Електротравматизм та запобіжні заходи

Прогрес людської цивілізації призвів до того, що сьогодні понад 85% усіх використовуваних у побуті приладів, пристроїв та пристосувань є електричними. Окрім очевидної користі та зручності такого їхнього виконання, є й певний фактор небезпеки – особливо при недбалій експлуатації та недостатній якості первинних монтажних робіт. Сьогодні ми поговоримо про те, як повинні бути виконані усі електромонтажні роботи, яких правил дотримуватися при експлуатації звичних пристроїв та як вберегти себе від електротравматизму у побуті.

Поряд з поширеністю електрики як джерела живлення у середині минулого століття, виріс і показник травматизму від нього. Й зараз щорічно по усьому світу сотні тисяч людей отримують травми різного ступеня важкості, а деякі навіть гинуть через свою неуважність або необізнаність. Незважаючи на те, що на сьогоднішній день достовірної інформації про електрику та принципи взаємодії з нею цілком вистачає, люди усе ще намагаються лагодити розетки, не знеструмлюючи мережу, залазять до трансформаторних будок, обрізають дроти під напругою.

Причини та види травматизму

Необхідно відзначити досить цікавий факт: за усієї непосидючості та допитливості маленьких дітей, вони набагато більш сприйнятливі до заборон дорослих, коли мова йде про електрику, аніж самі дорослі до власного життєвого досвіду. У той самий час, старше покоління набагато більш впевнено у своїх знаннях та надзвичайно часто покладається на удачу, ремонтуючи проводку та електрофурнітуру без належних запобіжних заходів.

На сьогоднішній день електротравматизм вивчається не тільки медициною – його також розглядають у контексті ергономіки та менеджменту ремонтних заходів. У цілому ж, буде найбільш вірним сказати, що першопричиною травм є недостатня або неправильна обізнаність людей, банальна незручність використання чого-небудь безпечним чином або невірна постановка задач організаційно-технічних заходів у цій області. До останньої категорії, крім безпосередньої організації праці фахівців з електромонтажу, також відноситься забезпечення раціональної довговічності обладнання та ступеня його надійності.

Окремо слід згадати й про те, що галузеві експерти відзначають надмірну однобічність розуміння причин електротравматизму. У наш час таблички на кшталт «Не влізати – уб'є!» вважаються морально застарілими, такими, що не несуть фактичного смислового навантаження. Причини, за якими не варто влізати, тут не вказуються, і у результаті необізнана людина не проводить потрібної паралелі й у іншій ситуації. Безумовно, за кращої теоретичної підготовки у школі на уроках ОБЖ можна було б сподіватися, що підростаюче покоління добре підковане та у більшій мірі захищене від неприємностей, але це, на жаль, зовсім не так.

Фахівці кажуть, що у першу чергу необхідно донести до населення сутність електротравматизму як поняття. Для початку слід усвідомити, що мова йде саме про наслідки впливу струму, а не про техніку безпеки поводження з ним як таку. Усе різноманіття електротравм поділяють на чотири категорії:

1. зумовлені порушенням у роботі електроприладів або іншого обладнання, у результаті чого тіло людини стає провідником та через нього проходить електричний струм;
2. зумовлені порушенням у роботі електроприладів або іншого обладнання, у результаті чого струм через людське тіло не проходить, проте у місцях контакту формується вражаючий фактор – осліплююча дуга, високотемпературний опік та ін.;
3. зумовлені сукупністю процесів та явищ, описаних у пунктах 1 та 2;
4. зумовлені сукупністю усіх описаних раніше явищ, які доповнюються також надмірним наскрізним нагріванням тіла людини та проникаючим випромінюванням.

Прочитавши цю класифікацію, багато людей вирішать, що усе це не про них, що їхнє життя ніяк не пов'язане зі складним електроустаткуванням, здатним призвести до комплексного електротравматизму. Саме для цього виділяється окрема категорія провокуючих травми ситуацій, яка об'єднана під загальною назвою «побутовий травматизм». Сюди включають усі види травм та передуючі їм обставини, які можуть трапитися у квартирних, загальнобудинкових, котеджних мережах та у приватному секторі.

Справедливості заради слід сказати, що високий рівень побутового електротравматизму не є особливо типовим саме для нашої країни або пострадянського менталітету, як багато хто думає. Загальносвітова статистика показує, що він приблизно однаковий у різних країнах, і фактична пропорційність електротравм у відношенні до населення держави менше тільки там, де є проблеми з електрифікацією. Жоден зі світових урядів до цього дня не зумів винайти підхід, який би кардинально знижував кількість електротравм, навіть незважаючи на удаване підвищення рівня освіченості населення та розвиток культури поводження з технікою.

У побуті першопричиною травм зазвичай стає погана ізоляція. Вона може бути порушена не тільки у тому дроті або кабелі, за яким струм приходить до розетки, але й на шнурі живлення приладу. При увімкненні пристрою до мережі, людина часто тримається за вилку на рівні входу до неї шнура – якраз там, де провідники зазнають найбільшого вигину та нагріву. Результатом стає ураження електрострумом. Слід розуміти, що з’єднання вилки зношуються не тільки у побутових, але й у промислових приладів, однак на будь-якому підприємстві передбачені спеціальні служби, які відстежують стан обладнання. У побуті ж нагляд за виконанням вимог охорони праці, звісно, не виконується, а інспекцію звичної техніки взагалі не прийнято здійснювати.

На превеликий жаль, ніхто не проводить ревізію навіть у місцях загального користування з відносно відкритою електропроводкою – у розподільних щитах та шафах на сходових клітинах, за станом яких можна було б завчасно відстежити джерела потенційної небезпеки. У абсолютній більшості випадків ремонт будь-якого вузла починається тільки після поломки та приходу у непридатність захисного електрообладнання. При цьому відповідальність за подію розмивається, а гарантія на виконані роботи не вартує й ламаного гроша.

