Освітлення пам'ятників, скульптурних композицій та меморіалів
Підсвічування тематичних монументів, предметів історичної спадщини та пам'яток культури – досить поширене завдання для профільних фахівців. Проте, його реалізація – це завжди унікальний проект, повний складнощів та неординарних рішень, обумовлених особливостями рельєфу, архітектурних форм, тематики місця та необхідної атмосфери. На території нашої країни можна знайти чималу кількість не тільки звичайних пам'ятників видатним діячам культури та мистецтва, але також жалобних інсталяцій, присвячених моментам великої історії.
Найчастіше перед світлотехніками, скульпторами та архітекторами ставиться завдання створення суворої, але ненав'язливої атмосфери, яка одночасно несе урочистість та виражає повагу подвигам героїв. Оскільки більшість подібних композицій присвячені військовим діям та їхнім учасникам, необхідно правильно передати дух епохи. Сучасні світлодіодні лампи, які використовуються у таких місцях заради економії електроенергії, зобов'язані бути у значній мірі замасковані від очей спостерігача, щоб не порушувати естетичну тональність композиції. Вечірнє підсвічування повинне радувати око, але при цьому виглядати не святковою ілюмінацією, а лише фоном для самого монумента.
Використовуване обладнання
Основу освітлювальної системи для будь-якого пам'ятника історичним подіям та персонажам складають потужні спрямовані світильники та прожектори. Їхні розміри, відтінок світіння та величина світлового потоку будуть варіюватися у залежності від зовнішнього вигляду скульптур та емоційної тональності меморіалів. Так, більш прості фігури та поодинокі пам'ятники намагаються освітлювати прямим світлом, алеї пам'яті роблять помірно урочистими, а меморіальним комплексам прагнуть надати нотку відчутної скорботи. Правильна постановка світла у таких місцях – це справжнє мистецтво.
Найчастіше інсталяції складаються з декількох великих елементів – головний з них розташовується посередині, а другорядні оточують його по контуру або з різних сторін. Найбільш значиму частину прийнято підкреслювати знизу, хоча це й не обов'язково – визначальну роль буде грати концепція скульптурного комплексу у цілому. Однією з особливостей підсвічування подібного роду є необов'язковість деяких класичних правил. Наприклад, для низки військових меморіалів характерна певна асиметрія – вона допомагає глядачам краще відчути біль персонажів або відсутність чого-небудь важливого у їх життях. Підкреслити це допоможе таке ж асиметричне підсвічування. До того ж, кількісна рівномірність освітлення композиції також може порушувати традицію: деякі фігури підсвічуються тільки з одного боку, а на інших світло падає таким чином, щоб розсіяні промені домінували над прямими.
Стели та барельєфи, які нерідко присутні на меморіальних комплексах, прагнуть освітити таким чином, щоб написи залишалися читабельними. Для цього або облаштовують контурне підсвічування згаданих об'єктів, або розставляють неподалік високі ліхтарні стовпи таким чином, щоб їх світло долітало до написів. У окремих випадках текст на пам'ятниках ніяк не освітлюється, проте з поваги до пам'яті загиблих героїв так намагаються не чинити.
Всього на території меморіалів задіюється чотири групи освітлювальних приладів: спрямовані, лінійні, заливаючі та ґрунтові. Розглянемо їх детальніше.
- Прилади спрямованого освітлення допомагають виділити головне у скульптурній композиції та направити погляд спостерігача потрібним чином. Найчастіше вони підкреслюють ключову фігуру у великій групі або фокусуються на кількох найбільш важливих персонажах. Використовувані для цього світильники спрямованого світла включають у себе спеціальні лінзи, які концентрують світловий пучок, завдяки чому навіть за високої яскравості освітлення усієї композиції головна фігура (або фігури) будуть візуально виділятися.
- Лінійні прилади у більшій мірі використовуються для створення правильних контурів композиції. За їх допомогою у вечірніх сутінках межі інсталяції не виглядають розмитими – вони змальовані досить чітко, через що спостерігач відразу розуміє загальний розмах монумента.
