Безкоштовно по Україні
0
Кошик порожній
Ваш кошик

Ошибки при проводке в гофре

Дедалі частіше при прокладці електрокомунікацій використовуються пластикові гофровані трубки – як для робіт всередині приміщень, так і на вулиці. Незважаючи на величезний перелік переваг подібного способу монтажу, він усе ж має кілька особливостей та слабких сторін, які майстер повинен вміти обходити. Саме про такі речі й піде мова у сьогоднішній статті.

Починати необхідно з того, що не уся гофра, яку можна побачити у продажу, однакова. Існує три базових різновиди, що відрізняються не тільки за хімічним складом, але навіть за кольором. Так, білі та сірі трубки виготовляються з полівінілхлориду (ПВХ), сині – з поліпропілену (ПП або ППР), а помаранчеві та чорні – з поліетилену низького тиску (ПНД). Таким чином, кожен виріб відрізняється від інших кільцевою жорсткістю, механічною міцністю своєї оболонки, здатністю витримувати інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, а також пожежотехнічними характеристиками.

Розглянемо дані відмінності стосовно до згаданих різновидів.

  1. Гофри з ПВХ призначені виключно для монтажу усередині приміщень – вони можуть допомогти прокласти кабель між вимикачами та світильниками, розетками та ланцюгами живлення стаціонарних приладів. Під дією сонячних променів вініл швидко втрачає еластичність та стає крихким, а тому для зовнішніх робіт його ніколи не використовують. Крім того, механічна міцність у ПВХ-гофри менше, ніж у аналогів. Серед сильних сторін даної продукції – найменша вагу, максимальна гнучкість у нормальних умовах та низька ціна за погонний метр. Крім того, вінілова гофра не підтримує горіння.
  2. ПП-гофра є досить міцним матеріалом, який можна піддавати значним механічним навантаженням. Опір руйнівній силі ультрафіолету у такої продукції помірний, експлуатація на відкритому повітрі допускається. Горіння вона не підтримує, але у присутності полум'я сама не згасає.
  3. ПНД-гофра є найміцнішою, її легко можна застосовувати для прокладки комунікацій у товщі ґрунту (особливо моделі з подвійними стінками). Виріб цілком допустимо прокладати й по повітрю, оскільки вона максимально стійка до УФ-променів. До істотних недоліків такого виробу можна віднести його здатність добре горіти, а також більш високу ціну у порівнянні з аналогами.

 

 Набір гофротрубок різного діаметру

 

Використання гофри

Навіть для майстра, мало знайомого з проводкою електрики, робота з гофрою не буде видаватися складним завданням. Щоб здійснити якісну, швидку та безпечну прокладку силових кабелів досить знати лише кілька базових прийомів. Наприклад, ряд гофротрубок випускається разом з дротом, що проходить через виріб. Його називають зондом або кондуктором для протягання проводів. Закріпивши струмопровідну жилу до одного з кінців дроту, її витягують через трубку. Це багаторазово прискорює монтажні роботи та служить запорукою збереження цілісності самої трубки. Без дроту пропустити провід або кабель було б набагато складніше: настільки, що часом для безперервності цього процесу доводилося б надрізати гофру та підтягувати жили вручну.

Кріплення гофри може проводитися у будь-якому положенні та на будь-якій поверхні. Якщо електрика проводиться по стелі – то за натяжною або навісною конструкцією, якщо по підлозі (що не рекомендується взагалі, без прив'язки до матеріалу кабель-каналів) – всередині бетонної стяжки, а також за будь-якими фальшстінами з гіпсокартону або панелей. Для кріплення можна використовувати стяжки, групові кронштейни на засувках, звичайні поодинокі кліпси для трубних виробів або дюбель-хомути. Практично жоден з наведених способів не має яскраво виражених переваг, а тому користуватися можна будь-яким. Головною ж перевагою є те, що для здійснення описаних маніпуляцій немає необхідності штробити приховані від очей людини ділянки – а це зменшує обсяг роботи та кількість пилу на об'єкті. Ще сильніше прискорити монтаж допоможе напівавтоматичний газовий пістолет, яким можна пристрілювати до стін та стелі цілі стрічки, що оперізують дроти.

