Безкоштовно по Україні
0
Кошик порожній
Ваш кошик

Спільне використання прожекторів та датчиків

Автоматизація управління освітленням стосується не тільки приміщень, але й прилеглої до будинку території – зони перед під'їздом, автостоянки, під'їзної дороги, двору у приватному домогосподарстві. Для таких цілей не прийнято застосовувати прості моделі світильників – їх не вистачить не тільки за потужністю, але й за можливості винести умови експлуатації на відкритому повітрі. Замість цього у хід йдуть сучасні прожектори, які мають усі необхідні експлуатаційні характеристики. Про те, як застосовувати їх спільно з релейною автоматикою, і піде мова у нашій сьогоднішній статті.

З самого початку поняття «прожектор» несло у собі більш прямолінійне значення: воно означало освітлювальний прилад зі вкрай потужним світловим потоком, який має осліплюючу силу та при цьому є сфокусованим у досить обмежену пляму. Сьогодні прожектором прийнято називати будь-який яскравий світлоприлад, електрична потужність якого є вищою за більшість середньостатистичних світильників, а інтенсивність світла досягається багато у чому за рахунок внутрішніх відбиттів у корпусі виробу. Ще 15-20 років тому під зазначені параметри підходили тільки вироби з лампами розжарювання, які дають навантаження на мережу у 150-350 Вт, проте сьогодні навіть десятиватний прожектор здатний забезпечити високу якість засвічення невеликого двору, а за потужності у 20, 30 або цілих (!) 50 Вт ділянку біля будинку можна перетворити мало не на злітну смугу. При цьому залишаються питання економії та раціоналізації енергоспоживання – й саме їх покликана вирішувати релейна автоматика. Завдяки її застосуванню, світлоприлади працюватимуть рівно стільки, скільки потрібно, вмикаючись та/або вимикаючись відповідно до заздалегідь визначених подій або умов.

 

 Прожектор з датчиком на стіні

 

Робота прожекторів та датчиків

Дуже багато виробників зараз відразу випускають прожектори з датчиками руху та присутності або освітленості. Збоку, над або під корпусом приладу встановлюється невеликий чутливий елемент, який відповідає за події увімкнення-вимкнення. У таких моделях споживачеві доводиться вносити мінімальну кількість налаштувань, а усі необхідні внутрішні підключення вже здійснені – користувачеві потрібно лише підвести живлення до комплекту пристроїв. Тим не менш, не усіх можуть влаштувати параметри окремих вузлів у таких наборах або кількість пов'язаних модулів. У таких випадках схему зазвичай доводиться збирати самостійно, що теж нескладно.

Для початку коротко розглянемо принцип розключення дротів всередині готового комплекту. Найчастіше датчик на невеликій внесений ніжці або платформі кріпиться до корпусу прожектора, а дроти від нього уздовж тоненької трубки або порожнини у тій самій ніжці заводяться всередину основного виробу. Там розташовується невелика клемна колодка, до якої потрібно приєднати фазний, нульовий та заземлювальний провідники. Звертаємо увагу читачів, що більшість прожекторів гарної якості виконані з використанням металевих деталей разом з пластиковими, а у преміальних моделях взагалі домінує метал. З алюмінію та його сплавів складається не тільки корпус, але й опорний кронштейн, за який виріб необхідно кріпити. Подібна ситуація змушує обов'язково подбати про заземлення, інакше існує небезпека витоку струму або ураження ним людини.

Схема підключення комплекту «прожектор + датчик» є гранично простою. Живляий фазний провідник проходить крізь колодку та направляється на вхід датчика, а вихід фази з датчика приєднаний до самого прожектору. Нульова ж клема паралельно приєднується і до чутливого елемента, і до світлоприладу. Нарешті, заземлювати прийнято тільки сам прожектор, оскільки сенсори у корпусах з металу поки практично не зустрічаються.

