Типологія світильників від А до Я

У попередній статті нами було розпочато розбір класифікації світильників за різними параметрами. Сьогодні ми продовжимо його, перейшовши до більш зрозумілих більшості користувачів груп побутових моделей. Ми навмисно не ускладнюємо теорію, щоб розібратися у категоріях та співвіднести їх з відомими приладами могло якомога більше читачів.

Усі ми знайомі з десятками різновидів освітлювальних приладів, що відрізняються за зовнішнім виглядом, розмірами, матеріалами та способом кріплення, але дають необхідне нам яскраве та якісне світло. Світильники особливим чином перерозподіляють випромінювання лампочок та дають більш спрямоване підсвічування, одночасно екрануючи людину від сліпучих бічних променів. Ефективний світловий потік та площа освітленої поверхні від ламп, розташованих на різній висоті, помітно відрізняються й саме про це піде мова далі.

Розподіл за принципом висоти розміщення та кріплення

Зараз за даним принципом виділяють п'ять типів виробів: стельові, настінні, настільні, підлогові та моделі на шинопроводі. Розглянемо їх усі ближче.

1. Стельові світильники знайомі кожному з нас найкраще за усіх. Саме їх ми бачимо з самого дитинства: у своїх будинках, у школі, у магазинах, у різних установах. Ключовими відмінностями окремих моделей служить зовнішній дизайн опорної частини конструкції, плафона або абажура, стиль виконання та матеріал. Вироби з даної категорії покликані давати так звану світлову основу – вони формують загальне верхнє світло, яке за необхідності можна доповнити другим ярусом з направленим світлом, бічними джерелами або настільними лампами. Їх конструкційне виконання може бути різним – існують підвісні, накладні та вбудовувані стельові світильники. Вибір конкретного типу повністю залежить від концепції приміщення й не завжди прив'язується до необхідної світловий картині (хоча у ідеалі і має з нею узгоджуватися).

У моделях на підвісах джерело світла відстоїть від точки кріплення на певну відстань, а у накладних – безпосередньо прилягає до стелі. Перші частіше застосовуються у приміщеннях великої висоти, а другі – у невисоких. Слід зазначити, що серед усього різноманіття виробів на підвісах, деякі прилади можуть мати внутрішню градацію: так, наприклад, однолампові моделі завжди зберігають за собою назву світильників, а багатолампові можуть переходити у розділ люстр. У свою чергу, серед накладних пристроїв існують також стельові люстри, які розсіюють своє світло з найвищої точки приміщення, тим самим забезпечуючи відмінне всебічне оисвітлення.

У підвісних світильників випромінювання може поширюватися донизу, у боки та вгору, у залежності від конфігурації плафона. Стовп світла, який піднімається догори, відбивається від стелі та частково розсіюється, додаючи освітленню м'якості. Регулюючи висоту підвісу, можна необхідним чином збалансувати пряме та відбите світло, домігшись необхідної світлової картини. При цьому опускати вироби нижче двох метрів від підлоги категорично не рекомендується. По-перше, це виглядає не естетично, а по-друге, призводить до ушкоджень людей, які необережно підняли руки, або пошкодження самого світильника. Оптимальна відстань від підлогового покриття до нижньої кромки приладу – 2,1 м, а при висоті перекриттів менш 2,45 м – 2,05 м.

2. Настінні світильники вкрай рідко грають роль основних джерел світла, якщо мова йде про великі та житлові приміщення, а не про ванну або комору. Вони служать відмінним доповненням до верхнього світла, допомагаючи вирішувати величезний ряд дизайнерських завдань та служачи вірними помічниками мешканцям будинку. Існує три базових різновиди таких моделей: дві з них відносяться до декоративної категорії, а третя – до загальної.

На пострадянському просторі найбільш поширені моделі типу бра, у яких плафон закріплюється на невеликій опорі, злегка віддаленій від стіни. Такі вироби формують домашній затишок, зручні для локального освітлення при читанні книг та чудово підходять для створення приглушеної атмосфери при небажанні користуватися верхнім освітленням.