- Заливаюче світло необхідне, по-перше, для формування психологічного комфорту відвідувачів, а по-друге, для смислового об'єднання розрізнених скульптурних елементів на великій площі. Його завдання надати усій території рівномірну освітленість, звичну для людського ока. При цьому за рахунок рівня яскравості формується настрій – більш сумний або життєствердний, у залежності від тематики пам'ятників.
- Ґрунтові прилади допомагають додати об'єм фігурам та створити необхідний драматичний ефект. За рахунок поширення променів знизу-догори під невеликим кутом, освітленими часом виявляються ті ділянки, на які днем не потрапляє навіть сонячне світло. Крім того, вуличні ґрунтові та тротуарні світильники часто використовують для обрамлення алей та більш м'якого формування контурів зони меморіального комплексу.
Окремо слід відзначити, що обеліски та пам'ятні плити найкраще освітлювати трохи розсіяним, але яскравим світлом. Більшість з них викарбувані на полірованій поверхні каменя, а тому прямі промені будуть провокувати виникнення відблисків, через які написи стануть нечитабельними. У таких місцях краще виглядають світлодіодні лампи з теплим відтінком світіння, оскільки вони краще за інших поєднуються з золотими літерами на камені.
Особливу увагу необхідно приділити великим об'єктам, які не поділяються на структурні елементи – наприклад, фігури, що перевищують два людські зрости, або одиниці військової техніки. Для того, щоб вони добре виглядали у сутінках, їх необхідно освітлювати відразу з декількох боків. При цьому може переслідуватися дві мети – продемонструвати міць або показати драматичну складову композиції. У першому випадку діяти набагато простіше: на високих опорах навколо техніки радіально розставляються вуличні світильники з великими кутами охоплення, за рахунок чого знаряддя виглядають грізно та велично. Однак якщо мова йде про те, щоб правильно подати скульптуру, що зображає людей у героїчній ситуації, потрібно діяти набагато тонше. Зокрема, нижнє підсвічування розташовують не на газоні перед композицією, а у безпосередній близькості до фігур – на постаменті або просто під ним. При цьому джерела загального світла навпаки прибирають з поля зору спостерігача, виносячи їх на опори або розтяжні конструкції над головами людей. Важливо зробити композицію добре видимою, але при цьому не перестаратися з яскравістю – для цього верхнє світло часто роблять розсіяним або відбитим за допомогою спеціальних чашоподібних плафонів навколо світильників.
Оскільки контроль за великою кількістю освітлювального обладнання досить складний, адміністрація меморіальних комплексів намагається максимально автоматизувати управління підсвічуванням. Для цього застосовуються сутінкові реле та різні датчики руху, які активують підсвічування у віддалених куточках меморіалу при виявленні там кого-небудь. Користь таких систем складно переоцінити: вони чуйно реагують на людину або погоду та не потребують переналаштування при сезонній зміні тривалості світлового дня. Тобто, одного разу встановлені датчики завжди коректно забезпечують підсвічування пам'ятників, коли у цьому є необхідність.
Тематичні алеї з бюстами, пам'ятниками, барельєфами або стелами намагаються облаштувати найбільш звичним чином з невеликими елементами додаткової декоративності. Оскільки вздовж таких пішохідних зон практично ніколи не зустрічаються лавочки, ліхтарі прийнято встановлювати тільки з одного боку проходу – зазвичай з того, який є протилежним скульптурам або пам'ятним дошкам. Крім того, інтервали між джерелами світла підбираються так, щоб кожен знаковий об'єкт був освітлений конусами променів від двох ліхтарів з різних боків. З одного боку, такий захід надає ефектності, а з іншого – дозволяє продублювати кожен освітлювальний прилад на випадок виходу другого з ладу.
