Безкоштовно по Україні
0
Кошик порожній
Ваш кошик

Поділ споживачів за групами при проводці

При проведенні монтажу електропроводки гарним тоном вважається поділ контурів живлення на окремі групи. У найпростішому випадку окремо виносяться усі розетки будинку, окремо – усі освітлювальні прилади, окремо – потужні стаціонарні пристрої (бойлери, пральні машини, електропечі, кондиціонери і т.д.). Тим не менш, подібна розбивка є досить загальною: при грамотній прокладці комунікацій фахівці керуються досить великою кількістю правил та оптимізаційних принципів. Саме про них ми сьогодні й поговоримо.

Для початку необхідно чітко окреслити цілі поділу проводки на окремі контури. Перша з них – підвищення аварійної керованості. Цей термін має на увазі, що у разі будь-яких неполадок у проводці, електрофурнітурі або стаціонарно підключеній техніці власники матимуть можливість знеструмити досить невелику ділянку ланцюга, який не зачепить усю квартиру. Погодьтеся, у таких умовах усувати поломку набагато зручніше, а за необхідності довго чекати приходу майстра можна продовжувати жити майже як завжди, використовуючи інші електроточки, які не відключені від мережі. Друга причина – спрощення топології домашнього ланцюга та полегшення монтажу. Якщо усі комунікації будинку зібрані з елементів, на зразок конструктора, то й обслуговувати систему буде на порядок зручніше. Окрім того, за достатньої кількості розподільних коробок у подібній схемі буде автоматично забезпечуватися й сама аварійна керованість: майстер зможе легко знеструмити ділянку, яка підлягає ремонту, не зачіпаючи працездатність інших контурів. Третя причина – оптимізація використання кабелів. Замість того, щоб застосовувати дроти з великим перетином, які будуть зобов'язані витримувати значне потужнісне навантаження при підключенні мережі без поділу, монтажники отримують можливість застосовувати стандартні провідники на 1,5 кв. мм та 2,5 кв. мм, які простіше відшукати на ринку, до того ж, за помітно нижчою ціною. Четверта причина полягає у тому, що правильний баланс перетину кабелів у окремих гілках з потужністю того навантаження, яке підключається, помітно спрощує підбір захисної автоматики. Якщо й дифзахист, й пристрої аварійного відключення при КЗ та перевантаженні підібрані вірно, з розумінням того, на роботу яких побутових пристроїв розрахований контур, ймовірність збитку майну зводиться до мінімуму.

 

 Планування електрики

 

Як правильно здійснювати розбивку?

У будинках радянської забудівлі, особливо першої половини ХХ-го століття, проводка здійснювалася алюмінієвими дротами з перетином 2,5 кв. мм. При цьому планувалася підключувана потужність не більше 1-1,2 кВт на квартиру, а захист проводки та техніки забезпечували плавкі запобіжники – «пробки» на 5 А. Сьогодні сумарні струми у добре оснащених будинках оцінюються у 35-40 А через велику кількість кліматичної техніки, наявність електроплит, обігрівачів, посудомийної та пральної машин, а також величезної кількості дрібних пристроїв.

Навіть за умови повної заміни старих дротів на нові мідні з перетином відповідного діаметру, оптимальні експлуатаційні характеристики не досягаються. Згідно ПУЕ номінальна сила струму автоматичного вимикача, який захищає певний контур, повинна відповідати сукупній потужності приладів, які експлуатуються у цій підмережі. Крім того, за сучасними нормами, у житло необхідно монтувати ПЗВ або дифавтомат, в яких струм спрацьовування також залежить від підключуваного навантаження. При розкиді номіналів від 10 до 100 мА усе це ускладнює проект та буквально закликає до необхідності здійснювати поділ споживачів на окремі контури.

Існує дві основних методики, за якими здійсняться розбивка – за потужністю та за місцем розташування. Важливо відзначити, що обидві вони можуть використовуватися спільно, вирішуючи певні ситуаційні задачі. Відповідно до правил сучасного електромонтажу, розеткові лінії не повинні мати спільних точок з освітлювальними. Це дає свободу знеструмлювати одну частину при ремонті інший: лагодити розетку при світлі люстри або ремонтувати люстру при світлі переносного світильника. Якщо такий поділ буде у кожному приміщенні, обслуговування проводки стане набагато простішим. До того ж, при аварійному спрацьовуванні захисної автоматики знадобиться усього лише кілька хвилин для того, щоб знайти несправну електроточку, тому що коло пошуку буде максимально звужене: споживач буде чітко знати приміщення, у якому знаходиться проблемна ділянка,та тип лінії – освітлювальна або розеткова.

