Функціональне підсвічування робочої зони кухні

Окреме підсвічування для робочої зони кухні увійшло до нашого життя відносно недавно, з широким розповсюдженням світлодіодних стрічок. Для багатьох воно як і раніше здається маловикористовуваною дорогою іграшкою, хоча насправді, таке освітлення не тільки необхідне, але й рекомендоване. Як відомо, параметри освітленості різних зон у квартирі регламентуються положеннями СНіП, і без локального підсвічування ці вимоги порушуються у 90% випадків. Подібна ситуація виходить за рамки формальної невідповідності: погана чи просто недостатня освітленість перенапружує органи зору, провокує головні болі, впливає на нервову систему та швидкість стомлення, призводить до погіршення настрою. Сьогодні ми розповімо читачам, як удосконалити освітлення робочої зони кухні швидко, дуже ефективно та відносно недорого.

На сьогоднішній день найпоширенішими джерелами світла для зазначених цілей слугують світлодіодні стрічки та лінійні світильники. У той час, як перші дедалі більше набувають популярності, другі потроху відходять у небуття. Чимало споживачів помиляється, вважаючи, що установка LED-стрічки відніме дуже багато часу та вимагатиме внесення серйозних змін до ремонту. Інші ж, прочитавши у інтернеті про найпопулярніші способи облаштування підсвічування, думають, що на їхніх кухнях описуваний підхід з яких-небудь причин не спрацює. Насправді, облаштувати необхідний освітлювальний контур цілком можливо практично завжди, різниця лише у тому, який тип обладнання доведеться використовувати та якими будуть втрати світла у окремих випадках.

Алгоритм робіт

Якщо дотримуватися правильної стратегії, облаштувати підсвічування робочої зони не складе труднощів. Однак для цього слід розбити усі майбутні роботи на п'ять принципових етапів:

1. коректний підбір використовуваного обладнання та матеріалів;
2. монтаж основи або профілю для світлодіодної стрічки;
3. установка самої стрічки;
4. прокладка живлячого кабелю та комутація блоку живлення;
5. підключення пристрою вмикання/вимикання.

Як видно, жоден зі згаданих етапів не таїть у собі специфічних знань або навичок, проте усі вони повинні бути пройдені з належним рівнем відповідальності. Розглянемо усі пункти по черзі, а почнемо, як і зазначено вище, з того, що повинно бути у майстра перед початком робіт. Набір буде наступним:

• світлодіодна стрічка;
• блок живлення;
• набір дротів з перетином 0,75 кв. мм;
• алюмінієвий профіль;
• пристрій вмикання (звичайний вимикач або ІЧ-датчик руху);
• кілька десятків дрібних саморізів;
• рулетка або довга лінійка;
• олівець або маркер;
• ножівка по металу.

Звичайно, основну роль відіграє сама світлодіодна стрічка, й саме від її характеристик слід багато у чому відштовхуватися. Якщо казати про те, які технічні параметри їй слід мати, то краще за усе буде зупинитися на яскравій моделі з високим індексом передачі кольору. З огляду на порівняно невеликий метраж робочої зони, краще не намагатися економити: невелика переплата варта того в усіх сенсах. Постарайтеся підібрати виріб з максимально високим індексом передачі кольору: не просто більше 80 одиниць, а навіть більше 90. Це забезпечить адекватне сприйняття зовнішнього вигляду та свіжості продуктів у процесі приготування. Якщо планується прокладання відкритим способом, має сенс придбати світлодіодну стрічку у силіконової трубці, а у разі подальшого екранування розсіювачем або захисним склом припустимо купувати й звичайну модель.

Якомога більше уваги приділіть параметрам світла. Наприклад, загальновживаною вважається колірна температура у 3500-4000 К, однак вона може не поєднуватися саме з Вашим інтер'єром й заради комфортного для очей підсвічування буде потрібне невелике корегування відтінку у той чи інший бік. Наприклад, у кухнях з меблями з натурального дерева або просто темною деревини зазвичай краще виглядає більш теплий тон підсвічування, проте він не повинен надто жовтити, інакше усі продукти у робочій зоні будуть виглядати несвіжими. Тим, хто любить експерименти, рекомендуємо не перестаратися з декоративністю: у даному випадку потрібна монохромна світлодіодна стрічка з достатнім рівнем яскравості та мінімальним функціоналом. Підсвічування за допомогою RGB-стрічки буде не дуже доречним – вона відповідає тільки за естетичну складову,однак фактичної користі принесе вкрай мало.