Принцип роботи такого ланцюга передбачуваний: коли виникнуть певні обставини для спрацьовування датчика, відбудеться замикання контуру, струм за фазним дротом піде через нього та надійде до прожектора. Коли дія зовнішнього подразника закінчиться або якийсь встановлений проміжок часу пройде, світло згасне. Логіка управління може бути реалізована по-різному у виробах різних виробників, але зовні ці відмінності майже непомітні під час користування обладнанням.

На відміну від захисної автоматики, релейна здатна без будь-якого втручання людини, цілком самостійно переходити у взаємно протилежні режими, причому робити це по декілька разів. Умови для спрацьовування автоматики на ввімкнення або вимкнення досить типові та обмежені, тому їх можна зібрати у невеликий перелік:

  • зміна фонової освітленості прилеглого до датчика простору;
  • виявлення руху (або його припинення) у області, яка сканується датчиком;
  • контроль присутності людини у приміщенні, яке обслуговується, за тепловим випромінюванням у інфрачервоному спектрі;
  • настання конкретного астрономічного часу.

Готові комплекти не завжди відповідають запитам та потребам людей, конкретним умовам або обставинам роботи тощо, а тому чимало споживачів самостійно формують контур живлення та вносять до нього додаткові елементи. Окрім того, нерідко просто відбувається реновація, коли старі вуличні світильники замінюють на нові діодні прожектори, не зачіпаючи при цьому підвідні комунікації. Проводку дійсно можна не міняти, якщо вона усе ще продовжує зберігати необхідну цілісність ізоляції та не має ознак фрагментарного розкладання під впливом чинників навколишнього середовища. Змінювати щось слід тоді, коли дроти або кабелі вже занадто старі або не мають третьої жили для забезпечення заземлення корпусу нового прожектора.

Для поліпшення керованості люди нерідко до ланцюга живлення включають окремий одноклавішний вимикач. Якщо змонтувати його на ділянці між зовнішнім джерелом та клемною колодкою комплекту автоматики, то він буде задавати загальну політику роботи обладнання: при його відключенні датчик взагалі не отримає живлення, а тому й його спрацьовування стане неможливим. Якщо ж включити вимикач до ланцюга паралельно датчику, він буде керувати прожектором у примусовому порядку, а сам сенсорний елемент до певної міри виявиться надмірним елементом. Ручне управління буває корисним при використанні старої та/або несправної автоматики, яка може працювати некоректно – наприклад, з великими запізненнями, з раптовими відключеннями або неточністю контролю параметрів оточення. Таким чином, паралельно встановлений у ланцюгу вимикач,який має положення «Увімк.», тимчасово блокує роботу релейної автоматики (якщо у цьому є необхідність), зберігаючи можливість використовувати прожектор так, як потрібно.

 

 Прожектор та датчик руху

 

Монтаж та налаштування освітлювально-сенсорного комплекту

Основна умова коректного монтажу обладнання полягає у тому, щоб правильно орієнтувати датчик. У інструкції до кожного такого виробу виробник детально вказує, чим слід керуватися при встановленні сенсору. Зазвичай ефективно контрольована ним область описується конусом з певним радіусом плями при заданій фокусній відстані або просто кутовими параметрами. Продавці знають, що нерідко виходить так: споживачі починають скаржитися на якість автоматики, не дотримавшись перед цим правил монтажу. У результаті некоректно встановлене обладнання дійсно працює не так, як їм хотілося б, оскільки чутливі елементи «дивляться у порожнечу». Досить лише проявити пильність на початковому етапі, й подібна автоматика Вас не розчарує. Особливе значення тут має жорсткість конструкції та вірна орієнтація сенсорів на дверні прорізи, проходи, проїжджу частину, рівень горизонту тощо. У даному контексті важливо зазначити: спільна спрямованість лінзи прожектора та чутливого сенсора далеко не обов'язкова, навіть навпаки! Багато споживачів часто забувають, що розумніше контролювати датчиком одну доріжку (наприклад, основну), а освітлювати прожектором – іншу (наприклад, підхідну до під'їзду або двору).

