Безкоштовно по Україні
0
Кошик порожній
Ваш кошик

Світильники як засіб зонування приміщень

Раніше у наших статтях вже неодноразово згадувалося про те, як можна використовувати світло як засіб розмежування функціональних зон у будинку. Проте, в умовах вітчизняних квартир з досить скромним метражем завдання зонування завжди було доречним, але складним, часом навіть занадто. Сучасні дизайнери навчилися вирішувати зазначену проблему більш комплексно, але при цьому вельми тривіально: у ремонті помітну грає роль не тільки освітлення, але й самі світильники – їхня форма, розмір, матеріал, стилістика та інші аспекти.

Для квартир зі складною геометрією, а також студій та гостинок питання зонування стоїть вкрай гостро. В умовах єдиного, практично загального великого приміщення складно швидко виділити конкретну зону для роботи, прийому їжі, сну і т.д. Грамотна розстановка світильників помітно спрощує зазначену задачу, допомагає створити затишок та при цьому не видозмінює естетику житла у глобальному плані.

 

 Світлове зонування у вітальні

 

Переваги багаторівневого освітлення

Кожен з нас розуміє, наскільки великою роль штучного освітлення для життя. Це не тільки джерело світла для домашніх справ, але й повноцінний засіб формування атмосфери, помічник у розстановці акцентів всередині інтер'єру. Незалежно від метражу квартири або будинку, фахівці пропонують використовувати чотири рівні освітлювальних приладів для різних дизайнерських та утилітарних цілей. Розглянемо їх коротко.

  1. Самий верхній рівень втілюють люстри та усе розмаїття видів стельових світильників. До їхнього завдання входить створення загального світового фону, заливаючого освітлення або яскравого світлового конуса з відомим ефективним радіусом освітлюваного простору.
  2. Середній рівень представлений світильниками на підвісах, а також торшерами. Висота джерел світла над рівнем підлоги може варіюватися від 1,6 до 2,1 м. Ці значення вважаються умовними межами ярусу людського зросту – від положення «трохи нижче» до положення «трохи вище». Функціональне призначення приладів полягає у тому, щоб давати більш розсіяне світло, одночасно локальне та досить яскраве, але при цьому таке, що не створює засліплення.
  3. Нижній рівень сформований за рахунок невисоких моделей світильників, у тому числі ночників та настільних ламп. Сюди ж відносять підсвічування сходинок у приватних будинках та котеджах, а також контурування рівня плінтуса або меблів за допомогою світлодіодної стрічки. Підсвічування, що розглядається, зазвичай грає суто допоміжну роль, або є повністю декоративним.
  4. Нарешті, четвертий, «внутрішній» рівень безпосередньо пов'язаний з освітленням ніш, шаф, гардеробних, елементів корпусних меблів та ін. У одних ситуаціях монтаж таких освітлювальних контурів обумовлений необхідністю підвищити комфорт та спростити взаємодію з зонами зберігання речей, а у інших є виключно декоративною мірою. Втілюється внутрішнє освітлення найчастіше за рахунок застосування вже знайомої нам світлодіодної стрічки, хоча деколи для цих самих цілей задіють вбудовувані точкові світильники для меблів.

Обивателі часто не розуміють усіх переваг багаторівневого освітлення й дизайнерам доводиться докладати чимало зусиль для того, щоб донести до замовників усю користь від такої освітлювальної концепції. Якщо висловити її у кількох словах, то досить буде вказати, що багаторівневе освітлення є контекстуальним – взаємозамінним, але не дублюючим. Наприклад, це означає, що на час сімейної вечері люди можуть створити затишок тільки за рахунок світильника, який висить над обіднім столом, а люстру, яка освітлює усе приміщення цілком, вимкнуть. Таке рішення дозволить відчутно зонувати кімнату, створити острівець, на якому відбуваються усі основні події, та повністю відокремити його від решти житла.

