Світильники у східному стилі

Як казав один відомий персонаж вітчизняного кінематографа, «Схід – справа тонка». І подібні тонкощі насправді пов'язані не тільки з культурою, традиціями та світорозумінням, але й з різними аспектами домашнього побуту. Проте, для європейців слово «схід» включає у себе ряд країн, що знаходяться один від одного досить далеко, що мають різну культурно-естетичну спадщину, а тому й такий інтер’єрний дизайн, що суттєво відрізняється. Навіть при першій згадці легко зрозуміти, що Японія та Китай мають мало спільного з країнами арабського світу, а Туреччина та Єгипет – з державами, що тягнуться від Індонезії у Океанію. Таким чином, їх усі не можна одночасно записувати до єдиної стилістики, а слід розглядати окремо.

Сьогодні ми з Вами зануримося у атмосферу далеких країн та подивимося, які типи світильників популярні у окремих регіонах. Естетична складова таких приладів продиктована у першу чергу місцевими традиціями та релігійними міркуваннями, проте все ж не позбавлена ​​й суто утилітарних хитрощів. Східний стиль набирає популярність у країнах Західної Європи, оскільки у багатьох аспектах сповідує простоту та екологічність, а саме такі тенденції зараз там панують.

Регіональні особливості

Слід розуміти, що для повноцінного декорування інтер'єру у східному ключі недостатньо тільки лише придбати відповідним чином стилізовані світлодіодні світильники. Необхідно максимально відтворити сутність таких інтер'єрів, розкрити їх глибинний зміст, додати акцентів та дрібних елементів. Усі ці деталі якраз і дозволять повірити у те, що на такій відстані від «батьківщини» можливе існування оазису Сходу. Головне у цьому питанні – не помилитися у походженні різних аксесуарів, а це найчастіше становить чималу проблему для європейця. Дуже часто буває так, що арабські або азіатські відвідувачі ресторанів, які приїхали до нашої країни у яких-небудь своїх справах, починають сміятися через принципову невідповідності елементів, що дуже часто належать до країн різних релігійних течій. Але це менше зло: часом невідповідне поєднання може вважатися навіть образливим, а тому тим, хто не просто робить стилізований ремонт у своєму житлі, а хоче відкрити якийсь заклад для публіки, рекомендується запрошувати фахівців-сходознавців. Вони чітко усвідомлюють всі незрозумілі для більшості культурні відмінності та обов'язково допоможуть з наповненням інтер'єру.

Зазвичай всю сукупність східних течій розбивають на чотири великі групи:

• близькосхідна або арабська, що включає у себе найбільшу групу країн з відмінними релігіями;
• орієнтальна (від англійського «orient» – «схід»), типовими представниками якої є Японія та Китай, але також іноді включають Корею, Індію та В'єтнам;
• західноафриканська, фактично одноосібно втілена так званим марокканським напрямком;
• океанічна, що об'єднує у собі елементи оформлення, типові для країн тропічного регіону, Полінезії, Бангладеш та групи острівних держав.

Слід зазначити, що остання група з естетичної точки зору набагато більш мізерна, аніж інші. У згаданих країнах на кожну кімнату зазвичай відводиться всього лише один стельовий світильник, а часом немає й його. З одного боку, це обумовлено більшою довжиною світлового дня у регіоні, а з іншого – низьким рівнем фінансової забезпеченості місцевого населення. Далеко не у всіх будинках освітлювальні прилади є стаціонарними: навпаки, набагато легше використовувати мобільні переносні світильники, які дають адресне світло там, де це потрібно. Крім того, для плавучих будинків, типових для даного регіону, взагалі властиво мати лише одне-єдине джерело світла на усе житло. Воно працює від акумулятора та замінює усі види освітлювальних приладів. Для континентальної та острівної частини регіону володіння люстрою також може бути предметом розкоші, недоступної більшості. Окрасою плафонів служать пейзажі та мариністичні картини, а загальне виконання натхнене природною легкістю, візерунками та округлими грушоподібними формами.

