Функціональність полімерних світильників
Навряд чи хто-небудь стане заперечувати, що вибір світильників, як і інших товарів, повинен бути різноманітним – за формою, вагою, кольором, ціною, розмірами та матеріалом. У даній статті ми поговоримо про вироби, виготовлені з пластику, який має певні переваги перед металом, склом та деревом, звичними для більшості моделей. Велика кількість полімерних матеріалів дозволяє багатьом виробникам створювати з них справжні витвори мистецтва, докладаючи не дуже багато сил та наповнюючи ринок товарами з невисокою собівартістю.
Тенденція до придбання виробів з полімерів особливо сильно стала помітною у останні три-чотири роки. Фахівці пояснюють це тим, що такі світильники поєднують у собі базові вимоги до сучасних товарів: малу вагу, практичність, невелику вартість та відхід від традиційних методик оформлення. За теперішніх часів у цей ряд, на жаль, не вписується тільки екологічність – пластики відомі тим, що після утилізації звичайним способом довго розкладаються природним шляхом. Зате освітлювальні прилади, які розглядатимуться надалі, пропонують велике розмаїття кольорів та форм, практично недоступних іншим сировинним матеріалам.
Виробництво та історія
Як відомо, для виготовлення виробів зі скла потрібні навички майстрів-склодувів, для моделей з металу – робота коваля, для каркаса дерев'яних світильників – праця теслі. У той же час, для того, щоб виготовити кілька сотень пластикових люстр потрібно всього пара чоловік технічного персоналу у ливарному цеху. При цьому швидкість виготовлення цілої партії товарів буде вищою, аніж виробництво одного виробу вручну. Звісно, й питома собівартість продукції, з урахуванням витрат на малу робочу силу у полімерів також буде менше. Це дає їм ключову конкурентну перевагу, яка й дозволила таким товарам прорватися на ринки усіх країн світу.
Важко уявити собі сучасну цивілізацію без пластмаси у різних її проявах. З неї зроблено неймовірно багато речей, з якими ми стикаємося щодня: від одноразового посуду до пластикових меблів, від частин побутової техніки до колб світлодіодних лампочок, від квіткових горщиків до корпусів розеток та вимикачів. Така сировина міцніша за скло, але легше його, набагато стійкіша до низки механічних впливів та навіть великих ударних навантажень, допускає фарбування у будь-які кольори без змін у міцності, легко формується промисловим способом. У той же час, полімери стійкі до впливу вологи, можуть застосовуватися на відкритому повітрі та постійно використовуються при виробництві пилевологозахищених вуличних світильників. До того ж матеріал має гарну термічну стійкість, через що виносить не тільки літню спеку та зимовий холод,але навіть може бути задіяний у більш специфічних зонах – у ванних кімнатах, банях та парних.
Складно повірити, але відкрили пластмасу трохи більше, ніж півтора століття тому, у 1862-му році. Причому привід для роботи з її створення був несподіваний – хімік з Англії задумався про те, яким матеріалом можна було б замінити слонову кістку при виготовленні куль для гри на більярді. Його звали Олександр Паркс і за своє життя він встиг зробити чимало відкриттів різного ступеня важливості. Наприклад, на шляху до винаходу пластиків він винайшов нітроцелюлозу, проте її крихкість не задовольнила вченого. Додавши до неї спирт та камфору, він синтезував напівсинтетичний пластик, з якого протягом кількох років підприємці налагодили виробництво дитячих іграшок, гребінців та інших дрібних товарів. Цей матеріал був популярний близько двадцяти років, а потім пішов на задвірки історії оскільки швидко займався, через що йому давно шукали заміну.
У 1897-му році вчені відкрили казеїн, а ще через 11 років усі досягнення об'єднав у собі стовідсотковий синтетичний пластик. Він не розчинявся у кислотах, був міцним та помірно гнучким, а також погано проводив електричний струм. Саме цей фактор став поштовхом до того, що його почали використовувати для подібних цілей. Через кілька років з пластмаси стали виготовляти корпуси для радіо, потім – для телефонних апаратів, а у наш час – для вимикачів, розеток та пристроїв захисної автоматики.
