Електропроводка у лазні

Навряд чи кому-небудь потрібно пояснювати, наскільки сильно лазня відрізняється від звичайного житлового приміщення за мікрокліматом та рівнем електричної небезпеки для людини. Підвищена вологість та температура – одні з найбільш значущих чинників, які впливають на підхід до електромонтажу. Ми вирішили об'єднати усю інформацію на цю тему у межах однієї статті та рекомендуємо ретельно ознайомитися з її змістом усім тим, хто планує споруджувати та обладнати баню на своїй присадибній ділянці або у приватному секторі.

Фізичним проявом комплексу небажаних наслідків для електропроводки буде постійна присутність струмопровідної вологи на усіх контактних з'єднаннях та дротах, окислення та іржавіння контактів. Звичайно, високозахищена електрофурнітура страждає від цього у мінімальній мірі, однак залишається ще чимало місць, куди конденсат може продовжувати потрапляти, виводячи з ладу техніку або сприяючи гниттю різних оболонок. Перш за усе, така картина загрожує витоком струму, а потім – і електротравмами. Приступаючи до монтажу проводки у лазні, обов'язково слід вивчити положення ПУЕ, пов'язані з подібними об'єктами.

Базові вимоги та практичні поради

Далі ми хотіли б коротко привести ряд ключових рекомендацій, заснованих на офіційно затверджених правилах. Сподіваємося, це допоможе тим читачам, хто не має бажання глибоко занурюватися у нормативну документацію, проте хотів би зробити свою лазню дійсно безпечною. Звертаємо увагу, що перелік озвучених тут моментів є далеко не повним, та являє собою лише найбільш значущі вимоги, засадничі у загальній логіці електромонтажу.

• Якщо Ви будуєте дерев'яну лазню, електропроводка повинна укладатися тільки відкритим способом. Різні види кабелю та систем прокладки кабелів допоможуть зробити проводку надійною та захищеною без додаткових зусиль та монтажних хитрощів. Тут припустимо застосовувати полімерну гофру з термостійкого ПВХ, металеві трубки зі сталі та міді, а також кабель-канали, які витримують помірний нагрів.
• Якщо ж лазня складена з умовно негорючих матеріалів (цегли, газоблоку, піноблоку, шлакоблоку), заборона на приховану проводку відсутня. Проте, потрібно пам'ятати про те, що штроблення стін передбачає не просто замазування кабелів та дротів розчином, а використання гофроканалів.
• Найкращим вибором для парильні як найбільш спекотного місця у лазні з максимально високою вологістю буде дріт марки РКГМ. Він має високу термостійкість та достатню герметичність, щоб забезпечити безпеку приміщення для людини.
• Обладнуючи освітлення, необхідно оптимізувати з'єднання та убезпечити їх. Наприклад, майстри рекомендують у міру можливості використовувати настінні світильники, а не стельові, й розміщувати їх ближче до кутів парильні. Таким чином вдасться зробити усю розводку у сусідньому, більш безпечному приміщенні, а підведення живлення до приладів здійснити найкоротшим шляхом – через стіну.
• Принцип скорочення протяжності проводки справедливий для усіх приміщень лазні. Немає потреби піддавати термічним впливам та волозі додатковий метраж кабелів, якщо це може послужити причиною неприємностей. На усю споруду необхідне досить невелике число електроточок, й з'єднані вони повинні бути без зайвих перетинів та ускладнення топології схеми.
• Біля входу, у передбаннику, роздягальні та душовій найкраще використовувати кабель стандарту ВВГнг-LS, захищений каналом або трубою. Якщо не піддавати його нетиповому зовнішньому навантаженню, термін служби у лазні складе всього на 5% менше у порівнянні з житловим приміщенням – тобто, не менше 20 років.
• Відкрита проводка у дерев'яній лазні вимагає уважності з точки зору висоти розміщення горизонтальних ділянок. Зверніть увагу: здається, що під стелею найбезпечніше, оскільки проводку у такому місці складно зачепити та пошкодити, однак гаряча волога пара піднімається саме туди. З іншого боку, опускати магістральні лінії до рівня підлоги також не має сенсу – тут занадто висока вологість, вірогідні бризки або навіть пряме попадання великих об’ємів води. Компромісне рішення знаходиться приблизно на рівні поясу – одночасно у зоні достатньої видимості та віддаленості від джерел підвищеної небезпеки.
• Які б освітлювальні прилади та електроточки не знаходилися на території лазні, споруда повинна бути обладнана захисною автоматикою. У якості загального рубильника слід підібрати автоматичний вимикач з необхідним номіналом, доповнивши його ПЗВ для запобігання витоку струму. Рекомендовані характеристики ПЗВ – 30 мА для великої лазні та 10 мА для компактної парильні.
• Необхідно постаратися мінімізувати число вимикачів та розеток у лазні. Найчастіше можна обійтися усього двома вимикачами: один відповідає за світло у передбаннику та роздягальні, а другий – за освітлення парильної. Збільшення їхньої кількості не суперечить правилам, проте є не дуже розумним ходом: будь-який розмикач ланцюга – це додаткове місце контакту, яке до того ж має рухливі елементи. В умовах високої вологості число таких електровузлів потрібно скоротити.

