Як підключити витяжку до електромережі?
Ще 15-20 років тому витяжка на кухні вважалася елементом розкоші, а сьогодні це вже обов'язковий атрибут будь-якого сучасного житла та фактор побутового комфорту. Її завдання – очищати повітря від неприємних запахів, диму, кіптяви та випарів, які виникають у процесі приготування їжі. Якщо у квартирі робиться капітальний ремонт, закласти окрему гілку проводки для живлення майбутньої витяжки зазвичай не становить проблем. Однак у вже зробленому ремонті коректно підживити новий споживач енергії може бути вже не так просто. Сьогодні ми поговоримо про те, як саме слід організовувати живлення кухонної витяжки, щоб її експлуатація була не тільки надійною, але й довговічною.
У більшості випадків електрики рекомендують розглядати витяжку нарівні з іншими приладами та пристроями, що експлуатуються на кухні, та використовувати для її підключення звичайну розетку. Такий підхід позбавляє від необхідності продумувати нюанси стаціонарного підключення до мережі та залишає можливість досить швидко знеструмити дану техніку за виникнення необхідності. Найкраще, якщо подібна розетка буде передбаченою заздалегідь та індивідуально для витяжки, щоб потім при приготуванні їжі не довелося жертвувати підключенням одних приладів на користь інших, й система вентиляції працювала незалежно. Оптимальний варіант – встановити додаткову розетку якомога вище, ближче до місця розташування витяжки. Тоді не доведеться турбуватися про можливий брак довжини шнура, та й про спроби перепідключити техніку теж можна буде забути.
Підключення витяжки
Сучасні витяжки мають порівняно невелику потужність, але при цьому цілком ефективно справляються зі своїми завданнями. Навіть моделей на 100-250 Вт буває досить для задоволення усіх потреб покупців та очищення повітря у порівняно невеликих українських кухнях. Для таких навантажень прокладати окрему лінію безпосередньо від розподільного щитка недоцільно. Можна протягнути кілька метрів від найближчої монтажної коробки або навіть відгалузити шлейф від однієї зі вже наявних на кухні розеток, якщо інші варіанти реалізувати не вдається. Найкращим вважається, звичайно ж, перший варіант – він більш довговічний та безпечний.
Обирати дріт або кабель для розглянутих задач нескладно: навіть найпотужніші та неенергоефективні моделі витяжок витрачають не більше 500-600 Вт, що відповідає рівню струмів до трьох ампер. При цьому більшість звичайних моделей розраховані на 200-400 Вт, тобто, струм навантаження менше за 2 А. Для таких величин буде цілком достатньо жил перетином у 1-1,5 кв. мм, що залишить можливість за необхідності на заміну підключати до даної лінії навіть інші побутові прилади. Хоча зазвичай для ділянки, яка живить витяжку, не потрібна значна механічна стійкість провідника, традиційно робиться запас на особливі умови експлуатації – велику вологість, перепади температур навколишнього середовища, поступове осадження на зовнішні оболонки кабелю дрібних частинок різних речовин.
Багато домашніх майстрів, які тільки придбали витяжку та хочуть змонтувати її на вже готовій та активно експлуатованій кухні, тягнуть лінію від найближчої існуючої розетки. Це практичний підхід, але не завжди безпечний: перш, ніж робити так, необхідно перевірити перетин дроту, який підводить струм до даного електровузла. Якщо запас у ньому достатній і для витяжки, й для підключення іншого приладу, то чинити так ще допускається, а у тому випадку, якщо наявна розетка підключена тонким дротом, краще пошукати альтернативи. Перша з них – інша, більш віддалена та зазвичай менш навантажувана розетка. Такі часто знаходяться у важкодоступних місцях: за холодильниками, на стіні, біля якої немає жодних поверхонь, на відстані від основної зони готування. Якщо ж і цей варіант не підходить, другою альтернативою буде найближча монтажна коробка. Де б вона не знаходилася, за розглянутих обставин тягнути лінію слід тільки від неї!
Особливу увагу потрібно звернути й на таку обставину. Ми усі часто маємо бажання оптимізувати роботи, а тому, замислюючись про встановлення нової розетки під витяжку, нерідко намагаємося одночасно збільшити й число електроточок для інших потреб. З точки зору життєвої зручності такий підхід цілком зрозумілий, тому важливо ще на ранніх етапах правильно розставити пріоритети. Збільшення кількості проміжних з'єднань на шляху до розетки під витяжку робить таку конструкцію більш небезпечною, ніж слід. Подібний принцип підключення ніколи не буває хороший, а за яких обставин – й того гірше. Уся справа у тому, що витяжка – це невеликий електромотор, який при запуску формує пускові струми, що короткочасно розходяться локальною мережею. Потужні витяжки можуть провокувати мерехтіння кухонної люстри та приводити до нетривалої зміни тональності роботи компресора у холодильнику. Якщо є необхідність у інших розетках «по дорозі» до нової електроточці під витяжку, краще прокласти до них лінії живлення окремими відрізками кабелю.
Наступне важливе питання – місце розташування розетки у приміщенні. Практика показує, що найкращим чином себе проявляють два місця. Перше – безпосередньо над навісними шафками, між ними та площиною стелі. Там зазвичай залишається достатньо місця для зручного монтажу накладної розетки, забезпечується нормальний доступ для аварійного відключення, присутня циркуляція повітря. Крім того, навіть найбільш короткий шнур живлення від витяжки дотягнеться до розетки у подібному місці. Другий підхід – розмістити розетку просто всередині однієї з секцій шафки. Оскільки витяжку часто врізають до вже наявних кухонних меблів, невеликий отвір у задній стінці для закладення кабелю не завдасть істотного збитку. Зате електровузол буде надійно захищеним від зовнішніх впливів, а до того ж – повністю захованим від очей.