Другий декоративний тип носить назву підсвічувань і застосовується як допоміжне обладнання для створення необхідного ореолу навколо картин, ваз, фоторамок та пр. У звичайних інтер'єрах такі моделі практично ніколи не зустрічаються – в залежності від візуального концепту вони відносяться або до класики, або до стилю хай- тек.

Нарешті, власне настінні світильники потрібні для місцевого освітлення. Зазвичай вони щільно прилягають до стіни та мають колбу розсіювача з м'якими закругленими лініями. Їхній дизайн помітно простіше за раніше згадані моделі, оскільки й область застосування інша – для суто утилітарних потреб: у підсобках, гаражах, на складах, у туалетах, гардеробах, прихожих та ін.

3. Настільні лампи відкривають клас портативних пристроїв, які не мають фіксованого місця розташування, але при цьому не можуть бути використані ані як джерела верхнього світла, ані як настінні світильники. Прилади цього виду найчастіше розміщуються на письмових столах або приліжкових тумбочках, що, фактично, й обумовлює їх різновиди: для роботи та для читання. Конструктивно усі вироби подібного роду гранично близькі: міцна стійка опора, коротка ніжка та плафон з лампочкою всередині. Серед модифікацій можна згадати рухливий корпус розсіювача, гнучку ніжку або пристосування для кріплення на край столу: настільні лампи на прищіпках та на струбцинах допускають монтаж на тонких вертикальних поверхнях нарівні з установкою на горизонтальні. Проте, основним призначенням усіх моделей цієї групи залишається адресне спрямоване підсвічування поверхні столу або ліжка.
4. Підлогові світильники, по суті, сьогодні представлені лише одним видом приладів у дещо різному конструктивному виконанні. Мова йде про торшери, які зберігають свою актуальність незважаючи на плин часу. Якщо раніше подібні вироби представляли собою тільки лише пряму штангу з обважнювачем та квітчастим абажуром, то сьогодні існують прилади з вигнутою опорою, моделі з плафоном, що обертається, на телескопічній ніжці, у різному колірному виконанні та дизайні.

Крім того, існують вироби з кількома абажурами, що відгалужуються від єдиної ніжки та торшери на тринозі, які мають велику стійкість. У цілому, ця категорія пристроїв має ту ж ступінь мобільності, що й настільні світильники – торшери можна переміщати з місця на місце, переносити з однієї кімнати у іншу. Монтаж та демонтаж їм не потрібен – досить лише включити штепсель у розетку та клацнути вимикачем. Про призначення торшерів як таке говорити складно: у залежності від типу плафона їхнє світло може бути спрямованим вгору (класичні моделі), у бік (при повороті плафона, стиль модерн) або розсіюватися по всьому приміщенню (універсальні тканинні абажури). Мабуть, можна казати про те, що торшери одночасно втілюють освітлювальне та інтер'єрне рішення, будучи істотним,але при цьому візуально ненав'язливим елементом дизайну.

5. Вироби на шинопроводі були додані у загальну класифікацію не так давно, у зв'язку з підвищенням попиту на трекові системи серед населення. Спочатку вони припускали монтаж тільки на горизонтальні поверхні, але досить швидко отримали можливість експлуатації й на стінах. Вони мають дві функціональних та дві конструктивних модифікації.

Відповідно до першої ознаки усі вироби можуть бути призначені або тільки для експлуатації на стелі, або як на стелі, так і на стінах. При цьому конструктивно освітлювальна система виконується або з базою у вигляді направляючої контактної рейки, або у вигляді «бус» – тобто, послідовно закріплених один за одним світильників, ніби нанизаних на два натягнутих струмопроводи. Слід зазначити, що при монтажі по стелі та стінах другий метод набагато небезпечніший для життя та здоров'я людини, а тому застосовується тільки у тих випадках, коли вся освітлювальна конструкція захищена від людини прозорим склом.