• Звертаємо увагу читачів на той факт, що використання розподільних коробок у лазнях є необов'язковим. Проте, пояснення цьому протилежно очікуваному. В умовах лазні як невеликої та потенційно небезпечної споруди найкраще практикувати паралельне підключення усіх електроточок. Тобто, тут просто не повинно бути місць розривів – у ідеалі кожна лінія буде тягнутися від ввідного автомата до свого світильника, вимикача або розетки без додаткових з'єднань.
• Оптимальне місце установки розеток та вимикачів – при вході до будівлі на несучій стіні. Це не тільки підвищить безпеку, але й дозволить керувати усім освітленням з одного місця. Якщо з яких-небудь причин є необхідність розмістити силову точку у глибині приміщення, слід підібрати найбільш захищену позицію та використовувати виключно розетку з кришкою.
• Клас захисту будь-якої встановлюваної тут електрофурнітури повинен бути не менше IP44, а краще – IP54, IP65 або IP67. Для світильників рекомендується максимально можливий рівень, особливо у зоні парильні.
• Будь-яка електропроводка має повністю обходити банну піч: ані над, ані під, ані за нею робити прокладку кабелів не можна. При цьому мова йде як про відкритий способі монтажу, так і про прихований, з використанням гофроканалів та металевих труб.
• Вкрай бажано забезпечити повне заземлення лазні, а також зробити блискавкозахист будівлі. Останнє не є обов'язковим, але вкрай рекомендовано для бань, які відстоять від основного будинку більш, ніж на десять метрів.
• У великій бані з трьох та більше приміщень необхідно передбачити розподільний щиток. У ньому буде розміщено кілька захисних автоматів та проведена уся комутація дротів. З'єднання можна робити як клемним затискним, так і з використанням обтискних гільз.
• Будь-який прохід кабелю через стіну або перегородку слід виконувати у трубці – металевій або з міцного ПВХ.
• Площа перетину ввідного кабелю повинна бути розрахована заздалегідь з урахуванням того, які електроприлади планується експлуатувати у будівлі. Найчастіше у лазні знаходиться мінімум пристроїв, що є дуже доречним у даному випадку. Тим не менш, деякі люди виявляють бажання оснастити споруду нагрівачами або електропіччю для парильні. Потужність таких приладів повинна бути закладена й до площі перетину ввідного кабелю, й до перетину того, який живить обладнання у внутрішній мережі.
• Постарайтеся використовувати навісну електрофурнітуру, навіть якщо у Вашій лазні передбачена прихована проводка. Це дозволить більш швидко отримати доступ до дротів у разі ураження електричним струмом чи іншої електроаварії.
• Крім того, у лазнях з дерев'яними перегородками вкрай рекомендується між розеткою/вимикачем та стіною прокладати пластинку з будь-якого негорючого матеріалу. Хоча корпус фурнітури й виконаний з самозагасаючого пластику, задня стінка надто тонка та при оплавленні може пропустити іскру «назовні».
• Як не дивно, ретро-проводка на керамічних ізоляторах згідно з ПУЕ припускається навіть у лазнях. Незважаючи на це, майстри не рекомендують вдаватися до такого способу живлення розеток та світильників, віддаючи перевагу більш традиційним та захищеним.
• У низці випадків має сенс взагалі відмовитися від мережі на 220 В для освітлювальних кіл. Поставивши у передбаннику трансформатор або застосовуючи блок живлення з декількома вихідними роз'ємами, можна використовувати для освітлення світлодіодні світильники, розраховані на низький вольтаж – 12 В або 36 В постійного струму.

