Безкоштовно по Україні
0
Кошик порожній
Ваш кошик

Колірне маркування жил

У електриці існує чимало нюансів, які самі по собі здаються досить тривіальними, але при цьому істотно спрощують роботу майстра. Якісь із них – просто данина традиціям, сформованим у цій професії, інші, навпаки, написані кров'ю та є основоположними у техніці безпеки роботи, треті були привнесені з інших сфер на зорі розвитку електротехніки. Сьогодні ми поговоримо про колір ізоляції жил у кабельних виробах та їхній зв'язок з процесом електромонтажу.

На сьогоднішній день дроти та кабелі для житлових та промислових приміщень випускаються у полімерній оболонці. Це зручне покриття, яке має усі необхідні властивості – помірну розтяжність, міцність, зручність при зачистці, ізоляційні властивості й при всьому цьому малу товщину матеріалу безпосередньо на жилі. Ідея маркувати провідники різними кольорами з'явилася далеко не відразу, проте навіть після початку масового виробництва кольорових кабелів тривалий час зберігалася проблема небажаної зміни фізичних властивостей ізоляційного матеріалу при додаванні до нього фарби. Лише наприкінці ХХ-го століття полімери та барвники навчилися поєднувати таким чином, щоб результуюча якість продукції не страждала. Саме цей момент можна вважати відправною точкою на шляху зростання популярності дротів у кольоровий ПВХ-ізоляції, яка повсюдно використовується й сьогодні.

 

 Кольорові дроти

 

Історія та призначення

На ринку легко виявити кабельну продукцію з провідниками самих різних кольорів: дані комбінації можуть викликати у неспеціаліста відчуття, що найважливіше – це саме відмінність у забарвленні, а не сам колір. Проте, справи виглядають зовсім інакше: кольорове маркування – це не данина моді та не спроба зробити однорідну продукцію більш привабливою. Воно необхідне для того, щоб убезпечити майстра, який здійснює проводку або її ремонт, спростити його роботу та зробити схему електроживлення більш читабельною.

При правильній комутації кожної жили навіть той електрик, який ніколи не бачив схему даного приміщення, може досить швидко зорієнтуватися та зрозуміти призначення кожного дроту без попереднього прозвонювання. Тобто, подібний захід не тільки унеможливлює випадкове з'єднання різнополюсних провідників, але й значно прискорює темпи роботи майстра. Хоча колірне маркування часто й не згадується як один з основних заходів підвищення електробезпеки на об'єктах, саме завдяки йому вдається уникнути коротких замикань та псування устаткування при ремонті локальних електромереж.

Якщо раніше відповідність між кольорами та призначенням жил була загальноприйнятим, але неписаним правилом, то сьогодні стандарти комутації провідників можна без зусиль відшукати у положеннях ПУЕ. Дані норми у однаковій мірі діють для підключення розеток, освітлювальних ланцюгів та устаткування у житлових, офісних, комерційних та промислових приміщень. Більш того, у стандартах присутня обмовка, що ідентифікація жил може проводитися не тільки за кольорами, але й за їхньою комбінацією з літерними позначеннями на ізоляції.

Хоча зараз рішення маркувати жили кольорами здається вкрай простим та навіть очевидним, людство прийшло до нього не відразу. На перших етапах робилися спроби зачистки однополюсних кінців провідника на різній довжині, маркування напрямком закручування багатопроволокової жили та інші малоефективні способи, які постійно спричиняли електроаварії. Потім з'явилася ідея позначати потрібним кольором тільки кінці провідників за допомогою кольорового олівця – вона й лягла у основу практики фабричного виробництва кабелів у кольорових ізоляційних оболонках. У наш час кольорове маркування наявне уздовж усієї довжини провідника – це просте та до того ж дуже недороге рішення: до ємності з розплавленим ізолюючим полімером спочатку вносять барвник, тож замислюватися про складний спосіб фарбування готового виробу не доводиться. Справедливості заради, варто відзначити, що й сьогодні допускається маркування жил на кінцях – воно здійснюється за допомогою відрізків термозбіжної трубки відповідних кольорів. У промисловому електромонтажу, коли мова йде про багатожильний кабель великого перерізу, нерідко можна помітити маркування за допомогою кольорової ізоляційної стрічки – це не заборонено й часом може навіть бути зручним за необхідності здійснити ситуативну перекомутацію.

