Освітлення великих відкритих просторів
Прийоми освітлення для квартир, магазинів та торговельних центрів давно відомі та досить прості. У таких місцях завжди присутні достатньо багато стін, перегородок та різних видів перекриттів, що дозволяє безперешкодно закріплювати на них необхідні освітлювальні прилади. На відкритих просторах подібне практично неможливо: будівлі розташовані одна від одної на великій відстані, а потужності стандартних пристроїв не вистачить на покриття навіть половини заданої площі.
До об'єктів подібного роду відносяться стадіони та великі спортмайданчики, аеропорти, сквери, площі, відкриті склади підприємств, звалища, автостоянки, залізничні перегони, фермерські угіддя, будмайданчики, територія навколо торговельних та розважальних комплексів тощо. У кожній ситуації потрібні свої вуличні світильники, здатні створити необхідний рівень видимості та комфорту перебування. У низці випадків потрібно сформувати безпечну обстановку для людей, у інших – забезпечити збереження майна.
Принцип та методика освітлення
Ключова відмінність великих об'єктів від більш компактних – неможливість організації світлової картини без застосування додаткового обладнання. Світильники часто просто нема на чому кріпити, а проводку доводиться прокладати по-новому, з урахуванням майбутнього місця розташування опор. Залежно від щільності установки приладів, їхня потужність буде відрізнятися. Якщо мова йде про сквер, з максимальною вірогідністю, тут через кожні 10 метрів уздовж алей стоятимуть ліхтарні стовпи. Цього цілком достатньо для того, щоб покрити світлом середньої яскравості прилеглий простір та забезпечити належну видимість для пішоходів. У той самий час, на будмайданчику або відкритому промисловому складі принципи розміщення освітлювальних приладів інші: удень тут має бути зручно їздити на спецтехніці або навантажувачах, швидко перенаправляти потоки продукції,а у нічний час дану територію необхідно охороняти та стежити за порядком.
Звісно, для оцінки якості освітлення тут також застосовуються інші методи. Зокрема, через неможливість нормувати окремі чинники, комплексним показником якості вважається рівень мінімально допустимої освітленості у конкретній зоні. При цьому принцип розміщення джерел світла та їхнє взаємне позиціонування відходять на другий план – найважливіше, щоб на окремих фіксованих ділянках видимість була достатньою з точки зору нормативів. Домогтися необхідного ефекту найпростіше, розташовуючи світильники якомога вище – на спеціальних опорах та розтяжках. Таким чином вдається збільшити охоплення зони освітлення та мінімізувати число перешкод на шляху світла від джерела. У той самий час, потужність виробів робиться досить великою – зазвичай це прожектори або великі промислові вироби з високою далекобійністю. Єдиною проблемою у описуваному контексті залишається зручність обслуговування – чим вище закріплений прилад, тим складніше до нього дістатися. А це означає додаткові витрати на ремонт, виклик спеціальної техніки та оплату праці майстрів. У окремих ситуаціях доводиться йти на компроміс між висотою розташування та якістю світла, тому що доступ до деяких опор з рівня землі може бути ускладнений, а під'їзд спеціального транспорту неможливий.
Висота опор підбирається відповідно до освітлюваної території, величини об'єктів на ній, ширини майбутніх проходів, а також, як це не дивно, з урахуванням рельєфу. Якщо сутність перших факторів очевидна, то на останньому слід зупинитися трохи детальніше. Уся справа в тому, що великі відкриті простори не завжди передбачають один рівень. Часом склади, смітники, фермерські угіддя, автомобільні стоянки та гаражі можуть припадати на схил. Таким чином, одна частина території неминуче знаходиться вище, а інша частина нижче. При розміщенні ряду потужних матричних прожекторів уздовж верхньої лінії, їхнє світло буде охоплювати значну зону нижнього ярусу. Тобто, тут не потрібно встановлювати такі самі прилади й високі щогли: для забезпечення нормальної видимості може виявитися цілком достатньо кількох звичайних прожекторів, виконуватимуть скоріше локальну допоміжну функцію.
Існують об'єкти, на яких потрібно забезпечити високу щільність освітлення, але при цьому не захаращувати простір опорами. Сюди відносяться професійні спортивні стадіони, аеродроми, порти, склади з вогненебезпечними та вибуховими речовинами. Для формування необхідної світлової картини застосовуються масивні промислові світильники, здатні створити заливаюче освітлення на зразок того, яке ми усі зустрічаємо у торгових центрах. Прилади подібного типу рідко мають презентабельний вигляд, проте у описуваному контексті безпека та зручність ставляться набагато вище естетичної складової.
У свою чергу, біля об'єктів громадського користування – скверів, площ та вокзалів – застосовуються красиві, але від того не менш надійні типи приладів. Це можуть бути як традиційні вуличні світильники з класом захисту IP65 або IP67, так і просто високі ліхтарі, стійки яких мають приємне для ока виконання. У цілому, присутність апаратури того чи іншого типу визначається цільовим призначенням освітлюваного об’єкту та його сукупним рівнем безпеки. Таким чином, широкий бульвар або спортивний майданчик у парку можуть бути освітлені гірше, аніж склад отрутохімікатів або сховище автомобільного палива. Хоча у першому місці часто знаходиться набагато більше людей, ніж у другому, загроза життю та здоров'ю населення при виникненні надзвичайної ситуації у останньому випадку набагато вище, а негативні наслідки здатні набути ще більших масштабів.