Монтажні роботи

Усі електромонтажні роботи, пов'язані з проводкою у лазні, можна умовно розбити на п'ять стадій: складання загального проекту, розрахунок та підбір кабельної продукції, вибір електровстановлювальних виробів, прокладка ввідного кабелю, виконання внутрішньої розводки. Перші три етапи – теоретичні та досить прості, а два останніх вимагають певних навичок та чималих витрат часу на виконання. Саме тому зосередимося на практичному боці.

Протягнути кабель від житлового будинку до лазні можна по повітрю та по землі. Кращого способу не існує: кожен з них має свої сильні та слабкі сторони. Наприклад, повітряний набагато дешевше, однак розрахунковий термін його служби дещо менше, ніж у ґрунтового. Крім того, обрив лінії може статися під час сильного вітру або через ненавмисне пошкодження – людиною або гілками дерев. У свою чергу, прокладка кабелю у ґрунті зажадає часу та коштів: Вам потрібно закуповувати або броньовану кабельну продукцію, або звичайну, але використовувати спеціальні труби. Земляні роботи не завжди є раціональними, оскільки рити довгу глибоку траншею це не тільки складно, але й часом неможливо, якщо двір приватного будинку заасфальтовано або майданчик навколо котеджу викладений тротуарною плиткою. Вибір одного з двох способів залишається за Вами, проте майстри частіше радять схилятися до першого. Електропроводка по повітрю вийде набагато простіше та дешевше, а за нормальних умов експлуатації та відсутностіпошкоджуючих факторів прослужить така лінія не менше 15, а то й 20 років. Цілком ймовірно, що за цей час відбудуться й інші зміни на присадибній ділянці: додадуться нові господарські споруди, виростуть дерева, буде реконструйована лазня і т.д., що спричинить за собою необхідність модернізації живильної траси.

Внутрішня розводка повинна ґрунтуватися на принципах мінімалізму: краще використовувати два світильника з потужними лампочками, аніж чотири з середніми, а число розеток краще взагалі гранично знизити. Для невеликої баньки буде досить одного автоматичного вимикача, а у великій слід розділити групи електропостачання таким чином, щоб усі розетки були захищені загальним автоматом на 16 А, а світильники – на 10 А. ПЗВ завжди необхідно підбирати на номінал вище, аніж у ввідного автомата.

У якості освітлювальних приладів найбільш ефективними будуть ті, які забезпечують максимальну площу засвічення. Наприклад, лінійні світильники з відповідним класом захисту – дуже вдалий вибір. За рахунок своєї довжини усього пара джерел освітлення, розставлена ​​на протилежних стінах, здатна сформувати приємну світлову картину та виключити необхідність прийняття додаткових заходів. У парній можна обійтися одним центральним приладом, який у народі зветься «банкою». Такий світильник складається з основи з патроном, а також скляного плафона, що нагадує півлітрову банку. Завдяки наявності силіконової прокладки місце з'єднання між двома цими елементами відмінно герметизується, а прозорий розсіювач зі скла забезпечує рівномірне заливаюче освітлення у всій парильні. Кріпити такий світильник можна як на стелі,так і на стіні, що робить його універсальним вибором для будь-якого типу бань.