 

 Традиційне колірне маркування

 

Застосування різнобарвного маркування

Найбільш поширеними кольорами, які застосовуються для фарбування ізоляції, є синій, червоний, коричневий та сіро-білий, а комбінований жовто-зелений завжди використовується для позначення заземлювального провідника. При цьому необхідно відзначити певну неоднорідність правил: навіть для однофазного змінного струму деякі кольори можуть не зберігати свого значення у разі двожильного або трижильного кабелю. У мережах трифазного струму даний аспект стає ще складнішим. Розглянемо принципи маркування дротів на конкретних прикладах.

  • Високовольтні кабелі, що підводять струм до розподільних підстанцій, прийнято фарбувати таким чином, щоб зберігалася відповідність: фаза «А» – жовта, фаза «В» – зелена, фаза «С» – червона. Для запам'ятовування електрики-початківці використовують абревіатуру «ЖЗЧ», утворену за першими літерами кольорів, розставлених у потрібному порядку. Трифазне живлення використовується або у трифазних агрегатах, або ділиться на три окремих системи, які живлять різні локальні мережі.
  • У мережах постійного струму необхідні тільки два провідника – вони не носять назв фазного та нульового, а просто позначаються як позитивний та негативний контакт. При цьому жили й шини з зарядом «+» прийнято фарбувати у червоний колір, а з зарядом «- – у синій або білий.
  • У звичайній однофазній мережі нульовий провідник може грати різні ролі й у залежності від цього відрізнятися за кольором. Так, нульовий робочий, званий електриками N, повинен бути пофарбований у блакитний колір, а нульовий захисний, PE, покривається оболонкою у жовто-зелену смужку. При поєднанні функцій жила PEN зобов'язана мати обидва забарвлення: або смугасту жовто-зелену уздовж усієї довжини з синіми ділянками на кінцях, або навпаки – синій уздовж усієї довжини з маркуванням заземлення поблизу місця з'єднання.
  • Важливо відзначити, що у ПУЕ визначені цілих дев'ять кольорів, якими припустимо маркувати фазну жилу. Це червоний, коричневий, білий, чорний, помаранчевий, сірий, фіолетовий, бірюзовий та рожевий. Найчастіше зустрічаються перші три, трохи рідше – наступні два, а решту кольорів можна побачити тільки у заплутаних промислових електромережах. Звертаємо увагу читачів, що у даному списку відсутній синій колір, оскільки він завжди позначає нульовий провідник.

Дуже часто однофазний ланцюг є дочірнім по відношенню до трифазного й місце відгалуження знаходиться десь у межах досяжності для ревізії – у квартирі, у розподільному щиті на сходовому майданчику, у комутаційній шафі на виробництві. Щоб уникнути плутанини, вкрай рекомендовано відводити фазу за допомогою жили з тим самим кольором, що й відповідна їй батьківська з трифазної системи. У подальшому це допоможе полегшити обслуговування та ремонт проводки.

Керуючись тією самою логікою, не можна допускати, щоб після місця з'єднання дротів, відводи фази або нуля збігалися за кольором з захисним, робочим або комбінованим нулем. Найчастіше запобігти подібним казусам допоможе банальне планування розводки живильного електроланцюга. Ще перед початком ремонту запасіться достатньою кількістю кабелю, найкраще, з запасом величиною близько 10-15%, щоб колірне маркування кожної жили збігалося на усьому об'єкті й Вам не довелося докуповувати потрібний метраж від іншого виробника. Не завжди зручно розкривати розподільну коробку, щоб упевнитися у полюсності провідників на етапі монтажу освітлювальних контурів або великого стаціонарного обладнання.

