Датчики руху для освітлювальних приладів
Застосуванням датчиків руху у житлових інтер'єрах зараз вже нікого не здивуєш. Їх встановлюють у великих квартирах та приватних будинках, у котеджах та на дачах, у під'їздах та готелях. Досить часто такі системи стоять у офісах та виробничих приміщеннях, де персонал перебуває не постійно, а лише з'являється на певний проміжок часу. Автоматизація процесу вмикання-вимикання світла є найпростішою з можливих дій з освітленням, проте багато у чому спрощує життя сучасної людини та суттєво допомагає економити електроенергію.
Збираючи схему з датчика та освітлювальних приладів, необхідно керуватися певними правилами, чітко усвідомлювати свої цілі та завдання. Чи можна поєднувати куплені окремо датчики та прожектори або обов'язково купувати готові комплекти? Як коректно підключити та налаштувати обладнання? Спробуємо розібратися разом.
Можливості датчиків
Ми живемо у такий час, коли мініатюрний чіп може контролювати не просто увімкнення світильника, але й управляти цілими освітлювальними контурами. Найчастіше споживачі мають на меті скоротити витрати на електрику, а не позбутися від необхідності вручну клацати вимикачем. Особливо актуальне це питання у таких зонах, де у присутності людини наявність світла є обов'язковою, але, коли поруч нікого немає, сенс у освітленні теж відсутній. Найчастіше так трапляється у місцях громадського користування з так званою «розподіленою відповідальністю управління». Типовий випадок – темна арка, яка веде у двір, або під'їзд багатоквартирного будинку. Щоб комфортно там пройти, необхідно освітити дорогу, однак навчати кожну людину тому, де знаходиться вимикач, та прохати її кожного разу гасити світло за собою з метою економії – просто смішно. Зрештою, мешканець може йти додому з сумками, його руки зайняті та клацати вимикачем буде дуже незручно. Якщо ж перехожим виявиться гість будинку, він напевне буде незнайомий з правилами внутрішнього розпорядку. Рішення залишити світло горіти усю ніч, яке практикувалося у радянські роки, сьогодні є непростимо марнотратним. Ну а оскільки технології дозволяють вирішити цю проблему дуже просто – так і слід чинити.
З метою розумної економії фахівці рекомендують купувати датчики руху з функцією визначення освітленості. Такі пристрої не потребують щоденного увімкнення вручну та не прив'язані до спрацьовування у конкретний час доби, що може бути незручно через зміну тривалості світлового дня. У їх налаштуваннях закладений алгоритм перевірки фонової освітленості при виявленні руху у підконтрольній області. Якщо на вулиці й так ясно, живлення на лампочки не подається, а якщо вже починається вечір, датчик вмикає світло при виявленні руху. Різниця у ціні між моделями того та іншого типу досить невелика, проте вироби з другої групи набагато більш функціональні та ефективні. Фактично, пристрій досить увімкнути усього один раз, й він буде працювати цілодобово, самостійно визначаючи, чи є необхідність у освітленні.
У житлових приміщеннях вкрай важливим є фактор коректної настройки чутливості. Більшість споживачів вважає, що проблема може бути тільки у надмірній затримці спрацьовування, проте на практиці це зовсім не так. Якщо датчик прив'язується до стаціонарного освітлювального приладу у непрохідній кімнаті, то налаштувати його буде набагато простіше, аніж механізм увімкнення люстри у великій вітальні. Протягом дня людина багато разів перетинає суміжні кімнати по дорозі до інших приміщень. Ми робимо це постійно та не надаємо значення кількості проходів у кожен бік. Але що буде, якщо датчики, через зону яких пролягає ваш шлях, будуть спрацьовувати кожного разу? Очевидно, що це не тільки не принесе економії, але й буде діяти дратівливо. Крім того, цикли увімкнення-вимкнення через високі пускові струми швидше призведуть до непридатності лампочки та патронів світильників. Таким чином, стає очевидною необхідність «навчити» датчики ігнорувати короткостроковий рух.
Побутові детектори часто засновані на принципі сприйняття електромагнітних хвиль у інфрачервоному спектрі. Якщо встановити не просто достатню затримку включення, але й функцію аналізу присутності людини у приміщенні (а не просто проходження його наскрізь), можна отримати як раз той результат, на який розраховували. Що стосується затримки на відключення, у більшості моделей ця функція легко налаштовується: світло буде горіти до тих пір, поки людина не залишить приміщення, та ще деякий період після цього.
Вибір та позиціонування датчика
На ринку зараз досить багато різних моделей датчиків, які оптимізовані для певних цілей. Окремі пристрої призначаються виключно для взаємодії з невеликими внутрішньобудинковими освітлювальними контурами, а інші є більш універсальними – можуть застосовуватися на великих просторах та на вулиці, ставати частиною охоронних систем, використовуватися для взаємодії з пристроями сигналізації, електроприладами та іншими складними модулями. Одним з найважливіших показників є кут огляду. При цьому необхідно мати на увазі, що дана величина характеризується не одним загальним показником, а двома окремими – вертикальним та горизонтальним. Наприклад, звичайні настінні моделі часто мають охоплення до 120° по горизонталі та близько 30° по вертикалі. Більш просунуті вироби, які зазвичай комутують з вуличними світильниками, вже контролюють зону не менше 170-180° у горизонтальній площині та до 30° – у вертикальній.
Наступна дуже важлива характеристика – це зв'язок способу кріплення з охопленням території. Якщо Ви придбаєте модель з поворотним детектором, межі зони спостереження можна буде скорегувати після установки виробу. Однак у разі покупки пристрою з цільним корпусом цього зробити не вдасться, а тому Вам необхідно заздалегідь ретельно прорахувати оптимальне місце для його розміщення. Звичайно, при цьому слід брати до уваги не тільки кути, а й площу робочої зони датчика, щоб його спрацьовування було коректним.