Що стосується інших течій, набагато більш відомими та поширеними на Заході, вони навпаки рясніють великою кількістю барв, дрібних декоративних елементів, дзеркальних фрагментів та складних візерунків. Зазвичай це дійсно складні у виконанні й неймовірно красиві абажури, які складаються з декількох матеріалів: скла, дерева, тканин, металу, кістки, дзеркал, музичних елементів тощо. Навіть у наш час пластикові люстри тут практично не зустрічаються – місцеві майстри воліють віддавати данину традиції та частіше працюють з природними матеріалами.

Японський стиль

Найлегше починати розмову про орієнтальну естетику саме з Країни сонця, що сходить. Це найбільш прямолінійна та максимально утилітарна у побуті стилістика, що не рясніє вигинами та химерними лініями. Більшість освітлювальних приладів тут – це люстри з тканинним абажуром, натягнутим на дерев'яну рамку. Форма рамки зазвичай квадратна або прямокутна, колір найчастіше кремовий або у вигляді чорного малюнка-ієрогліфа на білому тлі. У великих приміщеннях можуть використовуватися різні стельові світильники, але не у відкритому вигляді, як це прийнято на Заході, а зашиті у підвісний короб та задрапіровані світлими тканинами.

Основним дизайнерським постулатом у Японії можна назвати стриманість, відхід від перевантаження візуальними елементами та упор на елегантність, яка полягає у простоті форм. Асиметрія тут практично не зустрічається й навіть неоднорідним природним матеріалам майстри завжди намагаються надати чіткішу форму. Бамбук та дерево обтісують для зчленування елементів під кутами 45° та 90°, а папір спеціальним чином готують, щоб він складався передбачувано.

В офісних будівлях освітлення холів часто виконано за допомогою LED-панелей, об'єднаних у блоки по три-чотири штуки. Що характерно, це не квадратні, а завжди прямокутні освітлювальні конструкції з матовими розсіювачами, пофарбованими у кремові тони. Крім того, у багатьох приладах використовується імітація рисового паперу за кольором та текстурою, а пластик застосовується виключно у тому випадку, якщо поставлено мету надати світильнику сучасності.

Іноді у вітчизняних магазинах можна знайти світильники, які підносяться продавцем, як вироби у японському стилі, проте відрізнити справжній орієнтальний світильник від стилізації дуже просто. Якщо корпус має більше трьох кольорів, це лише спроба зобразити Японію своїми силами. Насправді кожен другий підвісний світильник тут забарвлений у поєднання з білого, бежевого, коричневого та чорного кольорів. Іноді може зустрічатися червоний або рожевий, проте синього та зеленого відтінків у цій країні практично не знайти. Це відображено навіть у самій культурі та мові країни: споконвіку один зі згаданих кольорів вважався лише відтінком іншого, який символізує воду. А водна тематика у Японії з якихось причин мало популярна. Вельми сумнівним для даної країни буде й форм-фактор світильника, що має домінуючі круглі форми. Й навпаки, кутастість буде гарним показником країни походження або успішної імітації.

Японці грубо ділять усі світильники на два класи – бомборі та тьотін. Перший є втіленням правильних (найчастіше шестигранних) фігур та складається з дерев'яної основи із вставками зі скла. Подібні прилади замінюють звичні нам підвісні стельові моделі та дають приємне розсіяне світло на всі боки. У свою чергу, тьотін – це різновид спіралі з бамбука, оточеної паперовим абажуром. Колір паперу зазвичай густо рожевий, але не червоний, з обов'язковим квітковим орнаментом, розташованим вертикально. Для контрасту цей візерунок або наноситься білим барвником, або вирізається, тобто стає прозорим, наче мереживо.