У 1926-тому році хіміки відкрили полівінілхлорид, він же ПВХ або просто вініл. Йому судилося стати другим за популярністю видом пластику. У наступні півстоліття з'явилися акрил, полістирол, нейлон, тефлон, пінопласт та неопрен. Усі вони прижилися у різних сферах – від жіночих панчіх та одноразових стаканчиків до пакувальних матеріалів та оздоблення металопластикових вікон.
Експерти стверджують, що перші освітлювальні прилади у корпусах з пластичних мас стали з'являтися більш 70-ти років тому. Винахід номенклатури полімерів як сировини відкрив перспективи для їх застосування у багатьох областях. Звісно, перші спроби виробляти що-небудь з подібного складу були скромними та далеко не настільки технологічними, як сьогодні. Першими з'явилися цільні пластикові плафони, трохи грубуваті та непрозорі, практично без фарбування або у неприємному темно-сірому тоні. Однак виробники досить швидко усунули свої помилки, почали задіяти барвники, навчилися робити матеріал напівпрозорим, додали до оформлення більш цікаву формовку та різьблені елементи – спочатку уздвож зовнішнього краю плафона, а потім і по його висоті.
Піонерами масового застосування полімерних освітлювальних приладів стали заклади швидкого харчування та кафе. У одних тільки Сполучених Штатах пластиковий бум сколихнув сферу обслуговування та громадського життя настільки, що породив окремий стиль – вініловий декор. Вироби можна було робити матовими, з меншим або більшим відсотком затінення, гладкими або з дрібним візерунком-штампуванням, будь-яких форм, кольорів та розмірів. Спочатку виготовлялися більші плафони – для підвісних світильників, а незабаром з'явилися й дрібніші – для настільних моделей.
Виробництво виробів із пластику, призначених для побуту та електротехнічних потреб, активно тривало близько сімдесяти років. Виробничий ентузіазм вщух лише на межі третього тисячоліття, коли з'ясувалося, що на тлі усіх своїх позитивних якостей, полімери мають один суттєвий недолік – тривалий термін розкладання, до 350 років. Таким чином, зараз намітилася протилежна тенденція: шукати для нього заміну зі схожими характеристиками. Новий матеріал зобов'язаний бути міцним, у міру еластичним та неструмопровідним, але отриманим з компонентів рослинного походження, щоб мати можливість перероблятися бактеріями.
На сьогоднішній день найбільш імовірною альтернативою є біопластик, одержуваний з картопляного та кукурудзяного крохмалю. Сировина переробляється та покривається спеціальними складами, через що перестає кришитися та розчинятися під впливом вологи. Поки що матеріал випробуваний мало і говорити про його широке застосування не доводиться. Тим часом, серед електрообладнання найбільш ймовірним плацдармом для випробувань виглядають саме світлодіодні світильники та лампочки – останні практично не гріються у процесі роботи та не бояться часткового руйнування корпусу, чого не скажеш про газорозрядні або галогенові лампи.
На жаль, на сьогоднішній день термін служби біопластику занадто малий – від кількох місяців до року. У виробництві він дорожче за звичний, а у практичності поки-но поступається, через що промисловості немає сенсу на нього перелаштовуватися. Фахівці прогнозують, що вже через три-п'ять років з'явиться перша повноцінна альтернатива пластику, а максимум через десять – такий матеріал можна буде використовувати і у електротоварах. Поки що нам залишається тільки чекати та розумно використовувати усі ті пластикові вироби, які вже зроблені.