Важливо розуміти, що світлове зонування не повинно конфліктувати з поділом приміщення за допомогою більш традиційних засобів – меблів та аксесуарів. Прагнучи розбити велику залу на декілька зон за допомогою масивної шафи, Ви неминуче втратите частину світлового потоку від вікна та позбудетеся частини площі, яку можна було б використати з користю. Найпоширеніша помилка такого характеру – спроба перегородити кімнату шифоньєром, як ширмою, щоб відокремити житлову зону від робочої або їдальні. При цьому мешканці гарантовано втрачають корисну площу у середині приміщення, а до того ж залишають нефункціональні ділянки по обидва боки такої імпровізованої перегородки. Коли шафа стоїть біля стіни, його тильна, не використовувана частина не завдає незручностей, але досить йому встати посеред кімнати, як площа, що неефективно використовується, зростає вдвічі. Набагато практичніше за крайньої необхідності використовувати гардинні ширми – вони максимально зрозуміло позначають поділ кімнати на функціональні зони, але при цьому пропускають світло.

 

 Зонування світлом у котеджі

 

Уявімо, що у нашому розпорядженні виявилася квартира вільного планування. Очевидно, що потрібно сформувати як мінімум три зони: вітальню, спальню та їдальню. Залежно від загальної площі житла, усі вони можуть об'єднуватися у пари, а часом і єдине приміщення. Наприклад, вітальню, що виконує функцію їдальні, нерідко можна побачити навіть у багатих будинках, де немає ніякого недоліку у вільній площі. Кухня-їдальня взагалі зараз є досить модним рішенням у інтер'єрі. Спальня-вітальня стає результатом скромного метражу житла, а об'єднання усіх їх у одному приміщенні є типовим для одноповерхових студій та молодіжного житла.

Далі ми будемо виходити з того, що метраж квартири обмежений, але зливати усі зони воєдино критичної необхідності немає. Тоді у якості основної функціональної області завжди виділяється вітальня. Її прагнуть розмістити у геометричному центрі житла, ближче до стіни навпроти входу. Над м'якими меблями у обов'язковому порядку монтується велика люстра з великою кількістю лампочок, щоб яскравість була якомога вищою. Домінуюча роль цієї зони повинна читатися у інтер'єрі з першого погляду, й найпростіше це зробити за рахунок симетрії: диван повинні оточувати однакові крісла, а обідній або журнальний столик стояти рівно по центру приміщення.

При цьому важливо зробити усе для того, щоб зона такої імпровізованої вітальні повністю освітлювалася тільки лише за допомогою згаданої вище люстри. Бічне та допоміжне світло тут не потрібне: будь-які настінні світильники розширять площу зони на сусідній простір, що у даному випадку зовсім не потрібно. Навпаки: якщо Ви хочете запросити гостей та похвалитися дизайном, освітлення на периферії приміщення потрібно мінімізувати. Особливо важливо це зробити, якщо у тій самій кімнаті біля однієї зі стін примостився обідній стіл або у стороні від гостьової зони стоїть подружнє ліжко. Підкреслення цих елементів не тільки зіпсує загальне враження від оздоблення будинку, але й буде недоречним, змусить гостей відчувати себе ніяково – ніби вони підглядають за інтимними моментами життя господарів.

У свою чергу, зону спальні всередині великого приміщення найкраще постаратися хоча б частково фізично відокремити за допомогою легкої перегородки. Зараз у моді тонкі гіпсокартонні стіни з отворами-віконцями, які лише незначно урізають світловий потік. Таке рішення зробить існування мешканців комфортнішим та недвозначно позначить кордони для гостей. Крім того, над спальним місцем можна змонтувати невелику двох'ярусну стелю, у якій буде закладена світлодіодна стрічка. Це суто декоративне підсвічування, проте воно послужить додатковим фактором зонування, не змінюючи інтер'єр кардинально.

Якщо для сім'ї важливо організувати окрему обідню зону або на кухні так мало місця, що крім варильної та робочої поверхні туди більше нічого не вміщується, стіл виносять у сусіднє приміщення. Найчастіше ним є вітальня або подібне до неї за призначенням приміщення. Створити затишок і при цьому чітко виділити трапезну зону досить просто: для цього просто над центром столу, паралельно його площині, розміщується підвісний світильник, зазвичай досить великий. У ідеалі, обриси приладу повинні повторювати контури столу – це можуть бути будь-які круглі, квадратні, прямокутні, еліпсоподібні та інші витягнуті форми. Таке освітлення вийде максимально ефективним, оскільки охопить стіл цілком, без тіньових ділянок, і при цьому буде чудово гармоніювати з оточенням за рахунок єдності у геометрії.

