Освітлення чистих приміщень. Бібліотеки
У двох попередніх частинах ми вже розглянули вимоги до організації освітлення та апаратурного забезпечення для медичних установ, архівів та книгосховищ. Разом з тим, ще залишаються місця особливого призначення, які прийнято відносити до найбільш чистих. Це можуть бути бібліотеки, лабораторії немедичного призначення, цехи зі збирання електроніки, фармацевтичні виробництва та ін. Фактично, «чистими» прийнято називати ті приміщення, у яких штучним чином підтримується певний режим. Це впливає на рух повітря, де можуть міститися частинки пилу, бруду, випаровування різних хімічних речовин, шкідливі мікроорганізми та аерозольні вкраплення.
У кожному випадку шкода від впливу згаданих факторів на робочі поверхні буде різною, але захист потрібен їм усім – просто у відмінному ступені. Звичайно, захищати необхідно не тільки предмети праці та інструмент, але й допоміжне обладнання. І чим більше значення грає освітлення, тим пильнішою має бути увага до його збереження та підтримки справного стану. У переважній більшості згаданих тут та раніше випадків фахівці рекомендують встановлювати світлодіодні світильники з IP65, що мінімізує шкоду для освітлювальних приладів та дозволяє виносити всю світлотехнічну конструкцію «за дужки». Це дуже важливо, оскільки ізольовані технічні системи помітно спрощують прибирання, збереження експонатів, контроль якості продукції або обслуговування приміщення – у залежності від функціонального призначення останнього.
Бібліотеки
На відміну від книгосховищ, які у більшості своїй є установами з вельми специфічним попитом та низькою відвідуваністю, у бібліотеки люди ходять навіть у наш час високих технологій. Найчастіше бібліотечні інтер'єри не настільки аскетичні, як архівні. Тут навпаки намагаються створити приємний дизайн та затишну атмосферу, дещо чарівливий дух старовини та дотику до таємниці. Поряд з красою не забувають і про функціональність: кожне місце у читальному залі повинно мати достатню кількість світла для роботи з літературою.
У великих муніципальних бібліотеках зазвичай немає достатньої кількості коштів для обладнання індивідуального спрямованого освітлення, а тому відвідувачам доводиться задовольнятися яскравим верхнім світлом. Найчастіше це довгасті підвісні світильники, що мають матовий або напівпрозорий розсіювач. Там, де ще не так давно використовувалися тільки люмінесцентні лампи, сьогодні встановлені світлодіодні моделі з цоколем Т8. Це гідна заміна – як за форм-фактором (без необхідності замінювати світильник повністю), так і за економічністю роботи. У той же час, освітленість прилеглого простору при використанні останніх тільки виграє.
Традиційно бібліотеки вимагають підвищеної уваги до естетичної складової. Так само як у музеях, театрах або галереях, тут панує атмосфера підкресленої інтелігентності та загальної елегантності. У цьому контексті світлотехнічні параметри теж не залишаються осторонь – тільки за правильної розстановки світильників можна отримати гарну освітленість, гармонійний розподіл світла, мінімальні тіні та високий рівень передачі вихідних кольорів. Естетичні та функціональні завдання тут вирішуються спільно та абсолютно один одному не суперечать, що багато у чому спрощує роботу фахівців.
Відразу ж обмовимося: навіть за усього класичного антуражу, в наш час бібліотека – це вже не просто зібрання мудрості віків, а велика база знань та ресурсний центр. Тепер тут є не тільки читальні зали, алй й кімнати, де можна здійснити пошук необхідного видання на комп'ютері, пошукати електронну версію рідкісної книги, а також знайти відсканований або повністю оцифрований варіант старовинного фоліанта. Для зручності роботи на окремих столиках розташовані настільні лампи, а верхнє світло дає фонове освітлення.
Місця для сидіння людей у загальному залі та у конкретних функціональних приміщеннях часто мають різний рівень освітленості. Зазвичай там, де люди мають можливість взяти книгу на виніс, вистачає величини близько 300 лк. Цього достатньо для швидкого та розслабленого читання, а при небажанні знаходитися на території закладу відвідувач може залишити його та відправитися вивчати літературу додому. Якщо ж читача цікавить більш рідкісне видання, виходити з ним на вулицю може бути заборонено – відвідувача запросять сісти у обладнаному залі, де показники загальної освітленості мають порядок не менше 500-600 лк. При такому світлі людина з середнім зором зможе більше часу комфортно працювати з друкованими символами, не перенапружуючи при цьому зоровий апарат.
Часто бібліотеки виставляють у вітринах під склом особливо цікаві видання. Зазвичай вони не найцінніші з наявних, проте гідні уваги публіки. Такі книги лежать на високих тумбах-пюпітрах та підсвічуються світильниками спрямованого світла. Загальновідомо, що надмірне ультрафіолетове випромінювання є згубним для сторінок, а тому у якості світловипромінюючих елементів у таких випадках завжди застосовуються тільки світлодіодні лампочки. Вони не провокують додаткового нагріву оточення, що також грає чимале значення при виборі їх на цю роль.
У холах, коридорах та приміщеннях для зберігання практично завжди дуже високі стелі, не менше трьох з гаком метрів. У прохідних зонах це дозволяє використовувати підвісні стельові світильники помірної яскравості, що спускають до висоти близько 2,1 м. Таким чином одночасно досягається необхідний для відвідувачів комфорт та розумне енергоспоживання. Найчастіше для формування правильної атмосфери усі допоміжні приміщення мають однаково невисокий рівень освітленості зі схожою колірною температурою, а читальні зали навпаки стають «ковтком повітря» у цій напівтемряві. У гардеробі, коридорах та переходах використовуються в основному лампи з теплим світінням, а у місцях для читання та тривалого перебування – вироби з нейтрально-денним світлом.Такий навмисний контраст змушує людей переміщатися до обладнаних зон та насолоджуватися літературою з комфортом.
