Принципи розміщення електрофурнітури: спальня та дитяча
Раніше ми вже встигли розповісти читачам про те, як необхідно розміщувати розетки у вітальнях та домашніх кабінетах, щоб користуватися ними було зручно. Сьогодні ми приділимо час приміщенням, які часто менш навантажені – кількістю електроспоживачів та числом людей, які їх експлуатують. Як і у раніше розглянутих випадках, важливо дотримуватися балансу між комфортом, безпекою та прийнятним зовнішнім виглядом електроточок.
На самому початку слід зазначити, що аналізовані сьогодні приміщення набагато більше за інших схильні до детального зонування простору, поділу на незалежні функціональні області. Це буде стосуватися не тільки монтажу розеток, але й позиціонування світильників, а також розстановки вимикачів у таких місцях, де вони будуть максимально зручними для споживачів. Залежно від метражу кімнат та корисного об'єму всередині них, може значно змінюватися загальна концепція освітлення та електроживлення, стаючи абсолютно несхожою на ту електропроводку, яка виконана у безлічі інших приміщень.
Спальня
Досить часто трапляється так, що споживачі незаслужено обходять спальню стороною при детальному плануванні електропроводки, вважаючи, що там їм умовно вистачить лише центральної люстри та пари розеток біля ліжка. Незважаючи на те, що розуміння фактичної завантаженості спальні електроприладами не вимагає спеціальної підготовки, величезна кількість людей чомусь продовжують ігнорувати реальний стан речей. Електромонтажники стверджують, що для багатьох з них стало буквально традицією вмовляти замовників поставити ще кілька розеток у спальні, пояснюючи їм усі переваги наявності останніх у готовому ремонті. Ймовірно, уся справа пояснюється тим, що у вітчизняних споживачів присутня деяка психологічна інерція, що не дає полишити думку про те, що сучасній людині у спальні доводиться не тільки спати.
Найбільш типовими є такі випадки для капітальних ремонтів у вже обжитому будинку: замовники планують повністю змінити проводку, перетягнути магістральні кабелі та дроти, але при цьому забувають про банальні речі. Наприклад, навпроти подружнього ложа на висоті півтора метра планується повісити на стіні телевізор. При цьому споживачі не відразу здогадуються про можливість приховати розетку за ним та планують її самотньо залишити посеред порожньої стіни на звичній висоті близько 90 см від підлоги. Коли монтажники вивчають передбачуваний проект та радять їм перенести розетку вище, а у місці, що звільнилося під телевізором, розмістити вузький комод або книжкову етажерку, дана думка сприймається як революційна. Приблизно з такою ж частотою виникають ситуації, коли господарі спочатку планували тягнути кабель антени до телевізора уздовж стіни просто по шпалерах. Ідея встановлення ТВ-розетки при повноцінному штробленні стін під силову проводку їм чомусь не спадала на думку. Найдивніше, що ці ситуації майже завжди стосуються тільки спалень – про висоту позиціонування розеток та існування їхніх різновидів при проектуванні віталень люди здебільшого не забувають.
Давайте ж приблизно прикинемо, скільки розеток потрібно у звичайну спальню з традиційним зонуванням. Як ми вже знаємо, блок розеток за телевізором повинен мати не менше двох гнізд, проте завжди краще додати ще хоча б одне – на випадок, якщо коли-небудь виникне необхідність підключити виносні колонки, ігрову приставку або інше обладнання. Однак у спальнях присутня також зона ліжка, доступ до якої часто організовується по обидва боки, шафа або вхід у гардеробної, комод, столик або макіяжна зона. Розглянемо їх усі докладніше.
