Управління увагою та освітлення комерційних експозицій

Мистецтво у будь-якому його прояві вважається цінністю, над якою не владний час. Людина в усі віки тягнулася до прекрасного, прагнула дізнаватися нову інформацію, розвиватися духовно та інтелектуально. Організація подібних заходів є не менш цікавим заняттям, яке вимагає специфічних знань, прийомів та навичок – в тому числі, й у сфері освітлення.

Загальновідомо, що переважну частку інформації людина сприймає за допомогою візуальних відчуттів. Образотворче мистецтво було б неможливим без почуття гармонії та споглядання, а воно, у свою чергу, без належного світла. Для художника або скульптора світло – це одне, для глядача – інше. З тих пір, як була винайдена перша лампочка, пройшло вже багато часу, і фахівці поставили подібні вироби на службу мистецтву. У наш час старі моделі майже повністю витіснені більш сучасними та економічними світлодіодними лампами, завдяки чому вдалося підвищити й загальну якість передачі вихідних кольорів.

Напевно, ніхто не стане сперечатися, що взаємодія з предметом мистецтва включає до себе кілька етапів. Спочатку це просте споглядання, потім осмислення побаченого, його аналіз та власна інтерпретація, а наприкінці – вироблення ставлення та емоційної реакції. Безсумнівно, провідну роль для всіх наступних кроків грає саме перший, зоровий етап, адже розумові процеси підключаються набагато пізніше. Відповідно, передбачивши правильне освітлення, організатори виставки зададуть її тон, підкажуть відвідувачам правильні думки та налаштують на діалог з твором.

Управління увагою публіки

Критично важливим завданням є об'єктивність сприйняття об'єктів, а вона, звісно, безпосередньо пов'язана з освітленням. Для того, аби гідно оцінити експонат або картину, звичайній людині потрібно від кількох секунд до декількох хвилин, а особливо захоплені мистецтвом особистості можуть розглядати творіння годинами, знаходячи в ньому все більш цікаві аспекти. Підвісні світильники часто не здатні забезпечити достатній рівень освітленості задля того, щоб відвідувач розгледів дрібні деталі, текстуру матеріалу, вивчив кожен міліметр досконально.

Щоб експозиція виглядала органічно в цілому, потрібна робота зі світловою картиною. Наприклад, для освітлення військових музеїв найкраще підійдуть лампи з нейтральним кольором світіння, для інсталяцій, пов'язаних з космічною тематикою – моделі з холодним світлом, а раритетні меблі найбільш приємно виглядає завдяки лампочкам з теплим відтінком.

Найважливіший момент в організації управління увагою – це контрасти, гра світла та тіні. Світильники з широким кутом розсіювання повинні використовуватися для загального освітлення – направляти людські потоки залою або забезпечувати гарну видимість у переходах та коридорах. В окремих випадках їх можна також застосовувати для штучного освітлення великих об'єктів: деталей літаків, старовинних човнів, скелетів вимерлих тварин тощо.

Якщо ж рефлектор передбачає малий кут розльоту променів, не варто давати йому нетипових або непосильних завдань. Навпаки, краще використовувати такий прилад там, де якраз і потрібна невелика світлова пляму – найчастіше це які-небудь візерунки на національному одязі, дрібні предмети старовинного побуту, функціональні частини старовинної техніки, найбільш цінні експонати закладу і т.д. Світловий потік повинен прямо вказувати глядачам на місце, гідне найпильнішої уваги, буквально керувати вивченням виставки за відсутності екскурсовода.

Особливо останній момент важливий у випадках, коли гід взагалі не передбачений та публіка надана сама собі. Конструкція експозиції заздалегідь створена з розрахунком на певну логіку, яка й повинна читатися завдяки світлу. Надаючи відвідувачам право на вільне пересування залою, персонал покладається на те, що саме диференційована освітленість підкаже їм вірний напрямок руху. Для полегшення завдання логічний початок традиційно роблять зліва від входу до приміщення, а хронологія розвитку подій та супутні їй експонати «розкручуються» за годинниковою стрілкою.