З функціональної точки зору трекові системи не підходять для забезпечення загального освітлення у великих приміщеннях. Вони потрібні для точкового та адресного підсвічування – або картин, або окремих предметів інтер'єру. Мабуть, єдине цільне приміщення, де вони можуть бути не тільки доречні, але й ефективні – довгі вузькі коридори або передпокої. Тут їхнього світла та його відбиття від стін цілком вистачить для рівномірного підсвічування. У всіх же інших випадках рекомендується застосовувати стельові світильники або люстри, що забезпечують значно більший розліт променів.

Інші способи класифікації

Звісно, принципи поділу світильників на групи, розглянуті нами вище та наведені у попередній статті, далеко не повні. Через розвиток світлотехнічної галузі практично кожен виріб одночасно належить до двох-трьох великих груп, тому знайти та вичленувати «чисті» типові моделі стає дедалі важче. Крім згаданих чинників градації, можна також назвати наступні:

• за універсальністю умов застосування (побутові, декоративні, промислові, вуличні, універсальні);
• за ступенем захисту вироба (найбільш поширені класи – IP20, IP44, IP65, IP67 та IP68);
• за функціями (суто освітлювальні прилади, ілюмінаційні, аварійні, для подачі світлових сигналів);
• за використовуваним/припустимим типом ламп (лампи розжарювання, галогенні, натрієві, газорозрядні, світлодіодні);
• за способом живлення виробів (через мережу змінного струму, від постійного струму, від батарей, від акумуляторів, через трансформатор, через індивідуальний блок живлення, живлення комбінованого/взаємно змінюваного типу);
• за способом охолодження (з радіатором, без радіатора, з активним охолодженням);
• за складністю функціональних можливостей та управління (прості, ускладнені, що вимагають ряду спеціальних навичок, комплексні освітлювальні системи).

Після усіх цих складних категорій, хотілося б, нарешті, згадати про ще один важливий для споживачів фактор, який береться до уваги у багатьох випадках, але при цьому все ж не є суто технічним. Мова йде про форму виробу – як у цілому, так і про плафон-розсіювач, зокрема. Саме форма досить часто визначає спосіб поширення променів у спотів, стельових моделей, світильників спрямованого світла та настільних ламп.

Як і кожна оптична система, світильник цілком покладається на характеристики світлового потоку та арматури виробу. За інших рівних для побутових цілей завжди рекомендується купувати моделі, плафони яких у перетині максимально наближені до кола. Це дозволить світлу поширюватися рівномірно, передбачувано, без світлових плям та непотрібних відблисків. У той же час, для підсвічування складних об'єктів та приміщень довгастої форми підійдуть витягнуті стельові або настінні моделі, оснащені заокругленим розсіювачем. Крім того, для житлових приміщень, де люди планують проводити щодня по кілька годин, рекомендується купувати симетричні моделі світильників, у яких плафони розміщені з однаковими інтервалами один відносно одного. Те ж саме стосується й одиничних приладів, наприклад, точкових світильників, що розташовуються на стелі. Чим рівномірніше розподілятиметься світло у кімнаті, тим менше будуть втомлюватися органи зору, оскільки людські очі постійно підлаштовуються під навколишнє освітлення. Процес акомодації вельми обтяжливий для очних м'язів, а якщо освітлення у будинку буде мати різну інтенсивність, споживачам доведеться постійно відчувати помітний дискомфорт.

Безумовно, ніхто не має права нав'язувати покупцям конкретні моделі світильників, але ми хотіли б заакцентувати увагу читачів на тому, що найбільш оптимальним вибором світлотехнічних виробів завжди залишаються перевірені часом моделі. Стельові світильники та люстри набагато більш звичні нам, вони простіше переносяться візуально й дають рівномірне освітлення. Новомодні дизайнерські світильники слід розглядати як елемент інтер'єру та красивий аксесуар, але розраховувати на них, як на повноцінні джерела світла, часто не варто.