Місце для сну зазвичай розміщують таким чином, щоб кожен з подружжя мав можливість лягти та встати з ліжка, не потривоживши іншого. Для зберігання різних дрібниць, книг, телефонів та інших речей з обох боків ліжка прийнято встановлювати хоча б невеликі тумбочки. І ось якраз над ними будуть розміщуватися електровузли. Якщо замовник може дозволити собі не економити на електрофурнітурі, з кожного боку буде потрібно змонтувати рамку на три гнізда: два вимикача та одну розетку. Перший вимикач у кожному випадку буде прив'язаний до індивідуального світильника бра, необхідного для читання, а другий – відповідати за роботу центрального освітлення кімнати та належати до категорії прохідних, об'єднаних у один ланцюг з тим, який розташований біля дверного отвору. Для багатьох українців, які не звикли до подібного рівня комфорту,такий план проводки може здатися надмірним, однак на Заході вже давно прийнято робити саме так.
Гардеробна або зона шафи майже ніяк не залежать від того, як та де планується розташувати розетки у спальні. Важливо лише, щоб корпусні меблі не заважали розміщувати електроточки та не загороджували їх. Якщо у Вашому шафі планується внутрішнє освітлення за допомогою вбудовуваних точкових меблевих світильників, вони підключаються єдиною лінією до спеціальної розетки, яку розміщують у непомітному місці. Іноді це може бути кут верхньої секції під самою стелею, а у інших випадках, навпаки, тильна частина цоколя шафи, де шнур живлення приєднується до розетки на рівні плінтуса. Увімкнення/вимкнення світла всередині шафи може проводитися або вручну, після клацання невеликим вимикачем, вбудованим у стінку, або автоматично при відкритті та закритті дверей. Це вже визначається можливостями конкретної моделі шафи або потребами користувачів.
Нарешті, невеличкий столик або макіяжна зона у обов'язковому порядку повинні мати власне незалежне освітлення. Локальне світло може давати або настільна лампа, або спеціальне підсвічування для дзеркала, підвішеного на стіні. Вкрай рекомендовано встановлювати тут розеткові блоки на два, а то й три гнізда. Вони знадобляться для підключення фену, щипців для укладання волосся, зарядки для мобільного телефону або планшета, додаткового освітлювального приладу або пристрою для проведення косметичних процедур.
Слід звернути увагу на те, що розетки над тумбочками у приліжковій зоні та біля макіяжного столика практично завжди мають різну висоту. У першому випадку вона складе близько 55-65 см від підлоги, а у другому – 75-90 см. Обидві пари значень вказують на відстань у 5-15 см над найближчою горизонтальною поверхнею меблів.
Ще одне не дуже звичне, але цілком зручне рішення – розміщення одиничної розетки поруч з дверним прорізом, на одній вертикалі з вимикачем верхнього світла. Вона монтується на висоті 30 см та призначається для підключення пилососа та праски при роботі по дому. Важливо відзначити, що саме ця електроточка буде більше за інших навантажуватися з точки зору електричної потужності, а тому підводити до неї живалення найкраще за допомогою окремого дроту, який йде від найближчого великого розподільного щитка. Об'єднувати її з чимось не заборонено, проте в умовах одиничного підключення до щита, дану електроточка електрикам вдасться перекинути на автоматичний захисний вимикач з потрібним для неї номіналом.
Дитяча кімната
Електроживлення дитячої кімнати – це завжди у першу чергу питання безпеки, й тільки потім естетики. Якщо споживачі роблять ремонт, коли дитина ще досить маленька, вони нерідко діють дуже недалекоглядно, обмежуючись мінімальним числом електроточок. У майбутньому це гарантовано буде завдавати чималих незручностей. Діти зростають дуже швидко: вони стануть потребувати великої кількості електрозалежних пристроїв набагато раніше, ніж Ви захочете або зможете собі дозволити знову зробити капітальний ремонт.
Молоді батьки дитячу кімнату представляють у вигляді приміщення з єдиною люстрою, єдиним вимикачем та єдиною розеткою. Це відбувається й через їхню підвищену тривожність щодо ймовірності електротравми у дитини, й від нерозуміння фактичних потреб свого чада вже у недалекому майбутньому. Як же знайти компроміс? Давайте розбиратися.