У дуже рідкісних випадках над алеями та іншими пішохідними доріжками розміщують світильники на підвісах або розтяжках. Більшість моделей такого роду виглядають недоречними у місцях бойової слави, а одержуване від них освітлення є недостатньо ефективним. До подібних прийомів вдаються лише тоді, коли прохідні алеї дуже широкі, але при цьому уздовж них не розташовані аніякі пам'ятні споруди.
Іноді для проведення урочисто-траурних заходів біля центрального монумента є декілька флагштоків. У звичайний час на них не висять знамена, проте у знакові дати туди прийнято ставити прапори. Щоб не руйнувати світлову композицію, але при цьому зробити полотна, які розвіваються на вітрі, більш помітними, їх освітлюють з землі. Для цього навколо зони опор флагштоків, у радіусі від 0,5 до 2 м розташовують потужні прожектори з матовими розсіювачами. У даному випадку дуже важливо підібрати правильний кут освітлення: чим більшим є прапор, тим більшою має бути відстань від джерела світла до його опори. Крім того, на прапори обов'язково повинно потрапляти загальне освітлення комплексу – виключно нижнього підсвічування для правильного виду недостатньо!
Деякі скульптурні композиції або символічні людські фігури понад шість метрів можна освітлювати рухомими прожекторами. Це надає жвавості монументу, проте часто геть-чисто позбавляє його трагічного змісту, тому використовувати цей прийом краще тільки у відношенні нейтральних фігур або тих, які уособлюють якийсь патріотичний заклик. Такі об'єкти зазвичай з самого початку встановлюються на узвишші та у безпосередній близькості від них немає ніяких дрібних пам'яток. Багатоелементні меморіальні комплекси майже завжди з самого початку збудовані так, щоб вироби різних габаритів не знаходились дуже близько, а тому непотрібного контрасту не буде, а до того ж і проблем з пошуком місця для розташування рухомих прожекторів біля підніжжя великих статуй бути не повинно.
Існують умовні пам'ятники, місія яких швидше полягає у тому, щоб показати велич нації, аніж вшанувати пам'ять воїнів та віддати шану загиблим. Найчастіше це знаряддя або техніка, найбільш цікаві моделі танків та літаків, які стоять під кутом до горизонту та спрямовані вгору. Такі об'єкти допускається декорувати та освітлювати більш вільно. Наприклад, контури крил та ніс літального апарату відмінно підкреслить світлодіодна стрічка, а на великих гусеницях танку можна розмістити гнучкий неон. При цьому колір світіння напівпровідникових виробів також необов'язково повинен бути нейтральним – у поєднанні з металом відмінно виглядають відтінки синього та помаранчевого, рідше застосовуються червоний та зелений.
Фігури вершників на своїх скакунах були та залишаються найбільш складними для освітлення навіть у середовищі професіоналів. При нижньому підсвічуванні практично під будь-яким кутом фігура коня починає відкидати тінь на вершника, що вважається неприпустимим. Виходять з подібної ситуації по-різному: наприклад, за кордоном композицію цілком, разом з п'єдесталом, освітлюють рівним світлом від джерел, розташованих навколо, не розставляючи акценти, а у країнах колишнього СРСР, навпаки, підніжжя залишають без уваги та фокусують промені на вершнику – при цьому скакун залишається у напівтіні, а обриси постаменту взагалі розмиваються.
Для того, щоб підкреслити характер персонажа, скульптури митців та правителів нерідко освітлюють під незвичними кутами. Це формує несподівані тіні та створює додатковий ефект величі особистості. Разом з тим, для ростових скульптур з траурним сюжетом більш прийнятним вважається рівне підсвічування, яке імітує денне освітлення та цілодобово зберігає денний образ пам'ятника. У цілому ж, при створенні освітлювальної композиції для будь-якого пам'ятника важливо залучити до співпраці не тільки інженерів та фахівців зі світлотехніки, але й істориків, архітекторів, скульпторів. Спільними зусиллями їм вдасться домогтися набагато більш ефектного результату та не втратити при цьому початковий задум композиції.