Дуже делікатними потрібно бути у тих випадках, коли стоїть завдання на вкрай невеликому майданчику розмістити спальну зону, але при цьому зберегти приміщення прохідним або як мінімум залишити можливість приймати у ньому гостей. Так трапляється у однокімнатних квартирах або у будинках, де проживає відразу кілька поколінь. Очевидно, що повністю позбутися від незручностей у цій ситуації усе одно не вийде, проте зменшити дискомфорт, створивши затишок за рахунок локальності, цілком можливо. Для цього застосовується так зване камерне світло: торшери, бра та настінні світильники з тканинними абажурами. Усі вони дають м'яке освітлення, яке поширюється на зовсім невелику відстань, завдяки чому люди, які лежать у ліжку, мають можливість абстрагуватися від іншої частини кімнати та відчути бажане усамітнення.

 

 Використання світильників спрямованого світла для зонування квартири

 

Інші відомі способи зонування світлоприладами

Серед прийомів, що мають поширення у середовищі професійних дизайнерів, обов'язково слід відзначити моделювання простору. Реалізовано воно може бути у кожному випадку по-різному. Наприклад, для приватного будинку або дерев'яного котеджу ефективним заходом послужить банальне розмежування функціональних зон за допомогою світлодіодної стрічки з теплим відтінком світіння. Вона явно окреслить кордони, але при цьому не буде відчуватися чужою для інтер'єру за рахунок своєї жовтизни на тлі навколишнього дерева.

Часом зонування включає у себе прийоми візуальних ілюзій. Деякі приміщення занадто малі або мають настільки ламану форму контурів, що при будь-якому ремонті виглядають не дуже естетично. Для цього їм додають симетрії, розміщуючи на одній зі стін дзеркало. Щоб воно не займало дуже багато корисного простору, його можна розташовувати за або над основними меблями – позаду дивану або просто над комодом на усю стіну замість картини. Зверніть увагу, що віддзеркалення додасть світла при будь-якій кількості світильників, а тому необхідно стежити, щоб приміщення не було надто яскравим, пересвіченним. Крім того, важливо заздалегідь продумати розташування освітлювальних приладів у такій кімнаті: усі вони повинні перебувати на геометрично правильних позиціях: по центру стелі, на середині протилежної стіни та ін. Щоб розширити приміщення ще трохи, люстру іноді трохи віддаляють від стіни з дзеркалом, приблизно на 10-15 см. Зворотна ж дія не проводиться ніколи: надмірна близькість джерела світла та його відображення виглядає безглуздо й відразу «розкриває секрет фокусу».

У великих вітальнях, а також кабінетах приватних будинків може бути доречним приховане підсвічування деяких предметів меблів: письмового столу, стаціонарних крісел, книжкових шаф, секретерів. Воно дає зрозуміти, що центральна зона приміщення відведена господарем для розмов з відвідувачами, а місце зі іншого боку столу призначене для роботи. Таке рішення завжди виглядає багато, хоча насправді його собівартість вельми незначна: на звичайний кабінет йде не більше 10 метрів світлодіодної стрічки. При цьому яскраві та потужні моделі у таких стриманих інтер'єрах не використовуються, а тому ціна питання стає ще нижчою.

Наостанок хотів би окремо відзначити, що при зонуванні часто важливо не кардинально перебудувати інтер'єр, а лише виділити ключові області, додати зручності користування житлом. Знання прийомів застосування багаторівневого освітлення дозволить зробити житло більш адаптивним, керованим, функціональним. Не завжди слід зводити чіткі межі, часом досить лише підкріпити світлом відмінності, показані за допомогою розміщення меблів, або необхідним чином доповнити колірну гамму на якій-небудь ділянці. Механізми світлового зонування досить універсальні: вони підійдуть і для квартири у багатоповерхівці, і для приватного будинку, і для дачі. Усе залежить від фантазії господарів та їхніх щоденних потреб.