Остання особливість, про яку не можна не згадати – це кількість ламп та джерел світла взагалі. Найчастіше на одне житлове приміщення тут відводиться тільки один освітлювальний прилад – і найчастіше це буде якась люстра з кольорового скла. Звичні нам локальні світильники бра тут є великою рідкістю. Крім того, у самій люстрі часто один або два патрона. Три та більше лампочок вважаються доречними тільки у дуже просторих кімнатах або адміністративних установах.

Китайський стиль

Часом стилістику Японії перекладають і на Піднебесну, однак впізнавані пишні ліхтарики червоного кольору зустрічаються тільки тут. У наш час їх виготовляють з більш міцного паперу або складів з додаванням пластифікаторів, проте загальний вигляд приблизно той самий, що й багато століть тому. Правда, всередині виробів встановлені сучасні світлодіодні лампи – але це данина політиці енергозбереження, яка анітрохи не псує враження від виробів. Непрозорий абажур приховує лампочку на 90%, що дозволяє не хвилюватися про аспекти візуальної автентичності виробів.

На відміну від консервативної Японії, тутешні світильники можуть мати найрізноманітніші форми та розміри. Не рідкістю навіть для середньої сім'ї буде велика люстра у формі кулі, прикрашена різними наклейками з паперу, линви, стрічок та рослинності. Практично на кожному приладі у обов'язковому порядку будуть красуватися декілька ієрогліфів, які несуть значення вічних цінностей: краси, світла, благополуччя, любові, мудрості, гармонії, фінансового добробуту, миру, справедливості та ін. Все це доповнюється традиційними зображеннями драконів, пейзажів та фортифікаційних споруд. Дизайну надається величезне значення, яке завжди поєднує у собі не тільки декоративну, але й філософськи значиму місію. Окремі елементи декору обов'язково мають глибокий сенс, пояснити який може навіть людина без спеціальної освіти.

Дуже важливо відзначити яскравість використовуваних фарб. На першому місці у палітрі китайців завжди стоїть червоний та його відтінки, на другому – чорний, а усі інші кольори вже йдуть за ними. Концептуально майстри намагаються висловити силу, енергію та невичерпну міць, але у той самий час чимало акцентують увагу на наближеності до природи та всього природного. Тут так само, як і у Японії, застосовується багато природних матеріалів: деревина, папір, бамбук, шовк, скло, дрібні камінчики, а також гнутий метал замість кованого. Екологічно чиста сировина дозволяє показати легкість оформлення, наблизити побут сучасної людини до життєвого укладу попередніх поколінь, що для китайців дуже важливо.

Окремо у китайській культурі прикрашання речей та аксесуарів стоїть скло. Тут до нього ставляться дещо насторожено, проте чимало використовують для втілення варіацій на традиційні теми. Люстри зі скла найчастіше мають просту воронкоподібну форму та виконані з сировини із додаванням барвника. Іноді склодуви навіть спеціально додають у вже застигаюче скло плафона вкраплення інших матеріалів або фарби, щоб надати йому оригінальності. Проте, самої форми вони дотримуються неухильно.

Смішно, що на противагу Японії, китайські майстри навпаки дуже часто виготовляють саме круглі плафони. Яким би не був матеріал, саме округлість вважається тут символом рівноваги та вселенської гармонії. Всім відомі китайські стельові люстри завжди мають форму трохи сплюсненої півсфери. Це дозволяє освітити навіть велике приміщення з використанням всього лише одного джерела світла. Єдине, що західна культура змогла сюди привнести – це люстри-каскади, які місцеві майстри успішно адаптували під традиційні святкові багатоярусні ліхтарики. Їх тепер не тільки не відрізнити від споконвічно китайських, але й абсолютно не впізнати через перероблення мінімалістичного дизайну, який символізує розкіш, у строкатий та багатобарвний з великою кількістю дрібних підвісних елементів.

У наступній статті ми продовжимо розмову на тему східних світильників та познайомимо читача з культурно-естетичними особливостями інтер'єрів у інших регіонах світу.