Правила коректного поділу на контури вже у достатній мірі відточені, тож Ви можете використовувати наведені нижче відомості у якості готових рішень.

  1. Потужна стаціонарна техніка повинна мати індивідуальні лінії живлення. Якщо у Вашому будинку встановлена ​​панель, електрокотел або бойлер, трифазна електроплита та ін., підведення живлення слід здійснювати кабелем на 4 або 6 кв. мм, а захист ділянки виконувати окремими автоматами. Окрім того, для підключення таких приладів потрібно використовувати спеціальні силові розетки, а не звичайну фурнітуру.

Якщо який-небудь агрегат потребує трифазного живлення, це також слід відобразити у проекті живлячої мережі. При цьому автоматичній захисту потребують усі три фази. Так, це рішення вийде трохи дорожчим, однак безпека підключення та пожежна безпека житла усе ж є більш значущими.

  1. Практика показує, що комбінований принцип розбивки є найбільш зручним в умовах тривалої експлуатації. Тому до кожної кімнати повинні приходити два кабелю або дроти, один з яких буде відповідати за розетки, а другий – за освітлення. У переважній більшості випадків досить використовувати перетин 2,5 кв. мм для першої групи та 1,5 кв. мм – для другої.
  2. Якщо не брати до уваги специфічні приміщення, які притаманні тільки котеджам, приватним будинкам та дачам (підвали, гаражі, майстерні, технічні приміщення), особлива політика розбивки на контури торкнеться тільки кухні. У сучасному світі це абсолютно унікальна зона, де не тільки використовується велика кількість приладів, але й найбільше їх число постійно залишаються підключеними до живлення. Холодильники, духовки, мікрохвильові печі, електрочайники, витяжки, радіо, посудомийні машини, електрозапалювання варильної поверхні – усе це обладнання практично ніколи не відключається від мережі. Тому тут схема розводки повинна бути опрацьована з особливою ретельністю. Цілком можливо, що на кухні буде представлено не дві, а цілий чотири (!) окремих лінії: одна освітлювальна, одна для потужних приладів зі стаціонарним підключенням з. п. 1,одна для нестаціонарних, але постійно підключених приладів, й остання – для вільних розеток.

 

 Монтаж автоматичних вимикачів

 