Дальність дії та відхилення уздовж горизонтальної та вертикальної площини у кожної моделі – свої. Слід розуміти, що чутливість автоматики може бути не тільки недостатньою, але й надлишковою. Тому слід контролювати, щоб світло вмикалося тоді й тільки тоді, коли рух або присутність виявляються саме у актуальній зоні контролю, а не просто у деякому радіусі від датчика. У багатьох моделях кутові величини чутливості автоматики можна налаштувати шляхом обертання роликів, але найбільш бюджетні вироби часом такої можливості не дають.

Сутінкові реле зазвичай викликають найбільшу кількість скарг з боку споживачів, оскільки потребують тонкого налаштування. Якщо перестаратися у один з боків, світло буде вмикатися занадто пізно, коли необхідність у ньому є очевидною вже давно, а якщо у інший – прожектор почне роботу навіть при різко налетілих хмарах. На жаль, часто оптимальні налаштування можна визначити тільки експериментальним шляхом. У цьому сенсі реле часу простіше – воно діє згідно абсолютних величин, а тому помилитися у його налаштуванні просто неможливо. Інше питання, що такій автоматиці не вистачає експлуатаційної гнучкості: у зв'язку зі зміною сезонів та зміною тривалості світлового дня налаштування часу ввімкнення та вимкнення прожектора доведеться або постійно коригувати, або терпіти надлишок/нестачу освітленості у який-небудь період до найближчого налаштування.Зважаючи на вищесказане для багатьох вже не настільки проблематичним у використанні виглядає й сутінкове реле – на його настройку доведеться витратити усього декілька епізодичних регулювань, а не цілий рік.

Монтаж системи відбувається досить просто. За отворами на самому кронштейні прожектора розмічаються місця для засвердлювання стіни або іншої опори під дюбель. Потім за допомогою саморізів або шурупів у забиті дюбелі фіксується кронштейн. Якщо він знімний, то працювати трохи простіше – скоба притягається до основи, а вже потім на неї вішається прожектор. Якщо ж виріб виконано монолітом, у конструкції зазвичай передбачені регулювальні гвинти для коригування кута нахилу світлоприладу. Датчик, будь він закріплений до прожектора або винесений окремо, також можна закріпити та змонтувати під різним кутом. У більшості випадків у цього вузла є декілька ступенів свободи, щоб відрегулювати його положення можна було найкращим чином незалежно від того, де та як розташована опора, на яку його довелося закріплювати.

Підключення устаткування практично ніколи не вимагає від майстра застосування додаткових монтажних та розподільних коробок – усі з'єднання здійснюються безпосередньо під кришкою корпусу прожектора або у його комутаційному відсіку, якщо виріб у максимальному ступені герметизований. Там же знаходяться й ручки регулювання. У найдорожчих моделях можуть бути окремі налаштування рівня чутливості до руху для світлого та темного часу доби, а також одночасно перебувати регулятори для коригування спрацьовування освітлення за часом та за освітленістю.

Іноді у господарів дачі або ділянки у приватному секторі є бажання підключити відразу декілька вуличних настінних світильників та прожекторів до одного датчику. Це нормальний підхід, й він повністю себе виправдовує. А ось приєднання декількох датчиків до одного приладу вкрай не рекомендується. І справа навіть не у ускладненні ланцюга, а у тому, що датчики по черзі будуть приймати на себе дисбаланс навантаження. Майже неможливо домогтися одночасного спрацьовування вихідних контактів двох слабкозалежних вузлів, через що один з них буде постійно брати на себе більші струми, аніж інший (у тому числі, по черзі). Через деякий час така несинхронність модулів досить імовірно призведе до згоряння хоча б одного з них. За необхідності встановити датчики з двох боків від якого-небудь об'єкта, краще зв'язати їх з різними прожекторами.