Справедливості заради, відзначимо й слабкі сторони використання гофротруб – їх не так багато. Зокрема, перераховані на самому початку типи виробів не можна міняти місцями: ПВХ-вироби не витримають тривалу роботу на вулиці або під землею, а ПНД краще не встановлювати у місцях, де є велика ймовірність загоряння. З цією метою для квартир краще розглядати вініл як основний матеріал, а у приватному будинку бути готовим використовувати кілька видів гофри для окремих потреб на різних ділянках – всередині, у дворі та у садку.

Ще один напів-міф, пов'язаний з гофротрубою, полягає у тому, що завдяки використанню кабель-каналу заміна проводки стає хвилинним заходом. Це правда лише у тій частині випадків, коли прокладка здійснювалася за всіма правилами, з запасом по порожньому простору у кільцевому зазорі та з застосуванням гнучких проводів. Якщо ж мова йде про те, щоб витягти з гофри один з магістральних кабелів, з цим цілком можуть виникнути проблеми. На відміну від усіх тих провідників, якими зі ввідним щитком поєднані розетки, кабелі з монолітними жилами мають високу жорсткість та можуть помітно чинити опір демонтажу. При їх несприятливому поєднанні з вузьким каналом споживачі ризикують тим, що кабель зовсім залишиться десь у надрах стіни або перекриття.

Нарешті, остання негативна сторона, яка пов'язана з довговічністю експлуатації гофроканалів, не у повній мірі лежить на совісті виробників. У нормальних умовах, коли виріб коректно змонтований та не піддається нетиповим впливам, термін служби складе десятки років, проте для дачних будиночків та сільської місцевості він зазвичай обмежується п'ятьма-вісьмома роками. І справа тут не у якості виробів, та навіть у не хімічній природі навколишнього повітря, а у гризунах. Дрібні тварини не бачать різниці між зерном та полотном, запасами овочів та тканиною, мішковиною та полімерною оболонкою, прогризаючи усе підряд. Якщо Ви з самого початку розумієте, що одну з ділянок проводки необхідно прокладати через таку проблемну зону (комору, зерносховище, льох, сарай, підвал та ін.), краще застосувати металорукав. Можливо,це й не вирішить усіх проблем повністю, але однозначно продовжить термін служби проводки.

 

 Гофра для промислової електропроводки

 

Розбір конкретних ситуацій

Щоб якомога доступніше продемонструвати усі особливості монтажу гофри у поєднанні з кабельною продукцією різних типів, розглянемо кілька прикладів. Звісно, у кожному випадку основний акцент робиться не стільки на простоту рішення, скільки на його правильність – відповідність ситуації та результуючу безпеку. Виходити будемо зі споживчих реалій та типових ситуацій.

  • Припустимо, що у типовому приватному будинку підведення електрики проведене по повітрю. Від ЛЕП до будівлі проходить самонесучий ізольований провід СІП. Проблема полягає у коректному переході з алюмінію на мідь та заведенні живлення всередину – чи можливо тут застосування ВВГ-проводу у ПВХ-гофрі для прокладки уздовж вуличної стіни (наприклад, під карнизом) до потрібного місця?

У даній ситуації відповідь досить очевидна: кабельна продукція у ПВХ-ізоляції в принципі не повинна перебувати на вулиці. Навіть якщо спробувати захистити провідник гофрою з того ж ПВХ, як це часто трапляється через дешевизну матеріалу, вдасться виграти хіба що один додатковий рік до тих трьох-чотирьох, що прослужить сам кабель. Якщо ж трапиться сонце та морози, усі шари потріскаються та відбудеться коротке замикання. Єдиний можливий варіант – це здійснення подібної проводки у теплих регіонах країни, але у тінистій частині будівлі. Якщо кабель у трубці буде прихований від прямих сонячних променів, а взимку температура не опуститься нижче -15°С, подібне рішення припустиме. Для України ж дана ситуація близька до неможливої.