Перш за усе, відзначимо, що є дві моделі позиціонування розеток та вимикачів у дитячих кімнатах. Одна з них носить умовну назву «шкільної», а друга – «запобіжної». Перша забезпечує максимально високий рівень безпеки за повної працездатності та доступності мережі живлення для дорослих, а друга пропонує варіанти ускладнення доступу до електрики.
Шкільна модель цілком заснована на положеннях з ПУЕ, згідно з якими, розетки у дошкільних та шкільних установах зобов'язані монтуватися на висоті 180 см, де вони будуть недоступними для дитини. У тих же Правилах наказується вимикачі ставити на аналогічному рівні, але залишається можливість керування світлом за допомогою шнура. Як ми знаємо, шнурові управління зараз не особливо поширені, а настільки високо розташовані розетки у звичайній квартирі будуть виглядати безглуздо. Згодом, коли дитина підросте до свідомого віку, однозначно виникне бажання переставити їх нижче, на більш звичний рівень, проте це буде проблематично та потягне за собою додаткові витрати.
Запобіжна модель розводки живлення у дитячих кімнатах куди більш життєздатною. Вона передбачає два види заходів, які доповнюють один одного, або використовуються незалежно. Батькам рекомендується розпланувати розташування усіх силових точок у дитячій кімнаті точно так само, як якщо б мова йшла про потреби дорослої людини. Таким чином, частина розеток, особливо групових, призначених для живлення майбутньої комп'ютерної техніки та телевізора, виявиться розміщена на звичній нам висоті. У той же час, декілька електроточок розміститься у 30 см над плінтусом – але це будуть не звичайні моделі, а розетки з кришками та/або зі шторками, рівень захищеності яких є значно вищим. У закриті розетки не тільки складніше потрапити пальцями, але й механічно зіпсувати їх не вдасться – заляпати кашею, заліпити пластиліном, засипати піском. Однак запобіжні заходи на цьому не закінчуються: усі розетки, до яких маленька дитина здатна дотягнутися, прив'язуються до окремого автоматичного вимикача. Таким чином, дитяча кімната нижче рівня пояса дорослої людини просто знеструмлюється на декілька років, поки дитина не підросте та експлуатація мережі у звичайному режимі не буде безпечною. При цьому для підключення пилососа при прибиранні або використовуються розетки, що розташовані високо, або ненадовго вмикаються ввідні автомати.
Що стосується кількості та місць установки розеток для школяра або підлітка, тут усе цілком тривіально: йому потрібно абсолютно усе те саме, що й дорослій людині. Якщо є особливі побажання, він сам їх висловить на етапі спільного планування електропроводки у квартирі. У іншому ж групування силових точок відбувається відповідно до зонування самого приміщення та його площі: спальна зона, робоча зона, зона зберігання одягу та особистих речей, простір для ігор.
На робочому столі буде стояти монітор, колонки, настільна лампа, за необхідності – принтер. Число гнізд у розетках підбирається з запасом на розширення арсеналу оргтехніки та гаджетів. Найменша їх кількість, яку рекомендують професійні монтажники – 8 штук. Це дозволить вмикати не тільки необхідний мінімум електроприладів, але й пристрої для хобі, розваг та рукоділля: іграшки, приставки, клейові пістолети, паяльники та ін.
Над ліжком у дитячій, як і у дорослих, потрібне окреме джерело світла – бра або настінний світильник. Вимикачі світла розташовуються по аналогії зі спальнею над тумбочкою. Тут також варто додати розетку для підключення ноутбука або зарядного пристрою для телефону. Дитяча кімната зазвичай менше спальні дорослих за метражем, тому внутрішнє освітлення шафи з речами не потрібно, адже світла від центральної люстри зазвичай цілком вистачає. Нарешті, низько розташована біля входу до кімнати силова розетка, розрахована на підвищену потужність приладів, знову ж буде корисною: сюди можна вмикати пилосос, праску або обігрівач у зимовий період.
Ми продовжимо розповідати Вам про позиціонування розеток у інших приміщеннях вже у наступній статті.