Загальні освітлювальні прийоми

Звісно, предмет основної уваги конкретної виставки зобов'язаний впливати на усі супутні ефекти: рівень природного та штучного освітлення, підбір оточення, корекцію інтер'єру та ін.

1. Особливе місце в музейному мистецтві займають статуї, оскільки вони на відміну від більшості інших експонатів підлягають вивченню з усіх боків. Їх встановлюють у центрі приміщення, а світловий акцент зміщують прямо на них. Якщо саме скульптура є родзинкою даної виставки, над нею встановлюється спот з двома плафонами, а в п'єдесталі забезпечується підсвічування знизу-догори. Це дозволяє додати фігурі значущості та об’єму, надає живості. Однак всі інші об'єкти при цьому освітлюватися не повинні. В особливості, вкрай невірно освітлювати стіни у приміщеннях зі статуями. Навіть якщо на них висять картини, можна бути впевненими, що вони нічого не значать – це лише фон, який створює антураж. Лише освітлена скульптура має значення в даному контексті.
2. Діорами та великі інсталяції зазвичай дуже складно освітити єдиним променем. Для військової тематики часом ще допустимо використовувати матричні прожектори, світло яких поширюється діагонально, а ось для більш цікавих постановок застосовують спеціалізовані рішення. Наприклад, задній план нерідко приховано підсвічують за допомогою світлодіодної стрічки, а в підкладку основи зашивають точкові світильники, що світять вгору, під невеликим кутом до задньої стінки.
3. Художні галереї досить часто облаштовують у просторих кімнатах старовинних особняків, а тому тут можуть бути цілком доречні навіть люстри, підібрані під стиль відповідної епохи. Можливо, вони й не дадуть необхідної для приміщення яскравості, але однозначно стануть чудовими помічниками для створення правильного настрою.
4. Стіни необхідно освітлювати тільки косими променями, дотично, і ніколи – прямо. Так вдасться створити приємний світлий фон для будь-якої інсталяції. Розмістивши безпосередньо перед ними експонат, можна досягти дуже цікавого візуального ефекту.
5. Співвідношення між освітленістю основних об'єктів, які демонструються, та проходів у музеях, на виставках та всередині галерей буде відрізнятися. Так, для музеїв нормою буде величина від 4:1 до 6:1, для картинних галерей різниця набагато менше – 2:1, а промислові або комерційні виставки мають право взагалі виглядати майже однорідними – 1,5:1.
6. Якщо акцентне освітлення картин є неактуальним для окремо взятої експозиції або рама твору настільки велика, що майже виходить за межі поля зору при спогляданні зблизу, у стелі просто над кутами полотен розміщують невеликі вбудовувані поворотні точкові світильники. Їх орієнтують так, щоб кут падіння променів становив не більше 30°, що повністю виключає можливість виникнення відблисків.
7. Практично незамінним та універсальним засобом для всіх типів виставкових майданчиків (крім заходів, що проводяться під відкритим небом) є трекові системи з плафоном, що обертається. Вони дозволяють повністю адаптувати освітлення під потреби галеристів, а у разі виникнення необхідності що-небудь змінити, легко піддаються налаштуванню.

Від високих матерій – до комерції

Зрозуміло, що якісне освітлення націлене на те, щоб максимально вигідно показати арт-об'єкти, однак виставкові площі дуже часто нарівні з естетичними переслідують і цілком конкретні фінансові цілі. Заключний блок цього матеріалу буде логічним присвятити тому, як організатори заходів грають на почуттях публіки, які технології вони використовують та чи може це суттєво вплинути на враження від виставки.

