Підключення точкових світильників: проводка

Точкові джерела світла – це дуже зручний та ефективний спосіб зонування приміщень, який вимагає мінімум місця на стелі, але при цьому забезпечує бажаний ефект. Окрім того, точкові світильники відмінно справляються з місією акцентованого освітлення ніш та стелажів з аксесуарами, підсвічування декоративних елементів інтер'єру. Найчастіше потужність таких джерел є невеликою, проте за рахунок їхньої кількості світлова картина виходить досить яскравою та майже рівномірною.

Збираючись встановити у квартирі точкові світильники, споживачі починають замислюватися про те, які моделі краще підібрати, який кабель використовувати для підключення, яку схему комутації передбачити, щоб одночасно забезпечити надійність та керованість освітлення. Сьогодні ми хотіли б розібратися в усіх цих та деяких інших питаннях, щоб допомогти нашим читачам сформувати для себе уявлення про те, яким може та яким має бути якісне освітлення, засноване на застосуванні точкових джерел світла.

Розбір нюансів монтажу

Мабуть, найбільш значущою обставиною, яке супроводжує встановлення світильників даного типу, є використання фальш-стель. Безумовно, Вам необов'язково обирати саме вбудовувані точкові моделі, однак абсолютна більшість споживачів схиляється саме до цього. Подібні вироби виглядають дуже естетично, формують єдину площину з натяжним полотном або гіпсокартонним коробом, дозволяють візуально видозмінити геометрію приміщення. Перевагою зазначеного способу кріплення є можливість повністю сховати проводку за декоративною стелею й при цьому не укладати кабелі впритул один поруч з одним, а залишити достатньо місця для природного охолодження жил. До того ж, це суттєво полегшує роботу монтажникам, оскільки не вимагає штробления перекриттів.

З точки зору пожежної безпеки використання точкових світильників також має свої переваги. Якщо усі роботи виконані коректно, з дотриманням елементарних правил електромонтажу, ймовірність загоряння вкрай мала. Деякі споживачі бояться того, що дроти та кабелі, зашиті за полотном або каркасом, не мають достатнього теплообміну з навколишнім повітрям, а тому більше перегріваються. Насправді ж, необхідно пам'ятати, що існує одразу кілька факторів, які, навпаки, говорять на користь пожежної безпеки такого монтажу. По-перше, як ми вже зазначали раніше, кабелі не протягаються пучком у обмеженому просторі, а, навпаки, розташовані у деякому віддаленні один від одного, що забезпечує нормальний теплообмін. По-друге, уся проводка прилягає безпосередньо до плити перекриття, а її температура завжди помітно нижча, ніж температура стін або підлогового покриття – тобто, уся стеля слугує величезним радіатором для відводу тепла. По-третє, потужність світлодіодних світильників, які використовуються у таких місцях, настільки мала, що загроза реального перегріву відсутня навіть для дротів з мінімальним перетином. По-четверте, якщо станеться аварія із загорянням, кисню у тому об’ємі повітря, який залишається між фальш-стелею та основним перекриттям, недостатньо для виникнення пожежі. У поєднанні з тим, що полотно, яке використовується, та гіпсокартон самі по собі негорючі, побоюватися ушкоджень майна, яке виходять від точкових світильників, не варто. Якщо Ви усе ще сумніваєтеся, згадайте, що у задимленому приміщенні кисень збирається біля підлоги, а не під стелею, тобто він не буде «живити» будь-яке загоряння.

Що стосується марок кабельної продукції, використовуваної для підключення струмоведучих жил, думки майстрів зазвичай розділяються. Здавалося б, використовуваних у побуті для простих завдань типів кабелів не повинно бути багато, проте й до цього дня між електриками точаться суперечки, що краще застосовувати: ШВВП, ПВС або ВВГ. Ми вирішили підійти до цього питання формально та внести ясність з точки зору фактичних характеристик кабелів, галузевих стандартів та ГОСТів.

• ШВВП являє собою шнур із зовнішньою оболонкою з ПВХ та ізоляцією провідників з того самого матеріалу. Струмовідні жили у даному випадку виконані з міді та являють собою пучок тонких проволочок, перекручених між собою. Така будова забезпечує зручну для роботи гнучкість. Згідно з паспортними даними, даний тип кабельної продукції від початку пристосований для нестаціонарного підключення до електромережі, тобто формально під наші цілі він не підпадає. За ідеєю, його слід використовувати у якості кабелю живлення для домашніх електроприладів. Вітчизняні ж електрики пропонують замовникам ШВВП як недороге рішення, яке у цілому придатне для підключення точкових світильників. Хоча ізоляція даного різновиду має трохи недостатню товщину, вона усе ж не переходить розумні рамки. Можна було б зробити висновок, що ШВВП цілком придатний для наших цілей та питання про його застосовність піднімаються тільки через те, що формально відрізняється сфера використання, проте є ще один аспект, який здатен поставити у цій суперечці жирну крапку. Якщо уважно вивчити характеристики виробу та заглянути у ГОСТи, то можна побачити, що термін напрацювання виробу на відмову складає усього лише близько 5 тисяч годин. Це значення сміховинно мало, якщо казати про підключення стаціонарного джерела світла, яке планується експлуатувати щодня протягом багатьох років. Висновок очевидний: хоча на ШВВП заборона не накладається, проте його застосування у довгостроковій перспективі просто недоцільно.
• ПВС часто сприймається майстрами, як своєрідний «старший брат» раніше розглянутого типу кабелю. У нього круглий, а не сплощений перетин, ізоляція на кожній жилі товща, а зовнішня оболонка ще міцніше. Крім того, збиває з пантелику й той факт, що абревіатура «ПВС» розшифровується як «провід вініловий з'єднувальний». Проте, у офіційній документації чітко вказано, що й цей тип дротів формально призначається для нестаціонарного підключення різних споживачів. Його зручно використовувати як шнури для електроінструментів, переносних ламп та подовжувачів. У цілому ж, буде справедливим зазначити, що товщина його оболонки цілком дозволяє без порушення правил застосовувати його для проводки – зокрема, зовнішньої, але такої, що ховається за натяжними стелями.
• ВВГ можна вважати класикою електропроводки. Це дріт з монолітними жилами у товстій вінілової ізоляції та у такий самій оболонці. Він і за паспортом, і за ГОСТами, й за характеристиками придатен для підключення електроустаткування та проводки на стаціонарній основі. Таким чином, на перший погляд, це робить його єдиним повністю офіційно затвердженим кабелем для підключення світильників (не тільки точкових, але й люстр) серед усіх розглянутих різновидів. Проте, кожен електрик знає, що працювати з монолітними жилами досить неприємно, а зайві вигини на такому кабелі у невеликому замкнутому просторі можуть призвести до неприємних наслідків.