Зверніть увагу на світлодіоди: їхній тип, кількість та споживану потужність. Для рівномірного підсвічування рекомендується використовувати стрічки з діодами типу SMD 3528 та SMD 2835, 120 шт/м. Марка SMD 5050 зазвичай не застосовується у таких місцях без специфічної необхідності. Обираючи модель за кількістю діодів, не забувайте, що від кількості елементів на платі буде залежати фактична яскравість: це може й позитивно, і негативно позначитися на результаті. Наприклад, якщо планується використовувати розсіювач, який неминуче скрадатиме частину світлового потоку (близько 5%), краще розглядати стрічки на 60 діодів/метр потужністю 14,4 Вт/м або моделі на 120 діодів/метр потужністю 4,8 Вт/м. Для слабкого підсвічування без екранування підійдуть вироби і з тридцятьма світлодіодами на один метр, проте необхідно стежити, щоб вони мали достатню яскравість. Підбираючи вироби за потужністю, керуйтеся усередненими характеристиками. Наприклад, найчастіше для підсвічування кухонь застосовуються вироби з енергоспоживанням 14,4 Вт/м. Якщо Ваша ситуація не має суттєвих особливостей, саме такі параметри будуть оптимальними.

Обравши стрічку, необхідно потурбуватися щодо питання підбору профілю для неї. Монтувати сучасне підсвічування на основу безпосередньо – значить, істотно знизити ресурс стрічки, а також, досить часто, додати собі складнощів у процесі закріплення виробу. У першу чергу, необхідно визначитися з місцем розташування підсвічування: біля ближнього краю або у кутку, де стикуються навісні меблі та стіна. Кутовий профіль здається багатьом споживачам більш міцним та захищеним, однак вони не замислюються про негативні аспекти такої конструкції. Наприклад, якість засвічення з кута буде помітно нижчою, аніж розсіювання променів від джерела, розташованого біля ближнього краю меблів. Окрім того, стрічка, змонтована на кутовому профілі, однозначно буде неприємно світити людині, яка сидить за обіднім столом, у очі, оскільки вони знаходяться нижче рівня джерела світла.

Фахівці рекомендують використовувати тільки П-подібні профілі. Один їхній різновид просто монтується на основу та за рахунок бортів не дозволяє дратувати зір сліпучим світлом, а інший взагалі передбачає виразний монтаж. Останній складніше та дорожче, однак результат виглядає набагато естетичніше. У низці стандартних кухонних гарнітурів є фабрична канавка для закладення профілю світлодіодної стрічки.

Розібравшись з двома базовими конструктивними елементами, можна приступати до монтажу. Як і було сказано, найкраще розташувати підсвічування ближче до себе. Оптимальна відстань буде такою: заміряйте глибину навісних меблів та розділіть її на 4, а потім розмітьте лінію на відстані у 25% від ближнього краю. Саме за нею необхідно буде відцентрувати профіль. Сам профіль відрізається ножівкою відповідно до розмірів ділянок, призначених для освітлення. Зверніть увагу, що сукупна довжина контуру повинна бути приблизно на 5-7 мм менше, аніж розмір меблів, до яких вона кріпиться. По-перше, це дозволить встановити торцеві заглушки у профіль так, щоб вони не стирчали на усі боки, а по-друге, при збільшенні запасу, захистить самі заглушки від ненавмисного їх вибивання зі своїх місць.Не буде порушенням відступити навіть по 1 см з кожного краю меблів – це забезпечить більш приємний зовнішній вигляд конструкції, особливо у разі накладного монтажу.

Профіль можна кріпити саморізами або за допомогою якісного двостороннього скотча. Перший спосіб надійніший, але зазвичай він трохи менше компактний, оскільки накладний профіль фіксується через спеціальні кліпси, які надають виробу додаткової товщини. З іншого боку, саме така конструкція дозволяє забезпечити найкраще охолодження конструкції за рахунок зазору для циркуляції повітря. Прикрутивши профіль впритул, Ви істотно погіршите тепловіддачу від профілю до навколишнього середовища.