Близько половини усієї площі даних установ займають книжкові полиці та стелажі, яким також потрібна певна освітленість. Якщо мова йде не про архів, призначений тільки для зберігання видань, а про повноцінну бібліотеку, куди постійно ходять люди, корінці книг необхідно підсвічувати якісно – інакше знайти серед них необхідну буде вкрай складно.
Як би це кумедно не звучало, основні освітлювальні складності ріднять бібліотеки з супермаркетами. І там, і там є довгі та вузькі ряди стелажів, які немає сенсу яскраво освітлювати зверху, але й бічне підсвічування реалізувати проблематично – вже з технічної точки зору. Освітлення вертикальних поверхонь від початку диктує помітний дисбаланс: щоб на нижніх полицях було хоч що-небудь видно, біля верхніх повинен забезпечуватися надлишок яскравості. Найпростіше рішення – це довгасті стельові світильники, що розташовуються чітко паралельно стелажам над проходами. Однак для достатнього засвічення завжди потрібні спеціальні рефлектори та підбір висоти, що підходить для мінімізації непотрібних втрат освітленості.
Серед можливих альтернатив часом розглядаються точкові вбудовувані світильники для меблів – вони займають небагато місця та можуть розташовуватися у безпосередній близькості від книг. Однак такий захід має два неприємних аспекти. По-перше, для того, щоб освітлення дійсно вистачало, на кожній полиці довжиною понад півтора метра необхідно хоча б два точкових джерела світла – по одному з кожного боку. У результаті, це виливається в абсолютно неймовірну кількість освітлювальних приладів на всю будівлю. Навіть за умови передбаченої можливості ситуативного включення підсвічування полиць або стелажів окремо один від одного з метою економії енергії, прямі витрати на закупівлю обладнання моментально вичерпають річний бюджет установи. По-друге, пожежна небезпека у цій ситуації нерозумно підвищується: будь-яке іскріння у несправній проводці або невірно прилягаючому контакті може швидко перерости у пожежу. А об'єктів, які добре горять, у бібліотеці досить – тому поширюватися полум’я буде просто блискавично. Інженери з безпеки праці рекомендують звести тут до мінімуму навіть кількість розеток та штепсельних з'єднань, а безпосередня близькість електрики (у тому числі, слабострумної) істотно знижує шанси на визнання пожежною комісією приміщення придатним для експлуатації.
Є й інші варіанти вирішення поставлених проблем. Наприклад, використання світильників на прищіпці, які мають безпосереднє підключення до електромережі. Вони в усіх сенсах мобільніші: тут обертається не тільки купол плафона, але й можлива невелика перестановка самого приладу. При цьому пожежна небезпека теж чимала, але все ж набагато менше – хоча б з тієї причини, що однією згаданої моделлю, обертаючи плафон у потрібний бік при пошуку книг, можна замінити пару десятків точкових світильників.
Крім того, для розсіяно-бічного підсвічування можна використовувати стельові світильники для високих прольотів, розташовуючи їх не уздовж проходів, а впоперек – частково навіть над стелажами. При цьому певний відсоток світла, без сумніву, буде губитися, освітлюючи лише кришки полиць, проте сукупна освітленість підвищиться через інший розподіл променів. Про переваги та недоліки цього способу можна багато сперечатися, однак він нерідко зустрічається не тільки у вітчизняних, але й у зарубіжних бібліотеках, де перейнялися питаннями енергозбереження та підвищення ефективності роботи приладів набагато раніше за Україну.
Прийоми з модернізації існуючого світлотехнічного обладнання найчастіше зводяться до заміни старих газорозрядних трубкових ламп на нові світлодіодні. Часом цей захід намагаються доповнити сучасними відбивачами та розсіювачами. Якщо за роботу беруться фахівці, то комплексний підхід дійсно демонструє істотну ефективність. Після заміни ламп, енергоспоживання знижується на 30-45%, а з додаванням рефлекторів показники освітленості можуть зростати майже вдвічі. Це дуже суттєво, як для настільки технічно простої та фінансово виправданої модернізації. Найприємніше, що після цього можна як завгодно переставляти у приміщенні столи та стелажі, а освітленість при цьому практично не постраждає.
Більш прогресивне удосконалення потребуватиме заміни освітлювальних приладів на два різних типи. Наприклад, деякі установи освітлюють стелажі та проходи між ними лінійними світильниками з фіксованим кутом розсіювання світла. Це дозволяє чітко контролювати межі розльоту променів, не освітлювати незатребувані поверхні та забезпечувати максимальну освітленість полиць. У той же час, читальні зали забезпечуються максимально однорідним засвіченням завдяки використанню LED-панелей підвісної типу. Прилади розставляються за симетричною сіткою або у шаховому порядку (у залежності від конфігурації приміщення) та випускають м'яке нейтральне світло, завдяки чому освітлення здається повітряним, дозволяючи комфортно вивчати літературу протягом тривалого часу.
Нарешті, найпрогресивніший на сьогоднішній день спосіб освітлення застосовується у великих бібліотеках США. Загальний зал освітлюється великими накладними стельовими світильниками округлої форми, які мають опаловий розсіювач та високу яскравість ламп. Столи обладнані невеликими горизонтальними підсвічуваннями-стікерами на гнучких стійках, а стелажі з книгами мають виносні лінійні освітлювальні прилади, що кріпляться на короткий кронштейн до верхньої полиці. Так світло виходить адресним, досить безпечним та забезпечує помірне енергоспоживання.
Останню частину матеріалу з даної теми читайте у нашій наступній статті.