Підводячи підсумки, повернемося до деталізації області застосування кожного типу дротів. Так, у ГОСТах усе ж можна прочитати, що ШВВП серед іншого придатний для приєднання світильників, проте, швидше за усе, мова тут йде про цю категорію приладів у цілому, а не як про споживачів зі стаціонарною проводкою. Тобто, за допомогою ШВВП можна підключати торшери, бра та настільні лампи – формально «світильники», але не стаціонарні. Таке пояснення добре поєднується з характеристиками дроту та не суперечить викладеним вище фактам.

При цьому ПВС характеризуються виключно як кабелі для силових приладів та інструментів з електроприводом, а про освітлювальні ланцюги не сказано ані слова. Чи можна це трактувати як вказівку на найбільш потужністну групу споживачів з можливих, що вимагає ще більш високих характеристик від провідників? Швидше за усе, так – адже очевидної заборони на використання тут теж немає, а сам дріт є вельми зручним для зазначених цілей.

Що стосується ВВГ, то можна казати про те, що він повністю придатний для підключення точкових світильників, дозволений та навіть рекомендований нормативами. Класикою є кабель марки ВВГнг-LS, що не дає ані диму, ані газу під час займання. Типовий перетин жили для декількох малопотужних точкових моделей – 0,75 кв.мм. Більший діаметр для подібних цілей зараз використовують тільки у тому випадку, якщо є гостра необхідність збільшити механічну міцність самого кабелю живлення. Якщо Ви хочете зробити надійну проводку, яка за необхідності пройде усі перевірки навіть у фахівців з пожежної безпеки, використовуйте його. Якщо ж стоїть завдання простіше, нема чого ускладнювати собі життя, борючись з ламкими монопроволоковими жилами – для квартири та будинку цілком підійде кабель типу ПВС, забезпечуючи належний рівень надійності та безпеки.

Захист проводки

Слідуючи тим самим правилам, прокладати будь-який з обраних Вами типів кабелю слід у гофрі, що забезпечує механічний захист провідників. Причому у житлових приміщеннях, за фальш-стелею слід застосовувати гофру сірого кольору, виготовлену з легкого ПВХ. Даний матеріал є швидкозагасаючим (якщо полум'я на нього потрапляє ззовні), досить міцним при порівняно невеликій товщині стінок та зручним при монтажі. Гофра за лічені секунди кріпиться у затискачі, клямки або кліпси, встановлені на перекритті. Найчастіше, купуючи у магазині такий пластиковий рукав, можна тут же придбати відповідні за розміром дюбель-хомути або цілі планки з них, які допомагають зробити проводку більш акуратною.

Особливу увагу слід приділити випадкам установки точкових світильників у місцях з відмінним мікрокліматом. Досить часто їх використовують у ванних кімнатах, туалетах та на кухнях. У санвузлі такі джерела світла цілком здатні створити потрібну світлову картину за рахунок невеликого об'єму приміщення та глянсової плитки, а на кухні допомагають локально освітити деякі важкодоступні зони, ящики та поверхні.

Почати необхідно з того, що будь-яке приміщення з підвищеною вологістю вимагає більш пильної уваги до різних аспектів електропроводки. Зокрема, слід передбачити усе так, щоб у безпосередній близькості від ванни або раковини перебувала розетка або вимикач. За можливості, їх слід підняти вище, далі від місця потенційного потрапляння бризок, або зовсім винести за межі приміщення.

Світильники ж винести з ванної не вийде, але забезпечити їхній максимальний захист необхідно. Окрім того, що тут слід монтувати тільки прилади, корпус яких має високий клас захисту, у місцях їхнього прилягання до пластикової або гіпсової стелі вкрай рекомендовано наносити герметик. Даний захід запобіжить утворенню та поширення цвілі, яка у подальшому може нашкодити живильним кабелям світильників та домашній електромережі у цілому.

Одним з найпростіших, але при цьому неймовірно ефективних способів убезпечити себе у ванній кімнаті, є установка світильників, які живляться від 12 В. Зазвичай для цього використовується ізольований контур живлення, до якого підключені від двох до шести джерел світла. На вході стоїть невеликий блок живлення, який фактично грає роль трансформатора – він підключений до побутової мережі на 220 В змінного струму та перетворює її на 12 В постійного. При такому підході, Ви можете розташовувати світильники хоч на стелі душової кабіни, хоч у її стінках. Звичайно, захист від вологи усе ще потрібен – але він потрібен саме приладам, щоб запобігти їхньому передчасному зносу, а не для того, щоб захистити людину від ураження електричним струмом.

У наступній статті ми продовжимо розмову про нюанси підключення точкових світильників та обов'язково розповімо нашим читачам ще чимало цікавих речей на цю тему.