Переконавшись у надійності основи, можна переходити до роботи з самої стрічкою. Знаючи доступний розмір профілю, стрічку підрізають. Робиться це за спеціальними мітками, які можуть бути розташовані, у залежності від моделі, на відстані 2,5 або 5 см. Нарощувати довжину в умовах кухні зазвичай не доводиться, оскільки периметр меблів не перевищує протяжності однієї котушки виробу, яка дорівнює п'яти метрам.

З'єднати стрічку зі струмоведучими дротами можна за допомогою пайки або з використанням спеціальних конекторів. Другий спосіб зараз вважається переважним, оскільки дозволяє зберегти стрічку неушкодженою при монтажі та мінімізувати час, потрібний для монтажу. За допомогою різних видів конекторів зручно здійснювати повороти у одній площині, обходити кути, м'яко огинати криволінійні поверхні меблів. Проте, слід врахувати, що у деякі моделі профілю конектори не вміщаються по ширині.

Якісні світлодіодні стрічки на зворотному боці мають досить надійний клейовий склад, який дозволяє закріпити їх на профілі. Щоб отримати до нього доступ, досить зняти захисну плівку. Перед самим наклеюванням рекомендується ретельно знежирити поверхню профілю будь-яким зручним способом. Найпростіше це зробити за допомогою ватного тампона, змоченого у звичайному спирті. Для більш міцної фіксації також має сенс при монтажі нагріти поверхню профілю та самої стрічки – монтажним феном або іншим доступним способом.

Для підведення живлення до контуру світлодіодного підсвічування Вам не знадобляться дуже товсті дроти або кабелі. Досить пари жил з перетином не більше 0,75 кв. мм. Для дотримання естетичного зовнішнього вигляду кухні прокладати дроти слід у найменш помітних місцях – наприклад, за шафками, над ними або прямо під дном.

Блок живлення для світлодіодної стрічки обирається за сукупною споживаною потужністю виробу з запасом не менше 20-25%. Місце його розміщення необхідно обрати заздалегідь – там повинно бути сухо та при цьому забезпечуватися гарна циркуляція повітря. Вкрай не рекомендується застосовувати на кухнях перфоровані моделі – вони з часом будуть не просто пасивно засмічуватись, але й затягувати у себе весь кухонний пил з жировими частинками, які знаходяться у повітрі. Найкращий варіант – моделі з класом захисту IP65 та вище. Підключається блок живлення у будь-яку зручну розетку на 220 В, проте часто має сенс заздалегідь підготувати невелике відгалуження від вже наявної електроточки та підвести дроти безпосередньо до того місця, де буде знаходитися вимикач, щоб потім зручно розмістити та підключити там пристрій. Якщо прокладка дротів здійснюється на верху кухонних ящиків,часто є можливість живити контур з розетки для витяжки, замінивши одинарну модель на подвійну або використовуючи трійник.

Останній елемент системи – механізм вмикання/вимикання світла. Звичайні механічні вимикачі зараз потроху витісняються безконтактними інфрачервоними моделями. Такі пристрої дозволяють увімкнути світло за помахом руки поблизу датчика, що особливо зручно на кухні, де руки часто бувають мокрими або забрудненими харчовими продуктами. Якщо ж Ви ще морально не готові до застосування датчика або хочете здешевити конструкцію, фахівці настійно радять застосовувати тільки світлодіодні стрічки на 12 В або 24 В, які більш безпечні при дотику до елементів схеми вологими руками. Моделі LED-стрічок, які живляться від 220 В, на кухні практично ніколи не застосовуються.

Електрики також радять підвищувати електробезпеку за рахунок правильного розміщення вимикача або датчика у ланцюзі живлення. Найкраще, якщо такий пристрій буде розташований перед БЖ – це дозволить вмикати контур тільки на той період, коли підсвічування експлуатується. У інший же час блок живлення не буде перебувати під напругою. Окрім очевидної користі у вигляді захисту людини від ураження електричним струмом, це до того ж дозволить непогано збільшити експлуатаційний ресурс даного вузла.