Над автомобільними розв'язками, залізничними перегонами або гірськими трасами складно домогтися ефективного використання тільки верхнього косого освітлення від приладів на опорах. Тут відбувається одночасне пересування безлічі об'єктів, які постійно створюють тіні один для одного, відкидають відблиски від скляних та глянцевих поверхонь, зупиняються та затуляють освітлення цілком. Таким чином, у подібних місцях необхідно створити вертикальне освітлення. Його можна отримати за допомогою розтяжок, закріплених на тих самих опорах або на великих об'єктах, які знаходяться неподалік. Підвісні вуличні світильники завжди випускаються у такому конструктивному виконанні, щоб забезпечувати максимальний кут розльоту променів та високу яскравість. Почасти це досягається за рахунок форм-фактору виробів, а почасти завдяки застосуванню додаткових розсіювачів та відбивачів на корпусі. У будь-якому випадку, подібне рішення є вкрай ефективним та забезпечує необхідний рівень видимості на шляху транспорту.
Останнє, про що варто було б сказати у даному блоці – освітлення стадіонів у цілому. Ці об'єкти відрізняються від усіх інших тим, що вимагають дійсно різноспрямованого світла. Ключова зона, на яку спрямовані освітлювальні прилади – це ігрове поле. Тут не може перебувати жоден світильник, оскільки він буде лише заважати грі та потрапляти у поле зору уболівальників, дратуючи їх. Разом з тим, трибуни також потребують підсвічування, але воно не повинне перешкоджати перегляду матчів та не конкурувати за кутом падіння світла з основним освітленням. З цією метою базове освітлення отримують, комбінуючи по 15-40 потужних прожекторів на рамкових опорах, виносячи їх за чашу стадіону, а місцеве світло для підсвічування крісел формується з використанням великих стельових світильників, що монтуються просто у перекриття над трибунами. Промені останніх падають практично строго вниз, маючи лише невеликий кут до центру поля через форми самих склепінь стадіону. До того ж, цей малий розворот необхідний для того, щоб глядачам було комфортно дивитися перед собою та не відчувати себе ніби всередині стовпа світла. Хоча доступ до усіх цих виробів для обслуговування, всупереч оголошеним раніше правилам, вельми ускладнений, оптимізувати принципи зведення освітлювальних конструкцій у таких місцях просто не видається можливим.
Специфіка відкритих об'єктів
Як вже можна було зрозуміти, домінуючу роль у освітленні відкритих просторів та великих об'єктів інфраструктури відіграють різні види прожекторів. Незважаючи на усю їхню корисність, використання подібних виробів неминуче тягне за собою та негативні ефекти. Усі у сукупності на професійному жаргоні електромонтажників вони звуться «паразитним засвіченням», що досить точно відображає сутність даного поняття. Освітлюючи велику територію, практично неможливо уникнути того, щоб частина світла не поширювалася у незатребуваному напрямку або, гірше того, не завдавала кому-небудь незручності. Однак найчастіше саме так і трапляється: близько 15% світла від потужних прожекторів долітає до найближчого людського житла та забиває у вікна. Мінімізувати ці явища можна, проте це не тільки складно, але й не завжди практично: усікаючи кут розльоту променів у певному напрямку, ми зменшуємо освітленість зони, яка потребує світла з того самого боку. Таким чином, єдиного компромісного виходу з ситуації, яке б задовольняло одночасно усі цілі, поки що не знайдено.
Окремо необхідно сказати про світлодіодні лампи, які застосовуються у розглянутих світильниках. По-перше, це завжди великі моделі, часто оснащені цоколем типу Е40 або штирковим роз'ємом промислового стандарту. Дані вироби мають не тільки підвищені габарити у порівнянні з побутовими, але й оснащені потужним алюмінієвим радіатором, необхідним для постійного відведення тепла під час роботи приладу.
Також слід зазначити, що колірна температура ламп, які застосовуються для освітлення великих просторів, найчастіше коливається у діапазоні між нейтральним та денним відтінком. Теплі тони практично ніде не зустрічаються, оскільки їхні віддзеркалення виходять оптично більш слабкими, а формована атмосфера надто спокійною – у ній відсутня динаміка та робочий настрій. При цьому передача кольору лампочок має величезне значення – як для безпеки персоналу на промислових об'єктах, так і для зручності у сфері транспорту та громадського дозвілля.
Слід розуміти, що абсолютна більшість відкритих майданчиків – це абсолютно окремі, автономні об'єкти. Наявність якісного освітлення тут є обов'язково мірою, безпосередньо необхідною для їхнього функціонування. У окремих випадках кращими можуть бути вироби з широким світлорозподілом, у інших – з направленим світлом, у третіх – з асиметричним. Останні два типи найчастіше зустрічаються на цивільних аеродромах та приватних злітно-посадочних смугах, які необхідно підсвічувати вузьким довгим променем світла.
Дуже цікаву особливість мають нестаціонарні промислові об'єкти, які постійно змінюють свій зовнішній вигляд. У першу чергу, сюди можна віднести будмайданчики. На початковому етапі тут необхідно освітлювати котлован для фундаменту, розташований нижче рівня землі, потім на його місці один за одним починають зростати поверхи – й світло регулярно необхідно переставляти. Очевидно, що самі освітлювальні прилади у даному випадку можуть не змінюватися, проте їхнє кріплення – опорна стійка, штанга або щогла повинні вміти трансформуватися. Часто для цього використовують ті види опор, які можуть збиратися та розбиратися, як конструктор, оскільки складаються з ряду однакових секцій.
Багато у чому схожа картина стосується кар'єрів, у яких ведеться видобуток сировини та виробка природних матеріалів. Тут нерідко використовується комбіноване освітлення від ґрунтових прожекторів та перевізних освітлювальних установок. Основна вимога до апаратів – мобільність, оскільки профіль кар'єра постійно видозмінюється, росте вшир та вглиб, а це означає, що стаціонарні моделі просто не впораються зі своїми завданнями у довготривалій перспективі.
