, що звичайними плоскогубцями потрібного ефекту досягти не вийде. Як би людина не прагнула зробити опресовування за допомогою підручних засобів, на якість такого з'єднання покладатися не можна. Досить часто гільзу намагаються «обстукати» з усіх боків за допомогою молотка з зубилом або викруткою. У цьому випадку існує великий ризик пошкодити жилу, через що досі просто неефективне з'єднання стає ще й небезпечним. Звертаємо увагу читачів, що за інших рівних краще залишити жилу необтиснутою, аніж намагатися зробити це без потрібного інструменту.
Багато хто буде дуже здивовантй, однак відповідно до правил багатодротинкові провідники необхідно закладати у хвостову частину наконечника не так само, як у звичайні клемні колодки, а без завивання – у тому вигляді, у якому вони виходять з ізоляційної трубки. Якщо для обтиску використовуються простенькі прес-кліщі з вузькими губками, які не здатні за один прийом охопити весь хвостовик відразу, спочатку обжимають пари пелюсток, що знаходяться ближче до контактної лопатки, а потім починають переміщатися ближче до точки вводу дроту. Залежно від моделі, розмірів та конфігурації обтискного інструменту може знадобитися не одне, а кілька натискань, у тому числі з поворотом жили та наконечника на 90°. Найбільш просунуті моделі мають не дві, а три, чотири або навіть шість рухливих губок,які дозволяють отримати необхідний результат вже після першого натискання.
З метою безпеки усю неконтактну частину окінцювачів, місце входу жили та ще не менше 1,5 см прийнято поміщати до термозбіжної трубки та ізолювати. Щоб надалі термоусадка не з'їхала у бік, рекомендується використовувати вироби з внутрішнім клейовим шаром. Також необхідно стежити за тим, щоб гострі виступаючі грані обтиснутого наконечника не прорізали трубку, яка вдягнута поверх нього. Якщо це трапляється, потрібно помістити кінцевик ще у один шар ізоляції.