Застосування у сучасному світі
Зараз одну з лідируючих позицій серед полімерів займає полікарбонат. На додаток до усіх перерахованих раніше характеристик, він також має відмінну вогнестійкість та легкість у постобробці – тобто, може остаточно формуватися не на заводі-виробнику пластика, а там, де роблять самі люстри або світильники. Він не стає крихким навіть після багаторічного використання у зоні падіння прямих сонячних променів, вкрай повільно жовтіє, не коробиться при перепаді температур. У багатьох країнах світу саме на його вдосконалення кинуті найголовніші сили. Такий матеріал є однаково гарним для приладів внутрішнього та зовнішнього освітлення, а також може похвалитися не тільки фізико-хімічними властивостями, але й візуально приємним зовнішнім виглядом на готовому виробі.
На сьогоднішній день, мабуть, немає такої категорії освітлювальних приладів, які не використовували б різні пластики. Подібна сировина застосовується й для настінних світильників, і для настільних ламп, і для світлодіодних панелей, і навіть для прожекторів. У кожному разі виробники використовують свій сорт пластмаси, не забуваючи зміцнювати її спеціальними добавками.
Ще один позитивний момент використання полімерів – їхня універсальність, доречність у більшості інтер'єрів. По-справжньому не вписатися пластиковий виріб може тільки у суто класичну обстановку, а уся решта дизайнерських концепцій у цьому плані є більш стилістично податливою. При оздобленні інтер'єру потрібним чином, усі ми так чи інакше робимо знижку на присутність сучасних предметів обстановки у кімнаті: телевізорів, комп'ютерів, кондиціонерів, м'яких та корпусних меблів, годинників, дверей та ін. Таким чином, будь-яка стилістика витримується лише умовно – концептуально та за колірною гамою, а конкретне наповнення може трохи відрізнятися. Саме у цю лазівку відмінно вписуються полімери.
Найчастіше за все велику кількість пластику можна спостерігати у дитячій кімнаті. Тут і іграшки з цього матеріалу, і невеликі меблі, і, звісно, світильник. Можна абсолютно не боятися, що виріб розіб'ється та поранить когось осколками. Разом з тим, саме завдяки еластичним властивостям полімеру, з нього можна отримати найбільш цікаві форми, які цікаві дітям. Та й колір такому приладу надати можна будь-який – яскравий, веселий, у тому числі комбінований з декількох шарів пофарбованої сировини.
Для старшої дитини або дорослої людини незамінною буде настільна лампа. Вона досить легка та компактна, плафон може бути видовженим, таким. що закриває лампочку, але при цьому не товстостінним, а матовим, з просвітами. Це забезпечить комфортний світловий потік без надмірного напруження для очей. Часто такі вироби можуть бути не повністю виконані з однієї сировини – наприклад, популярний варіант з металевої основи та пластикового плафону.
З тим самим успіхом пластиковий світильник може бути застосований на кухні, у ванній, у передпокої, на сходовій клітці або під козирком під'їзду. Безумовно, його зовнішній вигляд та тип кріплення будуть відрізнятися, однак практичність та зручність використання від цього не постраждають. Це одночасно недороге, безпечне та естетично приємне освітлювальне рішення з прийнятною якістю освітлення. Догляд за будь-якою подібною моделлю є максимально простим: можна, нічого не боячись, протирати її як сухою, так і вологою ганчірочкою. Матеріал не зіпсується від вологи, не поіржавіє, не покоробиться, і навіть розводи на ньому видні практично не будуть.
У інших сферах життя у цих освітлювальних виробів також багато місць застосування: будь-які фаст-фуди з невеликим навісом, літні майданчики, молодіжні кафе, інтер'єри у мінімалістичному та футуристичному стилі, коридори офісних будівель, кімнати очікування, невеликі магазини тощо. Незалежно від розміру та конфігурації, пластикові прилади навіть з середнього цінового сегмента можуть виглядати дуже привабливо. Недоречно пластик буде виглядати хіба що у фойє розкішних готелів або дорогих банків. Але у таких місцях їх і так ніколи не застосовують через інші вимоги до світлового потоку та кути розсіювання світла.