Однозначною перевагою для переважної більшості випадків є те, що нові лінії комунікацій прокладаються без штроблення стін. Це спрощує роботи, прискорює їх та виключає необхідність у закладанні канавок. Усі кабелі та системи прокладки ховаються за меблями, яких на сучасних кухнях досить багато, тож немає проблем з нав'язливою проводкою, яка псує зовнішній вигляд, та й випадково пошкодити такі лінії не вдасться. У окремих випадках для прокладки комунікацій використовуються пластикові кабель-канали, які «обрамляють» елементи меблів на кухні, обходячи їх уздовж периметру. Навіть якщо їх видно, таке рішення виглядає цілком сучасно та естетично. Крім того, велика кількість кольорів подібних виробів дозволяє підібрати кабель-канал під дерево відповідного відтінку та малюнка структури, тож навіть їх можна зробити непомітними.
У деяких власників квартир є спокуса прокласти трубопровід всередині підвісної стелі, однак від цієї ідеї краще відмовитися. Виводити шнур, підрізаючи полотно, як роблять деякі – просто блюзнірство, а намагатися виконати канавку під направляючою – не технічно грамотне рішення. За інших рівних набагато краще просто закріпити дріт уздовж стіни невеликими пластиковими скобами.
З точки зору дотримання правил електромонтажу основна проблема полягає у тому, що витяжка повинна підключатися через заземлення. У цих виробів металевий корпус, а місце розташування є таким, що періодичний дотик людини до нього майже неминучий. У багатьох випадках правилами нехтують, і для підключення монтують розетки без заземлення. Такий підхід може призвести до електроударів, причому точкою входу струму до тіла людини може стати не тільки рука, але й голова, що вкрай небезпечно. Разом з тим, будемо справедливі: виробники багатьох дешевих витяжок на свої шнури живлення монтують вилку тільки з двома контактами, тож у споживачів вже не залишається можливості додатково подбати про свою безпеку. Якщо ж на вилці Вашої моделі витяжки буде три контакти,постарайтеся зробити усе з максимальною уважністю до питань електробезпеки.
Монтажні роботи, пов'язані не зі встановленням самої витяжки, а з точкою її живлення, досить тривіальні. Спочатку необхідно знеструмити ділянку ланцюга, від якого буде відводитися лінія для нового приладу. Для цього у ввідному щитку зазвичай досить відключити автоматичний вимикач – і роботи можна починати. У принципі, закріпити нову розетку у заздалегідь визначеному місці можна й завчасно, якщо один кінець дроту буде відразу підключений до її контактів, а другий залишатиметься вільним. Тоді усе, що Вам залишиться, – це під'єднати відхідну лінію до магістральної у потрібній розподільній коробці. Правильніше за усе робити це за допомогою якісних клемників швидкого монтажу з достатнім числом гнізд або з використанням клемних колодок.
У низці випадків жоден з перерахованих підходів до монтажу не може бути реалізованим та виявляється неактуальним. Практично завжди так трапляється у порівняно нових ремонтах, де важко дістатися до стін, а руйнувати що-небудь не хочеться й поготів. Тоді основною альтернативою стає заміна однієї з найближчих до місця розташування витяжки одинарних розеток на подвійну. Це компромісний варіант – Ви будете бачити дріт, який відходить від витяжної системи, але жертвувати ремонтом заради однієї лінії електропроводки не доведеться. Разом з тим, не забуватимемо про найважливіше обмеження, описане раніше – перетин кабелю, який підходить до даної одинарної розетки, повинен дозволяти збільшити підключувану потужність. Якщо обставини грають на Вашу користь, вдасться обійтися заміною тільки одного елемента електрофурнітури.
Окремо слід сказати декілька слів про те, як підключають моделі витяжок, на шнурах яких виробник не передбачив вилку. Найчастіше побутові очищувачі повітря без штепселя мають найбільш компактні розміри та призначені для вбудовування до нижньої частини навісних меблів. Тут споживач може сам обирати: він може підключити відрізок шнура з вилкою за допомогою клемника швидкого монтажу, ковпачка ЗІЗ або клемної колодки, а може й підвести живлення безпосередньо, від дротів, що виходять зі стіни, якщо такі є. У кожного з перерахованих рішень є свої переваги та недоліки, але найбільш практичним можна назвати усе ж підхід з повністю відключуваним шнуром. Хоча якість роз'ємного контакту «вилка-розетка» дещо гірше, аніж у клемнику, перший принцип залишає більше простору для дії за ситуацією, якщо з електропроводкою раптом щось станеться. Звертаємо увагу: на моделях без шнура досить часто немає кнопки управління живленням. Це означає, що вмикати пристрій ви будете або безпосереднім підключенням вилки до розетки, або за допомогою виносного стаціонарного або шнурового вимикача, про покупку якого теж слід подбати заздалегідь.
Обираючи підключення через розетку, потрібно звернути увагу й на її властивості. У більшості випадків використовуються накладні моделі, які дозволяють уникнути штробления, але у ще незавершеному ремонті застосовуються й вбудовувані розетки. З огляду на порівняно невеликі потужності та швидше періодичне, аніж постійне навантаження, вимоги до номіналу знижені: будь-який виріб середнього цінового діапазону вам підійде. Однак нерідко має сенс звернути увагу на клас вологозахищеності даного вузла. Якщо передбачається, що розетка буде знаходитися неподалік від мийки або місць, куди піднімаються випари, краще подбати про захист від конденсату. Те ж саме стосується пилозахисту: розуміючи, що через місця розташування розетки до її гнізда при готуванні може летіти борошно та частинки їжі, слід придбати модель з індексом IP44 або IP55,або ж взагалі розглянути варіант розетки з кришкою.