  1. Хоча освітлювальні мережі дійсно дають менше навантаження на мережу, вкрай не рекомендується приєднувати їх до ліній іншого призначення у вигляді баласту з малою «питомою вагою». Якщо ситуація складається таким чином, що на один автомат припадає занадто мало світильників, можна ситуативно об'єднати під загальний автоматичний вимикач освітлення кількох суміжних приміщень. Наприклад, не заборонено так чинити з освітлювальними лініями ванної кімнати, туалету та передпокою, а також підсвічуванням комор та балкона. Світлоприлади приміщень, які сприймаються умовно повноцінними, слід живити від ізольованих ліній.
  2. Переважна більшість розеток у житлових приміщеннях повинні мати сукупний струм не більше 25 А. Це оптимальне поєднання з мідним кабелем перетином 2,5 кв. мм, при якому зберігаються потрібні експлуатаційні характеристики та забезпечується ідеальний аварійний захист як техніки, так і комунікацій.
  3. Розеткові групи у вологих приміщеннях (кухня, ванна, туалет) слід підключати окремими дротами через пристрої диференціального захисту з чутливістю у 6-10 мА. Залежно від конструкції ПЗВ або дифавтомата, який Ви будете використовувати, це може бути один вузол на декілька приміщень (за наявності достатнього числа незалежних клем) або окремі модулі.
  4. Захист від витоку струму у житлових приміщеннях повинен здійснюватися за допомогою УЗО з уставкою у ​​30 мА. При цьому приєднання декількох однотипних контурів до одного й того самого модулю вважається прийнятним.
  5. На етапі планування будинкової електромережі слід зробити якомога більш точний розрахунок потенційних струмів споживання. Згідно з результатами обчислень повинні підбиратися типи, номінали та перетини кабелів, а також захисна автоматика. Якщо сумарне значення у будь-яких контурах перевищує типові межі, обов'язково слід зробити внутрішньогрупову розбивку.
  6. Число одиниць електрофурнітури у кожному приміщенні повинне забезпечувати зручність та безпеку експлуатації. Для цього у міру необхідності можна встановлювати не тільки прохідні вимикачі, але й розетки у найнесподіваніших, але очевидно затребуваних місцях. Коректна схема електропроводки повністю виключає потребу у подовжувачах та мережевих фільтрах – як на перших порах експлуатації ремонту, так і у віддаленому майбутньому. Часто цей момент є одним з найскладніших, а тому на виручку зазвичай приходять запасні розетки, які зазвичай монтують на тій стіні, де немає жодної іншої електроточки, й при цьому її не планується закривати шафою.
  7. Незалежно від сьогоднішньої потреби, фахівці настійно не рекомендують встановлювати де б то не було прості одинарні розетки. З огляду на сучасні темпи розвитку технологій, а також появу все нових та нових гаджетів, необхідність у місці для підзарядки будь-яких пристроїв напевне з'явиться вже у самому найближчому майбутньому. Крім того, поблизу усіх місць, де мешканці проводять найбільшу частину вільного часу слід встановити розетки зі вбудованими USB-роз'ємами. Найкращі місця для цього – у великому розетковому блоці, до якого підключений домашній комп'ютер, біля дивана, на якому сім'я дивиться телевізор, коло спального місця кожного з подружжя.

 

 Перевірка підключення захисної автоматики

 

Важливі нюанси

При проектуванні проводки з поділом на групи чимало домашніх майстрів стикаються з протиріччям. Припустімо, у будинку після дотримання усіх рекомендацій стосовно принципів розбивки на контури виявилося 5 автоматів по 16 А та 4 автомати по 10 А. Арифметична сума струмів вийде (5 х 16) + (4 х 10) = 80 + 40 = 120 А. При цьому ввідний автомат часто має номінал 40 а, що у три рази менше, а часом взагалі усього лише 25 А. Як же бути у цьому випадку? Чи необхідно замінювати ввідний модуль на більш потужний?

Відповідь на основне питання – ні, робити цього не слід. Насправді, електрика не у повній мірі підпорядковується простий шкільній математиці, а тому для дотримання деяких норм потрібні поглиблені знання. У даному випадку ми не станемо занурюватися у теорію, а просто обрисуємо загальні обґрунтування для заборони на заміну ввідного автомата, що будуть зрозумілими більшості.

По-перше, на кожне домогосподарство постачає компанія виділяє певну потужність, яка й обмежується ввідним модулем. Так чинять для того, щоб і інші домогосподарства могли використовувати електрозалежні пристрої, не перевантажуючи трансформаторну підстанцію та комунальні лінії живлення.

По-друге, усі 120 А з прикладу вище Вам навряд чи вдасться пустити по дротах одночасно. Цикли використання різнорідної техніки практично ніколи не збігаються настільки, щоб у один і той самий час мережа навантажувалася більш, ніж на 25%. Відповідно, межі у 40 А цілком достатньо, а за наявності автомата на 25 А просто доведеться вірно розставити пріоритети, експлуатуючи особливо потужні пристрої по черзі.

По-третє, номінальний струм захисних пристроїв зобов'язаний корелювати з перетином дротів. Замінивши автомат, але залишивши старий кабель, Ви самі спровокуєте перегрів проводки.

Окрім того, є ще два більш формальних фактори. Якщо Вам у будинку потрібна настільки велика потужність, швидше за усе, на цю техніку доведеться запитувати дозвіл у компанії-постачальника, а потім, слідом за заміною ввідного автомата, змінювати й комунікації. Якщо ж діяти без дозволу, то це загрожує переслідуванням за законом, оскільки ввідні модулі часто ставляться у окремий розподільчий щиток, захищений пломбою. Тож краще відразу переглянути концепцію електрообладнання, а потім зробити усе по закону та відповідно до ПУЕ.