До найбільш безпечних типів електроточок у будинку відносяться вимикачі та телефонні розетки. І ті, й інші влаштовані таким чином, щоб безпосередній контакт людини та електроустаткування був мінімізований, а до того ж відбувався через декілька ізолюючих матеріалів. У результаті випадки ураження струмом через побутовий вимикач надзвичайно рідкісні, а дані про електротравми через телефонні або інтернет-розетки взагалі не виходять за межі статистичної похибки.

Для країн колишнього Союзу найбільш типовою першопричиною усіх бід є економія – не тільки споживача, але й виробника. Основна маса аварійних ситуацій трапляється через використання обладнання зі шнурами, які мають неякісну ізоляцію, через експлуатацію вилок та розеток, які не відповідають один одному за конструкцією, через використання приладів, спроектованих у кустарних умовах з грубими порушеннями базових принципів електробезпеки та, нарешті, через здійснення ремонту електровузлів особами, які не мають необхідної кваліфікації або навіть мінімальних навичок. Окрім того, для наших людей дуже типовим є використання різних трійників, подовжувачів та мережевих фільтрів з повним ігноруванням правил їхньої експлуатації.

Трохи інакше справа виглядає у студентських гуртожитках, що відображено у загальносвітовій статистики. Тут ступінь контролю за обладнанням вище, аніж у житлових будинках, проте набагато нижче, ніж на підприємствах. Як за кордоном, так і в нас у гуртожитках є коменданти або спеціально уповноважені особи, які несуть матеріальну відповідальність за збереження майна. З одного боку, при такому підході принаймні, є людина, яка регулярно перевіряє електрощити, фіксує навантаження та за необхідності викликає майстрів. З іншого, усе той самий комендант або інший співробітник не володіє достатніми знаннями для розпізнавання усіх видів небезпек або навичками для усунення несправності у ситуації, яка вимагає негайного втручання. При цьому дрібний ремонт електрофурнітури та побутових приладів студенти завжди здійснюють самі, а тому ймовірність їхньої поломки стає ще більш непередбачуваною.

Як боротися з побутовим травматизмом?

У світлі усього сказаного раніше, може скластися враженням, що сьогодні ще не існує ефективних важелів впливу на ситуацію та боротися з електротравмами у побуті практично неможливо. Тим не менш, та сама статистика побічно свідчить про те, що він усе-таки не непереможний. Як це з'ясувалося? Дуже просто – за логікою речей, з ростом кількості електроприладів у будинках за останні 30 років однозначно мала б зрости й кількість пов’язаних з їхньою експлуатацією травм серед населення. Проте, цього не сталося. Що призвело до позитивної динаміки? Швидше за усе, збільшення ергономіки приладів, вдосконалення небезпечних зв'язок – наявність заземлювального контакту на корпусах пристроїв, застосування гарної ізоляції жил та використання у якості оболонок матеріалів з високою еластичністю замість крихкості. Важливу роль зіграла й загальносвітова політика виробництва – зараз зовнішні частини приладів виконуються з пластика, який є діелектриком, у той час, як раніше подібні їм вироби завжди були металевими, а, значить, струмопровідними. Те ж саме можна сказати про патронах для лампочок та інші елементи різних побутових пристроїв. Нарешті, використання світлодіодних лампочок замість моделей розжарювання також підвищило безпеку через неможливість вибуху колби та доступу до струмоведучих частин, а також виключило необхідність збирати по усій кімнаті скляні осколки.

Разом з тим, новий час призвів і до деяких небачених досі причин електротравм. Якщо раніше за лагодження обладнання бралися тільки ті, хто мав певне уявлення про електротехніку або хоча б радіоелектроніку, то сьогодні доступність інформації у інтернеті провокує безліч любителів випробувати свої сили. Ще одним з досить несподіваних наслідків розвитку цивілізації стала... надмірна довіра до рівня захисту побутових приладів. Якщо за радянських часів господиня не стала б мити холодильник, підключений до мережі, або працюючу люстру, то сьогодні деякі споживачі це роблять, до того ж осмислено. При цьому мова йде про ту категорію людей, які мають вищу освіту та знайомі з переліком потенційних небезпек. Вони свідомо контактують з обладнанням мокрими руками, покладаючись на те,що побутові прилади останніх поколінь «зобов'язані» бути настільки конструктивно прогресивними, що захистять людину від ураження струмом.

Виходячи з тієї ж безтурботності електроточки розміщують занадто близько до ванни, раковини, зливного бачка унітазу. Тим не менш, захистити себе та техніку зараз дуже просто: для цього у ванних кімнатах просто необхідно встановити розетки з кришками та відповідним високим класом захисту IP – і тоді їх дійсно можна буде встановлювати у таких місцях за сильної необхідності. При цьому заборона на виймання вилки з розетки мокрими руками усе ще зберігається!

При експлуатації будь-яких приладів не забувайте відключати їх від мережі після закінчення використання. Важливо, щоб це відключення було акуратним: тягнути слід за вилку, а не за шнур, інакше є ризик, що він обірветься у місці примикання, дроти оголяться та замкнуть ланцюг накоротко. Безумовно, у подібній ситуації повинні виконати свою функцію автоматичні вимикачі, проте навіщо покладатися на них, якщо можна просто дбайливо ставитися до майна? Це правило взагалі варто використовувати як універсальне для попередження небезпеки ураження струмом: досить проявляти уважність та акуратність – і тоді ймовірність отримання електротравм буде зведена до мінімуму.