 

 Дроти та кусачки

 

Електрикам досить часто доводиться бувати на об'єктах, де усіма описаними вище правилами відкрито нехтували. На те, щоб коректно перекомутувати невдалі з'єднання навіть у звичайній двокімнатній квартирі може піти майже цілий робочих день, а на великих площах або заводах – від декількох днів до декількох тижнів. Найчастіше на такі заходи час не витрачають, а просто роблять додаткове маркування, яке покликане замінити початкове. Навіть якщо живлення до світильника підведено за жовто-зеленим кабелем, його маркують відрізком червоної термозбіжної трубки або ізоляційної стрічки. Це набагато швидше та у цілому дає уявлення про будову електросистеми наступному електрику, якому належить з нею розбиратися.

На превеликий жаль, навіть зовні акуратно зібрані електроланцюги можуть бути облаштовані з порушенням відповідності кольорового маркування. Саме тому кожен відповідальний майстер віддає перевагу тому, щоб особисто переконатися у тому, який полюс має кожна жила перед початком робіт. Для цього необхідний лише простенький тестер або електрична викрутка, тож не можна говорити про істотне ускладнення електромонтажних робіт.

У домашніх електромережах не буде порушенням застосовувати дво- або трижильний дріт, у якому колір фазного провідника не відповідає кольору фази, яка приходить з під'їзду. Дана інформація може бути невідома, у тому числі й електрику з ЖЕКу, якщо вертикальна розводка у будинку виконана однаковими товстими кабелями. Найголовніше, у межах квартири визначити фазний провідник та маркувати його так, як це прийнято. Якщо бути уважним та дотримуватися правильності підключення в усій квартирі, проводку можна буде вважати безпечною та такою, що піддається обслуговування.

Наостанок хочемо відзначити ще один важливий нюанс, який може ввести у оману. Останні 40-50 років в усьому світі три фази позначаються як А, В та С, проте у реальному житті можна зустрітися з проводкою, зробленою у середині минулого століття та раніше. На схемах того часу, а часом і на самих дротах, стоять позначення «Ф1», «Ф2» або «Ф3». Здавалося б, тут усе просто – вони позначають фазу, однак не варто плутати їх з підписами «ФА», «ФВ» та «ФС»! У першому випадку марковані три ізольованих однофазних ланцюга, а у другому – три фази єдиної трифазної. Те ж саме може стосуватися й нових кабелів від зарубіжних виробників: замість «Ф» вони використовують букву «L», а у іншому правила на них поширюються аналогічні. Для побутової однофазної мережі однобуквене позначення Ф або L не тягне за собою необхідності принципового дотримання фаз при комутації провідників. Якщо поруч з буквою стоїть цифра, це також не має значення – дана інформація потрібна лише при повній реконструкції енергосистеми будівлі. Однак, якщо Ви бачите позначення типу «ФА», «ФВ», «ФС» або «LА», «LВ», «LС», слід дотриматися чергування фаз у встановленому порядку.

Іноді у щитах можна виявити білий провідник, який на схемах позначається малою літерою «о». Це нульовий дріт, який нічим не відрізняється від звичайного та майже завжди використовується тільки у освітлювальних контурах. У таких місцях не потрібно заземлення, на відміну від розеток, адже корпус приладу знаходиться на відстані, а фаза проходить через вимикач, через що ділянку з самим світильником можна знеструмити простим клацанням.

У сучасному електромонтажі прийнято максимально підвищувати читаність схеми розводки дротів та їх призначення просто у щитку, не звертаючись зайвий раз до документації. З огляду на кількість використовуваних провідників, може бути досить складно розібратися, куди саме йде конкретний кабель, навіть якщо ми знаємо, яка з його жил є фазною. Спростити завдання неважко за допомогою примусового позначення кожного дроту, а не тільки його жил. На промислових підприємствах для цього використовуються спеціальні бирки, які надіваються на дроти, а у домашній електромережі можна недалеко від кінця будь-якого дроту закріпити невеликий кембрік з підписом, зробленим маркером. Таким чином, освітлення кухні завжди можна буде відрізнити від живлення розеток у ванній кімнаті і т.д.