Вийти з ситуації можна із застосуванням ПНД або ПП-гофри, які не тільки міцніші, але й більш стійкі до УФ-променів. Крім того, можна застосувати металорукав – однак таке рішення лише додасть мороки: сам матеріал дорожче за полімери, а при монтажі вимагає заземлення з обох боків.

  • Припустимо, що людям, які живуть у приватному секторі або у котеджному селищі, потрібно було провести живлення у окремий гараж або повісити світильник у альтанці. При цьому передбачається, що дроти будуть тягнутися від основної будівлі спочатку уздовж паркану, а потім по опорах. Які тут можуть бути «підводні камені»?

Багато споживачів, почитавши кілька порад у інтернеті, закуповують дроти ШВВП або ПВС. Це, безумовно, якісна та придатна для зазначених цілей продукція, але вона абсолютно не поєднується з тонкостінною гофрою. Оптимальний вибір полягає у застосуванні ПНД-трубки чорного кольору або металевого оцинкованого каналу. Якщо ж узяти інші непоєднувані або просто незносостійкі матеріали, уся лінія ризикує прогнити зсередини під зустрічною дією сонячних променів та конденсату.

  • Припустімо, що споживач бажає облаштувати на своїй ділянці лазню з освітленням, але не хоче прокладати кабелі по повітрю, щоб не псувати естетику ділянки. Як зробити усе правильно?

У якості основного прийому, звичайно ж, слід розглядати ґрунтову прокладку електрики. При цьому використовуватися можуть і труби для монтажу у траншеях, і гофра, і навіть проводка без захисту. Для останнього випадку потрібні броньовані кабелі (ВБбШв або АВБбШв), але краще усе ж прийти до технічного та економічного компромісу: використовувати провід з сімейства ВВГнг-LS середньої цінової категорії та гофроканал з ПНД. Це оптимальне рішення і з точки зору припустимих механічних навантажень, і з точки зору морозостійкості проводки.

 

 Проводка у гофрі по стелі

 

  • Припустимо, необхідно протягнути силовий кабель у специфічних умовах – під швидкісною автотрасою, через стіну або кілька видів ґрунту (в тому числі, вологого). Як забезпечити збереження дротів та їхню сухість?

Прокладаючи лінію під дорогою, стоянкою або переїздом можна застосовувати кілька видів каналів або їх комбінацію. Так, для стабільного ґрунту підійде двошарова ПНД-труба, а для більш специфічного, з постійно високою вологістю – поміщення кабелю у гофру, а гофри – у металеву трубу. Другий спосіб придатний навіть для північних регіонів світу без додаткової термоізоляції, а також підводного прокладки по дну річок або водоймищ.

У свою чергу, під час прокладання через стіну необхідно використовувати товстостінну гофру. Та й вводити кабель у будівлю найкраще взагалі за допомогою відрізка міцної пластикової чи металевої трубки – як на висоті декількох поверхів, так і нижче рівня землі, крізь фундамент. Такий підхід гарантує, що у разі осадження ґрунтів або при підтопленні кабель банально не порве навколишній тиск. При цьому усі з'єднання такої прохідної конструкції повинні бути герметизовані, а входи та виходи закладені цементним розчином на максимальну глибину.

  • Припустимо, що у звичайній квартирі необхідно провести монтаж декількох точкових світильників, які згодом будуть втоплені у декоративну стелю. Як найкраще провести монтаж з точки зору швидкості, якості та можливості подальшого обслуговування?

Найпростіше використовувати набір ПВХ-гофр, що кріпляться на скобах або кліпсах до основного перекриття. Штроблення стін обмежиться ділянками від стелі до вимикачів, а уся верхня розводка буде прихована фальш-стелею. При бажанні «вдосконалити» даний спосіб, фахівці вкрай не рекомендують застосовувати ПНД-гофри, тому що вони можуть лише погіршити становище у разі пожежі. У той час, як вініл при загорянні просто загасне, ПНД поширить полум'я по стелі (де багато кисню) навіть у ті приміщення, куди вогонь швидше за все взагалі ніколи не дістався б сам. Додаткову небезпеку становить також те, що поліетилен низького тиску починає стікати великими палючими краплями, псуючи вціліле майно та перешкоджаючи швидкому гасінню пожежі.