Найбільш ширококутні моделі мають огляд, наближений до 360° по горизонталі та не менше 30° по вертикалі. Профіль робочої зони таких приладів можна зобразити у формі конуса з основою у землі. Слід розуміти, що, незважаючи на максимальні паспортні характеристики, навіть у таких пристроїв залишаються сліпі зони – нехай вони й вкрай малі.
Якщо передбачається, що контур штучного освітлення з автоматичним регулюванням буде монтуватися на вулиці, то не тільки світлодіодний світильник повинен мати високий рівень захисту, але й пов'язаний з ним датчик. Мінімальний клас виробів для приватного сектора – IP44, але й він повинен обов'язково поєднуватися з козирком або спеціальним боксом.
Фахівці мають ряд рекомендацій щодо розміщення та орієнтування датчика для різних умов експлуатації. Наприклад, висота розміщення пристрою над рівнем підлоги або землі повинна бути не менше 2,2 м, інакше він буде просто малоефективним для своїх цілей. У той самий час максимальна рекомендована висота становить близько чотирьох метрів. Більш точні дані можна виявити у інструкції до конкретного виробу.
Що стосується вибору місця для монтажу, то тут є цілий ряд заборон. Наприклад, немає жодного сенсу ставити пристрій у такому місці, де частина його робочої зони буде прихована за колоною, стовпом або іншим архітектурним виступом. Встановлюючи його на відносно рівній стіні, слід брати до уваги, що датчик будь-якої якості набагато більш чутливий до руху, який відбувається у горизонтальній площині та перетинає його робочу зону зліва-направо або навпаки. Крім того, є й ще одне обмеження, яке помітно втратило свою актуальність з поширенням світлодіодних ламп. Справа у тому, що сукупна потужність, яка підключається до датчика, строго регламентується: вона може становити від декількох десятків до півтори тисячі ват.Але якщо раніше до детектора з межею у 100 Вт можна було підключити тільки одну стоваттну лампочку розжарювання, то зараз у той самий потужнісний вкладаються 8-10 світлодіодних виробів з аналогічним світловим потоком у кожного.
Параметри мікроклімату та оточення також слід брати до уваги. Якщо передбачається використовувати датчики на складах та у морозильних камерах, там не повинно бути холодніше за -20°С, а якщо такі вироби встановлюються у задушливих виробничих цехах, то температура не може перевищувати 40°С. Щоб не викликати помилкового спрацьовування автоматики, датчики не слід монтувати на поверхнях, які можуть час від часу вібрувати, а також близько кондиціонерів та засобів вентиляції приміщення, які деформують теплову картину у приміщенні. Деякі майстри відзначають, що детектори також не завжди коректно працюють поблизу білих стін та полірованих поверхонь, однак це стосується не усіх моделей, які є у продажу.
Найбільші спотворення здатні привнести радіатори опалення та лампочки, які знаходяться у центральній частині робочої зони датчика. Наприклад, пристрій може багаторазово спрацьовувати без видимих причин та дратувати користувачів. Насправді ж він реагує на зміну температурного фону у приміщенні, яке спостерігає у інфрачервоному спектрі. Мова йде не про людське тіло, а про нитки у лампі розжарювання, яка поступово остигає та створює різницю у показаннях автоматики.
На вулицях датчики необхідно монтувати таким чином, щоб сильні потоки вітру не проходили у безпосередній близькості від чутливого елемента. Вони теж спотворюють тепловий фон та заважають коректній роботі. Крім того, якщо у межах зони охоплення пристрою опиняються дерева з гілками, які постійно розгойдуються, автоматика іноді може на це реагувати. Щоб подібного не траплялося, споживачеві доведеться витратити трохи часу на більш тонке налаштування чутливості або просто перенести датчик до іншого місця.
Підключення датчиків
Кожен вид датчиків має свої особливості, але усі їх можна грубо розділити на виносні та місцеві моделі. Виносні датчики руху та присутності зазвичай підключаються до джерел світла послідовно, після основного вимикача. З точки зору складності електричної схеми, такий спосіб комутації, у сутності можна назвати своєрідним дублюванням вимикача, заснованим на зовнішньому управлінні. Щоб споживач не заплутався, як слід зробити електромонтажні роботи, на упаковці або у інструкції завжди є зображення зі схемою підключення. Якщо потрібно освітити довге приміщення або алею, одного датчика може виявитися недостатньо. Тоді вони підключаються до системи паралельно один відносно одного та здатні рівноцінно керувати роботою одного та того самого освітлювального приладу або контуру.
Дуже простим, компактним та ефективним рішенням є датчик, який безпосередньо вкручується у патрон замість лампочки, а сама вона вкручується вже у нього. Тут споживачеві взагалі не потрібно замислюватися про те, як здійснити з'єднання кабелів та дротів – установка виробу забере не більше хвилини часу й автоматична система буде відразу ж готова до експлуатації. Якщо Ви продовжуєте використовувати лампочки розжарювання, важливо лише контролювати, щоб їхня потужність не виявилася більшою, аніж у самого датчика.
Електрики радять завжди залишати у ланцюзі управління освітленням звичайний вимикач, щоб датчик можна було за необхідності знеструмити. Це дозволить без побоювання заміняти лампочки у світильниках по мірі їх зносу, проводити прибирання та обслуговування самих датчиків, а також підвищить пожежну безпеку мережі живлення у цілому. Ну а для нестандартних ситуацій розроблені спеціальні схеми підключення датчиків руху, які можна без зусиль відшукати у інтернеті.