Почнемо з того, що будь-яка інсталяція у спеціалізованому залі замість музею чи галереї, про які ми вже розповідали, являє собою невеликий комерційний проект. Власники експохолів виставляють на оренду місця, які можуть бути задіяні ким завгодно для своїх цілей. При цьому світло стельових світильників практично повністю меркне перед тими яскравими лампами та прожекторами, які ставляться поруч з торговельними відсіками.

Якщо Ви хоча б періодично буваєте на будь-яких виставкових заходах, то напевно стикалися з тим, що у межах одного приміщення співіснують кілька концептуально несумісних виставкових об'єктів. Наприклад, до виставки робіт молодої художниці, що подає надію, присусідилась секція бус ручної роботи. Це стовідсотковий сигнал про те, що обидва ці заходи самі по собі не мають високої естетичної цінності, але разом допомагають привернути публіку до закладу та забезпечити останньому певний дохід. Безумовно, засуджувати такий підхід ніхто не збирається, проте дане явище поступово підточує саму сутність художніх експозицій.

Тут практично не застосовуються легкі трекові системи бо вони дають м'яке, хоч і акцентоване світло. Замість цього, стеля обвішана десятками спотів та світильників спрямованого світла, які вихоплюють пучками своїх променів твори мистецтва та стелажі з продукцією для продажу майже у рівній мірі. Часто мова в цих випадках вже не йде про зоровий комфорт: картини підсвічені надто яскраво, вони не залишають простору для роздумів, а лише стимулюють людей скоріше завершити перегляд цього вернісажу, нашвидку пробігши поглядом уздовж полотен.

Разом з тим, не можна забувати й про профільні виставки, де демонструються технічні новинки, досягнення науки та розробки винахідників. Тут дійсно немає місця зайвій естетиці та неспішним роздумам: багато експонатів є діючими моделями у мініатюрі, які демонструють принцип роботи якої-небудь техніки. І їх має сенс освітлювати якомога яскравіше. Для цих цілей застосовуються настільні лампи на струбцинах та на прищіпках, передбачається внутрішнє освітлення механізмів, монтуються спеціальні освітлювальні конструкції безпосередньо в тих секціях, які присвячені новинкам.

Учасники суто комерційних виставок нерідко діють ще агресивніше – вони використовують прожектори та додаткові розсіювачі, аби стати найяскравішими на заході та мати можливість бути поміченими усіма відвідувачами, які на нього прийшли. На виставках автомобілів, сільськогосподарської техніки та різних агрегатів таке освітлення цілком доречно, оскільки дозволяє продемонструвати масштабність експонатів та їхнє візуальне виконання. Основна місія цього заходу – сприяти розвитку бренду та його впізнаваності, а для цього годяться усі засоби.

Компанії, які беруть участь в описуваних подіях, намагаються подати себе якомога більш солідно та задіють велику кількість колірних рішень, що в кінцевому підсумку рідко грає на руку загальному сприйняттю виставки. Вона швидко стає занадто строкатою та стомлюючою для публіки, а тому ризикує викликати відторгнення. Щоб цього не сталося, організатори намагаються завчасно подбати про встановлення освітлювальних приладів, що вирівнюють сукупну світлову картину. Найчастіше їх роль відіграють промислові світлодіодні панелі з нейтрально-денним світлом. Вони імітують природне освітлення та наче освітлюють простір під собою. В результаті публіка відчуває легкість, немов захід проходить не у залі, а під відкритим небом, що дозволяє людям затриматися тут довше та ретельно вивчити асортимент.

Освітлення виставкових стендів не становить особливих труднощів. Тут головне уникати прямих віддзеркалень та світіння, що б'є в очі. Принципово це питання не регламентується, однак перевірені часом прийоми полягають у тому, щоб не застосовувати глянсовий друк плакатів та використовувати тільки матові лампи. Зазвичай цієї простої міри та нормальної передачі кольору в лампочках цілком достатньо для бажаного привернення уваги – якщо, звичайно, пропонована компанією продукція є дійсно цікавою!